Постанова № 22031092, 30.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р. Справа № 2а-1670/3400/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2011р. по справі№2а-1670/3400/11

за позовом Машівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області <Список ><Текст >

до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

21 квітня 2011 року Машівський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області(далі- позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області (далі відповідач)про визнання незаконним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій №75 від 05.04.2011. за порушення вимог, передбачених п. 1 ст.19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2011 року позовні вимоги Машівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області про застосування фінансових санкцій № 75 від 05.04.2011.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального права, а саме: п.1 ст.19, 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та не врахував положення п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Машівський районний відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області (ідентифікаційний код 08674985) 27.11.2003 зареєстрований як юридична особа Машівською районною державною адміністрацією Полтавської області та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області.

В період з 08.02.2011 по 10.02.2011, на підставі направлення №371/32/03 від 08.02.2011 та наказу №9 від 21.01.2011, Управлінням Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області проведено планову перевірку Машівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за період з 01.09.2007 по 31.12.2010., в ході якої було встановлено порушення пункту 1 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чим занижено фонд оплати праці на який нараховуються страхові внески в сумі 31,14 грн., завищено суму грошового забезпечення на суму 57974,83 грн. та донараховано страхових внесків за перевіряємий період (з 01.09.2007 по 31.12.2010) в сумі 6239,55 грн., у тому числі за періодами : 2007 рік - 24868,60 грн., 2008 рік - (-16031,50 грн.), за 2009 рік - (-12148,12 грн.), 2010 рік - 9550,57 грн.

За результатами перевірки складено акт №7 від 03.03.2011.

Позивач подав до Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області заперечення на вказаний акт. Управлінням Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області було розглянуто заперечення позивача, прийнято до уваги пункт 2 вказаного заперечення і проведено зміни в розрахунковій частині акту перевірки. Щодо пункту 1 заперечення, то відповідач прийшов до висновку, що воно законодавчо необґрунтоване, а доводи позивача є недостатніми для незастосування до нього фінансової санкції.

На підставі висновків акта перевірки №7 від 03.03.2011, Управлінням Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області 05.04.2011 було прийнято рішення №75 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків, відповідно до якого до позивача на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовано фінансові санкції в розмірі 21970,11 грн.

Позивач не погодився із вказаним рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення № 75 від 05.04.2011 про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка виключена з 01.01.2011, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 8 статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 1058-IV) загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, Службі безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, а також в органах Міністерства внутрішніх справ України.

Пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 19 Закону № 1058-IV страхові внески до солідарної системи нараховуються для страхувальників, зазначених у пункті 2 статті 14 цього Закону: на суми, зазначені в абзаці другому частини першої цієї статті; на суми грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовцям та працівникам воєнізованих формувань у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; на суми допомоги або компенсації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 6 статті 19 Закону № 1058-IV страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Частиною 6 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, зокрема, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Відповідальність за своєчасне не обчислення та не сплату страхових внесків встановлена пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV (яка діяла до набрання чинності Законом України від 08.07.2010 № 2464-IV - до 01.01.2011).

Пунктом 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV було передбачено, що за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.

Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області рішення №75 про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону № 1058-IV було винесене 05.04.2011, тобто після втрати чинності вказаної норми Закону.

Згідно пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що за органами Пенсійного фонду були збережені повноваження щодо застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом лише щодо сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року.

За таких обставин, застосування фінансових санкцій до позивача 05.04.2011 (тобто після 01.01.2011) за порушення, яке також виявлено після 01.01.2011, не належить до кола вказаних випадків.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Перевірка Машівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області проводилася за період з 01.09.2007р. по 31.12.2010р., тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI.

До 01.01.2011р. діяли положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, отже у перевіряємий період було порушено саме приписи Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, тому і фінансова санкція повинна бути застосована саме на підставі зазначеного Закону № 1058-IV.

Крім того, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI передбачає, що за фондом зберігаються повноваження щодо нарахування фінансових санкцій за порушення норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області № 75 від 05.04.2011 про застосування до позивача фінансових санкцій на підставі пункту 4 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин колегія суддів вважає, що при розгляді справи судом першої інстанції не були дотримані положення ст. 7 та ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України в частині прийняття рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Машівському районі Полтавської області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.06.2011р. по справі№2а-1670/3400/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Машівського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Сіренко О.І. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.