Ухвала суду № 22028895, 23.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 р.Справа № 2а-1492/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від14.07.2011р. по справі№2а-1492/11/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Террамет"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Террамет", звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Московському районі міста Харкова, від 08 вересня 2010р. №0000381504/0.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від14.07.2011р. по справі№2а-1492/11/2070 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Террамет" до Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова від 08 вересня 2010 року № 0000381504/0.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Московському районі м. Харкова, не погодився з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду мотивує тим, що контрагентами позивача не подані податкові декларації, не задекларовано об'єкт оподаткування та податкові зобовязання з ПДВ. ТОВ «Террамет»не надало за запити ДПІ доказів на підтвердження можливості здійснення досліджуваних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна; наявності у платника необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, виробничих активів, транспортних засобів та інших обставин.

Позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 20.08.2010р. по 20.08.2010 р. ДПІ у Московському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Террамет" з питань правомірності формування податкового кредиту у квітні 2010 р., червні 2010 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Вторметіндастрі" за квітень 2010 р., ТОВ «Мартенсіт-2010», ПП «Ріфтон»за червень 2010 р. Результати проведеної перевірки оформлені актом від 20.08.2010р. № 8213/15-407/34329494 (арк. справи 210, т.1).

За результатами перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000381504/0, про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в загальному розмірі 1063193грн. в тому числі за основним платежем - 773966 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 286227 грн. (арк. справи 13, т.1).

Позивач в порядку, передбаченому ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»оскаржив податкове повідомлення-рішення контролюючого органу в адміністративному порядку. За наслідками розгляду скарг позивача, сума податкового зобов'язання, визначеного первісним податковим повідомленням-рішенням, залишилась незмінною.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданими до матеріалів справи доказами підтверджується фактичне виконання господарських операцій між позивачем, ТОВ "Террамет" та ТОВ "Вторметіндастрі", ТОВ «Мартенсіт-2010», ПП «Ріфтон»відповідно, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємопов'язаності перелічених суб'єктів господарювання між собою, використання отриманих товарів у власній господарській діяльності ТОВ "Террамет", що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність зазначених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав. При розгляді справи встановлено, що фактичною підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення стали відображені в акті від 20.08.2010р. № 8213/15-407/34329494 висновки ДПІ у Московському районі м. Харкова про порушення ТОВ "Террамет" вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за квітень, червень 2010 р. за рахунок включення до складу податкового кредиту виписаних ТОВ "Вторметіндастрі" за квітень 2010 р., ТОВ «Мартенсіт-2010», ПП «Ріфтон»за червень 2010 р. податкових накладних, право на податковий кредит за якими не виникло, оскільки не дотримано обов'язкових умов для отримання такого права, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 773966 грн.

В основу висновків про порушення ТОВ «Террамет»вимог Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем покладено дані, отримані з бази даних "Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України", відповідно до яких декларації з ПДВ деяких підприємств контрагентів не визнано як податкову звітність, а у деяких випадках податковим органом встановлено факт їх неподання.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Террамет»та ТОВ «Вторметіндастрі»було складено кілька господарських договорів у періоді, за який відповідачем проводилась перевірка.

Відповідно до Договору на виконання робіт №358 від 24.02.2010 р. позивач (Замовник) доручив виконавцеві (ТОВ «Вторметіндастрі») виконати роботи по демонтажу обладнання, переробці, порізці, сортуванню та інші види робіт щодо брухту чорних та кольорових металів, а позивач взяв на себе зобов'язання оплатити вказані роботи у відповідності до умов укладеного Договору. Виконані роботи фіксувалися сторонами у відповідних актах, де зазначалися ціни та види виконаних робіт. Одночасно акти були визначені сторонами в якості підстави для оплати цих робіт (п.2.2., 3.1. Договору) (арк. справи 110, т.1).

Відповідно до Договору купівлі-продажу №356 від 22.02.2010 р. продавець (ТОВ Вторметіндастрі») зобов'язався передати покупцеві (позивач) товар (брухт і відходи чорних та кольорових металів), а ТОВ «Террамет»зобов'язалось прийняти товар та оплатити його на умовах зговору. Сторони договору визначили у п.1.2. Договору, що найменування товару, що має бути переданий відповідно до Договору, має визначатися у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, у яких, згідно з п.4.1. Договору, мала зазначатися і ціна (арк. справні 17, т. 1). Судом встановлено, що ТОВ «Вторметіндастрі»має право здійснювати діяльність на виготовлення, переробкою металобрухту чорних та кольорових металів згідно ліцензій на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів від 25.11.2009р. №4233 та на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів від 25.11.2009р. №6599.

Відповідно до Договору купівлі-продажу №376 від 1.06.2010р. з ПП «Ріфтон»(продавець), ПП «Ріфтон»зобов'язалось передати у власність товар ТОВ «Террамет»(покупець), а останнє - прийняти його та оплатити на умовах укладеного сторонами договору. Товар, що був предметом договору, визначався сторонами у специфікаціях (арк. справи 38,39, т.1).

Відповідно до договору купівлі-продажу №372 від 20.05.2010 р., укладеного позивачем із ТОВ «Мартенсіт-2010»(продавець), останнє зобов'язалось передати у власність покупця (ТОВ Террамет») товар, а саме - брухт чорних та кольорових металів, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах договору. Товар, що був предметом договору визначався сторонами у специфікаціях (арк. справи 45-52).

ТОВ «Мартенсіт-2010»має право здійснювати діяльність на заготівлею, переробкою металобрухту чорних та кольорових металів згідно ліцензій на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів від 27.04.2010р. №318 та на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів від 27.04.2010р. №318.

При розгляді справи встановлено, що позивач на підставі ліцензій на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів 14.01.2010 р. 6667 та на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів 14.01.2010р. № 4281 займається, зокрема, заготівлею, переробкою металобрухту чорних та кольорових металів.

Відповідно до Договору №248 від 1 червня 2009 року між ТОВ «Террамет»та ТОВ «Главснабкомплект»у користуванні позивача перебуває промисловий майданчик площею 1000 кв.м. та нежитлове приміщення 18 кв.м., що на вул. Алмазній в м. Харкові, до майданчика підведено залізничну колію; вона має спеціальні промислові ваги для зважування продукції; спеціальне газове обладнання для подрібнювання відходів металобрухту та металоконструкцій відповідно до вимог, встановлених ДСТУ та ДОСТ.

Для здійснення своєї господарської діяльності ТОВ «Террамет»також орендує вантажні а/м ГАЗ 3302-418 УП №АХ1526ВО згідно договору №181/А від 15.09.2008р., а/м ЗІЛ 431410 НОМЕР_2, згідно договору №126 від 07.02.2008р. а/м РА\У СА 1051 2111 номер НОМЕР_1, згідно Договору №54/А від 01.07.07.р. а/м ЗІЛ 461512 номер НОМЕР_3, 1988 р. випуску.

В подальшому придбані товари та металобрухт після їх підготовки були поставлені позивачем згідно укладених договорів на металургійні підприємства для подальшої переробки (а.с. 54-73, том. 2).

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Згідно статті 3 названого Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Стаття 9 Закону регламентує, що підставою бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що до матеріалів справи надані первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем, ТОВ "Террамет" та ТОВ "Вторметіндастрі", ТОВ «Мартенсіт-2010», ПП «Ріфтон»відповідно, та наявні достатні підстави для відображення вказаних операції в бухгалтерському та податковому обліках, що зумовлює відсутність підстав для висновку про нікчемність зазначених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Встановлено, що укладені договори стосуються предмету господарської діяльності позивача, направлені на досягнення реальних економічних наслідків, а позивач та його контрагенти у встановлених законом випадках мають спеціальну правоздатність на здійснення відповідних видів господарської діяльності, та позивач також має необхідні виробничі потужності та господарські можливості для виконання укладених договорів.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.1.6, 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом, а податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та видана платником податку.

Відповідач в обґрунтування своїх висновків посилається на те, що відповідно до “Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”, декларації з ПДВ деяких контрагентів позивача не визнано як податкову звітність, а у деяких випадках податковим органом встановлено факт їх неподання.

З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що з посиланням на договір про виконання робіт №358 від 24.02.2010 р. ТОВ «Вторметіндастрі»було складено: податкову накладну від 19.04.2010р. №190406 на суму ПДВ 4934,2 грн.; податкову накладну від 29.04.2010р. №290408 на суму ПДВ 4759,95 грн.; та податкову накладну від 30.04.2010р. №300418 на суму ПДВ 9403,2 грн., які були включені до податкового кредиту позивачем у квітні 2010р.

З посиланням на договір купівлі-продажу №356 від 22.02.2010р. ТОВ «Вторметіндастрі»було складено податкову накладну від 26.04.2010р. №260402 на суму ПДВ 285860,33 грн. яка була включена до податкового кредиту позивачем у квітні 2010 р. Загальна сума ПДВ за переліченими податковими накладними склала 304957,88 грн.

З посиланням на договір купівлі-продажу №376 від 1.06.2010р., ПП «Ріфтон»було складено: податкову накладну №0106 від 01.06.2010р. на суму ПДВ 9666,67 грн., податкову накладну №09061 від 09.06.2010р. на суму ПДВ 7000 грн., які були включені до податкового кредиту позивачем у червні 2010р. Загальна сума ПДВ за переліченими податковими накладними склала 16666,67 грн.

З посиланням на договір купівлі-продажу №372 від 20.05.2010 р. ТОВ «Мартенсіт-2010»було складено: податкову накладну від 01.06.2010р. №142 на суму ПДВ 22463,6 грн.; податкову накладну від 01.06.2010р. №143 на суму ПДВ 79488,36 грн.; податкову накладну від 02.06.2010р. №144 на суму ПДВ 14265,6 грн.; податкову накладну від 03.06.2010р. №145 на суму ПДВ 9500,5 грн.; податкову накладну від 03.06.2010р. №146 на суму ПДВ 170855,22 грн.; податкову накладну від 07.06.2010р. №147 на суму ПДВ 6660,99 грн.; податкову накладну від 14.06.2010р. №148 на суму ПДВ 10820,9 грн.; податкову накладну від 14.06.2010р. №149 на суму ПДВ 4441,66 грн.; податкову накладну від 15.06.2010р. №150 на суму ПДВ 26257,21 грн.; податкову накладну від 16.06.2010р. №151 на суму ПДВ 53854,59 грн.; податкову накладну від 17.06.2010р. №152 на суму ПДВ 8077,5 грн.; податкову накладну від 18.06.2010р. №153 на суму податок на додану вартість 24372,13 грн.; податкову накладну від 21.06.2010р. №154 на суму ПДВ 1989 грн. та податкову накладну від 23.06.2010р. №155 на суму ПДВ 49293,97 грн., які були включені до податкового кредиту позивачем у червні 2010р. Загальна сума ПДВ за переліченими податковими накладними склала - 482341,24 грн.

Загальна сума за всіма переліченими вище податковими накладними склала 803965,79 грн. Недоліків в оформленні перелічених вище податкових накладних згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідачем в ході перевірки виявлено не було.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що приписи пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" регламентують виключно діяльність особи, на яку законом покладено обов'язок скласти податкову накладну, тобто продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг). За наявними у справі документами (договорами купівлі продажу, податковими та видатковими накладними, актами прийому здачі виконаних робіт, актами приймання чорних (вторинних) металів, брухту та відходів), позивач у спірних правовідносинах здійснював придбання товарів (робі,т послуг), а отже не міг вчинити порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". Отже, висновки податкового органу про порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Наданими до матеріалів справи доказами (а.с. 10-28, т. 2) підтверджено факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг на користь ТОВ "Вторметіндастрі", ТОВ «Мартенсіт-2010», ПП «Ріфтон»в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому несплата контрагентами позивача до бюджету сум ПДВ не може впливати на результати діяльності підприємства - позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема, Закон "Про податок на додану вартість", не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару (послуг).

Отже, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту, які ґрунтуються на висновках акту перевірки про встановлення відповідачем фактів відсутності декларування відповідних сум податкових зобовязань контрагентами позивача, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі “Булвес” АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами. При розгляді справи встановлено, що відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від14.07.2011р. по справі№2а-1492/11/2070 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від14.07.2011р. по справі№2а-1492/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.