Ухвала суду № 22028055, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-8741/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Пянової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Волкової А.М.

представників сторін : позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою відділу Державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі№2а-8741/11/2070

за позовом ОСОБА_3 <Список ><Текст >

до відділу Державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування постанови,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_3 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу Державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції Харківської області(далі по тексту ВДВС Коломацького РУЮ, відповідач), в якому, з урахуванням прийнятих судом уточнень, просив скасувати постанову відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження сер. АА № 751557 від 30.11.2009 р. та скасувати постанову начальника Відділу державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції про перевірку виконавчого провадження від 12.07.2011р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі№2а-8741/11/2070 адміністративний позов ОСОБА_3 до Відділу Державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції про скасування постанови - задоволено в повному обсязі.

Скасовано постанову відділу Державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження сер. АА № 751557 від 30.11.2009 р.

Скасовано постанову начальника відділу Державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції про перевірку виконавчого провадження від 12.07.2011 р.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 (62370, АДРЕСА_1) судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі№2а-8741/11/2070 та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права. Вважає, що при винесенні спірної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження сер.АА № 751557 від 30.11.2009 року права позивача володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном порушені не були, так як боржником визначено ПП „МІК МІКС”, яке згідно виконавчого документа знаходиться за адресою : АДРЕСА_2 і заборона відчуження встановлена відносно майна ПП „МІК МІКС”, а не майна позивача. Вказує на те, що при винесенні оскаржуваного судового рішення фактично скасовано ухвалу Ленінського районного суду № 2-5829/09 від 27.11.2009 року про забезпечення позову. Стверджує про те, що при дослідженні матеріалів справи судом не визначено послідовність дій при виконанні зазначеного рішення. Наполягає на тому, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що надходження виконавчого документа здійснено не за територіальністю, оскільки в ухвалі від 27.11.2009 року зазначено фактичну адресу боржника ПП „МІК МІКС” та визначено орган державної виконавчої служби ВДВС Коломацького РУЮ. Вищенаведене, на думку апелянта, свідчить про те, що дії державного виконавця відповідача при винесенні спірної постанови ґрунтуються на вимогах Закону України "Про виконавче провадження".

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3

Представник позивача в наданих до суду апеляційної інстанції письмових запереченнях та в судовому засіданні, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити їх без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване з підстав, викладених в запереченнях.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 27.11.2009р. Ленінським районним судом м. Харкова по справі № 2-5829/09 була прийнята ухвала про забезпечення позову, за якою суд ухвалив накласти арешт на грошові кошти боржника Приватного підприємства „МІК МІКС”, а також на майно, розташоване за фактичною адресою боржника : Харківська область, АДРЕСА_2 в межах суми позову у розмірі 137000,00 грн.

30.11.2009р. державним виконавцем ВДВС Коломацького РУЮ Гончаренко В.А. була прийнята постанова, в резолютивній частині якої зазначено : накласти арешт на майно, що належить ПП „МІК МІКС” за адресою АДРЕСА_2 та заборонити здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ПП „МІК МІКС” за адресою : АДРЕСА_2.

01.12.2009р. державним виконавцем Гончаренко В.А. в присутності понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також в присутності директора ПП „МІК МІКС” ОСОБА_9 був складений акт опису й арешту майна ПП „МІК МІКС”, в якому до заборони відчуження були внесені будівля молокозаводу загальною площею 305,3 кв.м., мойка літня, вбиральні, зливна яма, басейн, холодильник, огорожі та обладнання згідно переліку.

З пояснень представника відповідача під час слухання справи 16.09.2011 року судом першої інстанції зясовано, що при відкритті виконавчого провадження та подальшому здійсненні виконавчих дій, державний виконавець не перевіряв, чи зареєстрований або чи знаходиться фактично, за вказаною у виконавчому судовому документі адресою, боржник ПП „МІК МІКС”, не перевіряв, чи зареєстроване в органах реєстрації нерухомого майна за цим боржником якесь нерухоме майно. Також пояснив, що при здійсненні опису майна боржника ПП „МІК МІКС” не керувався первісними бухгалтерськими документами боржника, не переконувався, що внесене в акт опису майно належить саме боржникові, а не іншим юридичним та фізичним особам, які розташовувались за тією ж адресою, що і боржник, а також не проводив оцінку арештованого ним майна.

З дослідженої Довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно боржника за виконавчим судовим документом - ПП „МІК МІКС” судом першої інстанції встановлено, що ПП „МІК МІКС” був утворений та зареєстрований з 06.05.2008р. за місцезнаходженням : АДРЕСА_3 і станом до 18.06.2010р. свого місцезнаходження не змінював.

Згідно Витягу з реєстру права власності на нерухоме майно Коломацького МКПТІ станом на 01.12.2009р. вбачається, що власником будівлі Коломацького молокозаводу, який розташовується за адресою : Харківська область, АДРЕСА_2 станом на 01.12.2009р. є фізична особа ОСОБА_3 позивач.

Так, відповідно до Договору дарування від 04.03.2009р., копія якого долучена до матеріалів справи, будівля молокозаводу загальною площею 305,3 кв.м., мойка літня, вбиральні, зливна яма, басейн, холодильник, огорожі, інше майно було передано у власність позивачу за вказаним договором з 04.03.2009р. Судом першої інстанції встановлено, що обладнання молокозаводу, яке було внесено відповідачем до акту опису від 01.12.2009р., в повному обсязі належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2009р. і передано йому з 04.03.2009р. за актом прийому-передачі.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що арештоване на підставі постанови відповідача від 30.11.2009р. майно в повному обсязі належить позивачу, який територіально розташовувався за вказаною у виконавчому документі адресою : АДРЕСА_2.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що в ході здійснення виконавчих дій державним виконавцем Гончаренко В.А. ніякого майна боржника ПП „МІК МІКС” за адресою : АДРЕСА_2 не було виявлено, а згідно Довідки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців боржник на дату виконавчих дій за вказаною адресою не знаходився.

Дослідивши копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Енергосервіс” суд першої інстанції встановив, що остання з 27.08.2007р. також зареєстрована за місцезнаходженням : АДРЕСА_2.

Зважаючи на вищенаведене, судом зроблено висновок, що при здійсненні дій по виконанню ухвали суду від 27.11.2009 року державний виконавець в порушення вимог абз.1 та абз.2 п.3.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мін'юсту України від 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158, не пересвідчився належним чином, що за адресою: АДРЕСА_2, вказаною в ухвалі Ленінського районного суду м. Харкова, розташована інша юридична особа (ТОВ „Енергосервіс”) та знаходиться майно фізичної особи ОСОБА_3, а не ПП „МІК МІКС” (боржника за виконавчим провадженням), що призвело до винесення незаконної постанови, якою накладено арешт виключно на майно позивача.

Крім того, судом першої інстанції також зазначено, що в порушення вимог абз.10 п.5.6.2 Інструкції № 74/5 відповідач не проводив оцінку майна, на яке наклав арешт згідно із оскарженою постановою. В резолютивній частині постанови не зазначив розміру суми, на яку слід арештувати майно боржника, чим фактично не виконав належним чином ухвалу Ленінського районного суду м.Харкова від 27.11.2009 року про накладення арешту на грошові кошти та майно боржника ПП „МІК МІКС” в межах суми 137000,00 грн.

На думку суду першої інстанції, накладаючи арешт на будівлю Коломацького молокозаводу, яке взагалі не зазначалось в виконавчому документі, відповідач діяв із перевищенням повноважень, наданих йому судом.

З урахуванням вищевикладених обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Враховуючи, що ст.383 ЦПК України визначено обмежене коло осіб, які мають право оскаржити рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень у цивільних справах відповідно у порядку цивільного судочинства, та беручи до уваги, що позивач, ОСОБА_3 у спірних правовідносинах не є стороною виконавчого провадження при виконанні судового рішення у цивільній справі №2-69/11, спір за його зверненням на постанову відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження сер. АА № 751557 від 30.11.2009 р. належить до юрисдикції адміністративного суду і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідач є субєктом владних повноважень, а тому позовна вимога про скасування постанови начальника Відділу державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції про перевірку виконавчого провадження від 12.07.2011р., прийнятої внаслідок реалізації цим органом владних управлінських повноважень, також підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги дату звернення позивача до суду з даним позовом (08.07.2011 року), дату, коли він дізнався про порушення свого права (04.07.2011р) та 10-денний строк звернення до суду з таким позовом, колегія суддів зазначає, що позивачем при зверненні до суду дотримано вимоги ст.181 КАС України.

Перевіряючи законність дій державного виконавця у спірних правовідносинах, колегія суддів враховує приписи статті 181 КАС України та зазначає, що оскільки вимоги ОСОБА_3 щодо скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 30.11.2009 року не повязані зі спором про право на це майно, вони підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на неправильне визначення позивачем, з яким погодився суд першої інстанції, предмету своїх позовних вимог та зауважує, що законом не встановлюється обмежень у виборі громадянами та юридичними особами способу захисту свого права.

Подання цивільного позову про визнання права на майно та звільнення майна з-під арешту в порядку, визначеному ч.1 ст.59 Закону України „Про виконавче провадження” в редакції Закону № 1276-VI від 16.04.2009 року), на яку послався відповідач, враховуючи зміни, внесені Законом України від 4 листопада 2010 року N 2677-VI, було правом особи, яке не перешкоджає їй звертатись до адміністративного суду із іншим позовом про визнання незаконними дій державного виконавця та скасування його рішення в порядку, передбаченому п.4 ст.82 того ж Закону в редакції, чинній на час звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач є субєктом владних повноважень і віднесений до кола органів державної влади, в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України він зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Слід відмітити, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку урегульовано нормами Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”, примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобовязана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обовязки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення (ч. 1 та 2 ст.8 Закону).

Згідно ухвали Ленінського районного суду м. Харкова про забезпечення позову від 27.11.2009р. по цивільній справі № 2-5828/09, задоволено заяву ОСОБА_11 про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти Приватного підприємства «МІК МІКС», а також на майно, розташоване за адресою : Харківська область, АДРЕСА_2 в межах суми позову у розмірі 137000 грн. Виконання ухвали покладено на Ленінський ВДВС Харківського МУЮ та Коломацький ВДВС ГУЮ Харківської області (а.с.7).

На виконання вказаної ухвали суду відповідачем прийнято спірну постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 30.11.2009 року (а.с.4). При цьому, боржником за цим виконавчим документом визначено ПП „МІКМІКС” код ЄДРПОУ 35859288, а відтак колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що позивач, ОСОБА_3 не є боржником у даному виконавчому провадженні.

Як вбачається з акт опису й арешту майна ПП „МІК МІКС”, складеного державним виконавцем Гончаренко В.А. 01.12.2009р. в присутності понятих ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також в присутності директора ПП „МІК МІКС” ОСОБА_9 до заборони відчуження були внесені будівля молокозаводу загальною площею 305,3 кв.м., мойка літня, вбиральні, зливна яма, басейн, холодильник, огорожі та обладнання згідно переліку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що вищевказане майно на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 04.03.2009р. (а.с.9), який в подальшому 01.12.2009р. пройшов реєстрацію в Коломацькому малому комунальному підприємстві технічної інвентаризації (а.с.11), належить на праві власності фізичній особі ОСОБА_3

Відповідно до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Як свідчать матеріали справи, державним виконавцем не було зясовано вказані обставини, що призвело до накладання арешту на майно, яке належить не боржнику ПП „МІК МІКС”, а фізичній особі ОСОБА_3

Відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Виходячи зі змісту п.5 ч.1 ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, державним виконавцем повинно бути вжито заходів щодо з'ясування місцезнаходження боржника - юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано державним виконавцем відповідача у спірних правовідносинах, що такі заходи, як надсилання запитів до відповідних установ про з'ясування місцезнаходження боржника ПП „МІК МІКС”, наявність доходів у боржника, запитів для перевірки його майнового стану та для встановлення наявних рахунків в банківських установах належних боржнику, не вчинялися.

Колегія суддів зазначає, що умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентовано Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Мін'юсту України від 15.12.1999 року № 74/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 р. за N 865/4158 (далі по тексту Інструкція № 74/5).

У відповідності до абз.1 та абз.2 п.3.6.1. Інструкції 74/5 державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам статті 19 Закону та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Виконавчі документи, що не відповідають вимогам згаданої статті Закону, а також ті, що повернулися з підприємств, установ, організацій та ін., де провадилися стягнення з заробітку чи інших доходів боржника, як виконані направляються органом державної виконавчої служби до суду чи органу (посадовій особі), що видав даний виконавчий документ. У разі помилкового надходження виконавчих документів (не за територіальністю або підвідомчістю) державний виконавець виносить постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (додаток 6).

Якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець самостійно чи за поданням сторін виконавчого провадження має право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа (п.3.10.1 Інструкції № 74/5).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що такі дії, як звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа, прийняття постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження або повернення виконавчого документа без виконання відповідачем не вчинялися.

В силу приписів ч.5 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, стягнення звертається саме на належне боржникові майно.

Враховуючи, що відповідно до оскаржуваної постанови арешт накладено виключно на майно позивача, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що державним виконавцем у спірних правовідносинах внаслідок неналежного виконання своїх обовязків з наведених вище підстав, було невірно визначено майно, на яке накладено арешт.

Колегією суддів також взято до уваги, що в порушення п.5.6.2 Інструкції № 74/5 Державним виконавцем за виконавчим документом накладено арешт на майно без урахування суми позову в розмірі 137000 грн., як було зазначено в ухвалі суду від 27.11.2009 року, яку він виконував.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про те, що ним, до винесення спірної постанови від 30.11.2009 року, були вжиті всі заходи, спрямовані на належне виконання рішення суду.

Таким чином, колегія суддів підтверджує висновок суду першої інстанції про те, що постанова відповідача про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження сер. АА № 751557 від 30.11.2009 р. є необгрунтованою, такою, що прийнята без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, передчасною, у зв'язку із чим позовна вимога про її скасування є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, з урахуванням тієї обставини, що позивач до звернення до суду з цим позовом 04.07.2011р. звертався до відповідача з проханням виключити з акту опису і зняти арешт з належних ОСОБА_12 будівель Коломацького молокозаводу та його обладнання, розташованих за адресою : АДРЕСА_2 (а.с.8), а відповідач 12.07.2011р. неправомірно йому відмовив (а.с.44), колегія суддів дійшла висновку, що задоволенню також підлягає позовна вимога про скасування постанови начальника Відділу державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції про перевірку виконавчого провадження від 12.07.2011р.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 23 вересня 2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення вимог апеляційної скарги відповідача.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Коломацького районного управління юстиції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.09.2011р. по справі№2а-8741/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Перцова Т. С.

Судді<підпис >

<підпис >Жигилій С.П. Пянова Я.В. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 05.12.2011 р.