Ухвала суду № 22030897, 30.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/4620/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі№2а-1670/4620/11

за позовом ФОП ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2011 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 до Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 04 лютого 2011 року №0031801702/0/149, №0031791702/0/150, від 16 травня 2011 року №0032951702/626. Стягнути з державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 27.07.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

ФОП ОСОБА_1 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги , вважає постанову суду першої інстанції прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства, просить суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, суд першої інстанції виходив з того , що висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" , ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" суперечить обставинам справи, тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 28.12.2010року по 12.01.2011р. фахівцями Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області проведено позапланову виїзну документальну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Авто-СВ-2009» за період з 01.02.2009р. по 28.12.2010р., за результатами якої складено акт від 17.01.2011 р. № 182/17-311/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період червень серпень 2009 року на суму 23417,00 грн. та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в 2009 році на суму 63750,00 грн.

На підставі акту перевірки керівником Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 04 лютого 2011 року №0031801702/0/149 про донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 29271,25 грн. (з них за основним платежем -23 417,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 5854,25 грн.), від 04 лютого 2011 року №0031791702/0/150 про донарахування податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 9 562,5 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 5854,25 грн.

За наслідками апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень, податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2011 року №0031801702/0/149 залишене без змін, податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2011 року №0031791702/0/150 скасовано рішенням ДПА у Полтавській області в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, в іншій частині залишене без змін. Кременчуцькою ОДПІ винесене податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2011 року №0032951702/626 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 9562,50 грн.

Підставою для зазначеного висновку податкового органу слугувало те, що за результатами опрацювання баз даних ДПС встановлено, що контрагент позивача ПП «Авто-СВ-2009» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Також, зазначено, що відносно Манілова О.В. по факту створення ним ПП "Авто-СВ-2009" порушена кримінальна справа. Відповідно до акту ДПІ у м. Чернівці № 2520/15-2/36142115 від 12.08.2010 року "Про результати виїзної документальної перевірки Приватного підприємства "Авто-СВ-2009", з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 18 лютого 2009 по 31 грудня 2009 року, встановлено, що ПП "Авто-СВ-2009" податковий кредит сформовано на загальну суму 4 564 950,00 грн. за рахунок 34 контрагентів, які знаходяться в наступних станах: 16 - припинено, ліквідовано, закрито; 12 - припинено, але не знято з обліку; 18 - триває процедура припинення; 21 - ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду, 7 - до СДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням; 11 - припинено, але не знято з обліку. Кременчуцька ОДПІ посилається на обставини неправомірного формування податкового кредиту ПП "Авто-СВ-2009".

Відповідно до частин 2, 3 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість регулюються Законом України “Про податок на додану вартість”.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР (далі Закон № 168/97 ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку, як встановлено пп 7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997, № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті передбачено, що про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Пунктом 9.2 ст.9 Закону № 168/97 ВР визначено, що будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до н.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 вказаного Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР в редакції чинній на день виникнення спірних правовідносин, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальником таких товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

СПД-ФО ФОП ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 14 червня 1995 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, про що видане свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_2. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 23 травня 2005 року, про що видане свідоцтво №НОМЕР_3, зареєстрований платником податку на додану вартість 31 березня 2005 року, про що видане свідоцтво №НОМЕР_4.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що між ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009» укладено договір від 01 березня 2009 року із ПП "Авто-СВ-2009" про надання послуг.

Відповідно до умов пункту 1.1 зазначеного договору останній зобов'язався надати позивачеві платні послуги з пакування деревного вугілля, а ФОП ОСОБА_1 зобов'язався прийняти та оплатити ці послуги по цінам і на суму, вказаних в актах виконаних робіт і на умовах, які викладені в договорі.

На виконання умов договору контрагентом позивача виписані податкові накладні від 24.06.2009р. № 2406/1, від 01.07.2009р. № 0107/4, від 17.07.2009р. № 1707-3, від 23.07.2009р. № 2307-1, від 29.07.2009р. № 2907-3, від 06.08.2009р. № 0608-2, від 10.08.2009р. № 1008-2, від 14.08.2009р. № 1308-5, на підставі яких сформований податковий кредит за червень - серпень 2009 року.

Виконання вимог договору підтверджується рахунками-фактур, податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, товаротранспортними накладними, виписками банку, що підтверджують здійснення позивачем оплати на користь ПП "Авто-СВ-2009" за придбані послуги.

Послуги, придбані позивачем за договором 01 березня 2009 року в ПП "Авто-СВ-2009" використовувався ним в господарській діяльності , що підтверджується копіями документів первинного бухгалтерського обліку , з яких вбачається , що основними покупцями вугілля були ТОВ "МГБ МЕТРО Груп Байінг Україна" ("Метро Кеш енд Кері") та ТОВ "МІС", з якими позивачем у відповідності до чинного законодавства України укладені цивільно-правові договори , копії яких наявні в матеріалах справи.

Позивач для здійснення своєї підприємницької діяльності, в тому числі для зберігання вугілля, відповідно до копій протоколів аукціонів з продажу майна, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, має в наявності необхідні складські приміщення як на території м. Кременчука, так і на території Світловодського району Кіровоградської області. Про наявність приміщень для зберігання товару також встановлено Кременчуцькою ОДПІ в ході проведення перевірки, результати якої оформлені актом від 22 березня 2011 року №1479/17-311\2588005137 і копія витягу з якого надана позивачем до матеріалів справи.

Транспортування вугілля від ПП "Авто-СВ-2009" до позивача та в подальшому до покупців вугілля здійснювалося за допомогою залучених позивачем перевізників, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Крім того, в акті перевірки від 17 січня 2011 року Кременчуцькою ОДПІ зазначено, що запаковане вугілля далі було реалізоване ТОВ "Метро Кеш енд Кері" та ТОВ "Міс".

Не запаковане вугілля, відповідно до маршруту, вказаного в товарно-транспорних накладних, транспортувалося позивачем із пгт. Павлівка до ПП "Авто-СВ-2009" в зв'язку з тим, що складські приміщення, які є в наявності у Позивача, адміністративно підпорядковуються пгт. Павлівка.

Як вбачається з Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Надані Позивачем до матеріалів справи копії товарно-транспортних накладних повністю відповідають встановленим в Правилах вимогам та підтверджують факт здійснення транспортування вугілля.

Вугілля деревне, яке реалізується Позивачем, підпадає під дію постанови Міністерства охорони здоров'я України №25 від 26 грудня 2008 року і не потребує проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи. Крім того, вугілля не підлягає обов'язковій сертифікації.

Документом, який надається позивачем покупцям для підтвердження належної якості вугілля, його безпечності для використання, є протоколи радіаційного дослідження, копії яких надані ФОП ОСОБА_1 до матеріалів справи.

Відповідно до пояснень представника позивача на момент здійснення господарських операцій з ПП "Авто-СВ-2009", позивач використовував найману працю 3-х осіб, навантаження та вивантаження вугілля на складських приміщеннях Позивача здійснювалося за допомогою найманих працівників ФОП ОСОБА_1 . Витратні матеріали (мішки, скотч-плівка, нитки, етикетки) передавалися Позивачем разом з вугіллям, яке відвантажувалося до ПП "Авто-СВ-2009" для здійснення його пакування.

Транспортування вугілля, після його пакування, здійснювалося до складських приміщень позивача у пгт. Павлівка. В подальшому відповідно до заявок спаковане вугілля гри імпортувалося через м. Кременчук (місце реєстрації діяльності Позивача) до кінцевих покупців, про що вбачається з копій товарно-транспортних накладних, наявних в матеріалах справи..

Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача та податкових накладних, в червні 2009р. реалізовано пакованого вугілля в кількості 34,16т, придбано не пакованого вугілля в кількості 76,15т; в липні 2009р. реалізовано пакованого вугілля в кількості 30,98т, придбано не пакованого вугілля в кількості 59,3т; в серпні 2009р. реалізовано пакованого вугілля в кількості 33,75т, придбано не пакованого вугілля в кількості 5,0т.

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009» підтверджується податковими накладними, товаро-транспортними накладними, актами виконаних робіт, товаротранспортними накладними, виписками банку тощо.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Колегія суддів зазначає , що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при її оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначеної податкової накладної позивачем включено відповідну суму до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, копія якої наявна у матеріалах справи.

На момент здійснення господарських операцій постачальник позивача ПП «Авто-СВ-2009» був платником податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість". Статус постачальника позивача підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції ФОП ОСОБА_1 та ПП «Авто-СВ-2009» проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальником таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податковій декларації з ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що відсутність суперечності мети правочину, укладеного між позивачем і вказаним контрагентом інтересам держави та суспільства, його дійсність у повному обсязі підтверджується первинними документами (додатковою угодою , актами виконаних послуг, реєстрами отриманих та виданих податкових накладних, платіжними дорученнями тощо), що надані відповідачу для перевірки та містяться в матеріалах адміністративної справи.

Матеріалами справи спростовується ствердження відповідача про те, що при укладенні договорів сторони не мали наміру створювати правові наслідки, які ними обумовлювались.

Так, відповідач визнає і не оспорює, що саме за вказаними договорами позивач фактично сплатив своєму контрагенту безготівкові грошові суми, що і було одним з передбачених договорами наслідків (оплата послуг). Що ж до настання таких правових наслідків як виконання на користь позивача певних обсягів робіт, то дані обставини підтверджуються належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку позивача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що правочини за цієї підстави потребують визнання їх недійсності рішенням суду. Рішень суду про визнання правочинів, укладених між позивачем ПП «Авто-СВ-2009» з підстави їх фіктивності відповідачем не надано.

Крім того, до суду не надано доказів щодо наявності обвинувальних вироків відносно посадових осіб позивача та його контрагента щодо порушення податкового законодавства, а також щодо наявності умислу посадових осіб позивача на вчинення угод, які суперечать інтересам держави та суспільства.

Тобто , з наведеного вбачається , що спірні господарські операції позивача та ПП «Авто-СВ-2009» проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання послуг та розрахунки з постачальником таких послуг.

Колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту , тому в його діях не має порушень п.п. 7.4.1, 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян .

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку , що податковий кредит позивача підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість» не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини контрагент такого платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентом-постачальником позивача своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, факти порушення позивачем вимог чинного законодавства є недоведеними, оскаржувані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 04 лютого 2011 року №0031801702/0/149, №0031791702/0/150, від 16 травня 2011 року №0032951702/626 не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2011р. по справі№2а-1670/4620/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Подобайло З.Г.

Судді(підпис)

(підпис)Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. <повний текст >