Ухвала суду № 22030477, 06.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 р.Справа № 2а-1870/2494/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Кононенко З.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. по справі№2а-1870/2494/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованності з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИЛА:

29.04.2011 р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Інфо” (далі - позивач, ТОВ "Інфо"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Суми (далі - відповідач, ДПІ в м. Суми), головного управління державного казначейства України в Сумській області (далі по тексту - відповідач 2, ГУДКУ в Сумській області) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Суми № 0000382305/0/31227 від 18.04.2011 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 р. на суму 751144,00 грн., стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфо” суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 751144,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо" до Державної податкової інспекції в місті Суми, головного управління державного казначейства України в Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомленн-рішення ДПІ в м.Суми № 0000382305/0/31227 від 18.04.2011 р. щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 р. на суму 751144,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (Головне управління Державного казначейства України в Сумській області, вул. Воскресенська, 7, м.Суми, 40000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфо" (40030, м.Суми, вул.Набережна ріки Стрілки, 54, код 14013992, р/р 26000180000062 в ПАТ "ВіЕйБі Банк" в м.Києві) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2010 р. на суму 751144,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України суму судового збору 1700,00 грн. сплаченого за подання адміністративного позову.

Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 року по справі № 2а-1870/2494/11 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «Інфо»

Свою незгоду з рішенням суду мотивує тим, що постанова суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно зясовані судом обставини, що мають значення для справи

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011 р. по справі № 2а-1870/2494/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у м. Суми залишити без задоволення,

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що з 30.03.2011 р. по 31.03.2011 р. ДПІ в м. Суми було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Інфо”, код ЄДРПОУ 14013992, з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р., за результатами якої складено акт № 2152/235/14013992/24 від 31.03.2011 р. На підставі наведеного вище акту податковим повідомленням - рішенням № 0000382305/0/31227 від 18.04.2011 р ДПІ в м. Суми було зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. на суму 751144,00 грн. В акті перевірки досліджується факт віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплаченої TOB “Інфо” у складі вартості газотурбінного приводу отриманого від Державного підприємства “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес”ім. Академіка О.Г. Івченка”в, код ЄДРПОУ 14312921" за Договором на надання послуг №97/08-ГДР від 31.01.2008 р., в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність вказаного договору, що і стало підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Інфо» суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав всі вимоги Закону України “Про податок на додану вартість” (далі - Закон України „Про ПДВ”) щодо документального оформлення податкового обліку та в підтвердження правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ під час перевірок надав всі передбачені діючим законодавством Україні документи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

В обґрунтування нікчемності первинних документів, укладених між Державним підприємством “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес”ім. Академіка О.Г. Івченка”в» та ТОВ «Інфо» в акті перевірки № 2152/235/14013992/24 від 31.03.2011 р ДПІ в м. Суми посилається на операції фактичного переміщення двоокису титану, проте матеріали справи свідчать, що ТОВ «Інфо» не придбавало і не продавало двоокис титану, отже зазначені господарські операції не мають відношення до позивача.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача пояснив, що обґрунтування нікчемності правочинів господарськими операціями з двоокисом титану в акті перевірки зазначено помилково.

З матеріалів справи вбачається, що предметом наведеного договору є виготовлення та поставка газотурбінних приводів (далі ГТП). При цьому, згідно п.1.2 договору, TOB "Інфо" (Замовник) постачає два комплекти деталей та складальних одиниць турбомашин для виготовлення ГТП та надає перевізника для самостійного вивозу виготовлених ГТП. Фактичне отримання послуг з виготовлення газотурбінного приводу підтверджується актом виконаних робіт по Договору на надання послуг №97/08-ГДР від 31.01.2008р., що укладений 12.02.2010 року.

В подальшому TOB “Інфо”, згідно Договору поставки № 27/01.10 від 27.01.2010 р., експортувало 15.02.2010 р., на умовах ДДУ м. Баку, компанії “Классик-2”газотурбінний привод (ГТП) Д-336-1Т, що був виготовлений ДП “ЗМКБ “Прогрес”ім. академіка Івченка”в”, згідно Договору на надання послуг № 97/08-ГДР від 31.01.2008 р., на замовлення TOB “Інфо”.

Також, судом першої інстанції встановлено, що за результатами попередньо проведеної ДПІ в м. Суми в 2010 році позапланової виїзної перевірки TOB “Інфо”, код 14013992 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період лютий 2010 року, акт № 4689/23-6/14013992 від 11.06.2010 р., вже було перевірено суму бюджетного відшкодування за березень 2010 року на загальну суму 1102344 грн., з якої підтверджено суму 751144,00 грн., що є предметом цього спору, а на залишок 351200,00 грн. було видано податкове повідомлення-рішення № 0001072306/0/45895 від 18.06.2010 р. на зменшення суми бюджетного відшкодування. Підставою для зменшення вказаної суми бюджетного відшкодування стали висновки податкового органу про безтоварність операцій за Договором на надання послуг №97/08-ГДР від 31.01.2008 р. між Державним підприємством “ЗМКБ “Прогрес”ім. академіка О.Г. Івченка”та TOB "Інфо", в звязку з відсутністю доказів транспортування газотурбінного приводу на адресу TOB "Інфо".

Зазначене повідомлення - рішення було оскаржене позивачем до суду. Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2010 р. по справі № 2а-6258/10/1870, що було залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 р. по справі № 2а-6258/10/1870 було повністю задоволено вимоги TOB "Інфо", а саме податкове повідомлення рішення визнано протиправним та винесено рішення про стягнення з Державного бюджетну України суму бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 р. на суму 351200,00 грн. Харківський апеляційний адміністративний суд, дослідивши обставини зазначених операцій, погодився з висновками Сумського окружного адміністративного суду щодо підтвердження фактичного вчинення операцій між TOB "Інфо" та Державним підприємством “ЗМКБ “Прогрес”ім. академіка Івченка”в”.

Проте податковий орган в акті перевірки № 2152/235/14013992/24 від 31.03.2011 р. знову робить висновок про нікчемність Договору на надання послуг № 97/08-ГДР від 31.01.2008р, реальність якого вже була встановлена судами при розгляді зазначеної вище справи.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що обставини щодо реальності Договору на надання послуг №97/08-ГДР від 31.01.2008р. між Державним підприємством “ЗМКБ “Прогрес”ім. академіка О.Г. Івченка”та TOB "Інфо" були встановлені Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04.10.2010р. по справі №2а-6258/10/1870 та ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 року по справі №2а-6258/10/1870, суд першої інстанції обґрунтовано погодився з твердженням позивача, що ці обставини повторного доказування не потребують.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у м. Запоріжжі було проведено перевірку Державного підприємства “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес”ім. Академіка О.Г. Івченка”в”, якою встановлено, що на виконання умов угод Державним підприємством “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес”ім. Академіка О.Г. Івченка”в” виписані податкові накладні №80 від 09.02.2010 р. за комплекти деталей двох силових турбін на суму 1373064,00 грн., в т.ч. ПДВ 228844,00 грн. та № 81 від 09.02.2010 р. - за виготовлення газотурбінних приводів на суму 3 133 800,00грн., в т.ч. ПДВ 522300,00 грн. Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду та відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2010 року. Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі. Виконання робіт підтверджено ДП “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес”ім. Академіка О.Г. Івченка”в повному обсязі, а саме акт№1 від 12.12. 2010 р. та акт б/н від 09.02.2010 р.

Підприємство ДП “Запорізьке машинобудівне конструкторське бюро “Прогрес” ім. Академіка О.Г. Івченка”в” є виробником, має власні виробничі засоби, відповідних фахівців, а також наявні виробничі запаси, необхідні для здійснення виготовлення газотурбінних приводів, силових турбін.

Отже, за результатами декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного (податкового) періоду позивача становила від'ємне значення 1103999 грн, яке було зараховано до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - березня 2010р. За результатами податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010р. №19128 від 20.04.2010 р. підприємством було заявлено суму податку, що підлягала відшкодуванню з бюджету шляхом перерахування на розрахунковий рахунок на суму 1102344 грн.

Згідно п. 1.7 Закону України „Про ПДВ» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про ПДВ", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Закону передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Як вбачається з акту перевірки, позивач виконав вимоги п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про ПДВ", сплативши податок на додану вартість в ціні товару, придбаного у безпосереднього постачальника, якій, в свою чергу, виконали вимоги п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ"- видав покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені покупцем суми податку.

Відповідно до п.п.”а” п.п.7.7.2 п.7.2 ст.7 Закону України „Про ПДВ" умовою бюджетного відшкодування є сплата продавцем ПДВ в ціні товарів (послуг) продавцю, а не сплата продавцем або контрагентами продавця податку до бюджету.

Відповідач не заперечує, що позивачем повністю сплачено ПДВ в ціні товарів продавцю.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 вищезазначеного Закону не дозволяється включати до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач сформував податковий кредит на підставі належно оформлених податкових накладних, виданих йому продавцем. Суму податкового кредиту та відповідно суму бюджетного відшкодування позивач сформував правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві.

Щодо доводів апеляційної скарги ДПІ в м. Суми на передчасність звернення до суду з вимогою стягнення бюджетного відшкодування, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної, зокрема, у постанові від 24.02.2009 р. у справі за позовом ЗАТ «Авангард» до ДПІ у Тисменицькому районі Івано-Франківської області, Головного управління Державного казначейства в Івано-Франківській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та спонукання до вчинення дій.

Як зазначено у вказаній постанові Верховного Суду України, рішення судів, у частині задоволення позовної вимоги про зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету, є помилковим, оскільки в цій частині провадження у справі підлягало закриттю у звязку з тим, що така вимога не є способом захисту прав платника податку на додану вартість і не підлягає розгляду у суді.У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права повинна бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Отже, позовні вимоги щодо стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість відповідають вимогам КАС України. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з державного бюджету України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.07.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог Державної податкової інспекції в м. Суми.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 ><198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. по справі№2а-1870/2494/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бондар В.О.

Судді<підпис >

<підпис >Закон Донець Л.О. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 12.12.2011 р.