Ухвала суду № 22031077, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/6963/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Пянової Я.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011р. по справі№2а-1670/6963/11

за позовом Приватного підприємства "Южная Пальміра" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Южная Пальміра" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення- рішення № 0001582305 від 28.07.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2010 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Южная Пальміра" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення- рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001582305 від 28.07.2011 року.

Не погодившись з прийнятою постановою, Державна податкова інспекція у м. Полтаві подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 200 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Южная Пальміра" зареєстроване як юридична особа 06.11.2009 року виконавчим комітетом Полтавської міської ради Полтавської області, що підтверджуться свідоцтвом про державну реєстрацію серії А01 № 296388 (а.с. 36).

З 09.11.2009 року позивач перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в м. Полтаві та відповідно до свідоцтва № 100324615 зареєстрований як платник податку на додану вартість з 23.11.2009 року (а.с. 37-38).

В період з 06.07.2011 року по 20.07.2011 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "Южная Пальміра" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2011 року.

За результатами перевірки складено довідку № 5988/23-8/36792827 від 20.07.2011 року, у висновках до якої вказано на порушення позивачем вимог п. 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2011 року загалом на 203 382 грн. (а.с. 391-404).

На підставі висновку даної довідки відповідачем 28.07.2011 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001582305, відповідно до якого ПП "Южная Пальміра" зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 203 382 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн. (а.с. 11).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано доказів в обґрунтування висновків податкової інспекції, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Разом з тим, позивачем доведено правомірність декларування до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 203 382 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків у 2010 році було визначено п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97- ВР, що втратив чинність з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 1.8 ст.1 цього ж Закону бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З 01.01.2011 року вищезазначене питання врегульовано ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно з п. п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (далі по тексту - ПК України) бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.1 - п. 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з положень ст. 200 ПК України, вони кореспондуються з нормами п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п. 200.5 ст. 200 ПК України не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

В силу п. 200.6 - п. 200.8 ст. 200 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що ПП "Южная Пальміра" зареєстроване як платник податку на додану вартість з 23.11.2009 року (а.с. 38).

13.01.2010 року позивачем до ДПІ у м. Полтаві вперше було подано декларацію з податку на додану вартість за грудень 2009 року (а.с. 230-232).

В подальшому, протягом січня - грудня 2010 року та січня - березня 2011 року ПП "Южная Пальміра" у податкових деклараціях за відповідні звітні періоди та у додатку № 3 до податкової декларації з ПДВ "Розрахунок суми бюджетного відшкодування" декларувало залишок від'ємного значення податку, що станом на 01.04.2011 року складав 203 382 грн. (а.с. 89,100, 112,124, 138,150,163,173,179,191, 203, 211, 220, 228).

Причиною виникнення від'ємного значення є здійснення підприємством протягом січня, лютого, травня, червня, листопада 2010 року, січня та лютого 2011 року експортних операцій.

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ від 01.03.2002 року № 243 "Про вдосконалення механізму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за операціями з експорту продукції" для підтвердження факту вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт) платник податку на додану вартість, який здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України, подає разом з іншими передбаченими законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша (примірника декларанта) вантажної митної декларації, що є її складовою частиною, оформленого митним органом під час здійснення митного оформлення експорту товарів, на якому зазначеним митним органом за зверненням платника податку вчиняється напис про фактичне вивезення експортованих товарів за межі митної території України, який засвідчується підписом відповідальної посадової особи і гербовою печаткою митного органу. При цьому до оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій прирівнюються оригінали аркушів з позначенням "3/8".

В довідці ДПІ у м. Полтаві № 5988/23-8/36792827 від 20.07.2011 року зазаначено, що експортування товару (маргарину) платником податку за межі митної території України здійснювалось на основі експортних контрактів та підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зокрема, вантажно-митними деклараціями (а.с. 394-399).

Крім того, підприємством позивача разом з податковими деклараціями з ПДВ за відповідні звітні періоди подано оригінали других аркушів МД/2 з позначкою "3/8", на яких митним органом вчинено запис про фактичне вивезення експортних товарів за межі митної території України.

Відповідно до ч. 3 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Так, перевіркою встановлено, що у ПП "Южная Пальміра" наявні всі первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, що підтверджують реальність здійснення експортних операцій.

Крім того, у вищезазначеній довідці відповідач зазначає, що за результатами перевірки не встановлено: наявність правових відносин ПП "Южная Пальміра" з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнано недійсними; укладення позивачем нікчемних (недійсних) правочинів; розбіжностей у податковій звітності (завищення податкового кредиту чи заниження податкових зобов'язань контрагентом) (а.с. 400).

Перевіркою правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість порушень не встановлено (а.с. 401).

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти фактичних обставин, встановлених документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП "Южная Пальміра".

За таких обставин, перевіркою встановлено та доведено реальність здійснення господарських операцій, що стали підставою для формування податкового кредиту та виникнення від'ємного значення з ПДВ.

Крім того, необхідно зауважити на той факт, що правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ підтверджується належним чином завіреними копіями договорів поставки, податковими, видатковими накладними, рахунками-фактурами, виписками з банку про рух коштів на рахунках, експортними контрактами, вантажно-митними деклараціями, сертифікатами походження товару, експертними висновками, які містяться в матеріалах справи (а.с. 233-374).

Таким чином, обставини, встановлені документальною позаплановою виїзною перевіркою ПП "Южная Пальміра" щодо реальності здійснення господарських, зокрема, експортних операцій та, як наслідок, правомірності формування позивачем податкового кредиту, доказуванню не потребують в силу ч.3 ст. 72 КАС України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що 18.05.2011 року ПП "Южная Пальміра" до відповідача подано податкову декларацію з податку на додану вартість "Звітна нова" за квітень 2011 року (а.с. 62-64), у гр. 23.1 якої задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 203 382 грн. (а.с. 64).

Разом з податковою декларацією позивачем подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 203 382 грн. (а.с. 66).

При цьому, колегія суддів зазначає, що 16.05.2011 року платником податків до ДПІ у м. Полтаві було подано звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року, в якій спірну суму ПДВ було задекларовано у рядку 24 декларації "Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду" (а.с. 70-74).

Однак, оскільки звітну нову декларацію підприємством направлено з дотриманням строку для її подання, визначеного п. 203.1 ст. 203 ПК України, належним звітним документом є саме податкова декларація з податку на додану вартість "Звітна нова" за квітень 2011 року, що подана ПП "Южная Пальміра" 18.05.2011 року та в якій задекларовано до бюджетного відшкодування суму ПДВ в розмірі 203 382 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивачем правомірно у квітні 2011 року заявлено до бюджетного відшкодування суму ПДВ, що виникла за рахунок декларування від'ємних значень зі сплати даного податку протягом 2010 року та січня - березня 2011 року.

Відповідно до п. 200.17 ст. 200 ПК України джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, заборону обмеження виплати бюджетного відшкодування визначено законодавчо.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірність заявлення вказаної суми до бюджетного відшкодування, оскільки право на таке відшкодування у платника податків вперше виникло у січні 2011 року, однак заява на його отримання була подана лише в квітні 2011 року, що є порушенням п. 200.6 ст. 200 ПК України, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються через таке.

Згідно з вказаною нормою платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

З аналізу вказаної норми вбачається, що її приписи стосуються випадків відображення платником податку в декларації свого рішення щодо декларування суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів (р.25.2). В даному випадку позивач прийняв рішення про бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку (р.25.1).

Крім того, відповідно до п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001582305 від 28.07.2011 року, оскільки позивачем доведено правомірність декларування до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 203 382 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

У відповідності до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 12.09.2011р. по справі№2а-1670/6963/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Пянова Я.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2011 р.