Ухвала суду № 22028581, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-5102/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняЗливко І.М.

представника позивача - Малахової Н.В.

представника відповідача - Севастьянової І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі№2а-5102/11/2070

за позовом Акціонерного товариства "Харківський Електрощитовий завод" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року адміністративний позов акціонерного товариства "Харківський Електрощитовий завод" (далі АТ "Харківський Електрощитовий завод") до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова (далі ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень було задоволено частково.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0000752302 від 21.04.2011 в частині визначення податку на прибуток на суму 605700,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій 151425,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь АТ "Харківського Електрощитовий завод" судові витрати в розмірі 1,70 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою в цій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. Апелянт вказує, що відповідно до вимог ст.15, п."д" ст.41 Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року №1576-XII з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №1576-XII), ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17 вересня 2008 року №514-VI з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №514-VI) та п.7.8. ст.7, п.10.1 ст.10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон України №334/94-ВР) АТ "Харківського Електрощитовий завод" повинно було в термін до 01.07.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 2422800 грн. та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі не менше 605700 грн. Таким чином, оскільки позивачем дані виплати проведені не були, то податковим органом було правомірно визначено позивачу спірне податкове зобовязання із податку на прибуток та нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з відсутності у контролюючого органу законних та обґрунтованих підстав для нарахування позивачу авансового внеску на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік терміном до 01.07.2010 року в сумі 605700 грн., а також пропорційного нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 151425,00 грн. на підставі спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками ДПІ у Фрунзенському районі м.Харкова у період з 24.02.2011 року по 31.03.2011 року була проведена планова виїзна перевірка АТ “Харківський електрощитовий завод” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 31.12.2010р., за результатами якої складено Акт №1590/23-212/32133065 від 07.04.2011р..

Перевіркою встановлено порушення позивачем, серед іншого, вимог п.п.7.8.2, п.7.8. ст.7 Закону України №334/94-ВР з урахуванням вимог ст. 30 Закону України №514-VI, ст.15, п. “д”, ст.41 Закону України №1576-XII в частині не сплати авансового внеску на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік терміном до 01.07.2010р. в сумі 605700,00грн.

13.04.2011 року АТ “Харківський електрощитовий завод” подані до контролюючого органу заперечення на акт перевірки

Листом від 20.04.2011 року податковий орган відмовив у задоволенні заперечень на зазначений вище акт перевірки.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000752302 від 21.04.2011р. згідно якого підприємству збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток на суму 811017, 50грн., з яких за основним платежем 648814грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 162203,5грн.

Як було встановлено під час розгляду справи, сума податкового зобовязання за спірним податковим повідомленням-рішенням за порушення п.п.7.8.2, п.7.8. ст.7 Закону України №334/94-ВР з урахуванням вимог ст. 30 Закону України №514-VI, ст.15, п. “д”, ст.41 Закону України №1576-XII складає 757125 грн., у т.ч. за основним платежем 605700 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 151 425 грн.

Колегія суддів зазначає, що фактичною підставою для визначення позивачу спірного податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки від 07.04.2011р. №1590/23-212/32133065 висновок податкового органу про обовязок позивача в термін до 01.07.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 2422800 грн. та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі не менше 605700 грн.

Перевіряючи правомірність визначення позивачу спірного податкового зобовязання, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.41 Закону України №1576-XII вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства, вказана норма кореспондується з положеннями ст.32 Закону України №514-VI.

Згідно із п. "д" ч.5 ст.41 Закону України №1576-XII визначено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №514-VI до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечать цьому Закону.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.1.2 ст.1 Статуту акціонерами Товариства є три засновника (акціонера) ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Згідно з п.4.2 ст.4 Статуту, Статутний капітал Товариства поділений на 1000шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 210,00грн. за акцію.

П.4.3 Статуту передбачено, що акції полічені між засновниками ОСОБА_3 - 45%, ОСОБА_4 -10% та ОСОБА_5-45%.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Статуту порядок розподілу прибутку і покриття збитків Товариства визначається рішенням загальних зборів відповідно до чинного законодавства України та Статуту Товариства.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії протоколу зборів акціонерів АТ “Харківський електрощитовий завод” від 01.03.2010 року №01/10 була затверджена фінансова звітність підприємства та постановлено не нараховувати та не виплачувати дивіденди з нерозподіленого прибутку минулих років. Дане рішення було прийнято одноголосно усіма акціонерами товариства.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до наявних в матеріалах справи документах відсутній факт прийняття рішення про сплату дивідендів, не встановлено факту нарахування та сплати дивідендів, тобто відсутні будь-які фактичні дані для визначення суми грошового зобовязання з податку на прибуток підприємства.

Разом з тим, нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27 квітня 2010 року №2154-VI, а саме на пп.10, 11 розділу VII «Прикінцеві положення», якими були внесені зміни до ст.15, п. "д" ст.41 Закону України №1576-XII та ч.1 ст.30 Закону України №514-VI, Закон України "Про деякі питання організації бюджетного процесу у 2010 році" від 3 грудня 2010 року №2774-VI, зазначено, що прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів, визначає напрями його використання.

Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 положення статей 14, 24, 64, пунктів 7-13 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України №2154-VI визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Статтею 152 Конституції України визначено, що Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Крім того, необхідно зауважити, що за рішеннями Конституційного суду від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, було встановлено, що вимоги щодо змісту закону про Державний бюджет України містяться в частині другій статті 95 Конституції України, положення якої конкретизовано у статті 38 Бюджетного Кодексу України. Визначений цими статтями перелік правовідносин, які регулюються законом про Державний бюджет України, є вичерпним. Із змісту положень Конституції України та Бюджетного Кодексу України вбачається, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, зумовлений поняттям бюджету як плану формування та використання ресурсів, має особливий предмет регулювання, відмінний від інших законів, і стосується виключно встановлення доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, тому цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог законодавства ґрунтувались на нормах, які відповідно до Рішення Конституційного Суду від 30 листопада 2010 року по справі №1-47/2010 були визнані неконституційними, то застосування контролюючим органом до позивача на підставі даного висновку суми податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині неправомірного визначення позивачу суми податкового зобовязання за платежем податок на прибуток, через не внесення до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі не менше 605700 грн. та застосування за дане порушення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 151 425 грн.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відносини, пов'язані з виплатою дивідендів, регулюються Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України №1576-XII, Законом України №514-VI та "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 року №3480-IV (далі Закон України №3480-IV).

Відповідно до положень ст. 6 Закону України №3480-IV, акція - іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування. Тобто, акція як документ, засвідчує участь в товаристві.

Відповідно приписам п.1.9 ст.1 Закону України №334/94-ВР дивіденд це платіж, який здійснюється юридичною особою емітентом корпоративних прав на користь власника таких корпоративних прав у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Тобто, дивіденд це платіж, який провадиться юридичною особою на користь акціонерів у зв'язку з розподілом її прибутку.

Прибуток є показником фінансових результатів господарської діяльності товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства. І саме цей прибуток, що залишається після сплати встановлених законодавством платежів, підлягає розподілу на загальних зборах.

Згідно зі ст.33 Закону України №514-VI до виключної компетенції загальних зборів акціонерів товариства належить розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом.

Колегія суддів зазначає, що строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів) та визначення порядку покриття збитків належить до виключної компетенції загальних зборів, а отже, не може бути передане іншим органам товариства. Крім того, Закон України №514-VI та Закон України №1576-XII не передбачають права вказувати загальним зборам щодо розподілу прибутків, отриманих товариством.

Відповідно до ст.10 Закону України №1576-XII, учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

З огляду на вище зазначені положення, колегія суддів зазначає, що виплата дивідендів це право, а не обов'язок учасника. Обов'язки учасників перелічені в ст.11 Закону України №1576-XII, проте серед ним відсутній обов'язок направляти частину прибутку на виплату дивідендів.

Матеріалами справи підтверджено, що зборами товариства прийнято рішення не розподіляти прибуток АТ “Харківський електрощитовий завод”, в зв'язку з тяжким фінансовим становищем, отриманням за результатами роботи в 2009 році збитків в сумі 183 000 грн. (а.с.82, 101-102).

Дане рішення кціонерів від 01.03.2010 року не суперечить вимогам ч. 2 ст. 30 Закону України №514-VI (в редакції чинній на час проведення зборів), відповідно до якого виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та /або нерозподіленого прибутку в обсязі, встановленому рішенням загальних зборів акціонерного товариства, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Згідно із ч. 1 п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР визначено, що крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині неправомірності висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства за несплату авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік, та як наслідок неправомірністю визначення суми податкового зобовязання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій за дане порушення.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято не на підставі законодавства.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучі субєктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обовязок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги щодо правомірності визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій через несплату авансового внеску з податку на прибуток з суми дивідендів за 2009 рік, колегія суддів вважає помилковими з вище зазначених підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2011р. по справі№2а-5102/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Русанова В.Б. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2011 р.