Ухвала суду № 22028926, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-947/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2011р. по справі№2а-947/11/2070

за позовом ОСОБА_1 <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002941704/0 від 29.11.2010 р.

Постановою Харківського окружного адміністраитвного суду від 24.03.2011р. по справі №2а-947/11/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0002941704/0 від 29.11.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 9 550 364,36 грн. (в т.ч. основний платіж - 6 599 036,68 грн., штрафні санкції - 2 951 327,68 грн.).

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністраитвного суду від 24.03.2011р. по справі №2а-947/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, происить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністраитвного суду від 24.03.2011р. по справі №2а-947/11/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

У відповідності до ч.1 чт. 195 КАС України постанова Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2011р. по справі №2а-947/11/2070 переглядається в межах апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що 16.11.2010 року ДПІ в Московському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні 2010р. по взаємовідносинам з ТОВ “Єврофарм”, ТОВ “Євродез-2007”, ТОВ “Донтрансторг” та правильності обчислення ПДВ за квітень, травень, червень, липень. серпень, вересень 2010р.

За результатами перевірки складено акт від 16.11.2010р. №9815/11/НОМЕР_1, яким встановлено порушення п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 , п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”від 03.04.1997 року № 168/97-ВР в наслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 6599036,68 грн., у тому числі у квітні 2010 року 2252368,09 грн., у травні 2010 року -734556,60 грн., у червні 2010 року 1929407,36 грн., у липні 2010 року100563,71 грн., у серпні 2010 року -1365079,91 грн., у вересні - 217061,01 грн. з підстав не підтвердження суми податкового кредиту, оскільки контрагенти за укладеними договорами не подавали податкової звітності та не значаться за місцем знаходження. Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2010 р. № 0002941704/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 9550364,36 грн. (в т.ч. основний платіж 6599036,68 грн., штрафні санкції 2951327,68 грн.

Фактичною підставою визначення позивачу податкового зобовязання за спірним податковим повідомленням рішенням стало встановлення за результатами автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів за період квітень-серпень 2010 року у розмірі 6422994,31 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що за перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ “Євро-Фарм”(ЄДРПОУ 30776134), ТОВ “Донтрансторг”(ЄДРПОУ 36061529) та ТОВ “Євродез-2007”(ЄДРПОУ 34884769).

Між позивачем та ТОВ “Євро-Фарм”укладено договори поставки соняшника від 01.04.2010 року № 14/4, від 27.04.2010 року № 17/04, від 05.05.2010 року № 20/05, від 18.05.2010 року № 22/05, від 21.05.2010 року № 25/5 , від 01.06.2010 року № 30/06, від 03.08.2010 року № 36/08, від 26.08.2010 № 37/08, копії яких наявні у матеріалах справи;

між позивачем та ТОВ “Донтрансторг”(ЄДРПОУ 36061529) укладено договори купівлі-продажу соняшника від 20.07.2010 року № 21, від 28.07.2010 року № 18, від 15.07.2010 року № 17 , копії яких наявні у матеріалах справи;

між позивачем та ТОВ “Євродез-2007”(ЄДРПОУ 34884769) укладено договір поставки соняшника № 15 від 23.06.2010 року, копія якого наявна у матеріалах справи.

Розрахунки за вказаними договорами проводилися в готівковій формі, по розрахунковим рахункам відповідно до видаткових накладних та квитанцій прибуткових касових ордерів, копії яких наявні у матеріалах справи.

На виконання умов договорів позивачеві надані податкові накладні

ТОВ “Євро-Фарм”№ 24 від 01.04.2010 року на суму 2621592,00 у т.ч. ПДВ 436932,00 грн.; № 26 від 07.04.2010 року на суму 1456440,00 грн., в т.ч. ПДВ 242740,00 грн.; № 29 від 12.04.2010 року на суму 1631212,80 грн., в т.ч. ПДВ 271868,80 грн.; № 32 від 14.04.2010 року на суму 2505076,80,грн., в т.ч. ПДВ 417512,80 грн.; № 36 від 19.04.2010 року на суму 2009887,20 грн., в т.ч. ПДВ 334981,20 грн.; № 38 від 21.04.2010 року на суму 2028360,68 грн., в т.ч. ПДВ 338060,11 грн.; № 41 від 27.04.2010 року на суму 1261639,08 грн., в т.ч. ПДВ 210273,18 грн.; № 47 від 05.05.2010 року на суму 1583828,40 грн., в т.ч. ПДВ 263971,40 грн.; № 50 від 10.05.2010 року на загальну суму 1611117,77 грн., в т.ч. ПДВ 268519,63 грн.; № 56 від 18.05.2010 року на суму 1212393,43 грн., в т.ч. ПДВ 202065,57 грн.; № 71 від 01.06.2010 року на суму 2622499,20 грн., в т.ч. ПДВ 437083,20 грн.; № 74 від 07.06.2010 року на суму 2476804,80 грн., в т.ч. ПДВ 412800,80 грн.; № 77 від 11.06.2010 року на суму 2709915,84 грн., в т.ч. ПДВ 451652,64 грн.;№ 79 від 17.06.2010 року на суму 1748332,80 грн., в т.ч. ПДВ 291388,80 грн.; № 80 від 18.06.2010 року на суму 101994,82 грн., в т.ч. 16999,14 грн.; № 81 від 21.06.2010 року на суму 1464024,74 грн., в т.ч. ПДВ 24404,12 грн.; № 96 від 03.08.2010 року на суму 2729376,00 грн., в т.ч. ПДВ 454896,00 грн.; № 101 від 100.8.2010 року на суму 2743372,80 грн., в т.ч. ПДВ 457228,80 грн.; № 105 від 19.08.2010 року на суму 2717730,66 грн., в т.ч. ПДВ 452955,11 грн.; № 109 від 26.08.2010 року на суму 1302366,05 грн., в т.ч. ПДВ 217061,01 грн.,- на підставі яких позивач визначив склад податкового кредиту.

ТОВ “Донтрансторг”№ 150738 від 15.07.2010 року на суму 239551,00 грн., в т.ч. ПДВ 39925,17 грн.; № 200708 від 20.07.2010 року на суму 186030,00 грн., в т.ч. ПДВ 31005,0 грн.; № 280710 від 28.07.2010 на суму 177801,00 грн., в т.ч. ПДВ 29633,50 грн., на підставі яких позивач визначив суму податкового кредиту.

ТОВ “Євродез-2007”№ 230654 від 23.06.2010 року на загальну суму 452871,93 грн., в т.ч. ПДВ 75478,65 грн.

Відповідач зазначає, що на день складання акту перевірки за даними бази даних “Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України” не встановлено надання ТОВ „Євро-Фарм”(ЄДРПОУ 30776134) та ТОВ “Євродез-2007” податкових декларацій за відповідні періоди 2010 року, нових звітних декларацій, уточнюючих розрахунків або виправлення помилок у бік збільшення податкових зобовязань від взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_1 Контрагент ТОВ “Євро-Фарм” за своїм місцезнаходженням не знаходиться. Відповідно до листа від 03.11.2010 року ВПМ ДПІ у Московському районі м.Харкова № 13773/26-039 отримані пояснення ОСОБА_2, згідно яких встановлено, що він зареєстрував ТОВ “Донтрансторг” за винагороду та без мети здійснення підприємницької діяльності. За своїм місцезнаходженням ТОВ “Донтрансторг”не значиться.

На підставі вказаної інформації фахівцями відповідача зроблено висновок про непідтвердження реальності укладених угод між ТОВ “Євро Фарм”, ТОВ “Донстрансторг” та позивачем, внаслідок чого вказані договори не створюють юридичних наслідків і відповідно віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту сум ПДВ за угодами, укладеними з вказаними контрагентами, суперечить вимогам пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Висновки відповідача не можуть бути визнані обгрунтованими з наступних підстав.

Згідно приписів ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

До матеріалів справи приєднані договори між позивачем та ТОВ “Євро-Фарм”, ТОВ “Євродез-2007”, ТОВ “Донтрансторг”. Вказані договори є двосторонніми та по своїй суті є договорами купівлі продажу, до яких застосовуються приписи гл. 54 ЦК України, яка регулює відносини, повязані з купівлею-продажем майна та поставки, до яких застосовуються положення ст.712 ЦК України та загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приєднані до матеріалів справи копії договорів поставки, податкових, видаткових накладних, копії платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, свідчать про те, що позивачем сплачено ПДВ за придбані товари у їх вартості та здійснено подальше використання у господарській діяльності.

Зазначені документи свідчать про виконання позивачем та контрагентами умов вищевказаних договорів, тому господарські операції по цим договорам є реальними.

Стосовно порушення позивачем по справі приписів пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що платник податку на додану вартість особа, яка відповідно до вказаного закону зобовязана здійснювати утримання або внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем або особа, що ввозить (пересилає) товари на митну територію України. Бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Приписами підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Приєднані до матеріалів справи копії податкових накладних, виданих позивачу партнерами по угодам, містять усі необхідні реквізити, встановлені для податкових накладних приписами відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037. Отже підстави вважати зазначені податкові документи недійсними відсутні.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платником податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 зазначеного Закону платники податку, визначені у підпунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Отже якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Стосовно посилання відповідача на лист ВПМ ДПІ у Московському районі м.Харкова від 03.11.2010 року № 13773/26-039 відповідно до якого отримані пояснення ОСОБА_2, згідно яких встановлено, що він зареєстрував ТОВ “Донтрансторг” за винагороду та без мети здійснення підприємницької діяльності, як підстави неправомірності віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, визначених за накладними, виданими ТОВ “Донтрансторг”.

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству установчих документів контрагентів товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по товарах, послугах отриманих від продавця, окрім випадку, коли такий продавець був позбавлений статусу платника податку на додану вартість. Доказів виключення ТОВ “Донтрансторг” з реєстру платників податку на додану вартість та оприлюднення на web-сайті Державної податкової адміністрації України даних про анульовання його свідоцтва платника податку на додану вартість на момент укладення договорів та видачі податкових накладних відповідачем не надано.

Крім цього колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2011р. по справі№2а-947/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2011 р.