Постанова № 22030623, 24.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 р. Справа № 2а-2514/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Шеметової А.Ю.

представника відповідача Нос В.В.

представника відповідача Сімова Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Контраст" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.05.2011 р. по справі№2а-2514/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Контраст"

до Харківської обласної митниці

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємства "Контраст", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської обласної митниці, в якому (з урахуванням уточнень) просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № № 21,22,23,24 від 04.03.2011 р., а судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від24.05.2011 р. відмовлено в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Контраст".

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від24.052011. та прийняти нове судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень Харківської обласної митниці №№ 21,22,23,24 від 04.03.2011 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а саме: п. «о»ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», п. 11.37 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представники відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просили залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

на підставі листа від 09.12.2010 р. № 111/5-13673 Управління по боротьбі з організованою злочинністю Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області та на підставі наказу Харківської обласної митниці від 21.01.2011 р. № 50 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки", робочою групою Харківської обласної митниці з 24.01.2011 р. по 04.02.2011 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства "КОНТРАСТ" за період з 01.06.2007 р. по 31.12.2010 р.

За результатами перевірки 04.02.2011 р. складено акт № 0003/11/807000000/0030357402, згідно висновків якого в ході перевірки встановлено, що документи фінансового-господарської діяльності, надані суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності,ПП «Контраст», членам робочої групи до перевірки дають підстави стверджувати, що мали місце порушення вимог законодавства України в галузі митної справи, а саме порушено п. «о»частини першої ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»від 05.02.1992 р. N 2097-ХН (п. «ф»- до змін, внесених Законом України від 18.09.2008 № 521-VI) щодо звільнення від сплати мита; п. 11.37 ст.11 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»щодо звільнення від сплати податку на додану вартість.

Сума, на яку безпідставно надані пільги щодо сплати мита та ПДВ та які не перераховані до державного бюджету України за період з 01.06.2007 по 31.12.2010, складає 682 425,05 грн. (в тому числі мито - 106 352,37 грн., ПДВ - 576 072,68 грн.).

Також в ході перевірки встановлено порушення вимог статті 267 Митного кодексу України у частині повноти визначення митної вартості товарів, а саме - сум витрат на транспортування товарів до митної території України, що у свою чергу, спричинило несплату до бюджету належних платежів і податків в сумі в сумі 3082,883 грн., в тому числі: мита - 391,892 грн., ПДВ - 2690,991 грн. (а.с. 16-31) .

На підставі висновків акту перевірки першим заступником начальника Харківської обласної митниці прийняті податкові повідомлення-рішення: № 21 від 04.03.2011 р. про визначення податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 64109,96 грн., з яких за основним платежем 51287,97 грн. та за штрафними санкціями 12821,99 грн.; № 22 від 04.03.2011 р. про визначення податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 429095,01 грн., з яких за основним платежем 343276,01 грн. та за штрафними санкціями 85819,00 грн.; № 23 від 04.03.2011 р. про визначення податкового зобов'язання за платежем «мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 50896,08 грн., з яких за штрафними санкціями 50896,08 грн.; № 24 від 04.03.2011 р. про визначення податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності» в розмірі 340585,02 грн., з яких за штрафними санкціями 340585,02 грн. (а.с.12-15).

Також встановлено, що протягом 2006-2010 р.р. приватне підприємство "КОНТРАСТ" (покупець) здійснювало імпорт друкарського обладнання (офсетні друкарські машини, машини безшвейного закріплення, листопідборочно-брушувальні машини) за вантажно- митними деклараціями із застосуванням 12 преференції по сплаті мита та податку на додану вартість, а саме: ВМД № 807070005/10/329995 від 22.11.2010 р., № 807070005/10/332264 від 27.12.2010 р., № 807070005/10/324197 від 20.08.2010 р., № 807070005/10/321237 від 22.06.2010 р., № 800000003/9/344990 від 05.11.2009 р., № 800000003/8/348440 від 14.11.2008 р., № 800000003/8/348251 від 06.11.2008 р., № 800000003/8/347032 від 24.09.2008 р., № 800000003/8/346207 від 22.08.2008 р., № 800000003/8/345609 від 01.08.2008 р., № 800000003/8/342109,від 27.03.2008 р., № 800000003/7/349461 від 29.12.2007 р., № 800000003/7/349430 від 28.12.2007 р., № 800000003/7/349429 від 28.12.2007 р., № 800000003/7/349250 від 24.12.2007 р., № 800000003/7/349071 від 20.12.2007 р., № 800000003/7/349070 від 20.12.2007 р., № 800000003/7/348152 від 19.11.2007 р., № 800000003/7/348070 від 13.11.2007 р., № 800000003/7/348051 від 13.11.2007 р., № 800000003/7/346699 від 28.09.2007 р., № 800000003/7/344790 від 24.07.2007 р., № 800000003/7/344394 від 11.07.2007 р., № 800000003/7/344393 від 11.07.2007 р., № 800000003/7/344044 від 26.06.2007 р.(а.с.51-52, 55-56,59-60,63-64,67-68,71-72,75-76,80-81,84-85,88-89).

При митному оформленні ПП “Контраст” надані відповідачу зобов'язання щодо цільового використання ввезеного обладнання (з метою виготовлення книжкової продукції згідно Закону України від 06.03.2003 № 601-ІV “Про підтримку книговидавничої справи в Україні”) та зобов'язання, що в разі використання товару не по цільовому призначенню ПП “Контраст” виплатить ввізне мито та ПДВ у повному обсязі згідно законодавства України.

Про відповідальність, передбачену Митним кодексом України, в разі порушення

зобов'язання ПП “Контраст” був попереджений, про що свідчать зобов'язання про цільового використання, які наданні до матеріалів справи.

Про цільове використання були надані в митницю відповідні звіти.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що операції з продажу (поставки) ПП "КОНТРАСТ" друкарського обладнання (офсетні друкарські машини, машини безшвейного закріплення, листопідборочно-брушувальні машини) видавництвам і підприємствам поліграфії на території України та операції з імпорту цих товарів на територію України здійснює за окремими договорами.

Згідно ст. 11.37 Закону України «Про податок на додану вартість», звільняються від оподаткування ПДВ поставки товарів видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

Договори щодо продажу друкарського обладнання резидентам України при митному оформленні не надавались.

В договорах продажу друкарського обладнання на території України вказано, що продавець (ПП «Контраст») не несе відповідальність за наступне використання продаваємого обладнання, тобто не додержуються вимоги вказаних вище законодавчих актів щодо цільового використання ввезеного друкарського обладнання.

Таким чином, суд першої інстанції вважав відсутніми законодавчо обґрунтовані підстави щодо звільнення від сплати мита та ПДВ за друкарське обладнання, яке ввозилось ПП «Контраст», крім ввезеного за ВМД від 23.11.2010 № 807070005/2010/329995, яке на час перевірки знаходилось на складі ПП «Контраст».

Крім того суд першої інстанції не врахував доводи позивача про те, що він є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, який акредитований в Харківській обласній митниці і є суб'єктом видавничої справи та має відповідне Свідоцтво суб'єкта видавничої справи; що ввезені товари відповідають кодам товарів, які звільняються від оподаткування ввізним митом та ПДВ; що при здійсненні митного оформлення для підтвердження цільового використання ним надавалось Свідоцтво суб'єкта видавничої справи, а при здійсненні митного оформлення ним надавались всі необхідні документи, які є обовязковими для здійснення митного оформлення та для підтвердження права на отримання пільг щодо сплати мита та ПДВ, вважаючи, що законодавством України не передбачається отримання пільг щодо сплати мита та ПДВ тільки із вказаних вище підстав, оскільки умовою отримання пільг є ввезення вказаних товарів для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні. Крім того при митному оформленні не надавались договори продажу обладнання на території України, які складені, як правило, до проведення митного оформлення цього обладнання.

Суд посилався на те, що на час митного оформлення позивач свідомо не заявляв дійсну мету ввезення - подальший продаж друкарського обладнання та відсутність його відповідальності за подальше використання імпортованого обладнання.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Пунктом «о»ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»та п. 11.37 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що зві льняються від оподаткування митом та ПДВ операції з ввезення на митну територію України товарів, визначених пунктом «о»ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», які не виробляються в Україні, і ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, яка виробляється в Україні, та мають певні коди згідно з УКТ ЗЕД, а також операції з поставки цих товарів видавництвам і підприємствам поліграфії на території України.

Письмові докази свідчать про те, що Приватне підприємство "Контраст" є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності та акредитований в Харківській обласній митниці як суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності (а.с.49).

Крім того, Приватне підприємство "Контраст" є суб'єктом видавничої справи, він внесений до Державного реєстру вида вців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції. Як суб'єкт видавничої справи Приватне підприємство "Контраст" діє на підставі Свідоцтва про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції серії ХК № 145 від 06.07.2005р.(а.с.50).

На протязі 2008-2010 рр. Приватне підприємство "Контраст", як суб'єкт видавничої справи, імпортував на територію Укра їни офсетні друкарські машини та машину безшвейного закріплення, що не заперечувалось представниками митного органу ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції (а.с.10).

Згідно ВМД (відповідно до графи 2 Додатку № 1 до Позовної заяви) та документів, які надавались ПП "Контраст" для митного оформлення товарів, мета використання машини безшвейного закріп лення зазначена «для склеювання листової продукції термклеєм у виробництві брошур, книг великим тиражем»; мета використання офсетних друкарських машин зазначена «для виготовлення книжкової продукції».

Ввезені ПП "Контраст" на митну територію України товари відповідають кодам з УКТ ЗЕД (графа 5 Додатку № 1 до Позовної заяви), які згідно п. «о»ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»та п. 11.37 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», при ввезені їх на митну територію України звільняються від сплати ввізного мита та ПДВ.

Крім того, порядок здійснення митного контролю та оформлення товарів врегульовано Порядком здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ван тажної митної декларації, що затверджений Наказом Державної митної служби України № 314 від 20.04.2005р., розділом 2 якого визначено документи, що за стосовуються при здійсненні митних процедур; Переліком документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 80 від 01.02.2006р., яким визначено документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; Порядком надання документів, які підтверджують право суб'єктів підприємницької діяльності на користування встановленими законодавством податковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться з митної території України, за твердженого Наказом Державної митної служби України № 514 від 22.06.2006р.

Цей Порядок застосовується при митному оформленні товарів, щодо яких від повідно до законодавства України встановлено пільги в обкладенні ввізним/вивізним митом, податком на додану вартість або акцизним збором.

Згідно п. 10 Додатку № 1 до цього Порядку, суб'єкт підпри ємницької діяльності для отримання пільги з ПДВ та ввізного мита зобов'язаний подати Свідоцтво про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготовників і розповсю джувачів видавничої продукції.

Письмові докази свідчать про те, що ПП «Контраст»дотрималось зазначених вимог, оскільки при ввезені на митну територію України товарів ним були надані всі необхідні документи для здійс нення митного оформлення товарів; надано митному органу Свідоцтво суб'єкта видавничої справи, тобто позивач підтвердив, що обладнання, яке повинно використову ватися для склеювання листової продукції термклеєм у виробництві брошур, книг великим ти ражем та для виготовлення книжкової продукції, ввозиться суб'єктом, який має право на отримання пільг зі сплати ввізного мита та ПДВ.

Відповідно до листів Державної митної служби України № 11/4-15/582-ЕП від 22.01.2007р., № 1-12/184-ЕП від 15.02.2007р., № 11/4-15/2961-ЕП від 22.03.2007р., пільга в обкладенні ввізним митом та ПДВ при митному офор мленні товарів, які ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, можлива лише за наявності у суб'єкта ЗЕД свідоц тва про внесення суб'єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розпо всюджувачів видавничої продукції.

Крім того, лише трьома пунктами ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»передбачено надання пільг суб'єктам господарювання із сплати ввізного мита, із законодавчо встановленою умовою використання ними ввезеного товару для власного виробництва/для власного використання, а саме: згідно пункту «ч», від сплати мита звільняється устаткування, яке працює на нетрадиційних та поновлюваних джерелах енергії, енергозберігаюче обладнання і матеріали за умов, якщо ці товари застосовуються ними для власного виробництва (зазначений пункт діє з 01.01.08р. і є чинним на теперішній час); згідно пункту «ш», техніка, устаткування, майно і матеріали, призначені для власного викорис тання розвідувальними органами України (цей пункт діє з 14.01.06р. і є чинним на теперішній час); згідно пункту «щ», матеріали, устаткування та комплектуючі (далі - товари), що використовують ся для виробництва устаткування, яке працює на відновлюваних джерелах енергії (зазначені у цьому пункті товари звільняються від оподаткування за умов, якщо ці товари застосовуються платником податків для власного виробництва; цей пункт діє з 01.01.08р. і є чинним на теперішній час).

Колегія суддів зазначає, що пункт «о»частини 1 ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»не покладає на суб'єкта господарювання обов'язок щодо використання ввезеного ним друкарського обладнання у власному виробництві або для власного використання.

Жодною нормою Закону України «Про податок на додану вартість»не передбачено використання ввезеного друкарського обла днання «для власного виробництві»або «для власного використання».

Тобто, п. «о»ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф»та п. 11.37 ст. 11 Закону «Про податок на додану вартість» не передбачено обов'язок імпор тера особисто використовувати ввезений товар у власній діяльності, для власного користування, оскільки вказані норми визначають, що звільняються від оподаткування операції з імпорту товарів, які ввозяться на митну територію України для використання у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції і не визначається поняття цільового використання друкарського обладнання.

Згідно ч. 1 ст. 19 Конституції України «Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, ві дповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством

Таким чином, відповідно до приписів ст.. 19 Конституції України, п. «о»ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», п. 11.37 ст. 11 Закону «Про податок на додану вартість», ПП «Контраст»не був зобов'язаний використовувати ввезене ним друкарське обладнання особисто, у власному виробництві або для власного використання.

Відповідно до ст. 188 Митного кодексу України, імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть викорис товуватися без будь-яких митних обмежень.

Умовами, що відрізняють режим імпорту від інших режимів, є: вільний обіг товарів на митній територій України; необмежений строк їх перебування на митній території України; незастосування будь-яких митних обмежень щодо використання товарів.

Згідно пп. 1 ч. 1 ст. 1 МК України, вільний обіг це розпорядження без митного контролю товарами і предметами, пропущеними через митний ко рдон України.

Згідно ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоря джається належним йому майном.

Тобто, суб'єкт господарювання, що є власником належного йо му майна, здійснює повноваження щодо володіння, користування та розпорядження цим майном, які складають зміст права власності.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що позивач на час митного оформлення свідомо не заявив дійсну мету ввезення товару - подальший продаж друкарського обладнання, оскільки ці твердження спростовуються наступним.

Письмові докази свідчать про те, що ПП «Контраст» як власник друкарського обладнання, з дотриманням вимог п. «о» ч. 1 ст. 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», п. 11.37 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», здійснював дії щодо розпорядження цим майном, а саме на підставі договорів купівлі-продажу здійснив відчуження майна суб'єктам господарювання, які є суб'єктами видавничої справи і внесені до Державного реєстру видавців, виготовників і розповсюджувачів видавничої продукції ( а.с. 53-54, 57-58, 61-62, 65-66,69-70, 73-74, 77-79, 82-83, 86-87,90-99 ).

Тобто, позивачем зазначені товари продані суб'єктам господарювання для використання у видавничій діяльності, а саме, для склеювання листової продукції термклеєм у виро бництві брошур, книг великим тиражем та для виготовлення книжкової продукції.

Наведене свідчить про те, що ввезений позивачем на митну територію товар не використовувався всу переч п. «о» ч.1 ст.19 ЗаконуУкраїни «ПроЄдиний митний тариф» та п. 11.37 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», а операції з відчуження цього товару відповідають цілям використан ня самого товару (для склеювання листової продукції термклеєм у виробництві брошур, книг великим тиражом»73-74, 77-79, 82-83, 86-87,90-999м), «для виготовлення книжкової продукції», тобто для використання у вида вничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і роз поряджатися своєю власністю.

Таким чином, правочини щодо відчуження товарів (машини безшвейного закріплення та офсетних друкарських машин), що використовуються у видавничій діяльності та діяльності з виготовлення книжкової продукції, було укладено позивачем з суб'єктами видавничої справи, які відповідним чином отримали Свідоцтва суб'єктів видавничої справи, для використання у видав ничій діяльності та/або діяльності з виготовлення книжкової продукції, тобто з метою, зазна ченою в документах, на підставі яких приймалося рішення про допущення товарів до перемі щення через митний кордон України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції та доводи відповідача про нецільове використання ввезе ного позивачем та митну територію України товару.

Крім того, суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення, посилався на те, що в договорах про дажу друкарського обладнання на території України зазначено, що продавець (ПП «Контраст») не несе відповідальність за наступне використання проданого обладнання.

Колегія суддів зазначає, що суд припустився довільного тлумачення загальних засад укладання дого вору купівлі-продажу та встановлених між сторонами відносин щодо купівлі-продажу, оскільки згідно норм чинного законодавства України та умов договорів продажу, сторонами цих до говорів визначено момент переходу права власності, момент переходу ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, характеристика товару, який раніше знаходився в експлуатації; визначено що продавець (позивач) не несе гарантійні зобовязання на проданий товар тощо. Тобто, покупець самостійно несе усі ризики щодо зборки, монтажу, наладки та подальшого використання та ремонту обладнання. А тому положення договору про те, що продавець не несе відповідальність за подальше використання проданого обладнання не підлягає більш широкому тлумаченню.

Суд першої інстанції безпідставно вважав належними та допустимими доказами та підставою для відмови у задоволенні позовних вимог позивача копії зобов'язань директора ПП «Контраст» та ко пії звітів про цільове використання ввезеного ним на митну територію України товару (а.с. 137-168), враховуючи наступне.

Наказом Державної митної служби України № 314, Постановою Кабінету Міністрів України № 80 та Наказом Державної митної служби України № 514 передбачено пере лік документів, необхідних та достатніх для здійснення митного оформлення друкарського обладнання, однак жодною з цих норм не передбачено право митного органу на отримання митним органом зобов'язання та звіту про цільове використання товару та обовязку їх по дання суб'єктом господарювання.

Єдиним Наказом Державної митної служби України № 913 від 26.12.2003р. затверджено Порядок здійснення контролю за ввезенням на митну територію України окремих товарів цільового призна чення, дія якого поширюється на товари, перелік яких наведено в додатку 1 до цього Порядку (п. 1.3 Порядку). А саме, дія цього Порядку поширюється на путасу, жили та сухожилля, горох, каву, насін ня, жири, олію, суміші рослинних жирів. При здійснені митного оформлення цих товарів суб'єкт гос подарської діяльності подає митному органу зобов'язання керівника суб'єкта про цільове викорис тання (п. 2.1 цього Порядку). Крім того, зазначеним в цьому абзаці Порядком передбачено надання звіту про підтвердження цільового використання, визначених в цьому Порядку окремих товарів ці льового призначення.

Листом Державної митної служби України від 29.08.2008р. за № 14/1080-ЕП «Щодо актуаліза ції переліку окремих товарів цільового призначення»визначено перелік товарів цільового призна чення, при митному оформленні яких можливо застосувати особливості митного оформлення та кон тролю, які передбачені Наказом № 913 від 26.12.2003р., а саме: свійські види великої рогатої худоби, яйця, картопля, перець, пюре, легкі дистиляти, суміші запашних речовин, тканини бавовняні.

Жодною із зазначених норм не передбачено ані право, ані обов'язок митного органу щодо отримання від суб'єктів господарювання зобов'язань та звітів про цільове використання друкарського обладнання, як і не передбачено обов'язок суб'єкта господарської діяльності або його керівника щодо надання зобов'язань та звіті про цільове використання офсетних друкарських машин та машин безшвейного зкріплення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про інформацію»№ 2657-ХІІ від 02.10.92 р., одним із принципів інформа ційних відносин є правомірність одержання та використання інформації.

На думку колегії суддів, отримання відповідачем зобов'язань та звітів щодо цільового використання по зивачем товару було здійснено з порушенням принципу правомірності одержання інформації, конституційних засад діяльності органів державної влади та інших норм чинного законодавст ва України.

Предметом доказування по справі є законність отримання позивачем пільг по сплаті мита та ПДВ за товар, ввезений ним на територію України в період 2008-2010 рр. Товар та вантажно-митні декларації, за якими цей товар ввозився, визначені в Додатку № 1 до позовної заяви і ці документи були предметом дослідження при проведенні перевірки, про що свідчить акт (а.с.10-11, 16-31).

Отже, вищезазначені зобов'язання про цільове використання не містять інформації щодо предмету доказування, а тому не можуть встановлювати наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

А тому, суд першої інстанції не мав законодавчо обґрунтованих пі дстав посилатися як на докази, що підтверджують правомірність дій відповідача, на зобов'язання та звіти про цільове використання обладнання, оскільки вони були отриманні відповідачем не тільки з порушенням норм чинного законодавства, але й взагалі не відносяться до предмету доказування, що суперечить вимогам ч. 1 та ч. З ст. 70 КАС України.

Також, слід зазначити, що згідно пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України «Конт ролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані переві рок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його пода ткових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, у разі, коли суми грошового зо бов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відпо відно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоуправління, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.»

Наведене свідчить про необґрунтованість доводів відповідача про порушення цільового використання ввезеного на митну тери торію України товару та необґрунтованого отримання позивачем пільг зі сплати мита та ПДВ, оскільки митний орган діяв всупереч приписам ст. 19, ч. 1 ст. 41, ст. 58 Конституції України, п. «о»ч. 1 ст. ст. 19 Закону «Про Єдиний митний тариф», п. 11.37 ст. 37 Закону «Про податок на додану вартість», ст. 188 Митного кодексу України, ч. 1 ст. 134 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 2 Закону «Про інформацію».

Відмовляючи позивачу в задовленні позовних вимог, суд першої інстанції посилався на пункт 3 розділу II «Прикінцеві положення»Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи»№ 601-IV від 06.03.2003р., яким в Закон № 2097-ХП та Закон про ПДВ вносились зміни, що на бирали чинності з 01 січня 2004р.

Відповідно до цього Закону, статтю 19 Закону № 2097-ХП було доповнено пунктом «ф», а стат тю 11 Закону про ПДВ було доповнено пунктом 11.37.

Однак, суд першої інстанції, посилаючись на зазначені норми, залишив поза своєю увагою те, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні»№ 1300-ІУ від 20.11.2003р. було виключено з 01 січня 2004р. п. «ф»ст. 19 Закону № 2097-ХП , а статтю 19 Закону № 2097-ХП доповнено пунктом «о».

Тобто, суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення, посилався на норму, а саме п. «ф»ст. 19 Закону № 2097-ХП, яка жодного дня не діяла.

Крім того, суд першої інстанції, обґрунтовуючи рішення щодо правомірності застосування штрафних са нкцій, посилався на ч. 1 ст. 58 Конституції України, статті 17.1, 17.1.3, 17.1.6 , 17.1.9 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-111 від 21.12.2000р. (надалі Закон № 2181), а також підпункти 123.1, 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.

Однак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції допустив довільне тлумачення підпункту 17.1.9. п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який визначає, що у разі, коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нараху вання та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий плат ник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обо в'язкового платежу), оскільки ані п. «о»ч. 1 ст. 19 Закону № 2097-ХІІ, ані п. 11.37 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість»не є нормами, за порушення яких можливо застосування штрафних санкцій, встановлених пп. 17.1.9. п. 17.1 ст. 17 Закону.

Відповідно до підпункт 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платники податку (посадові особи пла тника податку), які використовують податкову пільгу не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також будь-які інші особи, що використовують податкову пільгу, яку для них не призначено, вважа ються такими, що умисно ухиляються від оподаткування.»У цьому випадку такі особи додатково до штрафів, визначених у підпунктах 17.1.1 - 17.1.5 цього пункту, за наявності підстав для їх накладен ня, сплачують суму податків, що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги, а також штраф у розмірі двохсот відсотків від такої суми.

Зазначена норма стала нововведенням в законо давстві та відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань ко смічної діяльності»№ 1342-УІ від 19.05.2009р., який набрав чинності 01 січня 2010р., стаття 17 За кону № 2181 була доповнена пп. 17.1.6-1.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, відповідачем було нараховано податкове зобов'язання за ніби-то вчинені порушення за період з 01.06.2008 року по 31.12.2010 р. та застосовано штрафні санкції за використання податкової пільги не за призна ченням та/або всупереч умовам чи цілям її надання за цей період, в той час, коли від повідальність за використання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи ці лям її надання була встановлена законодавцем лише з 01.01.2010р.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України, ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчи нення не визнавалися законом як правопорушення.

В 2010 році сума податків та зборів, на які було звільнено позивача від оподаткування складали 112 628,89грн., з них: ввізне мито - 14 317,23 грн. та ПДВ - 98 311,66 грн.

Як свідчать письмові докази, зокрема акт перевірки, позивач протягом перевіряє мого періоду здійснював імпорт друкарського обладнання із застосування 14 преференції по сплаті мита та податку на додану вартість, яке відповідачем було пропущено на митну територію України і в подальшому було реалізовано позивачем (а.с.16-31).

Відповідно до п.35 ст.1 Митного кодексу України, пропуск товарів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, повязаних відповідно до п.19 цієї статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

За змістом п.10.3 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, які імпортують товари на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Відповідно до пп..4.2.1 п.4.2 ст. 4 Закону України № 2181, якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобовязання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобовязання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом.

Так, згідно з цим підпунктом контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму податкового зобовязання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій плаником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання.

Оспорювані податкові повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок.

Таким чином, митний орган, пропустивши товар на митну територію України, не мав правових підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Зазначене кореспондується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 12 вересня 2011 року у справі № 21-176а11.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необгрунтованими висновки суду першої інстанції та безпідставними доводи відповідача про законність нарахування штрафних санкцій, а податкові повідомлення-рішення №№ 21, 22, 23, 24 від 04.03.2011 р. такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, в порушення вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача та законність і обґрунтованість прийнятих ним рішень.

За таких обставин, колегія суддів, керуючись приписами ст. 19 Конституції України, ст. ст. 69, 70, 71 КАС України, дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Харківської обласної митниці №№ 21, 22 ,23, 24 від 04 березня 2011 року підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Оскільки постанова Харківського окружного адміністративного суду від24.05.2011 р. по справі№2а-2514/11/2070 не відповідає вимогам ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, вона підлягає скасуванню.

Підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового закріплені в ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права, неповно зясував обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне, відповідно до ч.2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.1. п.3, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргуПриватного підприємства "Контраст" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.05.2011р. по справі №2а-2514/11/2070 за позовомПриватного підприємства "Контраст"до Харківської обласної митниці про скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства "Контраст".

Скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської обласної митниці №№ 21, 22,23, 24 від 04 березня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Контраст" (м. Харків, вул. Міжлаука, б.7/2, к.8, код ЄДРПОУ 30357402, п/р 26006221827300 в АТ «УкрСиббанк», м. Харкова МФО 351005) 3 (три) грн.. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >