Ухвала суду № 22028025, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-7657/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Знак" на постанову від 26.09.2011р. по справі№2а-7657/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Знак"

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Регион-Знак" (далі ТОВ "Регион-Знак"), звернувся до суду з позовом до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив визнати незаконними дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Каф-Буд» за період з 01.08.2007р. по 31.03.2008р. та ПП «Харметарм» за період з 01.06.2008р. по 30.06.2008р., а також скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000131800/2 від 16.11.2010р. про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 38662,73 грн. за основним платежем та 19331,37 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р. по справі№2-а-9663/11/2070 позов ТОВ "Регион-Знак" залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2011р.та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, посилаючись на законність і обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення рішення, діяв в межах своєї компетенції, обґрунтовано та законно.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо надання правової оцінки податковому повідомленню рішенню № 0000131800/2 від 16.11.2010р., з огляду на наступне

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Регион-Знак" пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи та отримав відповідне свідоцтво. Позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З матеріалів справи вбачається, що Лозівською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області в вересні 2010 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ПП «Каф-Буд» за період з 01.08.2007р. по 31.03.2008р. та ПП «Харметарм» за період з 01.06.2008р. по 30.06.2008р.

Результати перевірки оформлені актом від 23.09.2010р. № 752/88-008/33010974.

Контролюючим органом в акті перевірки відображено порушення позивачем п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4, 745 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 41862,73 грн., в тому числі, за серпень 2007 року на суму 3200,00 грн., за вересень 2007 року на суму 1700,00 грн., за жовтень 2007 року на суму 8438,33 грн., за листопад 2007 року на суму 6728,33 грн., за грудень 2007 року на суму 11281,07 грн., за лютий 2008 року на суму 2388,00 грн., за березень 2008 року на суму 620,00 грн., за червень 2008 року на суму 7507,00 грн.

За результатами перевірки та на підставі висновків акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010р. № 0000121800/0 про визначення податкового зобовязання позивача з податку на додану вартість в розмірі 41865,73 грн. за основним платежем та 20931,37 грн. за штрафними санкціями.

Судом встановлено, що позивач оскаржив вказане податкове повідомлення рішення в адміністративному порядку, шляхом подання адміністративної скарги до Лозівської ОДПІ .

За результатами розгляду скарги 05.07.10 р. Лозівської ОДПІ прийнято рішення від 19.10.2010 р. за № 9725/10/28-014 з ідентичним первинному розміром податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій, у звязку з чим Лозівською ОДПІ прийнято прийнято податкове повідомлення рішення від 19 жовтня 2010 року № 0000032301/1.

За результатами повторної скарги, поданої позивачем до ДПА України в Харківській області, податкове повідомлення-рішення №0000121800/0 від 01.10.2010р. скасоване в частині визначення податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 3200,00 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі-1600 грн., в іншій частині залишено без змін, у звязку з чим Лозівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000131800/2 від 16.11.2010р., яке також оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку та за наслідками розгляду скарги залишено без змін.

Згідно даного податкового повідомлення-рішення позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 38662,73 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 19331,37 грн.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки ТОВ "Регион-Знак" встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п.п. 7.4.1, пп. 7.4.4, 745 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і прийнятого податкового повідомлення рішення слугував, викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат платника податку його витрат за угодами з ПП «Каф-Буд» та ПП «Харметарм», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених правочинами, що призвело до завищення податкового кредиту по ПДВ та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ПП «Каф-Буд» та ПП «Харметарм».

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що спір склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва.

Отже, при вирішенні спору слід застосовувати приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є обєктивно необхідним.

Відповідно до приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зокрема, судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивачем з ПП «Каф-Буд» укладено договори субпідряду на будівельні роботи від 19.08.2007р. № 5П, від 01.10.2007р. №7, від 08.10.2007р. № 7/10П, від 25.10.2007р. № 8/10П, від 01.11.2007р. №8, на виконання яких отримано послуги з будівництва та виписано податкові накладні, які, в свою чергу, включено до складу податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 34355,73 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (замовник) і ПП «Каф-Буд» (виконавець) укладено договори від 01.10.2007р. №7 та від 01.11.2007р. №8, відповідно до умов яких виконавець зобовязується надати послуги автокрана для виконання вантажно-розвантажувальних робіт (а.с. 25, 28).

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано до матеріалів справи акти виконаних робіт (послуг) до вказаних договорів (а.с. 26, 27, 29).

З матеріалів даної адміністративної справи також слідує, що відповідно до умов договорів субпідряду на будівельні роботи від 19.08.2007р. № 5П, від 08.10.2007р. № 7/10П, від 25.10.2007р. № 8/10П, копії яких містяться в матеріалах справи, укладених між ТОВ «Регион-Знак» (замовник) та ПП «Каф-Буд» (виконавець) останній приймає на себе зобовязання щодо виконання будівельно-монтажних робіт на підставі наданої Замовником проектної документації та узгодженої з Замовником кошторисної документації.

Колегія суддів вважає доцільним зазначити, що порядок укладання та виконання договорів на будівельні та будівельно-монтажні роботи регулюються ЦК України, де встановлено, що (ст. 875) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

В ст. 877 ЦК України встановлено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.

В матеріалах даної адміністративної справи відсутні відомості про наявність у сторін по договорам субпідрядів проектної документації та узгодженої кошторисної документації на виконання визначених договорами будівельних робіт, в тому числі, відсутні локальні кошториси.

Предмет даних договорів носить загальний характер, без конкретизації які саме роботи повинні проводитись, їх перелік та обєми.

Між тим, матеріали справи не містять жодного договору підряду. Окрім того, будь-які інші документи, надані позивачем, не містять відомостей про наявність письмової згоди замовника (за договором підряду, якщо такий існував) на залучення ПП «Каф-буд» в якості субпідрядника.

Слід відмітити, що спільним наказом Державного Комітету Статистики України та Державного комітету України з будівництва та Архітектури № 237/5 від 21.06.02 р. "Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві" затверджено типові форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних підрядних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт", відповідно до яких між позивачем в замовником за договором підряду повинні були складатись акти прийняття виконаних підрядних робіт, відомість ресурсів, довідка про вартість виконаних робіт та розрахунок загальновиробничих витрат.

Вказані первинні документи, які є обовязковими при укладенні та виконанні договору підряду позивачем суду не надані. Окрім того, акти виконаних робіт форми КБ-2 та КБ-3 є обовязковою умовою для проведення платежів.

Судом першої інстанції також встановлено, що контролюючим органом було направлено запит до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про проведення зустрічної перевірки ПП «Каф-Буд», якою встановлено, що зазначене підприємство за юридичною адресою відсутнє, про що складено акт від 08.04.2009р. № 349/18-007/34630421. Директор ПП «Каф-Буд» Ковальов О.В. надав пояснення органам державної податкової служби, що не має відношення до діяльності підприємства, керівництво даним підприємством не здійснював, жодних угод, а також документів господарського характеру не підписував.

Позивачем до суду надано також копії податкових накладних та актів виконаних робіт, з яких встановлено, що роботи за договорами на виконання будівельних робіт. Відповідно до наданих в матеріали справи копій платіжних доручень, оплата за виконані роботи позивачем проводилася у повному обсязі шляхом перерахування безготівкових коштів на рахунок ПП «Каф-Буд».

Надаючи оцінку зазначеним документам суд бере до уваги посилання відповідача на те, що згідно висновку науково-дослідницького центру при ГУ МВС України в Харківській області встановлено, що всі первинні документи, податкові накладні, підписані від імені директора ПП «Каф-Буд», які підтверджують укладення та виконання правочинів з придбання та продажу товарів, робіт (послуг) є такими, що складено з порушенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», вимог Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку та вимог Порядку заповнення податкової накладної, оскільки їх замість директора Ковальова О.В. виконано іншою особою.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, на виконання приписів ст. 71 КАС України, надав до суду копію зазначеного висновку спеціаліста № 386 від 08.10.2008р.

Щодо визнання директора ПП «Каф-Буд» Ковальова О.В. винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України (складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з наданої відповідачем до матеріалів справи копії постанови про закриття кримінальної справи Ленінського районного суду м. Харкова від 25.11.2009р. встановлено, що директор ПП «Каф-Буд» Ковальов О.В. визнав свою вину у скоєнні зазначеного злочину в звязку з господарськими відносинами, що мали місце між ПП «Каф-Буд» та Харківським художнім училищем. Таким чином відповідачем застосовано поширювальне тлумачення даної постанови суду на правовідносини, які мали місце між ПП «Каф-Буд» та позивачем, хоча в постанові суду про правовідносини між даними підприємствами не згадується.

Проте, відповідно до постанови Первомайського районного суду Харківської області від 20.10.2010р., яка набула законної сили, встановлено, що директора ТОВ «Регіон-Знак» Вожжову С.Л. визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 163-1 КУпАП (порушення ведення податкового обліку, надання аудиторських висновків) в звязку з обставинами, встановленими актом перевірки № 752/008/33010974 від 23.09.2010р., проведеної Лозівською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області, за наслідками якої прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення.

Зокрема, відповідно до зазначеної постанови суду встановлено, що директор позивача Вожжова С.Л. порушила порядок ведення податкового обліку, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 41862,73 грн.

Згідно вимог ч. 1 ст. 72 КАС України суд враховує встановлені даним судовим рішенням обставини при вирішенні даної справи.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про те, що податкові накладні, отримані позивачем від ПП «Каф-Буд» оформлені з порушенням Порядку заповнення податкової накладної, п.п. 7.2.3, 7.2.3 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та не можуть бути підставою для податкового обліку та подальшого декларування податкових показників декларації з ПДВ є обґрунтованими та такими, що підтверджуються належними доказами.

Щодо правовідносин між позивачем та ПП «Харметарм», судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ними 30.05.2008р. укладено договір субпідряду на будівельні роботи № 5п-08, на виконання якого позивачем отримано послуги з будівництва та виписано податкову накладну від 24.06.2008р. № 24/06-08 на суму 45042,00 грн., в тому числі ПДВ 7507,00 грн. Зазначена податкова накладна включена позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за червень 2008 року на загальну суму 7507,00 грн.

Позивачем до матеріалів справи надано копію договору субпідряду № 5п-08 від 30.05.2008р., укладеного між ним та ПП «Харметарм». Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору субпідрядник (ПП «Харметарм») зобовязується власними силами та з використанням матеріалів підрядника (ТОВ «Регіон-знак») виконати укладання цегли на обєкті по пров. Банному в м. Харкові.

Позивачем до суду надано копії актів приймання виконаних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт, проте на надано документів на підтвердження передачі ПП «Харметарм», як субпідряднику, матеріалів, які необхідні для виконання робіт за договором, що не надає можливість встановити докази, які б документально підтверджували виконання робіт відповідно до умов укладеного договору. Також позивачем не надано до суду належних доказів на підтвердження фактичної сплати виконаних робіт грошовими коштами.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом норм Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду «Про податок на додану вартість»), виникає в межах господарських операцій, що є обєктом оподаткування ПДВ.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Позивачем не підтверджено фактичне виконання укладеної угоди з ПП «Харметарм», а також належних доказів оплати позивачем наданих за договором послуг в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Відповідно до частини другої 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, господарські операції не підтверджені належними бухгалтерськими документами колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями.

Щодо доводів позовної заяви про порушення відповідачем порядку та відсутність підстав для проведення документальної невиїзної перевірки, то вони також залишаються судом без уваги. При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, чинній на момент здійснення перевірок передбачено право податкового органу здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі). Як встановлено з акту перевірки в даній справі, при її проведенні відповідач керувався п. 1 ст. 11 зазначеного Закону, вимоги якої ним дотримано, перевірку проведено в звязку з наданими податковими деклараціями. Доводи позовної заяви висновків суду не спростовують, при розгляді справи доказів, які б вказували на незаконне та необґрунтоване проведення перевірки судом не виявлено.

Відповідно до ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Матеріалами справи встановлено, що за укладеними з ПП «Каф-Буд» та ПП «Харметарм» договорами позивач отримав податкову вигоду.

Згідно зі статтею 228 Цивільного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Провівши системний аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість», Цивільного кодексу України суд доходить до висновку про неможливість віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за договором між позивачем та контрагенгтами, так як такий договір не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, зокрема, ч.5 цієї статті, згідно з якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету. Встановлення таких обставин дає підставу для відмови у відшкодуванні ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Регион-Знак" залишити без задоволення.

Постанову від 26.09.2011р. по справі№2а-7657/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 06.12.2011 р.