Ухвала суду № 22028383, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-3807/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011р. по справі№2а-3807/11/2070

за позовом Казенного підприємства "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

13.04.2011 року, Казенне підприємство "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод",( далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області ( далі відповідач) в якому просив суд скасувати податкові повідомлення- рішення №0000112310/0 від 01.04.2011 року, №0000122310/0 від 01.04.2011 року у повному обсязі.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області №0000112310/0 від 01.04.2011 року, №0000122310/0 від 01.04.2011 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду 08.07.2011 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що вважає постанову суду першої інстанції незаконною та необґрунтованою у зв»язку з неповним з»ясуванням судом, обставин, що мали значення для справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Окрім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права. Також , судом першої інстанції не враховано, вимоги ст. 215, ст.216, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків., та це свідчить що відбувся правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, що на думку відповідача і призвело до не правильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення відповідача, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано достатніх доказів, які б вказували на невідповідність угод позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Відповідачем не було доведено наявність будь-яких умисних дій з боку позивача. Оскільки визначення КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" податкового бов'язання з ПДВ за серпень 2010 р. на суму 75833 грн. є застосуванням відповідачем ДПІ у київському районі Харківської області до позивача наслідків нікчемного правочину, судом першої інстанції зроблено висновок про безпідставність доводів відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та неправомірність донарахування податкових зобов"язань.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Казенне підприємство "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" створене згідно з наказом Міністерства оборони України №16 від 11.01.2002 року (т.2 а.с.16), зареєстроване згідно відомостей з ЄДРПОУ (т.2 а.с.12) 15.10.2003 року, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Зміївському районі Харківської області як платник податків, що не заперечується сторонами. Видами діяльності КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (т.2 а.с.13) є: оброблення металевих відходів та брухту чорних металів, виробництво інструментів, оброблення відходів та брухту дорогоцінних металів, діяльність у сфері оборони, діяльність у сфері інжинірингу, ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, діяльність їдалень, та інше.

З 17.01.2011 р. по 11.02.2011 р. Державною податковою інспекцією у Зміївському районі у Харківській області була проведена планова виїзна перевірка КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" (код 08326540) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки складений акт №179/23/08326540 від 04.03.2011 р. (т.1 а.с.35-116), яким встановлені порушення, зокрема:

На підставі акту перевірки керівником ДПІ у Зміївському районі Харківської області прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0000112310/0 від 01.04.2011 року та №ОООО122310/0 від 01.04.2011 року (т.1 а.с.33-34).

Відповідач у податковому повідомленні-рішенні 0000112310/0 від 01.04.2011 року (т.1 а.с.ЗЗ), досилаючись на порушення п.1.20.5-1, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та керуючись п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 ПК України, визначив суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 315292,50 грн., у т.ч. за сновним платежем - 252234,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 63058,50 грн.

У податковому повідомленні-рішенні 0000122310/0 від 01.04.2011 року (т.1 а.с.34), відповідач, посилаючись на порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України 'Про податок на додану вартість", керуючись п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.123.1 ст.123 ПК України, визначив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 94791,25 грн., у т.ч. за основним платежем - 75833,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 18958,25 грн.

З акту перевірки №179/23/08326540 від 04.03.2011 р. та розрахунку податкових зобов'язань встановлено, що відповідачем нараховане податкові зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 252234,00 грн. внаслідок, на думку відповідача, завищення позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 550305,00 грн., оскільки позивачем включено до валових витрат виробництва витрати, які не використовувалися в подальшому в господарській діяльності підприємства на загальну суму 1559238 грн., оскільки позивач КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" до валових витрат включав адміністративні витрати та витрати на збут продукції, але ці витрати не впливали на визначення доходу підприємства, при розрахунку калькуляції виготовленої продукції не враховувалися витрати на збут та адміністративні витрати, таким чином, на думку, відповідача, готова продукція реалізовувалася за значно меншими цінами, підприємство працювало зі збитками.

Відповідно до ст.76 Господарського Кодексу України - казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких: законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам; основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава; за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція - товаровиробників чи споживачів; переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним. Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється.

Пунктом 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що звичайною вважається ціна товарів, визначена сторонами договору. Якщо не доведено зворотне, то вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари передаються від продавця до покупця за взаємною домовленістю без будь-якого примусу, за умови, що сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про товари та ціни, які склалися на ринку ідентичних (однорідних) товарів.

Відповідно до підпункту 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 зазначеного закону, обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган.

В акті перевірки та в ході розгляду справи відповідачем не наведено, на підставі яких документів визначено "звичайну ціну", щодо якої продукції, не зазначено по яким господарським операціям ціна не відповідає рівню звичайних цін.

При застосуванні звичайної ціни, відповідачем проведено розрахунок собівартості продукції, який не відповідає чинному законодавству, оскільки за змістом підпунктів 1.20.2, 1.20.6 пункту 20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайна ціна визначається, виходячи з рівня цін на відповідному ринку.

Крім того, як встановлено з пояснень представників відповідача, наданих у судовому засіданні, всупереч вимогам закону по даному порушенню начальником ДПІ не прийнято зідповідне рішення.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Абзацом 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, облік собівартості продукції їдальні позивачем здійснювався на балансовому рахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів", а не на рахунку 903, як вказано в акті перевірки. Таким чином, суми, вказані в акті перевірки, не відповідають даним обліку підприємства, оскільки витрати на збут їдальні відображені по балансовому рахунку 930/1 "Витрати та збут їдальні". Зазначене підтверджується наданини позивачем до матеріалів справи копіями Головних книг за 2009 та 2010 роки .

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність на Україні» одним з принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами неправомірності формування позивачем валових витрат за 4 квартал 2010 року на суму 550305,00 грн., а саме їх завищення, через що факт порушення позивачем п.1.20.5-1, п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.6, п.п.5.7.1 п.5.7, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у судовому засіданні не підтвердився.

Щодо частини позовних вимог, в якій відповідачем визначено суму податкових зобов'язань по ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 75833,00 грн. через встановлення, на думку відповідача, нікчемності правочинів, вчинених між КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" із підприємствами ТОВ "Агроімпекс Україна", ТОВ "Електробитприбор", ТОВ "Агроцентр Харків".

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що єдиним постачальником ТОВ "Агроімпекс Україна", ТОВ "Електробитприбор" та ТОВ "Агроцентр Харків" у червні-вересні 2010 р. було ТОВ "Надежда"

ТОВ "Надежда" зареєстроване Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області 07.04.2005 року (т.2 а.с.30), як платник податків перебуває на обліку в Нововодолазькій МДПІ.

На дату проведення планової виїзної перевірки КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" має стан 14 -визнано банкрутом.

ТОВ "Надежда" було платником ПДВ, відповідно по свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 19.11.2001 №27960313, виданого Нововодолазькою МДШ. Індивідуальний податковий номер -307739220201 (т.2 а.с.53). Свідоцтво платника ПДВ анульовано 27.10.2010 року.

Основним постачальником ТОВ „Надежда" є ТОВ "Гавас-52", зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 20.10.2008 р., №14801020000042310 (т.2 а.с.47).

ТОВ "Гавас-52" (код 36035902) зареєстровано та перебуває на обліку в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова з 21.10.2008 р., є платником ПДВ відповідно свідоцтва N100148404 від 31.10.2008 р., індивідуальний номер № 360359020381 (т.2 а.с.34).

В акті перевірки зазначено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Гавас -52" анульовано 28.04.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010 р. по адміністративній справі №2а-6663/10/2070 за позовом ТОВ "Гавас -52" до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, яка вступила в законну силу відповідно до ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2010 р., скасовано акт ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова №54/29-046 від 05.05.2010 р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Гавас-52" з дати складення, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова зобов'язано поновити реєстрацію ТОВ "Гавас -52" як платника податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи , перевіркою казенного підприємства встановлено порушення ч.І ст. 216, 228, 626, 629, 658, 215, 203 ЦК України в частині укладання правочинів між підприємством та ТОВ "Агроімпекс Україна", ТОВ "Електробитприбор"та ТОВ "Агроцентр Харків", які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Також в акті перевірки зазначено, що вказані правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними в порядку встановленому Законом.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31.08.2010 р. ТОВ "Агроімпекс Україна" поставлено на адресу позивача запасні частини, тахометри, частоміри на загальну суму 221500 грн., у тому числі ПДВ 6916,67 грн. згідно податкових накладних №132 від 31.08.2010 р. на суму 64000,00 грн., №133 від 31.08.2010 р. на суму 97500,00 грн. та №134 від 31.08.2010 р. на суму 60000,00 грн. Оплату позивач здійснив за безготівковим розрахунком згідно до платіжних доручень №452 від 31.08.2010 р. на суму 64000,00 грн., №453 від 31.08.2010 р. на суму 97500,00 грн. та №454 від 31.08.2010 р. на суму 60000,00 грн. у повному обсязі. Транспортування товарно-матеріальних цінностей проведено транспортом позивача, що підтверджується шляховим листом та товарно-транспортною накладною від 31.08.2010 р. Виконання зобов'язань ТОВ "Агроімпекс Україна" перед позивачем підтверджується первинними документами: видатковими накладними (т.1 а.с.199, 201, 202) платіжними дорученнями (т.1 а.с. 186-188), податковими накладними (т.1 а.с.169-171), товарно-транспортною накладною (т.1 а.с.175).

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції що 31.08.2010 р. ТОВ "Електробитприбор" поставлено на адресу позивача ваттметри, амперметри та частоміри на загальну суму 183500 грн., у тому числі ПДВ 30583,33 грн. (т.1 193, 196, 198), згідно податкових накладних №162 від 31.08.2010 р. на суму 58500,00 грн., №163 від 31.08.2010 р. на суму 50000,00 грн. та №164 від 31.08.2010 р. на суму 75000,00 грн. (т.1 а.с.172-174). Оплату позивач провів за безготівковим розрахунком згідно до платіжних доручень №455 від 31.08.2010 р. на суму 58500,00 грн., №456 від 31.08.2010 р. на суму "5000,00 грн. та №457 від 31.08.2010 р. на суму 50000,00 грн. (т.1 а.с.189-191) у повному обсязі. Транспортування проведено транспортом позивача, що підтверджується шляховим листом та товарно-транспортною накладною від 31.08.2010 р. Виконання зобов'язань ТОВ "Електробитприбор" підтверджується первинними документами: видатковими накладними (т.1 а.с.200, 203, 205), податковими накладними (т.1 а.с.172-174), товарно-транспортною накладною (т.1 а.с-177).

ТОВ "Агроцентр Харків" зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 14.05.2010 року (т.2 а.с.26).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 31.08.2010 р. ТОВ "Агроцентр Харків" поставлено на адресу позивача стабілізатори напруги на загальну суму 50000,00 грн., у тому числі ПДВ 8333,33 грн. (т.1 а.с.197), що підтверджується податковою накладною 72 від 31.08.2010 р. на суму 50000,00 грн. Оплату позивач провів за безготівковим розрахунком згідно до платіжного доручення №451 від 31.08.2010 р. на суму 50000,00 грн. (т.1 а.с.185) у повному обсязі. Транспортування проведено транспортом позивача, що підтверджується шляховим листом та товарно-транспортною накладною від 31.08.2010 р. Виконання зобов'язань ТОВ "Агроцентр Харків" підтверджується первинними документами: видатковими накладними (т.1 а.с. 204), податковою накладною (т.1 а.с. 168) та товарно-транспортною накладною (т.1 а.с.176).

Відповідно наданого позивачем до матеріалів справи наказу «Міністра оборони України від 11.01.2002 року № 16 (а.с. 16 т. 2), державне підприємство Міністерства оборони України «Зміївський РЕМЗ»перетворено у казенне підприємство «Зміївський РЕМЗ»,

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сторони виконали свої обов'язання, укладені договори є реальними. Господарські зобов'язання за укладеними поговорами відповідають вимогам закону та укладені без порушень сторін.

Таким чином, щодо доводів апеляційної скарги стосовно нікчемності укладених між сторонами договорів , колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу визнання судом такого правочинну недійсним не вимагається.

В ході судового розгляду встановлено, що правові наслідки, обумовлені цим правочином, реально настали для обох сторін .

Аналіз вищевикладеного свідчить, що договори укладені відповідно до вимог діючого законодавства та вони відповідають вимогам ч.І ст.205, ч.2. ст.207, ч.І ст.208, ч.І ст. 638, ч.З ст.639 ЦК України, ст.ст. 179, 180, 181 ГК України.

Сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Суд зазначає, що на час розгляду судом справи умови договору виконані з боку сторін.

На момент укладення угод та її виконання, згідно документів, наявних в матеріалах справи, сторони були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, жодних рішень компетентних органів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Аналіз свідчить, що відсутні факти, які свідчили б про те, що зміст укладених правочинів між КП 'Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" та ТОВ "Агроімпекс Україна", ТОВ "Електробитприбор", ТОВ "Агроцентр Харків"не відповідає дійсним намірам сторін, або, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Крім того, відповідно до абз.З пп. 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість у складі ціни товару. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість", не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Податкові накладні, отримані позивачем від контрагентів, відповідають вимогам п.п. 7.2.1, п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №165 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та укладається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту зиникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися і оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.2.2 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" зареєстрованого Міністерством фінансів України від 05.06.1995 р. за №168/704, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції, якщо це можливо, безпосередньо після її проведення.

Таким чином, як свідчать матеріали справи та аналіз вищевикладеного, первинні документи, отримані позивачем -податкові накладні, видаткові накладні, отримані від ТОВ "Агроімпекс Україна", ТОВ "Електробитприбор", ТОВ "Агроцентр Харків", - податкові та видаткові накладні, а також первинні документи, складені позивачем КП Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" -товарно-транспортні накладні оформлені у відповідності до діючого Законодавства.

Таким чином , колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, про безпідставність висновків відповідача на наявність ознак нікчемності правочинів, укладених між ТОВ "Агроімпекс Україна", ТОВ Електробитприбор", ТОВ "Агроцентр Харків"та КП "Зміївський ремонтний енергомеханічний завод" в розумінні ч.І ст.215 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області №0000112310/0 від 01.04.2011 року, №0000122310/0 від 01.04.2011 року прийняті відповідачем необгрунтовано, є правомірними і підлягають скасуванню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги, щодо нікчемності укладених угод відповідно до 215, п.1 ст.216, ст..228 ЦК України, є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 ><198/199 >, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.07.2011р. по справі№2а-3807/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.