Ухвала суду № 22028279, 30.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/6846/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. по справі№2а-1670/6846/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Відкрите акціонерне товариство "Тепловозоремонтний завод" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві № 0001212305 від 24 червня 2011 року.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі ст.ст. 78,79, 200 Податкового кодексу України та наказу начальника ДПІ у м. Полтаві № 2587 від 31.05.2011 року здійснено документальну невиїзну позапланову перевірку ВАТ "ТРЗ" з питань достовірності декларування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2010 року, лютий 2011 року.

Податковим органом зроблений висновок про порушення позивачем вимог п.1.3, п.1.8, пп.7.710 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР та пп.4.1.5 п.4.1 ст. 4, ст. 200 Податкового кодексу України завищені заявлені суми бюджетного відшкодування (р.25.1) відповідно за грудень 2010 року в розмірі 170323,50 грн. та лютий 2011 року в розмірі 186890,00 грн., а також занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду грудень 2010 року в розмірі 170323,50 грн., лютий 2011 року в розмірі 186890,00 грн.

За результатами перевірки був складений акт № 5168/23-8/13962568 від 15.06.2011 року.

На підставі даного акту ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0001212305 від 24.06.2011 року яким встановлено позивачу суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року в розмірі 170323,50 грн. та лютий 2011 року в розмірі 186890,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено вимоги чинного законодавства стосовно проведення невиїзної позапланової документальної перевірки, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 ч. 1 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон України № 509) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку та його установ.

Згідно з п. 1 ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Дані про таке повідомлення повинні міститься у вступній частині акту за результатами перевірки відповідно до пп.2.8 п.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2000 року.

Дослідивши акт перевірки № 5168/23-8/13962568 від 15.06.2011 року, колегія суддів зазначає, що такі дані у вступній частині акту відсутні.

До того ж, підприємство отримало наказ № 2587 від 31.05.2011 року про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки ВАТ "ТРЗ", повідомлення № 133 від 31.05.2011 року про проведення перевірки 13.06.2011 року в кімнаті 401, без зазначення часу проведення такої перевірки та повідомлення № 122 від 31.05.2011 року з запрошенням платника на 15 год.00 хв. з питання підписання результатів перевірки 13.06.2011 року, які надійшли одним рекомендованим листом з повідомленням з датою відправлення на конверті 01.06.2011 року.

Згідно вимог ст. 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, та визначений перелік даних обставин, який складається із 13 обставин.

З матеріалів справи вбачається, що ні в наказі про проведення невиїзної позапланової перевірки ВАТ "ТРЗ" № 2587 від 31.05.2011 року, ні в акті перевірки № 5168/23-8/13962568 від 15.06.2011 року не зазначено яка саме обставина передбачена вимогами ст. 78 Податкового кодексу України слугувала підставою проведення даної перевірки.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення податковим органом вимог чинного законодавства стосовно проведення невиїзної позапланової документальної перевірки позивача.

Разом з тим, відповідно до ст.14 п. 14.1.18 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника і особливо, як це випливає з третьої частини акту про результати документальної невиїзної позапланової перевірки позивача № 5168/23-8/13962568 від 15.06.2011 р., з податку на прибуток.

Навпаки в ст.200 п.200.4 пп. "а" Податкового кодексу України порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків вказано, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Статтею 200.17 Податкового кодексу України передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, посилання податкового органу в третій частини акту на те, що законом чітко передбачено, що однією з обов'язкових умов для бюджетного відшкодування податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України не відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Вичерпний перелік підстав, за яких особи не мають права на отримання бюджетного відшкодування наведений в ст. 200.5 Податкового кодексу України особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету міністрів України);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Жодної з цих підстав в акті про результати документальної невиїзної позапланової перевірки № 5168/23-8/13962568 від 15.06.2011 р. не наведені і не можуть бути застосовані до позивача.

Крім того, з акту перевірки не вбачається яка саме вимога Закону України "Про податок на додану вартість" порушення позивачем, оскільки у висновках акту перевірки зазначені порушення п.1.3, п.1.8, пп.7.7.10 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.10 п.7.10 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Отже, податковим органом не зазначена вимога Закону України "Про податок на додану вартість", яка порушена позивачем, а лише перераховані загальні поняття хто є платник податку на додану вартість, бюджетне відшкодування та джерела бюджетного відшкодування.

Крім того, ДПІ у м. Полтаві були складені довідка № 4415/23-8/13962568 від 20.05.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "ТРЗ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок банку за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалися у квітні, липні, серпні, вересні, листопаді, грудні 2010 року та довідка № 3464/23-8/13962568 від 20.04.2011 року про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ "ТРЗ" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок банку за грудень 2010 року, січень 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалися в періодах листопаді, грудні 2010 року, якими підтверджене відображене бюджетне відшкодування у декларації за грудень 2010 року в розмірі 518099 грн., січень 2011 року в розмірі 380080 грн. та лютий 2011 року в розмірі 186890 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30.08.2011р. по справі№2а-1670/6846/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. <Список >Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2011 р.