Ухвала суду № 22028367, 30.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р.Справа № 2а-3170/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. по справі№2а-3170/11/2070

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "Конкурент" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, АТЗТ «Конкурент», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000102310/0 від 17.03.2011 року на суму 23362.50 грн., за платежем податок на прибуток , №0000092310/0 від 17.03.2011 року на суму 1242,50 грн. за платежем податок на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. по справі №2а-3170/11/2070 позов був задоволений в повному обсязі. Скасовані податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Зміївському районі у Харківській області № 0000102310/0 від 17 березня 2011 р. та №0000092310/0 від 17.03.2011 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. по справі №2а-3170/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Представники сторін в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином. У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, апеляційна скарга розглядається в порядку письмово провадження.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, колегія суддів встановила, що 03 березня 2011р. ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АТЗТ “Конкурент” (код ЄДРПОУ 329868600) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП “Полтавабудсервіс”(код ЄДРПОУ 32986860) за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р. та з ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”(код ЄДРПОУ 34327476) за період 01.07.2009р. по 30.06.2010р. за результатами якої складений акт перевірки №167/23/24479195 від 03.03.2011 року.

В ході перевірки були встановлені порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених АТЗТ “Конкурент”та ПП “Полтавабудсервіс”, ТОВ НВП “Полтава - Промтехнологія”. Перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. З Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та під визначення ст. З Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області прийнято податкове повідомлення - рішення №0000102310/0 від 17.03.2011 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23362,50 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000092310/0 від 17.03.2011 року, в якому визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1242,50 грн.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що АТЗТ “Конкурент” (код ЄДРПОУ 329868600) уклало договір №11 від 05.02.2010р. з ПП “Полтавабудсервіс”(код ЄДРПОУ 32986860) із виконання робіт (поточний ремонт основного та допоміжного обладнання, трубопроводів та арматури на ЗАТ “Теплоцентраль 3”м. Харкова), де АТЗТ “Конкурент” “Замовник”, а ПП “Полтавабудсервіс” “Підрядник”.

На виконання договору від ПП “Полтавабудсервіс” було отримано робіт на загальну суму 5779894,00 грн. у тому числі податку на додану вартість -963315,00грн.

Розрахунки проводилися грошовими коштами всього на суму 5779894,00 грн.

Отримання ТМЦ підтверджуються наступним:

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між ПП “Полтавабудсервіс”та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №47 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 22.02.2010р. між ПП “Полтавабудсервіс”та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №46 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між ПП “Полтавабудсервіс”та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №45 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між ПП “Полтавабудсервіс”та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №48 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за травень 2010р.від 31.05.2010р. між ПП “Полтавабудсервіс”та АТЗТ “Конкурент”

-податковою накладною №158 від 31.05.2010р;

-акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ -2в) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ “ТЕЦ 3”

-податковою накладною №25 від 26.02.2010р;

-акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ -2в) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ “ТЕЦ 3”

-податковою накладною №27 від 26.02.2010р;

-акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ -2в) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ “ТЕЦ 3”

-податковою накладною №29 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за лютий 2010р.від 26.02.2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ “ТЕЦ 3”

-податковою накладною №32 від 26.02.2010р;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за травень 2010р.від 31.05. 2010р. між АТЗТ “Конкурент” та ЗАТ “ТЕЦ 3”

-податковою накладною від 31.05.2010р.

Також, АТЗТ “Конкурент " (код ЄДРПОУ 329868600) уклало договір №16-11/1 від 16.11.2009р. з ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”(код ЄДРПОУ 34327476) на постачання товару, де АТЗТ “Конкурент” “Покупець”, а ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія - “Продавець”та договір №73 від 27.10.2009р. на постачання нафтопродуктів, де АТЗТ “Конкурент” “Покупець”, а ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія - “Продавець”.

На виконання договорів від ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”було отримано ТМЦ на загальну суму 8393991,85 грн. у тому числі податку на додану вартість -1398998,64 грн. Розрахунки проводилися грошовими коштами всього на суму 8393991,85 грн.

Отримання ТМЦ підтверджуються наступним:

-видаткова накладна від 23.01.2009р. №РН 0000088, виписана ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”;

-податкова накладна №94 від 23.10.2009року;

-видаткова накладна від 30.12.2009р. №РН 0000138, виписана ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”;

-податкова накладна №137 від 30.12.2009року;

-видаткова накладна від 30.12.2009р. №РН 0000139, виписана ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”;

-податкова накладна №138 від 30.12.2009року;

-видаткова накладна від 05.02.2010р. №РН 0000026, виписана ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”;

-податкова накладна №50 від 05.02.2010року;

-видаткова накладна від 05.03.2010р. №РН 0000047, виписана ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”;

-податкова накладна №84 від 05.03.2010року;

-видаткова накладна від 03.03.2010р. №РН 0000043, виписана ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”;

-податкова накладна №76 від 03.03.2010року;

-видаткова накладна від 23.10.2009р. №РН 0215, виписана АТЗТ “Конкурент”

-Довіренність на отримання товару №482 від 19.10.2009р.;

-Податкова накладна №337 від 30.10. 2009р.;

-видаткова накладна від 05.02.2010р. №РН 0000010, виписана АТЗТ “Конкурент”

-Довіренність на отримання товару №25 від 27.1001.2010р.;

-Податкова накладна №7 від 05.02. 2010р.;

-видаткова накладна від 05.03.2010р. №РН 0000034, виписана АТЗТ “Конкурент”

-Податкова накладна №44 від 05.03. 2010р.;

-видаткова накладна від 03.03.2010р. №РН 0000030, виписана АТЗТ “Конкурент”

-Довіренність на отримання товару №71 від 24.02.2010р.;

-Податкова накладна №42 від 05.02. 2010р.;

-видаткова накладна від 10.12.2009р. №РН 0272, виписана АТЗТ “Конкурент”

-Податкова накладна №416 від 10.112. 2009р.;

-довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ 3) за травень 2010р. від 31.05.2010р. між АТЗТ “Конкурент”та ТОВ “АгроСтройКомплекс”;

-підсумкова відомість ресурсів до акту виконаних робіт за травень 2010р.;

-податкова накладна №115 від 11.05.2010р.;

-податкова накладна №116 від 12.05.2010р.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включена позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, вищезазначені податкові накладні відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, дані відповідають додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5. Закону України “Про податок на додану вартість ” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.4. Закону України “Про податок на додану вартість ” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Колегія суддів зазначає, що АТЗТ “Конкурент” з ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”, та з ПП “Полтавабудсервіс” належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.

Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку податкового органу в акті перевірки відсутні, податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України “Про податок на додану вартість ”.

Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту, при цьому, за загальнодоступною інформацією, на момент складання податкових накладних, ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія” та ПП “Полтавабудсервіс” були офіційно зареєстровані платниками ПДВ та мали право складання податкових накладних.

Щодо посилання відповідача на те, що угоди укладені між позивачем та ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”та ПП “Полтавабудсервіс” є нікчемними, з посиланням на вимоги ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст. 215 УЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається

Відповідно до п.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з вимогами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Колегія суддів зазначає, що сторонами за договорами погоджені всі істотні умови і досягнута домовленість щодо їхнього виконання.

Судом не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що правочини, які були вчинені між позивачем та його контрагентами є правомірними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не встановлена законом, а також вони не визнані судом недійсними.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем вимог п.5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, що товари (роботи, послуги), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку не були використані в господарській діяльності позивача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.п. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п.5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати), це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку (п. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”).

Як вбачається з матеріалів справи ( договорів, актів виконаних робіт, розрахункових документів, податкових накладних, усі товари (роботи, послуги), були використані позивачем у його господарської діяльності з митою отримання прибутку. Виконані роботи були прийняті згідно актів прийому-передачі виконаних робот, на адресу замовника були виписані відповідні податкові накладні. Вартість виконаних робіт була сплачена у повному обсязі згідно платіжних доручень.

Доказів того, що придбані роботи не були використані в господарської діяльності позивача, відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем документально підтверджено використання у своєї господарської діяльності усіх товарів (робіт, послуг).

Як зазначено в акті перевірки, первинні документи (видаткові та податкові накладні), які надані позивачем для перевірки, отримані від ПП “Полтавабудсервіс”та ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”в порушення п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.7, 2.12, 2.13, 2.14, 2.15, 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та п. 18 Порядку “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення”, не спричиняють реального настання правових наслідків, не можуть бути основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток та ПДВ.

Слід зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України “Про податок на додану вартість” та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за їх дії.

Відповідно до норм Закону України “Про систему оподаткування ” за будь-якими із сторін правочину не передбачено зобов'язання та не визначено право здійснення контролю показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, заявленими іншою стороною правочину.

Тобто, АТЗТ “Конкурент”має належним чином оформлені податкові накладні, на підставі яких і був сформований податковий кредит за цими господарськими операціями, що є основою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ та податку на прибуток підприємства.

Крім того, в Акті перевірки також зазначається, що АТЗТ “Конкурент”отримав податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток у частині податкового кредиту та валових витрат, сформованих за рахунок своїх контрагентів.

Проте, матеріали перевірки не містять посилань на докази наявності умислу, на те який саме документ свідчить про суб'єктивне (власне) ставлення посадових осіб АТЗТ “Конкурент”та/або його контрагентів до договорів, що були укладені.

Виходячи з положень ст. 228 ЦК, порушення правочином публічного порядку полягає в тому, що він має бути спрямований на: порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади; незаконне заволодіння таким майном.

Стаття 228 ЦК зазначає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він “був спрямований на незаконне заволодіння майном держави”. З цього виплаває, що один чи обидва з контрагентів, вступаючи у договірні відносини (тобто завідомо), мали передбачати таке незаконне заволодіння майном держави. В даному випадку відсутні підстави для такого висновку.

Як встановлено судом, позивач в повному обсязі сплатив на користь постачальників вартість придбаної продукції, в тому числі ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, що були надані позивачу постачальниками - платниками ПДВ, у встановленому законодавством порядку та у встановлені строки.

Закон України “Про податок на додану вартість” або ж інший нормативно-правовий акт не містить будь-яких інших обмежень щодо включення до податкового кредиту суми сплаченого податку, не встановлює обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету його постачальником.

Статтями 626, 629 Цивільного кодексу передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу). Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст. 656 Цивільного кодексу). Статтею 662 Цивільного кодексу встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Укладаючи договір підряду № 11 від 05.02.2010р. з ПП “Полтавабудсервіс”, договір поставки № 16-11/1 від 16.11.2008р. з постачальником ТОВ “Компані Стріт” та договір поставки № 3 від 15.02.2009р., генеральний договір поставки нафтопродуктів з постачальником ТОВ НВП “Полтава-Промтехнологія”позивач АТЗТ “Конкурент” мало на меті здійснити господарські операції з придбання ТМЦ для інших підприємств, а саме для Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро Строй Комплекс”, Закрите акціонерне товариство “ТЕЦ - 3”, Закрите акціонерне товариство “ТЕЦ 5”. Правочин був направлений на здійснення господарських операцій з поставки товарів та робіт для вищезазначених компаній Позивач мав всі підстави включити суми по придбанню товарів до складу валових витрат. Пункти 5.1, пп.5.2.1 п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” встановлюють, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Позивач АТЗТ “Конкурент”здійснював усі необхідні дії спрямовані на виконання господарських правовідносин, маючи на меті здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ для подальшої реалізації підприємствам, що підтверджується відповідними договорами, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, договорами із замовниками продукції.

Правочин правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК “Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.”.

Висновки зазначені в Акті перевірки 167/23/24479195 від 03.03.2011 року, стосовно нікчемності правочину (настання правових наслідків, направлення правочину на незаконне заволодіння майном держави документально не підтверджені.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків, правильність та законність прийнятих податкових повідомлень рішень.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.07.2011р. по справі№2а-3170/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст >