Ухвала суду № 22029382, 30.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/3596/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-1670/3596/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл" <Список ><Текст >

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл" (далі - ТОВ "Блек Оіл" , позивач) не погодившись з рішенням суду першої інстанції подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Позивач вказує, що господарські операції з ПП "Нафта-Капітал", на підставі яких було сформовано податковий кредит звітного періоду, що перевірявся, зафіксовані та підтверджені первинними документами, а саме належним чином оформленими податковими накладними, а тому висновки акту перевірки від 28.02.2011 р. щодо завищення ТОВ "Блек Оіл" податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, яка за підсумками звітного періоду підлягає сплаті до бюджету в розмірі 339 525,03 грн., є хибними, а податкове повідомлення-рішення №0001071502/0/800 від 21.03.2011 р. про нарахування сум податкових зобов'язань у розмірі 424 406,29 грн. суперечить чинному законодавству

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду повідомлені належним чином, в звязку з чим справа розглядається в письмовому провадженні.

Відповідачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень на неї приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ проведено камеральну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТОВ "Блек Оіл", поданих за грудень 2010 року, результати якої оформлено актом від 28.02.2011 р. №911/15-322/36865266.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством п.1.7 ст. 1, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижено суму ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 339525,03 грн.

21.03.2011 р., на підставі зазначеного акту перевірки, Кременчуцькою ОДПІ винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від. №0001071502/0/800, яким ТОВ "Блек Оіл" збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 424 406,29 грн., у тому числі 339 525,03 грн. за основним платежем, 84 881,26 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту та відповідно заниження суми ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в результаті взаємовідносин із ПП "Нафта-Капітал" протягом грудня 2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідача про не підтвердження позивачем реальності здійснення господарської операції є обґрунтованими, а тому відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення діяв правомірно, в межах наданих повноважень та у спосіб встановлений законом.

Колегія суддів погоджується з такими доводами апеляційної скарги.

Згідно приписів п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР), податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 цієї ж статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що позивачем надано договір від 01.12.2010 р. № 215 між ПП "Нафта-Капітал" (продавець) та ТОВ "Блек Оіл" (покупець) про поставу мазуту. За умовами договору всі видатки по транспортуванню товару несе покупець (п.3.3 Договору). Передача товару здійснюється в пункті поставки. Приймання товару по кількості та якості здійснюється в порядку передбаченому законодавством (акт прийому-передачі) (п.4.1, 4.2 Договору). Вид і форма розрахунків: безготівковий розрахунок, платіжне доручення (п.5.3 Договору). Вид транспорту: автотранспорт (п.6.1 Договору).

В підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано видаткові накладні, рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, договори оренди транспортного засобу, акти прийому-передачі транспортного засобу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що зазначені документи не підтверджують реальність здійснення господарської операції з поставки та купівлі-продажу товару (мазут) у ПП "Нафта-Капітал", тому як позивачем не надано ні під час перевірки, ні під час судового розгляду актів прийому передачі мазуту по кількості та якості, як передбачено умовами договору.

Порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року № 281/171/578/155, (надалі Інструкція № 281/171/578/155).

Зазначений порядок є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Пунктом 5.4.1 Інструкції № 281/171/578/155 встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Згідно п. 10.2.1 Інструкції № 281/171/578/155 приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.

Згідно п.6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Для підприємств, укомплектованих для зберігання світлих нафтопродуктів винятково резервуарами місткістю до 100 м3, ведення обліку для кожного резервуара не є обов'язковим. Відображення технологічних операцій ведеться за марками нафтопродукту.

Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).

Відповідно до умов Інструкції перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14.10.1997р. № 363.

Типовою формою єдиної первинної транспортної документації є товарно-транспортна накладна, затверджена спільним наказом № 488/346 Міністерства транспорту України та Мінстату України від 29.12.1995 р. "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля". Відповідно до п.2 даного наказу ведення типових форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом № 363 Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568 із змінами та доповненнями (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Позивачем не надано первинних документів в підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивача з ПП « Нафта-Капітал», доказів наявності у позивача власних складських приміщень, їх оренди чи договорів з іншими особами про зберігання нафтопродуктів, не надано документів складського зберігання нафтопродуктів, відповідних журналів обліку нафтопродуктів. В товарно - транспортних накладних не зазначені адреси,де саме проводилося навантаження товару та його розвантаження, а визначено лише назва міста (м.Дніпропетровськ та м. Кременчук),

Надані позивачем первинні бухгалетнрські документи про використання в господарській діяльності мазуту, не підтверджують, що господарські операції з подальшої реалізації мазуту відбувалися саме з товаром, який був придбаний у ПП «Нафта-Капітал».

Наявність у покупця належним чином оформлених податкових накладних є обовязковою, але не вичерпною підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними. Відсутність доказів реального вчинення господарської операції виключає правомірність визначення платником податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у нього податкових накладних, що за формою відповідають вимогам чинного законодавства.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій також свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, про відсутність у продавця ПП "Нафта-Капітал" необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, виробничих активів, складських приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, прийняв податкове повідомлення-рішення обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які були встановлені під час перевірки, неупереджено та своєчасно.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч. ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Оіл" залишити без задоволення.

постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2а-1670/3596/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Русанова В.Б.

Судді<підпис >

<підпис >Сіренко О.І. Любчич Л.В. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >