Ухвала суду № 22029198, 30.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р.Справа № 2а-1005/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Топфармінг" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі№2а-1005/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Топфармінг" <Список ><Текст >

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОПФАРМІНГ" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги ТОВ «ТОПФАРМІНГ». Апелянт зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги ст. 1, 5-7, 15, 81 Законів України “Про податок на додану вартість”, ст.15 Закону України “Про порядок погашення зобовязання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.4.4 Наказу ДПА України № 166 від 30.05.1997р. «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОПФАРМІНГ" пройшло державну реєстрацію та 23.02.2006 року зареєстроване Первомайською районною державною адміністрацією Харківської області та перебуває на податковому обліку в Лозівській ОДПІ Харківської області і є платником ПДВ.

В період з 25.08.2010 року по 05.10.2010 року Лозівською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "ТОПФАРМІНГ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року, в ході якої було встановлено порушення п. 1.5, 1.6, 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2. п. 7.7, п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

За результатами перевірки складено акт №819/23-304/34017373 від 08.10.2010 року, на підставі якого Лозівською ОДПІ Харківської області було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000252328/0 від 19.10.2010р., яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 328049 грн., за основним платежем 218699 грн. та штрафні (фінансові) санкції 109350 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з безпідставності позовних вимог, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, тобто відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про систему оподаткування» контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами.

Згідно з п. 1.2 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів) та забезпечують правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків.

Згідно з п.4.1.1 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року, № 2181-ІІІ платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року за №509-ХІІ зі змінами та доповненнями, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділення, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ, а також мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензування відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлення порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до абз. б п.п. 4.2.2. п. 4.2 ст. 2 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Топфармінг» за період з 01.10.2008 по 30.06.2010, проведеної Лозівською ОДПІ Харківської області, встановлені порушення п. 1.5, 1.6, 1.7 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2. п. 7.7, п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 218699 грн., у тому числі за червень 2009 року в сумі 1908 грн.. за липень 2009 року в сумі 1862 грн., за серпень 2009 року в сумі 1941 грн., за вересень 2009 року в сумі 1733 грн., за жовтень 2009 року в сумі 1849 грн., за листопад 2009 року в сумі 105169 грн., за грудень 2009 року в сумі 5243 грн., за березень 2010 року в сумі 60803 грн., за квітень 2010 року в сумі 1821 грн., за травень 2010 року в сумі 36370 грн.

За вказані порушення, на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» із змінами та доповненнями, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Так, за результатами перевірки складено акт №819/23-304/34017373 від 08.10.2010 року, на підставі якого Лозівською ОДПІ Харківської області було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000252328/0 від 19.10.2010р., яким визначено позивачу податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 328049 грн., за основним платежем 218699 грн. та штрафні (фінансові) санкції 109350 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі того, що в ході перевірки факт включення ТОВ "Топфармінг" у періоді, який перевірявся, до складу податкового кредиту за червень 2009 року податкових накладних: № 2734 від 05.05.2008 року, виданої ТОВ "НовоФарм", № 6525 від 21.05.2008 року, № 585 від 27.05.2008 року, № 6526 від 29.05.2008 року, виданих ТОВ "Виробниче підприємство Агро-Союз".

Також, перевіркою було встановлено, що датою оплати товарів за зазначеними податковими накладними є травень 2008 року, датою отримання податкових накладних також є травень 2008 року, тому податковий орган вважає, що ТОВ "Топфармінг" не мало права включати їх до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ за червень 2009 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, виходячи з наступного.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит це - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За вимогами п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з положень п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів відмічає, що платник податків має право включити до податкового кредиту податкові накладні в тому звітному періоді, в якому вони були отримані або в тому звітному періоді в якому були оплачені товари чи послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні № 6525 від 21.05.2008 року, № 585 від 27.05.2008 року, № 6526 від 29.05.2008 року, видані ТОВ "Виробниче підприємство Агро-Союз" та податкова накладна № 2734 від 05.05.2008 року, видана ТОВ "НовоФарм", були отримані позивачем в травні 2008 року, що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних.

Також з матеріалів справи слідує, що товари та послуги за зазначеними податковими накладними були оплачені позивачем шляхом списання коштів з банківського рахунку також в травні 2008 року, що підтверджується копіями банківських виписок за особовим рахунком ТОВ "Топфармінг" та не заперечується позивачем.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ "Топфармінг" повинно було включити суми ПДВ за податковими накладними № 2734 від 05.05.2008 року, № 6525 від 21.05.2008 року, № 585 від 27.05.2008 року, № 6526 від 29.05.2008 року до складу податкового кредиту Декларації з ПДВ за травень 2008 року. Посилання представника позивача не те, що накладні не були включені до складу податкового кредиту відповідного періоду у зв'язку з тим, що про них забули, не може бути підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності включення до податкового кредиту з ПДВ червня 2009 року податкові накладні отримані та оплачені в травні 2008 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, тобто відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Топфармінг" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2011р. по справі№2а-1005/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Спаскін О.А.

Судді(підпис)

(підпис)Сіренко О.І. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2011 р.