Ухвала суду № 22029877, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/1204/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Харкові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року по справі за позовом приватного підприємства «Будімпекс»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

Встановила:

У лютому 2011 року, позивач приватне підприємство «Будімпекс»(далі ПП «Будімпекс») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві (далі ДПІ у м. Полтаві), яким просить визнати частково недійсним податкове повідомлення рішення № 0004092301/0 від 24.12.2010 року, а саме: в частині визначення підприємству податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 34.567 грн. та застосованої штрафної (фінансової) санкції в розмірі 17.283 грн., посилаючись на хибність висновків податкового органу щодо нікчемності угоди на поставку ТМЦ, укладеної між підприємством та ТОВ ПК «Технологічна комплектація та будівництво».

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року позовні вимоги ПП «Будімпекс»задоволені.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В своїх письмових запереченнях на апеляційну скаргу, ПП «Будімпекс»вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга не містить підстав для скасування постанови, в зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу ДПІ у м. Полтаві без задоволення, а судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДПІ у м. Полтаві задоволенню не підлягає, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ПП «Будімпекс»(ідентифікаційний код 32753302) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Полтавської міської ради 24.11.2003 року, та взято на податковий облік Державною податковою інспекцією у м. Полтаві з 03.12.2003 року за № 16032.

Позивач є платником податку на додану вартість з 10.12.2003 року, що підтверджується свідоцтвом № 100298989 (НБ № 373146) про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна у матеріалах справи.

Фахівцями ДПІ у м. Полтаві у термін з 29.10.2010 року по 09.12.2010 року на підставі направлення від 29.10.2010 року № 2791 проведено планову виїзну перевірку ПП «Будімпекс з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 14.12.2010 року № 12351/23-1/32753302, яким зафіксовано, зокрема, порушення позивачем п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.4, 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції Закону, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 48.699 грн., зокрема, за листопад 2008 року на суму 8.500 грн. та за грудень 2008 року на суму 26.067 грн.

За висновками перевіряючих дані порушення виникли через включення до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних товариством з обмеженою відповідальністю «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»(далі ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»).

24.12.2010 року ДПІ у м. Полтаві на підставі акту перевірки від 14.12.2010 року № 12351/23-1/32753302 винесено податкове повідомлення - рішення № 0004092301/0, яким ПП "Будімпекс" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73.048, 50 грн., з них: за основним платежем у сумі 48.699 грн. та за штрафними санкціями - в сумі 24.349, 50 грн.

Податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в судовому порядку в частині донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 34.567 грн. (дана сума включена до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво») та відповідних штрафних санкцій в розмірі 17.283 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»в усній формі укладений договір купівлі-продажу товарів, а саме: мішків паперових, цементу та щебеню.

На виконання умов договору ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»виписані на адресу ПП «Будімпекс»податкові накладні: від 25.11.2008 року № 5758 на загальну суму 51.000 грн. (з них, ПДВ 8.500 грн.) (а.с.56); від 03.12.2008 року № 5786 на загальну суму 86.400 грн. (з них, ПДВ 14.400 грн.)(а.с.64); від 31.12.2008 року № 5865 на загальну суму 70.000 грн. (з них, ПДВ 11.666 грн. 67 коп.) (а.с.66), копії яких наявні у матеріалах справи.

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»для документального оформлення виконаного договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (листопад та грудень 2008 року) та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість.

Оплата товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»в сумі 51.000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок. 31.12.2008 року між ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво та ТОВ ІНПК “Озот” укладений договір переуступки боргу. Копії договору про права на вимогу від 15.12.2008 року та від 31.12.2008 року наявні у матеріалах справи.

Актом перевірки підтверджено, що станом на 30.06.2009 року кредиторська заборгованість між позивачем та ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»по рахунку бухгалтерського обліку 631 відсутня (а.с.32).

Фактичне отримання позивачем товарів згідно укладеного договору з ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»підтверджується видатковими накладними від 25.11.2008 року № ПК-0005758 (мішки паперові, сума ПДВ 8500 грн.), від 03.12.2008 року № ПК-0005786 (цемент М.400 та щебень фр. 5-20, сума ПДВ 14400 грн.), від 31.12.2008 року № ПК-0005865 (мішки паперові, сума ПДВ 11666 грн. 67 коп.), копії яких наявні у матеріалах справи, та які надавалися перевіряючим у ході проведення перевірки, про що відображено на стор. 17 акту.

Матеріалами справи підтверджено, що придбаний у листопаді-грудні 2008 року у ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»товар зберігався з листопада 2008 року до дати відчуження в складських приміщеннях, які орендуються позивачем згідно договору оренди № 441 від 01.06.2008 року, копія якого наявна у матеріалах справи. Підприємство має в своєму штаті 7 працівників, серед них наявні і менеджер, вантажник, комірник, що підтверджується звітом 1ДФ.

Судом встановлено, що у подальшому позивач використовував придбаний товар у своїй господарській діяльності, а саме, в подальшому даний товар був реалізований за накладними іншим суб'єктам господарювання: ПП «Мінімаксі», ПП ОСОБА_1, ЗАТ «МБУ-8», ЗАТ «Полтавський завод залізобетонних конструкцій №7», ВАТ «Полтавагаз», ТОВ «БК-1», ТОВ «НВП «Біолот Плюс», які у свою чергу перерахували позивачу кошти за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками за листопад-грудень 2008 року та січень 2009 року. Товар отримували представники контрагентів на підставі доручень. Копії накладних, доручень, рахунків - фактур наявні у матеріалах справи.

Таким чином, до розміру податкового кредиту позивачем було включено суми ПДВ, сплачені у складі ціни фактично придбаних товарів, із метою здійснення господарської діяльності.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до другого абзацу п.п. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в редакції чинній на день виникнення правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуга) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки відповідач робить висновок про те, що за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжності даних по контрагенту позивача - ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво», що мав контрагента, який фактично не здійснював фінансово-господарську діяльність, що у сукупності свідчить про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаного підприємства, які фактично не відбулися, оскільки на думку податкового органу в даному випадку позивачем не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - виникнення об'єкту оподаткування, що передбачено вимогами ст. 3, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим ТОВ «Будімпекс».

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарських операцій підприємством підтверджений відповідними документами, а невиконання свого обовязку щодо невчасного подання декларацій з податку на додану вартість контрагентами позивача, не відображення даних чи помилки в відображення цих даних контрагентами, не позбавляє позивача права включення сплачених сум податку до податкового кредиту.

Посилання податкового органу на те, що вироком Октябрського районного суду від 20.08.2010 року директор ТОВ «Промислова Компанія «Технологічна комплектація та будівництво»ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст. 366, ч. 2 ст. 205 КК України, колегія суддів не бере до уваги, оскільки ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22.12.2010 року обвинувачу вальний вирок скасований, а справу повернуто на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Таким чином, твердження відповідача, що у результаті порушення контрагентом позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені згідно ч. 2 ст. 228 ЦК України є нікчемними, спростовуються матеріалами справи. Інших доказів в підтвердження даного факту судам першої та апеляційної інстанції відповідачем не надано.

За таких обставинах, податкове повідомлення-рішення відповідача, в його оскаржуваній частині, не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому з урахуванням положень ч. 2 ст. 71 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПП «Будімпекс».

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року без змін.

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

Апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження відбувся з підстав визначених п.п. 1, 2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 200, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя -(підпис)Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) З.Г. Подобайло

(підпис) А.М. Григоров

Згідно з оригіналом Мельнікова Л.В.