Ухвала суду № 22030606, 28.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2011 р.Справа № 2а-4824/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М., Деревянко А.О.

представника позивача Брильова А.Ю.

представника відповідача Іхненко Я.В., Дубрової К.П., Гавриленко М.Ю.

прокурора Сухорукової І.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від29.06.2011 р. по справі№2а-4824/11/2070

за позовом Іноземного підприємство "Аврора"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

за участю: прокуратури Комінтернівського району м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Іноземне підприємство ІП "Аврора", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.12.2010 року №0000341800/0.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є акт документальної невиїзної перевірки від 09.12.2010 року № 5434/18-012/34756588, за висновками якого встановлено порушення ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ІП "Аврора", по придбанню товарів, робіт та послуг від ТОВ "Карпос" у червні 2010 року. Також, перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено ПДВ за червень 2010 року на суму 6891872,61 грн.

Однак, позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, вважаючи неправомірним донарахування ПДВ на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки у нього були законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту за червень 2010 року сум ПДВ в розмірі 6891872,62 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від29.06.2011 р. адміністративний позов Іноземного підприємства "Аврора" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції

Комінтернівського району м. Харкова від 22.12.2010 року №0000341800/0.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Іноземного підприємства "Аврора" судовий збір в розмірі 3.40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від29.06.2011р. та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представники відповідача та прокурор в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Іноземне підприємство "Аврора" зареєстровано Солом'янською районною в м. Києві державною адміністрацією 19.12.2006 року, перебуває на обліку у ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова з 20.12.2006 року №1665, є платником податку на додану вартість на підставі свідоцтва №100040730 від 15.05.2007 року (т.1 а.с. 12, 16, 17).

Видами діяльності ІП "Аврора" за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, оптова торгівля напоями, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, роздрібна торгівля тютюновими виробами (т.1 а.с.14).

Фахівцем Державної податкової інспекції Комінтернівського району м.Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ІП "Аврора" з питань правомірності формування податкового кредиту у червні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Карпос" (код 34629821) та правильності обчислення ПДВ за червень 2010 року.

За результатами перевірки 09.12.2010 року складено акт №5434/18-012/34756588, згідно висновків якого встановлено порушення ІП "Аврора":

- ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від ТОВ "Карпос" у червні 2010 року;

- п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у частині віднесення до складу податкового кредиту за червень 2010 року сум ПДВ на загальну суму 6891872,61 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим самим занижено ПДВ до сплати за червень 2010 року у сумі 6891872,61 грн. (т.1, а.с.6-8).

На підставі акту перевірки, заступником начальника ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000341800/0 від 22.12.2010 року, яким ІП "Аврора" визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 10337808,92 грн., у тому числі: 6891872,61 грн. - за основним платежем, 3445936,31 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1. а.с. 9).

Також встановлено, що між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос" укладено договір поставки №114/07/09 від 06.03.2009 року; договір комісії на реалізацію товару № 32/04/09 від 06.03.2009 року (т.1, а.с.89-92, т.2, а.с 43-46).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "Карпос" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності; податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

На момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ТОВ "Карпос" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди, вважаючи безпідставними твердження відповідача про те, що правочин, укладений позивачем з ТОВ "Карпос" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства. Суд зазначив про відсутність фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос" не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом України “Про податок на додану вартість”, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі висновків, викладених у акті перевірки №5434/18-012/34756588 від 09.12.2010 року про порушення ІП "Аврора" ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню товарів, робіт, послуг від ТОВ "Карпос" у червні 2010 року, та п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” у частині віднесення до складу податкового кредиту за червень 2010 року сум ПДВ на загальну суму 6891872,61 грн., які виникли від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю.

Так, перевіркою встановлено, що ІП "Аврора" надано декларацію з ПДВ за червень 2010 року від 20.07.2010 року №9002853587, в якій до складу податкового кредиту включені суми ПДВ по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Карпос" на суму ПДВ 6891872,61 грн.

Відповідачем донараховано ІП "Аврора" ПДВ на підставі висновку про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту за червень 2010 року ПДВ суми в розмірі 6891872,61 грн.

Відповідно до наданої довідки ДПІ Московського району м. Харкова від 20.08.2010 року №8198/23/34629821 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Карпос" з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з ПДВ за червень 2010 року встановлено, що ТОВ "Карпос" у періоді, який перевірявся, був платником податку на додану вартість (свідоцтво від 06.03.2007 року №100026197). За червень 2010 року ТОВ "Карпос" задекларовано податкові зобов'язання по ПДВ у сумі 16745787,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобовязань за червень 2010 року встановлено їх завищення у сумі 16754684,00 грн. За червень 2010 року ТОВ "Карпос" задекларовано податковий кредит по ПДВ у сумі 16744790, 00 грн. у т.ч. проведено коригування до зменшення у сумі "-" 133632,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за червень 2010 року встановлено завищення у сумі 16878422,00 грн. За червень 2010 року ТОВ "Карпос" задекларовано ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 997,00 грн. У червні 2010 року ТОВ "Карпос" не задекларувало бюджетне відшкодування. В частині відображення ТОВ "Карпос" податкового зобов"язання та податкового кредиту ПДВ по основним контрагентам, що задіяні підприємства фінансово-торгівельної групи "TAGІT", а саме: позивач - ІП "Аврора" та інші (т.3, а.с.152-164).

Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладення цивільно-правових відносин на проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ПДВ.

З урахуванням зазначеного, відповідачем зроблено висновок про те, що правочини, вчинені між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос", здійснені без мети настання реальних наслідків, є нікчемними, і тим самим у перевіряємому періоді сформували для ІП "Аврора" штучний податковий кредит ПДВ, чим порушили інтереси держави та суспільства на отримання належних сум ПДВ.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність таких висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», враховуючи наступне.

Як свідчать письмові докази, податковий кредит за червень 2010 року в сумі 6891872,61 грн. ІП "Аврора" сформовано внаслідок фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Карпос" на підставі наступних цивільно-правових договорів: договору поставки №114/07/09 від 06.03.2009 року, відповідно до якого ТОВ "Карпос" виступав постачальником, а ІП "Аврора" - покупцем; договору комісії на реалізацію товару №32/04/09 від 06.03.2009 року, згідно з яким ІП "Аврора" виступало комісіонером, а ТОВ "Карпос" - комітентом; договору комісії на реалізацію товару №456/07/09 від 01.04.2009 року, згідно з яким ІП "Аврора" виступало комітентом, а ТОВ "Карпос"- комісіонером (т.1, а.с.89-92, т.2, а.с. 3-6, 43-46) .

Первинні документи, які були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанції, свідчать про те, що за договором поставки №114/07/09 від 06.03.2009 року та додаткових угод від 15.12.2009 року, від 01.04.2010 року на користь ІП "Аврора" від ТОВ "Карпос" у червні 2010 року поставлено товарів на загальну суму 7419674,14 грн. у т.ч. ПДВ 1236612,33 грн.

Факт поставки товарів підтверджено видатковими накладними, товарно-транспортними накладними та податковою накладною № 2/2 від 30.06.2010 року (т.1, а.с. 93-206) .

Факт здійснення оплати товарів на користь "ТОВ "Карпос" за вказаним договором підтверджується платіжними дорученнями та копіями банківських виписок (т.1, а.с.207-219,221-246).

Факт транспортування, окрім товарно-транспортних накладних, підтверджується договором №17/03/09 від 01.03.2009 року, укладеним між ТОВ "Карпос" та ПФ "Вика" (довідка ЄДРПОУ №1124, ліцензія серії АВ №324472) щодо надання послуг перевезення ТМЦ (т.1, а.с. 247-249, т.2, а.с.1-2).

За договором комісії на реалізацію товару №32/04/09 від 06.03.2009 року з боку ІП "Аврора" як комісіонером, у червні 2010 року перераховано на рахунок комітента - ТОВ "Карпос" у якості компенсації за реалізований товар 21211561,70 грн., у т.ч. ПДВ 3535260, 28 грн. (т.2, а.с.216-244).

Окрім того, у червні 2010 року на підставі угоди від 30.06.2010 року сторонами зроблено залік зустрічних однорідних вимог в сумі 12600000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2100000,00 грн. На ці суми ПДВ з боку ТОВ "Карпос" надано податкові накладі №11/2, №17/2 від 29.06.2010 року (т.2, а.с.47-215).

Крім того, надані платіжні доручення підтверджують факт сплати за товари згідно договору №32/04/09 від 06.03.2009 року, реєстр накладних на передачу товару від ІП "Аврора" на ТОВ "Карпос", копії окремих накладних, звіт комісіонера ІП "Аврора", бухгалтерська довідка, яка підтверджує реалізацію товарів кінцевим споживачам, копії торгівельних патентів, які підтверджують право ІП "Аврора" здійснювати торгівельну діяльність, акт наданих послуг від 30.06.2010 року, згідно з яким сума винагороди комісіонера за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2010 р. становить 15600000,00 грн. у т.ч. ПДВ 2600000,00 грн. (загальна вартість реалізованого товару склала 86354009, 48 грн., т.2, а.с.216-244).

У червні 2010 року за договором комісії на реалізацію товару №456/07/09 від 01.04.2009 року з боку ІП "Аврора" виплачено комісійну винагороду в розмірі 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн.

Підставою для виплати комісійної винагороди є акт наданих послуг від 30.06.2010 року, згідно з яким за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року загальна вартість реалізованого товару склала 10147454,12 грн., у т.ч. ПДВ 1691242,35 грн., сума винагороди комісіонера за послуги надані за вказаний період становить 1,2 % від загальної суми реалізованого товару, що у грошовому вираженні становить 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20000,00 грн. На суму ПДВ видано податкову накладну №79/1 від 30.06.2010 року. Також, позивачем надані копії окремих накладних на передачу товарів від ІП "Аврора" на ТОВ "Карпос" та копія звіту комісіонера (т.2, а.с.8-11).

Суму податку на додану вартість по вищевказаним договорам включено до складу податкового кредиту ІП "Аврора" згідно декларації за червень 2010 року, згідно отриманих від контрагента позивача податкових накладних №2/2 від 30.06.2010 року, №11/2, №17/2 від 29.06.2010 року, №79/1 від 30.06.2010 року (т.1, а.с.93-109, т.2, а.с. 47-215).

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось сторонами у суді апеляційної інстанції, відповідно до даних автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, контрагентом позивача ТОВ "Карпос" у червні 2010 року задекларовано податкові зобовязання по взаємовідносинам з ІП "Аврора" на суму 5 483290,99 коп.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що господарські операції фактично відбулися, вони носять реальний характер, у звязку з чим у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ червень 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Карпос»№2/2 від 30.06.2010 року, №11/2, №17/2 від 29.06.2010 року, №79/1 від 30.06.2010 року.

Згідно абз. 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Порядок формування податкового кредиту по операціях з придбання товарів позивачем в межах договору комісії №32/04/09 від 06.03.2009 року врегульовано спеціальною нормою пункту 4.7 ст.4 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно якої у випадках, коли платник податку здійснює підприємницьку діяльність з поставки вживаних товарів (комісійну торгівлю), що придбані в осіб, не зареєстрованих платниками податку, базою оподаткування є комісійна винагорода такого платника податку. Правила комісійної торгівлі та визначення комісійної винагороди встановлюються Кабінетом Міністрів України. У випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів.

При цьому, датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

У разі, коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю.

При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням. Зазначене правило не поширюється на операції з експортування вживаних товарів за межі митної території України або з імпортування вживаних товарів на митну територію України в межах зазначених договорів, оподаткування яких регулюється відповідними нормами цього Закону.

Встановленим є факт, що на момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки контрагент позивача ( ТОВ "Карпос") був платниками податку на додану вартість, зареєстрованим відповідно до ст.9 Закону України "Про податок на додану вартість", що не заперечувалось апелянтом у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до абз. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідач не заперечував та не спростував ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції той факт, що податкові накладні, виписані контрагентом позивача, відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Абзацами 1, 2 підпункту 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит повязано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, повязаній з господарською діяльністю платника податку.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач на момент здійснення перевірки мав належним чином оформлені податкові накладні, які підтверджують розмір податкового кредиту, відображений в декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року; реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися; у позивача виникло право на віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ червень 2010 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Карпос»№2/2 від 30.06.2010 року, №11/2, №17/2 від 29.06.2010 року, №79/1 від 30.06.2010 року, як і правомірно вважав, що сума податкового кредиту сформована позивачем правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої виконавцям та продавцям.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано не врахував доводи податкового органу про те, що позивач відносив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагента, у той час, коли фінансово-господарська діяльність ТОВ "Карпос" здійснювалась поза межами правового поля, його правочини вчинені без наміру створення правових наслідків, укладення цивільно-правових відносин з ТОВ "Карпос" на проведення безтоварних операцій, спрямовані на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту ПДВ, оскільки такі доводи відповідача спростовуються наступним.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України “Про податок на додану вартість”, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України, відповідно до яких юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Зазначена правова позиція висловлена в п. 1 Довідки щодо правових позицій Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України з деяких проблемних питань застосування чинного законодавства у вирішенні спорів, що виникають з податкових відносин (за матеріалами перегляду за винятковими обставинами судових рішень Вищого адміністративного суду України у 2008 квітні 2009 року).

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції»ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судом першої інстанції встановлено, що між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос" були укладені договори: договір поставки №114/07/09 від 06.03.2009 року, відповідно до якого ТОВ "Карпос" виступав постачальником, а ІП "Аврора" - покупцем; договір комісії на реалізацію товару №32/04/09 від 06.03.2009 року, згідно з яким ІП "Аврора" виступало комісіонером, а ТОВ "Карпос" - комітентом; договір комісії на реалізацію товару №456/07/09 від 01.04.2009 року, згідно з яким ІП "Аврора" виступало комітентом, а ТОВ "Карпос"- комісіонером.

Зазначені договори, відповідно до їх умов, є двосторонніми договорами, згідно з ч.2 ст.207 Цивільного Кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами та скріплений печаткою.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, зазначені договори носять реальний характер, вони виконані сторонами в повному обсязі, що не спростовано в суді апеляційної інстанції ні апелянтом, ні прокурором.

Колегія суддів, враховуючи наведене, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність доводів відповідача щодо наявності ознак нікчемності правочинів, укладених між ІП "Аврора" та ТОВ "Карпос" в розумінні ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України, правомірно вважаючи безпідставним посилання податкового органу на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині віднесення до податкового кредиту витрат ІП "Аврора" по взаємовідносинах з ТОВ "Карпос".

Окрім того, колегія суддів відхиляє доводи апелянта та представника прокуратури Комінтернівського району м. Харкова про те, що позивач та його контрагент ТОВ «Карпос»є повязаними особами з фінансово-торгівельною групою «TAGIT», оскільки такі твердження спростовуються наданими на вимогу колегії суддів письмовими доказами, а саме: статутом позивача, який свідчить про те, що зазначена фінансово-тергівельна група не є засновником чи власником ІП «Аврора»; позивач за ліцензійним договором використовує товарний знак цієї групи; приміщення орендує у інших осіб (т.4, а.с.1-80).

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваного позивачем) податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення - рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від29.06.2011 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від29.06.2011 р. по справі№2а-4824/11/2070 за позовом Іноземного підприємства "Аврора"доДержавної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >