Ухвала суду № 22030569, 24.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 р.Справа № 2а-2203/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.06.2011 р. по справі№2а-2203/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромексперт"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромексперт", звернувся до Харківського оружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова, в якому просив:

-визнати нечинним (скасувати) податкове повідомлення-рішеннявід 15 вересня 2010 року № 0002462330/0 (від 22жовтня 2010 року № 0002462330/1, від 03 грудня 2010 року №0002462330/2), яким ТОВ «Укрпромексперт» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток;

-визнати нечинним (скасувати) податкове повідомлення-рішення від 15 вересня 2010 року № 0002472330/0 (від 22жовтня 2010 року № 0002472330/1, від 03 грудня 2010 року №0002472330/2), яким ТОВ «Укрпромексперт» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість;

-стягнути відповідно до ст. 94 КАСУ на користь ТОВ «Укрпромексперт»з Державного бюджету України судові витрати 3,40 грн. судового збору.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від07.06.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромексперт" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0002462330/0, № 0002472330/0 від 15.09.2010 p., № 0002462330/1, № 0002472330/1 від 22.10.2010 p., № 0002462330/2, № 0002472330/2 від 03.12.2010

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромексперт" суму сплачених судових витрат в розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.06.2011р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

фахівцями ДПІ у Ленінському районі міста Харкова на підставі направлення від 29.07.2010 р. проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрперомексепрт" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки 01.09.2010р. складено акт №2543/23-304/31796921, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем:

- п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту та заниження податку на додану вартість на суму 768221 грн.;

- п.5.1, п.п. 5.2.1, п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за 2008 р. на суму 160150 грн. (т.1, а.с.8-50).

На підставі акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова 15.09.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002462330/0, яким ТОВ „Укрперомексепрт" визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 240225 грн., у тому числі: за основним платежем: 160150грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80075 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0002472330/0, яким ТОВ „Укрперомексепрт" визначено суму податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість 1152331, 5 грн., у тому числі: за основним платежем - 768221 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 384110, 5 грн. (т.1, а.с. 51,52).

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ „Укрперомексепрт" скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскарживши рішення в адміністративному порядку до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, ДПА у Харківській області, ДПА України відповідно.

За результатами розгляду первинної скарги рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 18.10.10р. №9916/10/25-016, та за результатами розгляду повторних скарг рішеннями ДПІ у Харківській області від 22.11.2010р. №4373/10/25-203, ДПА України від 09.02.2011 p. №2689/6/25-0115 (вручено 02.03.2011р.) податкові повідомлення-рішення від 15.09.2010 р. № 0002462330/0, № 0002472330/0 залишені без змін, а скарги без задоволення.

З метою доведення до платника податків нового граничного строку сплати податкового зобовязання, відповідачем 22 жовтня 2010 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0002462330/1, № 0002472330/1 та 03 грудня 2010 року №0002462330/2, №0002472330/2 (т.1, а.с.53-56).

Також встановлено, що у перевіряємому періоді позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромексперт", мав господарськи відносини з ТОВ „Арткас", ПП „Априммет", ПП «БФ Одрі».

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності первинних документів, які підтверджують реальне здійснення господарських операцій та розрахунку за них, на підставі яких позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Арткас»і ПП «Априммет», а також з того, що зазначені обставини відповідачем не заперечувались.

Суд першої інстанції посилався на те, що зміст договорів, укладених між позивачем та його контрагенами, ТОВ «Арткас»і ПП «Априммет», не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки не встановлено фактів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, а відповідачем не надано доказів на спростування реальності виконання цих угод.

Судове рішення мотивовано і тим, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ «Арткас»і ПП «Априммет» контрагенти позивача знаходились в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платниками податку на додану вартість, а тому мали право на видачу податкових накладних.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по операціях з придбання товару, який у подальшому був відвантажений ПП «БФ Одрі», підтверджується відповідними первинними документами

Фактичність розрахунків та виконання робіт за вище зазначеною угодою відповідачем не заперечувався та підтверджується матеріалами справи.

Суд дійшов висновку, що відповідачем не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди, передбачених ст. 215 ЦК України, вважаючи безпідставними твердження відповідача про те, що правочин, укладений позивачем з ПП «БФ «Одрі»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як свідчить акт перевірки від 01.09.2010р. №2543/23-304/31796921, на підставі висновків якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0002472330/0, яким ТОВ «Укрпромексперт»визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість, в ході перевірки встановлено взаємовідносини ТОВ «Укрпромексперт»з ТОВ «Арткас».

Згідно за даними АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України», стан контрагента зазначено 3 - Прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

Згідно з даними АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»(Додаток 5) при співставленні задекларованого податкового кредиту ТОВ «Укрпромексперт»та податкового зобов'язання ТОВ «Арткас»за травень та червень 2009 року встановлено відхилення у сумі 648 127,81 грн.

Також встановлено взаємовідносини з ПП «Априммет», код ЄДРПОУ 35930480.

Згідно за даними АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»стан контрагента є 0 - Основний платник.

Згідно з даними АІС «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»(Додаток 5) при співставленні задекларованого податкового кредиту ТОВ «Укрпромексперт»та податкового зобов'язання ПП «Априммет»за березень 2010 року встановлено відхилення у сумі 60 720,00 грн.

Враховуючи вищенаведену інформацію, відповідачем встановлено віднесення підприємством ТОВ «Укрпромексперт»до складу податкового кредиту сум по операціях з підприємствами ТОВ «Арткас»та ПП «Априммет», які у періоді взаємовідносин з ТОВ «Укрпромексперт»подали податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2009 року, березень 2010 року, які прийняти до відома та як недійсні (подана податкова декларація яка не визнана як податкова звітність), тобто підприємствами ТОВ «Арткас»та ПП «Априммет» не задекларовано податкові зобов'язання.

Факт не декларування ТОВ «Арткас»та ПП «Априммет»у податкових зобов'язаннях ТОВ «Укрпромексперт»свідчить про відсутність об'єкту оподаткування, який виникає при проведенні вказаними підприємствами фінансово-господарських операцій.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції і про це свідчать письмові докази, ТОВ «Укрпромексперт» податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від постачальників ПП «Априммет»№892 від 29.06.10р. та від ТОВ «Арткас»№7041 від 07.05.09р., №290501 від 29.05.09р., №120699 від 12.06.09р., №160607 від 16.06.09р., №2561 від 09.06.09р., №1806 від 18.06.09р., №1807 від 26.06.09р., №300612 від 30.06.09р. (т.1, а.с.63, 114-119,122).

Придбані у ТОВ «Арткас»і ПП «Априммет»запчастини та обладнання були використані ТОВ «Укрпромексперт»в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності, а саме були реалізовані ТОВ «НВП «ТМК», про що свідчать видаткові накладні від 27.05.2010 р. №УЭ-0000012, від 29.05.2009р. №УЭ-0000005, від 16.06.2009р. №УЭ-0000007 (т.1, а.с.64-66) ; ТОВ «НВП «Укрресурс», про що свідчить видаткова накладна від 12.06.2009 р. № УЭ-0000009 (т.1, а.с.67); ТОВ «КомСвіт», про що свідчать видаткові накладні від 07.05.2009 р. №УЭ-0000003, від 26.06.2009 р. №УЭ-0000010, від 05.08.2009 р. №УЭ-0000013 (т.1, а.с.68-70).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість». об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Копії первинних документів, які були предметом дослідження у суді першої інстанції, є свідченням реального здійснення господарських операцій за право чинами, укладеними позивачем та його контрагентами, та розрахунку за них, на підставі яких позивачем було включено до податкового кредиту суму ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Арткас»і ПП «Априммет», а зазначені обставини відповідачем не заперечувались і не спростовані ним під час апеляційного перегляду справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що зміст договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, не суперечить актам цивільного законодавства, оскільки відсутні факти, які б свідчили про те, що їх зміст не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами їх виконання (т.1, а.с.91-106).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не врахував як доказ законності прийнятих податкових повідомлень-рішень щодо позивача доводи відповідача про те, що декларації з податку на додану вартість ТОВ «Арткас»і ПП «Априммет»за травень, червень 2009 року, березень 2010 року не визнані як податкова звітність, оскільки відповідно до приписів ч.2 ст.. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не прийняття (невизнання) податкової звітності ТОВ «Арткас»і ПП «Априммет»за травень, червень 2009 року, березень 2010 року, не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод між позивачем та ТОВ «Арткас»і ПП «Априммет».

Згідно ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні», підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації. Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Той факт, що на час укладення угод між позивачем та ТОВ «Арткас», ПП «Априммет» зазначені контрагенти позивача знаходились в Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також були платниками податку на додану вартість, а отже мали право на видачу податкових накладних, не заперечувався представником відповідача ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції..

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п. 10.2. ст.. 10 цього Закону, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України.

Крім того, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, так як це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції»ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Письмові докази свідчать про те, що придбаний позивачем у ТОВ «Арткас»і ПП «Априммет»товар в подальшому був використаний ним у власній господарській діяльності, оскільки у 2008 році був реалізований ПП «БФ Одрі» (т.1, а.с.125-140).

Податковим органом зроблено висновок, що позивач повинен був відобразити у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів»Декларації з податку на прибуток за 2008 р. суму 640600 грн. як запаси, використані не у господарській діяльності, та відсторнувати 128120 грн. податку на додану вартість зі складу податкового кредиту з ПДВ у жовтні 2008 pоку як таку, що не пов'язана із господарською діяльністю, оскільки згідно пояснення, наданого директором ПП «БФ Одрі»ОСОБА_5, невстановлені особи, використовуючи її як підставну особу, створили юридичну особу - ПП «БФ Одрі». Також ОСОБА_5 повідомила, що фінансово-господарською діяльністю вона не займалась, податкову звітність до ДПІ не подавала, первинні документи не підписувала (т.1, а.с.8-41, 157-158).

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не погодився із зазначеною позицією податкового органу, оскільки, як свідчать письмові докази, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18.08.2009 року відмовлено у задоволенні позову Ленінської МДПІ у м. Луганську про припинення юридичної особи ПП «БФ «Одрі»та визнання недійсним запису про державну реєстрацію (т.1, а.с.163-165).

Факт перерахування ПП «БФ Одрі» ( на виконання умов договору від 29.05.2008 р. №29/05-01 ) на рахунок ТОВ «Укрпромексперт»авансу за товар платежами: 18.07.2008р. у сумі 153744 грн. 21.07.2008р. у сумі 47074 грн., 26.09.2008р. у сумі 24250 грн., 29.09.2008р. у сумі 34549 грн., 24.10.2008р. у сумі 314151 грн., 27.10.2008р. у сумі 73220 грн. представником податкового органу не заперечувався ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції, як і не заперечувалось, що ТОВ «Укрпромексперт»на виконання договірних зобов'язань відвантажило ПП «БФ Одрі» вали-шестерні (креслення №2-196487-04): 02.10.2008 р. у кількості 1 одиниці на суму 153744 грн., 16.10.08р. у кількості 1 одиниці на суму 153744 грн., 29.10.08р. у кількості 3 одиниць на суму 461232 грн. з ПДВ .

Формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат по операціях з придбання товару, який у подальшому був відвантажений ПП «БФ Одрі», підтверджується відповідними первинними документами (постачальник ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод»): видатковими накладними від 02.10.08р. № АМ/08/850, від 07.10.08р. № АМ/08/850-1, від 29.10.08р. №АМ/08/850-2, податковими накладними від 26.05.08р. №8052609, від 11.06.08р. №8061106, від 26.06.08р. №8062612, від 18.07.08р. №8071805 (т.1, а.с.130-140), відповідно до яких ТОВ «Укрпромексперт»у складі валових витрат відображено суму 631250 грн., до складу податкового кредиту включено 126250 грн.

Факт розрахунків та виконання робіт за вище зазначеною угодою відповідачем не заперечувався та підтверджується письмовими доказами (т.1, а.с.200, 205-208, 244-246,т.2, а.с.27-29,69-104).

Згідно ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно ст. 58 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «БФ «Одрі»з посиланням на пояснення директора ОСОБА_5, оскільки відповідачем не надано доказів, які б свідчили про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, а встановити наявність умислу контрагента позивач ПП «БФ Одрі»на здійснення оспорюваної угоди, яка підписана ОСОБА_5, з метою завідома суперечної інтересам держави і суспільства, можливо лише за наявності встановленого умислу посадової особи, що приймала участь від імені юридичної особи в угоді, маючи на це належні повноваження; відповідачем не надано доказів на підтвердження відсутності у ОСОБА_5 повноважень на підписання таких договорів в момент його укладання.

Крім того, письмові докази свідчать про те, що постановою від 27.07.2009 року кримінальна справа № 41/09/8019 в частині створення невстановленими особами суб'єкта підприємницької діяльності ПП «БФ «Одрі»за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України закрита, в порушенні кримінальної справи в відношенні посадової особи за ст. 205 КК України відмовлено(т.1, а.с.166-170).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами".

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що податкові накладні, виписані на виконання договору ПП «БФ «Одрі» є чинними, оскільки ПП «БФ «Одрі»на час укладання та виконання угоди була платником ПДВ, а отже мала право видавати податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним (оскаржуваних позивачем) податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від07.06.2011 р. по справі№2а-2203/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від07.06.2011 р. по справі№2а-2203/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромексперт" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >