Ухвала суду № 22030119, 30.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/1626/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М., Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Антоненко Н.В.

представника позивача Шульгій Г.Л.

представника відповідача Сухомлин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від15.04.2011р. по справі№2а-1670/1626/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Салекс Абсолют"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Салекс Абсолют»(надалі по тексту- позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (надалі по тексту- відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08 вересня 2010 року № 0000902302/0/167 та №0000932302/0/168.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 08 вересня 2010 року № 0000902302/0/167 та від 08 вересня 2010 року №0000932302/0/168.

Відповідач, Кременчуцька обєднана державна податкова інспекція у Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2011 року та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Салекс - Абсолют" (далі також - позивач, ТОВ "Салекс Абсолют") зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 04.02.2009 р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 359111, є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100207105.

Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Салекс Абсолют" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за червень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2009 року, лютому, березні 2010 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт №4365/23-309/36345921 від 26.08.2010, в якому відображені порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.2, 7.7.3, 7.7.4, 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження суми бюджетного відшкодування за травень 2009 року на суму 6667,00 грн., за червень 2009 року на суму 33333,00 грн., за липень 2009 року на суму 57000,00 грн. за серпень 2009 року на суму 135500 грн., за вересень 2009 року на суму 130677,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 81932,00 грн., за листопад 2009 року на суму 76038,00 грн., за грудень 2009 року на суму 63801,00 грн., за січень 2010 року на суму 3544,00 грн., за березень 2010 року на суму 38468,00 грн., за квітень 2010 року на суму 112452,00 грн. і відповідно завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2010 року в розмірі 1106929,00 грн.

На підставі висновків даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000902302/0/167 від 08.09.2010, яким ТОВ "Салекс Абсолют" зменшено суму бюджетного відшкодування, у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів, з податку на додану вартість у розмірі 1106929,00 грн. та №0000932302/0/168 від 08.09.2010 р., відповідно до якого виявлено заниження бюджетного відшкодування у розмірі 739412,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваних рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2010 року, яке виникло за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2009 року та лютому, березні 2010 року, ґрунтувалися на тому, що суми ПДВ включені до податкового кредиту зазначених періодів позивач мав право віднести до розрахунку суми бюджетного відшкодування по деклараціям за травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, березень, квітень, червень 2010 року, в звязку з чим контролюючий орган прийшов до висновку, що бюджетному відшкодуванню за червень 2010 року підлягає лише сума ПДВ фактично сплачена в травні 2010 року і становить вона 137526 грн.

Відповідач також вважає, що якщо позивач добровільно не скористався правом бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодах, що, на думку відповідача, свідчить про відмову позивача від отримання такої суми, то така сума не може бути заявлена платником до відшкодування.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість”(надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до абзацу «а»підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з аналізу абзацу «а»підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»слідує, що платник податку має право заявити до бюджетного відшкодування частину відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в червні 2010 року до бюджетного відшкодування було заявлено суму ПДВ в розмірі 1244455 грн., яка сформована за рахунок відємних значень, що виникли в квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2009 року та лютому, березні 2010 року.

Сума ПДВ в розмірі 1244455 грн. позивачем сплачена фактично у попередніх податкових періодах постачальникам товарів, що відповідачем не оспорюється.

Отже, виходячи з аналізу приписів абзацу «а»підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія суддів вважає правомірним заявлену до відшкодування суму ПДВ, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у квітні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2009 року та лютому, березні 2010 року.

Таким чином, зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року з тих підстав, що позивач добровільно не скористався правом бюджетного відшкодування у попередніх податкових періодах, що, на думку відповідача, свідчить про відмову позивача від отримання такої суми, є неправомірним.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки відповідач прийшов до висновку про неправомірне завищення ТОВ "Салекс Абсолют" залишку від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року, на суму 367501 грн., в звязку з порушенням позивачем вимог 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту за вересень 2009 року за операціями купівлі обладнання у нерезидента - "ELCAL-BIALA RAWSKA", яке, на думку відповідача, призначалося для фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, відповідно до укладеного договору комісії №27 від 06.03.2009 року.

Між тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Салекс Абсолют" (покупцем) були укладені договори поставки обладнання (кондитерської лінії) №1 від 11.03.2009 та № 2 від 31.03.2009 з нерезидентом - фірмою Zaklad Termotexnicny "ELCAL-BIALA RAWSKA" (Польща; постачальник).

Відповідно до специфікацій № 1 від 11.03.2009 та № 1 від 31.03.2009 до вказаних договорів постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання: ротаційна машина WМС-800 (2-два вали в комплекті) - 1 шт., посипний пристрій з транспортуючим столом (шир.800) -1 шт., машина для шприцовки пряників (шир. 800) -1 шт., стіл поворотний транспортерний (поворот 90) -2 шт., піч тунельна РТG (повна довж. 41,2 м) -1 шт.

Крім того, між ТОВ "Салекс Абсолют" та " ELCAL-BIALA RAWSKA " укладено договори поставки обладнання для промислового виробництва харчових продуктів (печива) № 3 від 14.07.2009 року та № 4 від 22.09.2009 року, яке є функціонально та технологічно невід'ємною частиною обладнання, яке було поставлено позивачу згідно договорів поставки обладнання №1 від 11.03.2009 року та № 2 від 31.03.2009 року.

Сплату за обладнання позивачем проведено в безготівковому порядку, що підтверджується копіями платіжних доручень, наявними в матеріалах справи.

Транспортування товару підтверджується вантажними митними деклараціями №209000007/9/011997, № 209000007/9/011998 від 03.09.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки не було встановлено факту передачі вказаного обладнання ФОП ОСОБА_3

У вересні 2009 року ТОВ "Салекс Абсолют" було віднесено це обладнання на свій рахунок бухгалтерського обліку 10 "Основні засоби" та відображено як капітальні інвестиції по рахунку 15 бухгалтерського обліку, що підтверджується відповідачем.

Отже, вказане обладнання було придбано позивачем для власних потреб та віднесено до основних засобів.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Салекс Абсолют" (комісіонер) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (комітент) 06.03.2009 року було укладено договір комісії №27. Згідно додатку № 1 до вказаного договору комітент доручає, а комісіонер зобов'язується придбати від свого імені та за рахунок комітента обладнання, серед якого, зокрема, зазначено аналогічне обладнання, що було придбано позивачем в межах догорів поставки №1 від 11.03.2009 року та №2 від 31.03.2009 року.

29.01.2010 року ТОВ "Салекс Абсолют" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 підписано додаткову угоду №1 до договору комісії №27 від 06.03.2009, якою внесено зміни до додатку № 1 до договору комісії №27 шляхом зміни найменування обладнання, яке повинно бути поставлено.

Листом №207 від 24.09.2009 року позивачем було повідомлено ФОП ОСОБА_3 про неможливість виконання умов договору комісії у звязку з неперерахуванням ним всієї суми грошових коштів, сплата яких передбачена зазначеним договором комісії та необхідністю узгодження питання про перегляд вартості обладнання для виробництва кондитерських виробів у бік збільшення у звязку зі зміною курсу євро по відношенню до гривні.

Листами №46 від 20.12.2010, №5 від 23.01.2011, №8 від 20.02.2011 у зв'язку з невиконанням зобов'язань згідно договору комісії №27 від 06.03.2009 фізична особа-підприємець ОСОБА_3 вимагав терміново повернути перераховані ним позивачу кошти.

Згідно платіжних доручень, що містяться в матеріалах справи, ТОВ "Салекс Абсолют" повернуто СПД ОСОБА_3 кошти в сумі 2710200 грн. (а.с. 110-118).

Крім того, відповідно до вимог пункту 2 глави 1 розділу II Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 (в редакції станом на дату складання ВМД) при декларуванні товарів, що переміщуються за зовнішньоекономічним договором (контрактом) та пов'язаним з ним договором комісії, укладеним між резидентами, у графі «9»декларації зазначаються відомості про комісіонера, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), і вчиняється запис "Див. доп.", а в доповненні наводяться відомості про комітента.

Як вбачається з вантажних митних декларацій, що маються в матеріалах справи, в графі 9 «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання»зазначено ТОВ "Салекс Абсолют", при цьому в доповнення до декларації відомості про комітента відсутні.

Таким чином, наведене спростовує висновок Кременчуцької ОДПІ про те, що обладнання, яке придбано ТОВ "Салекс Абсолют" у " ELCAL-BIALA RAWSKA " згідно договорів поставки обладнання №1 від 11.03.2009 та №2 від 31.03.2009, придбано саме для фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на виконання умов договору комісії №27 від 06.03.2009 року.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР, для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті (підпункт 7.3.6 пункту 7.3 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Згідно підпункту 7.2.7 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту за вересень 2009 року сум ПДВ за придбане у нерезидента обладнання відповідно до договорів поставки підтверджено матеріалами справи.

Таким чином, позивачем не було допущено порушення вимог 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та висновки контролюючого органу про неправомірне завищення ТОВ "Салекс Абсолют" залишку від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту за жовтень 2009 року, на суму 367501 грн. є неправомірними.

Щодо зменшення відємного значення на 16 грн. згідно акту планової перевірки від 13.05.2010 року № 200/23-209/36345921, то відповідач не довів, яке саме порушення допущено позивачем, по якій господарській операції, з яким контрагентом з посиланням при цьому на первинні документи, на підставі яких зроблено даний висновок.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач обґрунтованості та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень не довів, в звязку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від15.04.2011р. по справі№2а-1670/1626/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2011 р.