Ухвала суду № 22028020, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-1670/6649/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. по справі№2а-1670/6649/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго " <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі ПАТ "Полтаваобленерго"), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив визнати протиправним та скасування податкове повідомлення рішення № 0001402305 від 08.07.2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 447085,36 грн. за основним платежем та 111223,78 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. по справі№2-а-1670/6649/11 позов ПАТ "Полтаваобленерго" задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представники позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували в повному обсязі, посилаючись на законність і обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, представників позивача, представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ПАТ "Полтаваобленерго" пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи та отримав відповідне свідоцтво. Позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 08.06.2011 р. по 10.06.2011 р. ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Полтаваобленерго» з питань правомірності формування податкового кредиту за період з 01.01.2008 по 31.01.2011 р.

Результати перевірки оформлені актом № 5022/23-6/00131819 від 10.06.2011 року.

Контролюючим органом в акті перевірки відображено, що позивачем завищено податковий кредит на суму 447085,36 грн. період з 01.01.2008 р. по 31.01.2011 р.

При цьому податковий орган констатував порушення позивачем приписів п. 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001402305 від 08.07.2011 року про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 447085,36 грн. за основним платежем та 111223,78 грн. за штрафними санкціями.

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки ПАТ «Полтаваобленерго» встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень п. 198.3 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України і прийнятого податкового повідомлення рішення № 0001402305 від 08.07.2011 року слугував викладений в акті висновок відповідача про безпідставне включення сум за угодами з ПП Вольта, ПП ВКФ Вітраж, ТОВ Татенерго, ТОВ Анклав Техно, ТОВ ПК Енергомашстрой, ТОВ Феропол, які мають ознаки сумнівних постачальників внаслідок непідтвердження господарських операцій між цими суб`єктами господарювання та їхніми постачальниками та висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з контрагентами.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача стосовно нікчемності угод, укладених між позивачем та його контрагентом, посилаючись на зміст ст. 215, ст. 203 ЦК України, оскільки судом не були встановлені передбачені даними нормами порушення, з огляду на те, що учасники правочинів були належним чином зареєстровані, мають юридичну адресу, угоди були укладені в письмовій формі, реальність правочинів доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає необхідним зауважити, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і надав їм належну оцінку с точки зору належності та допустимості доказів, виходячи з наступного.

В акті перевірки відображено, що з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року ПАТ «Полтаваобленерго» формувало податковий кредит за рахунок операцій, в тому числі, з ПП «Фірма Вольта». Від Кременчуцької ОДПІ надійшла інформація про нікчемність, укладених ПП Фірма Вольта угод, внаслідок непідтвердження операцій між ПП Фірма Вольта та його постачальниками МПП Шквал, ТОВ НПФ Циклон, ТОВ ПОФ Ортоспайн Дніпро. Сума завищення позивачем податкового кредиту за цими операціями склала 1200,82 грн.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що станом на 12.09.2011 року ПП «Фірма Вольта» зареєстровано в ЄДРПОУ за № 10005794291, видом діяльності за КВЕД, зокрема є 50.30.1 оптова торгівля автомобільними деталями. Свідоцтво платника ПДВ № 24090964 від 03.09.1997 року.

Як вбачається з податкових накладних, видаткових накладних, рахунків та платіжних доручень ПП Фірма Вольта здійснювало постачання автозапчастин на користь ПАТ Полтаваобленерго. Придбані запчастини були використані позивачем під час ремонту власних транспортних засобів (екскаваторів, трактору, Зилу - 131, Автокрана, Газу - 33081). Належність вказаних автомобілів позивачу підтверджується наданими на виконання вимог суду апеляційної інстанції довідками та копією інвентарної картки основних фондів підприємства.

Використання автозапчастин підтверджується актами списання товарно матеріальних цінностей (автозапчастин) та довідкою підприємства, які містяться в матеріалах справи.

Згідно акту перевірки, з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року ПАТ Полтаваобленерго формувало податковий кредит за рахунок операцій з ПП ВКФ Вітраж. З Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська надійшла інформація, що постачальником ПП ВКФ Вітраж було ТОВ С.Дж.Р.Груп, яке створене для надання податкової вигоди іншим суб`єктам господарювання. Сума завищення податкового кредиту за цими операціями склала 103849, грн.

Слід відзначити, що станом на 12.09.2011 року Приватне підприємство виробничо комерційна фірма Вітраж (ПП ВКФ Вітраж) зареєстровано в ЄДРПОУ за № 10002491115. Видами діяльності за КВЕД є 25.23.0 виробництво будівельних виробів з пластмас, 45.21.1 будівництво будівель та інші. Свідоцтво платника ПДВ № 4343209, анульоване 14.04.2011 року.

Як вбачається з договорів № 70 Д/1991 від 14.08.2008 року, № 2424 від 17.10.2008 року, № 397 від 11.02.2008 року, актів КБ 2в та КБ 3, податкових накладних, рахунків та платіжних доручень, ПП ВКФ Вітраж здійснювала заміну вікон, дверей та виконувало інші роботи в приміщеннях Кременчуцької, Великокохнівської, Комсомольської, Гадяцької та Козельщанської філій ПАТ Полтаваобленергона загальну суму ПДВ 163718 грн.

Перевіркою також встановлено, що в грудні 2010 року позивач формував податковий кредит за рахунок операцій укладених з ТОВ Татенерго. Від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя надійшла інформація, що контрагенти ТОВ Татенерго- ТОВ Майбуд, ТОВ Анклав Технота ТОВ ТехнолітБуд не мали достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень, інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово господарської діяльності. Сума завищення податкового кредиту склала 88666,74 грн.

Станом на 12.09.2011 року ТОВ Татенерго зареєстровано в ЄДРПОУ за № 10038139537. Видами діяльності за КВЕД є 51.87.0 оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, 51.43.1 оптова торгівля електропобутовими приладами, 31.20.1 виробництво електророзподільної та контрольної апаратури та інші. Свідоцтво платника ПДВ № 100298742 від 27.08.2010 року.

Як вбачається з договорів № 1404 від 07.06.2010 року, № 1476 від 07.06.2010 року, № 1388 від 07.06.2010 року, № 2154 від 28.07.2010 року, № 1715 від 06.07.2010 року, № 3418 від 11.11.2010 року, специфікацій та додатків до них, податкових та видаткових накладних, а також товарно транспортних накладних, ТОВ Татенерго здійснювало постачання ПАТ Обленерго масло СЖР -2 (18 кг в упаковці), будівельних та оздоблювальних матеріалів, вузлів апаратури електророзподільної та контрольної, мікропроцесорного терміналу, шафи, металоконструкції та арматури, а також підстанцій комплектних трансформаторних (КТП та КТПГС) напругою 6 10/0,4 кВ зовнішнього встановлення.

Використання придбаних у ТОВ Татенерго товарно матеріальних цінностей підтверджується прибутковими ордерами, актами списання використаних матеріальних цінностей, лімітно заборними картами та довідкою підприємства.

Перевіркою також встановлено, що з 01.10.2010 по 31.01.11 позивач формував податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ Анклав Техно. Від ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя надійшла інформація, що ТОВ Анклав Техноздійснює фінансово господарську діяльність поза межами правового поля, і операції між ним та його постачальниками не підтверджено. Сума завищення податкового кредиту склала 87772,48 грн.

Судом встановлено, що станом на 12.09.2011 року ТОВ Анклав Техно зареєстровано в ЄДРПОУ за № 10037431170. Видами діяльності за КВЕД є 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.86.0 оптова торгівля електронними компонентами та устаткуванням та інші. Свідоцтво платника ПДВ № 1002585512, анульоване 18.03.2011 року.

Як вбачається з договору № 1706 від 22.07.2010 року, специфікацій № 2, 3, 4 до нього, видаткових, податкових накладних, а також платіжних доручень ПАТ Полтаваобленергопридбавало у ТОВ Анклав Техновапно негашене ДСТУ Б В.2.7 90 99 на суму ПДВ 103713, 4 грн.

З пояснювальної записки заступника начальника хімічного цеху ПАТ Полтаваобленерго Дудника Г.Б. слідує, що на ТЕЦ в хімічному цеху для попереднього очищення води для живлення котлів та тепломережі застосовується вапно негашене та коагулянт.

Факт отримання вапна негашеного позивачем також підтверджується залізничними накладними, прибутковими ордерами та актами списання використаних матеріальних цінностей.

Перевіркою також встановлено, що в січні 2011 року позивач формував податковий кредит з ПДВ за рахунок ТОВ Промислова компанія Енергомашстрой. Від ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя надійшло повідомлення, що ТОВ ПК Енергомашстроймає контрагентів Спецбуденергопостачта ТОВ Анклав Техноз ознаками фіктивності. Сума завищення позивачем податкового кредиту 2194,24 грн.

Судом встановлено, що станом на 12.09.2011 року ТОВ Промислова компанія Енергомашстрой(ТОВ ПК Енергомашстрой) зареєстровано в ЄДРПОУ за № 10038138351. Видами діяльності за КВЕД є 51.87.0 оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, 51.43.1 оптова торгівля електропобутовими приладами, 31.20.1 виробництво електророзподільної та контрольної апаратури. Свідоцтво платника ПДВ № 100298731 від 28.08.2010 року.

Як вбачається з договорів поставки № 1315 від 07.06.2010 року, № 3783 від 30.08.2010 року, № 1653 від 07.06.2010 року, податкових та видаткових накладних, а також актів списання, ПАТ Полтаваобленергопридбавало у ТОВ ПК Енергомашстройвольтметр, вимірювач опору заземлюючих пристроїв, мегаомметр, тестер, сталь листову, трубу профільну, провід, кабель та інше.

Використання у власній господарській діяльності підтверджується довідкою підприємства та актами списання.

Перевіркою також встановлено, що з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року позивач формував податковий кредит за рахунок операцій з ТОВ Феропол. ДПІ у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ТОВ Феропол, якою встановлено укладення нікчемних угод. Перевіркою не підтверджено операції між ТОВ Ферополта його контрагентами ТОВ Лоудер, ПП Градко, ТОВ Леміш Торг. Перевіркою встановлено, що в цих операціях ТОВ Феропол має ознаки транзитера, а не вигодонабувача. Сума завищення позивачем податкового кредиту склала 163451,68 грн.

Судом встановлено, що станом на 12.09.2011 року ТОВ Фероползареєстровано в ЄДРПОУ за № 10005832714. Основним видом діяльності є 45.21.1 будівництво будівель. Свідоцтво платника ПДВ № 23994637 від 16.08.2005 року.

Як вбачається з договорів № 2970 від 02.12.2009 року, № 3005 від 07.12.2009 року, № 104 від 28.01.2010 року, № 338 від 08.02.2010 року, № 337 від 08.02.2010 року, № 385 від 08.02.2010 року, № 568 від 01.03.2010 року, № 642 від 11.03.2010 року, № 2230 від 07.09.2009 року, № 2338 від 07.09.2009 року, № 2450 від 05.10.2010 року, довідок про вартість виконаних робіт форми КБ 3, актів приймання виконаних робіт та платіжних доручень, ТОВ Ферополвиконувало на користь ПАТ Полтаваобленергонаступні роботи: влаштування пандусів в абонгрупах Гадяцької, Комсомольської та Кременчуцької філій ПАТ Полтаваобленерго, влаштування вхідної групи у Котелевській філії ПАТ Полтаваобленерго, влаштування снігозатримання на покрівлі будівлі головного корпусу Полтавської філії ПАТ Полтаваобленерго, ремонт покрівель на Гребінківській, Хорольській та Диканській філії ПАТ Полтаваобленерго, ремонт системи опалення, водопостачання та каналізації на базі ПАТ Полтаваобленерго, ремонт покрівлі абонгрупи у Диканській філії ПАТ Полтаваобленерго, демонтаж обладнання та монтаж теплової завіси у цеху по ремонту трансформаторів виробничої бази Полтавської філії ПАТ Полтаваобленерго, ремонт асфальтобетонного покриття ПАТ Полтаваобленерго, будівельно монтажні роботи по ремонту будівлі РП 16 РУ 04 ПАТ Полтаваобленерго, ремонт фасаду будівлі ТП 3 у Миргородській філії ПАТ Полтаваобленерго, улаштування сітчастої огорожі трансформатору у Полтавській філії ПАТ Полтаваобленерго.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.8. статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті)та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частини другої 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, господарські операції підтверджені належними бухгалтерськими документами та беручи до уваги той факт, що контрагенти ПАТ Полтаваобленерго під час спірних операцій були зареєстровані в установленому порядку, в тому числі як платники ПДВ, суд вважає правомірним формування позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту з ПДВ на суму 447085,36 грн.

Окремо слід відзначити, що господарські операції, по яких податковий орган встановив завищення ПАТ Полтаваобленерго податкового кредиту з ПДВ вже були предметом перевірки податкового органу: акт № 12592/23-4/00131819 від 21.12.2010 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року та акт № 2359/23-4/00131819 від 04.11.2009 року про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.06.2009 року і порушень формування позивачем податкового кредиту за операціями з ПП Вольта, ПП ВКФ Вітраж, ТОВ Татенерго, ТОВ Анклав Техно, ТОВ ПК Енергомашстрой, ТОВ Феропол виявлено не було.

Посилання представника відповідача на лист № 8659/10/23-438 від 08.04.2011 року, яким у позивача було запитано первинні документи є необґрунтованим, оскільки лист був надісланий за 2 місяці до проведення перевірки, внаслідок чого відсутній зв'язок між цим запитом та проведеною у червні 2011 року позаплановою перевіркою.

Той факт, що під час проведення перевірки не досліджувалися первинні документи підтверджується самим актом перевірки № 5022/23-6/00131819 від 10.06.2011 року, в якому зазначено, що при перевірці використано податкові декларації позивача з ПДВ, АІС, АРМ Бест Звіт, АРМ Системи обробки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, АРМ Пошуково довідкова система та акти перевірок контрагентів позивача. Про те, що перевіряючим надсилалися запити платнику податків щодо надання документів, а відповіді не отримано в акті не зазначено.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів колегія суддів зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

З пояснень представника відповідача в суді апеляційної інстанції та наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах угоди в судовому порядку не оспорювалась, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), колегія суддів доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки субєктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, дотримання вимог щодо порядку його відшкодування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.10.2011р. по справі№2а-1670/6649/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >