Ухвала суду № 22030025, 30.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/4488/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Любчич Л.В. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2011р. по справі№2а-1670/4488/11

за позовом Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації <Список ><Текст >

до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2011 року відмовлено в задоволенні адміністративного позову Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській областіпро скасування постанови.

В апеляційній скарзі позивач, Головне Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, зазначає, що оскаржувана постанова прийнята без повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, в порушення норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до функцій та компетенції позивача призначення, нарахування, виплата та фінансування щорічної допомоги, як і будь - якого іншого виду допомоги, не входить, що підтверджується Типовим положенням про головне управління праці обласної державної адміністрації, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 року № 790. Крім того, у управління відсутня можливість забезпечення виконання рішень, які набрали законної сили по даним категоріям судових справ, у звязку з відсутністю фінансування на державному рівні.

Сторони в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на примусовому виконанні ППВР ВДВС ГУЮ у Полтавській області перебував виконавчий лист № 2а-113/10, виданий 10.12.2010 року Ленінським районним судом м. Полтави про зобовязання Головного Управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок, нарахувати, виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в сумі 2 905 грн. (ВП № 23349691).

Оскільки боржником у термін, наданий для добровільного виконання, рішення суду виконано не було, державним виконавцем винесено постанову ВП № 23349691 від 01.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 360 грн.

Постановою старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області Нездойминоги О.О. ВП № 26331862 від 12.05.2011 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеної постанови від 01.04.2011 року та встановлено боржнику строк для добровільного виконання рішення суду до 18.05.2011 року.

Позивач, вважаючи вказану постанову необґрунтованою та неправомірною, оскаржив її до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 26331862 від 12.05.2011року відповідач діяв на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законом України "Про виконавче провадження", з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

У відповідності до ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

При цьому, відповідно до частини сьомої вказаної статті у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру та в разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

З матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження № 23349691, в межах якого винесено постанову від 01.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 360 грн., завершено на підставі п. 11 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження".

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що державний виконавець вирішив питання про відкриття виконавчого провадження у чіткій відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження", що свідчить про відсутність у його діях порушень, на які посилається позивач.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно спростував твердження позивача про те, що Управлінням у встановлений для добровільного виконання строк судове рішення виконаним бути не може через відсутність відповідного фінансування, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органу державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. У справі “Кечко проти України” (Заява N 63134/00, рішення від 8 листопада 2005 року) Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Згідно до ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.

Доводи позивача про те, що Ленінським районним судом м. Полтави при винесенні постанови, на виконання якої видано виконавчий лист № 2а-113/10 від 10.12.2010 року, за невиконання якого державним виконавцем було винесено постанову ВП № 23349691 від 01.04.2011 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 1 360 грн., за якою було відкрито виконавче провадження, безпідставно визначив відповідачем Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, є необґрунтованими, оскільки незгода із судовим рішенням може бути підставою для оскарження його у встановленому процесуальним законом порядку, та не є підставою для його невиконання.

Твердження позивача про відсутність коштів для виплати допомоги колегія суддів до уваги не приймає, оскільки на законодавчому рівні закріплена обовязковість виконання судових рішень для всіх органів, підприємств, установ та організацій, а тому питання неврегульованості діючого законодавства також не може бути взято до уваги як обєктивна підстава невиконання рішення суду.

Позивачем причини невиконання рішення суду ні відповідачу, ні суду не наведено. Тобто жодних дій спрямованих на виконання рішення суду боржником, позивачем по даній справі, не вчинено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.2011р. по справі№2а-1670/4488/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Любчич Л.В. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. <повний текст ><Дата ><р. >