Ухвала суду № 22028082, 29.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 р.Справа № 2а-1006/11/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Плужник О.О.

представника відповідача Марадіна Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від05.07.2011р. по справі№2а-1006/11/2070

за позовом ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка»

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог просив скасувати в повному обсязі податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова № 0000551800/0 від 15.12.10 р. та № 0000551800/1 від 25.01.11 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 6743,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 3371,5 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від05.07.11 р. по справі№2а-1006/11/2070 адміністративний позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від05.07.11 р. по справі№2а-1006/11/2070 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт № 10409/18/30884849 від 03.12.10 р. документальної невиїзної перевірки ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ТОВ «СТК-груп»за період з 01.06.08 р. по 31.07.08 р., в якому зафіксовані порушення підприємством вимог п. 7.4.1, п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», в результаті чого завищено податковий кредит у сумі 6143,33 грн., в тому числі за червень 2008 р. на суму 5100,0 грн.; за липень 2008 р. на суму 1643,33 грн.

Листом вих. № 147/10/18011 від 10.01.11 р. до вказаного вище акту відповідачем були внесені зміни, а саме, в акті перевірки замість слів «завищено суму податкового кредиту у сумі 6743,33 грн., в т.ч. за період: за червень 2008 р. на суму 5100,0 грн., за липень 2008 р. на суму 1643,33 грн.»правильним слід вважати «завищено суму податкового кредиту у сумі 6743,33 грн., в т.ч. за період: за червень 2008 р. на суму 3400,0 грн., за липень 2008 р. на суму 1643,33 грн., за серпень 2008 р. на суму 1700,0 грн.».

Позивач скористався правом адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, подавши до ДПІ у Московському районі м. Харкова та до ДПА в Харківській області первинну та повторну скарги. За наслідками розгляду скарг, які рішеннями вказаних органів були залишені без задоволення, ДПІ у Московському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000551800/1 від 25.01.11 р. з аналогічними первинним розміром донарахованих податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом першої інстанції справи в порядку ч. 2 ст.71 КАС України не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в ДПІ Московського району м. Харкова з 05.05.00 р. за № 184. Перереєстрація у зв'язку зі зміною юридичної адреси відбулася 18.11.04 р. № 181.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що з 01.06.08 р. по 31.07.08 р. позивач мав господарські відносини з ТОВ «СТК-груп». Розрахунки між суб'єктами господарювання за отриманий товар (отримані роботи, послуги) проводились у безготівковій формі на суму 40459,99 грн., що підтверджується банківськими виписками: № 1881 від 11.06.08 р. на суму 10200,0 грн.; № 1972 від 19.06.08 р. на суму 10200,0 грн.; № 233 від 23.07.08 р. на суму 9860,0 грн.; № 1873 від 10.06.08 р. на суму 10200,0 грн.

В ході відпрацювання взаємовідносин ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»з ТОВ «СТК груп»встановлено, що ДПІ у Московському районі м. Харкова був отриманий лист ДПА у Харківський області № 18158/7/18-215 від 09.12.08 р., яким було повідомлено, що відносно посадових осіб ТОВ «СТК-груп»(код за ЄДРПОУ 35351117 на обліку у ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) 31.10.08 р. порушена кримінальна справа № 25080068 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України. В ході оперативно-слідчих заходів встановлено, що директор та його співзасновник ТОВ «СТК-груп»ОСОБА_3 не мають відношення до реєстрації та подальшої фінансово-господарської діяльності ТОВ «СТК-груп», податкові декларації не підписувались та до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова не надавались.

Крім того, фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена перевірка щодо правомірності формування податкового кредиту ТОВ «СТК-груп», за результатами якої встановлено, що основні постачальники, які зазначені у додатку № 5 до декларації з ПДВ, відмовились від фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «СТК-груп». В своїх поясненнях гр. ОСОБА_3 пояснив, що не мав планів займатися фінансово-господарською діяльністю ТОВ «СТК-груп», документи та печатки по цих СГД йому не передавались, ніякої діяльності підприємств він не здійснював.

Також встановлено, що за юридичною адресою ТОВ «СТК-груп»документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність, техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності підприємства відсутні, на підставі чого перевіряючі дійшли до висновку, що ТОВ «СТК-груп»та його керівник гр. ОСОБА_3 за місцем своєї реєстрації не могли здійснювати фінансово-господарську діяльність, здійснювати дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правовідносин та здійснювати фактичні дії, спрямовані на виконання взятих на себе зобов'язань.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що між ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»та ТОВ «СТК-груп»був укладений усний договір купівлі-продажу, предметом якого була поставка бетонної суміші М 250, поставка якої підтверджується копіями накладних від 10.06.08 р., від 11.06.08 р., від 16.07.08 р., від 19.07.08 р. Вартість потсавленого бетону була оплачена позивачем в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «СТК-груп», що підтверджується виписками з розрахункового рахунку позивача. Придбаний у ТОВ «СТК-груп»бетон був використаний позивачем для здійснення капітального ремонту та устаткування нових бетонованих внутрішньомайданчикових пішохідних та проїзних площадок та доріг, що примикають до виробничих будівель позивача.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачем був укладений з ПК «Регіон»договір підряду № 34 від 01.06.08 р., умовами якого є виконання робіт з бетонування, а саме: капітальний ремонт та (місцями) та устаткування нових бетонованих внутрішньомайданчикових пішохідних та проїзних площадок та доріг, що примикають до виробничих будівель, які належать позивачу на праві приватної власності. Адреса проведення робіт: вул. Шевченко, 111, м. Харків. Відповідно п. 1.3 вказаного договору сторони досягли угоди, що будівельні матеріали та опалубка, необхідні для виробництва вказаних робіт, надаються замовником (ЗАТ «АТГ «Спецтехніка») в кількості, необхідному для виконання всього обсягу робіт, передбаченого договором.

Відповідно актів приймання-передачі матеріалів для виконання підрядних робіт бетонна суміш М 250, яка була придбана позивачем у ТОВ «СТК-груп», була в наступному передана ПК «Регіон»для виконання робіт з бетонування. Роботи за договором, укладеним позивачем з ПК «Регіон»№ 34 від 01.06.08 р., були виконані підрядником в повному обсязі, що підтверджується актом виконаних робіт, в якому також відображений звіт про використані підрядником матеріали, отримані від замовника, зокрема бетон М 250.

Перевіряючі наполягали на відсутності у контрагента позивача адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що на думку перевіряючи свідчить про відсутність наміру у ТОВ «СТК-груп»створення правових наслідків. Таким чином перевіряючі дійшли до висновку, що діяльність ЗАТ «АТГ «Спецтехніка»була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з отриманням податкової вигоди переважно з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що відповідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду. Податкова накладна відповідно п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно п. 7.4.1 вказаної норми податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Згідно п. 7.4.5 даної норми не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6). При цьому в п. 7.5.1 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). А відповідно п. 7.2.4 право на нарахування податку та складення податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник ПДВ до дати його анулювання.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України № 166 від 30.05.97 р., платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (п. 3.4 Порядку), оскільки, як визначено в ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того колегія суддів вважає доцільним додати, що відповідачем до матеріалів даної справи не надані докази того, що показання свідка, а саме гр. ОСОБА_3, були відібрані в межах розслідування кримінальної справи і відповідним судом при розгляді цієї кримінальної справи їм була надана оцінка, яка відображена у відповідному вироку суду. З урахуванням того, що відповідно приписам ст. 72 КАС України обовязковим для адміністративного суду є лише вирок суду в кримінальній справі, яка набрала законної сили, і лише щодо питання, чи мало місце діяння та чи вчинено воно особою, відносно якої розглядається адміністративна справа про правові наслідки дій або бездіяльності такої особи.

Таким чином колегія суддів зазначає, що відповідачем по справі не доведено належним чином правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від05.07.11 р. по справі№2а-1006/11/2070 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від05.07.11 р. по справі№2а-1006/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від05.07.11 р. по справі№2а-1006/11/2070 за позовом ЗАТ «Автоторгова група «Спецтехніка» до ДПІ у Московському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 05.12.2011 року.