Ухвала суду № 22028148, 15.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 р.Справа № 2а-3130/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

представник позивача Марків Н.В.

представник відповідача Щербак Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі№2а-3130/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВАД" <Список ><Текст >

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИ ВАД", звернувся до суду з адміністиративним позовом, в якому, з рахуванням збільшених позовних вимог, просиа визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції від 10.08.2009 року № 0001692340/0 та № 0001702340/0, від 08.09.2009 року № 0001692340/1 та № 0001702340/1, від 29.10.2009 року № 0001692340/2 та № 0001702340/2, прийнятих щодо нього.

Обґрунтовуючи заявлкні позовні вимоги тим, що при проведенні перевірки податковим органом в період з 29.05.2009 року по 19.06.2009 року та при оформленні її результатів у вигляді акту № 2049/234/31908954 від 24.06.2009 року мало місце не дотримання вимог податкового іконодавсгва, висновки акту перевірки базуються на припущеннях, є необгрунтованими, і не ідповідають дійсним обставинам справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення рийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011року задоволено позов ТОВ «ТРИ ВАД» (надалі-позивач) до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області (надалі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Харківської обєднаної Державної податкової інспекції від 10.08.2009 року № 0001692340/0 та № 0001702340/0, від 08.09.2009 року № 0001692340/1 та № 0001702340/1, від 29.10.2009 року № 0001692340/2 та № 0001702340/2.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 червня 2011р. та прийняти нове рішення по справі, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не було враховано норми ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст.ст.215, Цивільного кодексу України, крім того, на думку відповідача, судом неповно зясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану постанову.

Представник позивача в судовому засіданні, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та письмові заперечення на неї, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що Харківською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ "ТРИ ВАД" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р., про що складено акт №2049/234/31908954 від 24.06.2009 року.

За результатами перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем 10.08.2009 року винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0001692340/0, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на загальну суму 1 044 427,50 грн., в тому числі за основним платежем - 696 285,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 348 142,50 грн.,

- №0001702340/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем по податку на прибуток приватних підприємств всього у розмірі 791 242,50 грн., в тому числі за основним платежем - 527 495,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -263 747,50 грн.

Позивачем зазначені податкові повідомлення рішення оскаржені в адміністративному порядку, однак в задоволенні скарг позивача було відмовлено, сума податкових зобов'язань не змінилася, а Харківською ОДПІ Харківської області з метою доведення нового граничного строку погашення цього податкового зобов'язання складено та направлено на адресу позивача податкові повідомлення - рішення від 08.09.2009 року № 0001692340/1 та № 0001702340/1, від 29.10.2009 року № 0001692340/2 та № 0001702340/2.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не дотримав вимог закону про захист охоронюваних прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже рішення суб'єкта владних повноважень є неправомірними, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (робіт, послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (робіт, послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобовязань, власному капіталі підприємства.

Згідно до ст. 1 та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарської операції. Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ: зміст та обсяг господарської операції, одиниці виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з системного аналізу зазначених норм, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, що в ході здійснення позивачем фінансово-господарської діяльності шляхом укладення договорів купівлі-продажу, ТОВ "Престиж" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму 3584204,45грн, в тому числі ПДВ 597367,70грн., а на підтвердження факту придбання товарів ТОВ "ТРИ ВАД" у ПП "Лугпромпоставка-ШРМ" останнім виписана податкова накладна № 01/02-18 від 01.02.2008 р. на загальну суму 593 511,26 грн.,в тому числі ПДВ 98 918,54 грн. Зазначені документи містяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що позивачем податковий кредит сформовано на підставі виписаних ТОВ «Престиж» та ПП «Лугпромпоставка -ШРМ» податкових накладних, за якими загальна сума податку на додану вартість склала 696285,00грн.

Відповідачем ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції не надано доказів, які б підтверджували неправомірність заниження ТОВ "ТРИ ВАД" податку на додану вартість за 2008 рік у сумі 696 285,00 грн. внаслідок недотримання пп. 7.2.3, п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, правомірність включення позивачем до податкового кредиту суми у розмірі 696 285,00 грн. по господарським операціям з ТОВ "Престиж" та ПП "Лугпромпоставка-ШРМ" підтверджується висновком судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса № 1467 від 12.04.2011 року.(т.2 а.с.70-80)

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суму в розмірі 696 285,00 грн., яка підтверджена відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині неврахування судом першої інстанції вироку Харківського районного суду Харківської області від 30.09.2008 р. по кримінальній справі №1-917/2008, яким визнано винним директора ТОВ "Престиж" ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, колегія суддів вважає безпідставними та погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з вимог частини четвертої статті 72 КАС України, зазначена обставина не дає відповідачу достатніх правових підстав стверджувати про нездійснення реальних фінансово-господарських операцій ОСОБА_4, як директора ТОВ "Престиж", та робити висновок, що вищезазначені первинні бухгалтерські документи, підписані ОСОБА_4, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку і подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ у ТОВ "ТРИ ВАД", оскільки ці твердження не є юридичним фактом, що встановлений в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності правочинів, які укладені позивачем з ТОВ «Престиж» та ПП «Лугпромпоставка -ШРМ» колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відповідачем не доведено, на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочини, вчинені між позивачем та його контрагентом є нікчемними та не надано доказів, що зазначені правочини визнані судом недійсними, як це передбачено частинами 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на прийняте колегією суддів рішення.

Таким чином, колегія суддів, підтверджує, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 КАС України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, <пункт >205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2011р. по справі№2а-3130/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Калиновський В.А. Курило Л.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2011 р.