Ухвала суду № 22028017, 01.12.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2011 р.Справа № 2а-9663/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червнозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі№2а-9663/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліпласт+" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Червнозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліпласт +" (далі ТОВ "Поліпласт +"), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червнозаводському районі м. Харкова, в якому, просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 14.07.2011р. №0000862330, від 14.07.2011р. №0000852330. .

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі№2-а-9663/11/2070 позов ТОВ "Поліпласт +" задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття представників сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Справа розглядається в порядку письмового провадження, виходячи з приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Поліпласт +" пройшов встановлену законодавством процедуру державної реєстрації юридичної особи та отримав відповідне свідоцтво. Позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на безпідставність висновків відповідача стосовно нікчемності угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, посилаючись на зміст ст. 215, ст. 203 ЦК України, оскільки судом не були встановлені передбачені даними нормами порушення, з огляду на те, що учасники правочину були належним чином зареєстровані, мають юридичну адресу, угода була укладена в письмовій формі, реальність правочину доведена наданими суду документами, які свідчать про виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає необхідним зауважити, що суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем до матеріалів справи документи і надав їм належну оцінку с точки зору належності та допустимості доказів, виходячи з наступного

З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Поліпласт +" (код за ЄДРПОУ 31422867) щодо взаємовідносин з ТОВ "Компанія "Істсервіс" (код ЄДРПОУ 36988381) за березень - грудень 2010р.

Результати перевірки оформлені актом № 2673/233/31422867 від 21.06.2011 року.

Згідно висновків, викладених в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем ст. 3, ст. 4, 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.185, ст. 188, ст. 192 Податкового кодексу України, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 та п.п.11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Вказані порушення відповідно даних акту перевірки повязані з включенням позивачем до складу податкового обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість сум грошових коштів, підтверджених первинними документами, складеними в межах нікчемного правочину ТОВ «Компанія Істсервіс»; порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215 , п. 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів по придбанню та реалізації товарів, робіт, послуг за період березень - грудень 2010р.

За результатами перевірки та на підставі висновків, викладених в акті, відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення рішення: від 14.07.2011 р. № 0000862330, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1271 гривня 25 копійок, в тому числі, за основним платежем - 1017,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 254,25 грн.; № 0000852330, яким позивачу було визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у сумі 1 588 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 75 копійок, в тому числі за основним платежем - 1 271,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 317,75 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії та суджень, відображених в акті перевірки №2673/233/31422867 від 21.06.2011 р., на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ТОВ «Компанія Істсервіс» (Продавець) і ТОВ «Поліпласт+» (Покупець) укладено Договір купівлі продажу від 17.05.2010 року №356. Умовами вказаного договору передбачена поставка товару продавцем покупцю, найменування і кількість якого визначається в накладних.

Сума поставок за період з 17.05.2010р. по 31.12.2010р. склала 6102,35 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1017,06 грн., а саме: за видатковими накладними від 19.05.2010р. №КИО/0001001 на суму 1802,00 грн., від 02.07.2010р. №КИО/0002413 на суму 678,40 грн., від 04.08.2010р. №КИО/0003447 на суму 1102,40 грн., від 27.08.2010р. №КИО/0004203 на суму 160,00 грн., від 05.10.2010р. №КИО/0005709 на суму 1044,50 грн., від 04.11.2010р. №КИО/0006983 на суму 454,85 грн., від 05.11.2010р. №КИО/0007018 на суму 25,00 грн., від 19.11.2010р. №КИО/0007616 на суму 835,20 грн.

Фактична оплата вартості товарів ТОВ «ПОЛІПЛАСТ+» проведена на повну суму, відповідно до платіжних доручень: від 17.05.2010р. №185 на суму 1802,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 300,33 грн.; від 01.07.2010р. №239 на суму 678,40 грн., у т.ч. ПДВ 20%- 113,07 грн.; від 03.08..2010р. №254 на суму 1091,90 грн., у т.ч. ПДВ 20%- 181,98 грн.; від 03.08.2010р. №257 на суму 10,50 грн., у т.ч. ПДВ 20%- 1,75 грн.; від 26.08.2010р. №280 на суму 160,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 26,67 грн.; від 04.10..2010р. №337 на суму 1044,50 грн., у т.ч. ПДВ 20% -174,08 грн.; від 03.11..2010р. №387 на суму 454,85 грн., у т.ч. ПДВ 20%-75,81 грн.; від 04.11.2010р. №392 на суму 25,00 грн., у т.ч. ПДВ 20%- 20,83 грн.; від 18.11.2010р. №399 на суму 835,20 грн., у т.ч. ПДВ20% - 139,20 грн.

Товари від контрагента отримано ТОВ «ПОЛІПЛАСТ+» у повному обсязі на всю суму оплати, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи (а.с. 67-89, т. 1).

Станом на 01.01.2011р. відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків між ТОВ «ПОЛІПЛАСТ+» і ТОВ «Компанія Істсервіс» та рееєстрах бухгалтерського обліку по рахунку 631 «Звітом по рахунку аналітичного обліку» ТОВ «Компанія Істсервіс» за період з 01.03.2010р. по 31.12.2010р. заборгованість відсутня (а.с. 93-95, т. 1).

Товари оприбутковано та відображено у реєстрах бухгалтерського обліку позивачем як «Інші матеріали», рахунок 209 у вигляді канцтоварів та «Тара та тарні матеріали» рахунок 204 у вигляді пакувальної стрічки, що підтверджує «Звіт по приходу на складі» за період з 01.03.2010р по 31.12.2010р. з контрагентом ТОВ «Компанія Істсервіс» та у подальшому використано для здійснення господарської діяльності шляхом використання для адміністративних (канцтовари) та виробничих (пакувальної стрічки) потреб (а.с 96-98, т. 1).

Товарно-матеріальні цінності були відображені в Деклараціях з податку на прибуток у строках 04.1. в загальній сумі витрат на пакувальну стрічку, а саме у сумі 3560,00 грн., та 04.13. в загальній сумі витрат на канцтовари, а саме у сумі 1525,29 грн.

ТОВ «Компанія Істсервіс» виписані на імя ТОВ «ПОЛІПЛАСТ+» податкові накладні, а саме: від 17.05.2010р. №1001 на суму 1802,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 300,33 грн.; від 01.07.2010р. №2413 на суму 678,40 грн., у т.ч. ПДВ 20 % -113,07 грн.; від 03.08.2010р. №3447 на суму 1102,40 грн., у т.ч. ПДВ 20 %- 183,73 грн.; від 26.08.2010р. №4203 на суму 160,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 %-26,67 грн.;від 04.10.2010р. №5709 на суму 1044,50 грн., у т.ч. ПДВ 20 %-174,08 грн.; від 03.11.2010р. №6983 на суму 454,85 грн., у т.ч. ПДВ 20 %-75,81грн.; від 04.11.2010р. №7018 на суму 25,00 грн., у т.ч. ПДВ 20 % - 4,17 грн.; від 18.11.2010р. №7616 на суму 835,20 грн., у т.ч. ПДВ 20 % -139,20 грн.

При цьому, в акті перевірки контролюючим органом не відображено жодних зауважень з приводу неналежного заповнення податкових накладних.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6.).

При цьому підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Аналогічні вимоги містяться і в пункті 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, який визначає, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно із пунктом 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Відповідно до підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частини другої 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Враховуючи те, господарські операції підтверджені належними бухгалтерськими документами та беручи до уваги той факт, що контрагент позивача під час здійснення спірних операцій був зареєстрований в установленому порядку, в тому числі, як платники ПДВ, колегія суддів вважає правомірним формування позивачем у перевіряємому періоді податкового кредиту з ПДВ від сум, сплачених у ціні товару по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Істсервіс».

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень про нікчемність спірного правочину колегія суддів відзначає наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені приписами ст.228 Цивільного кодексу України, зі змісту якої чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключного прерогативи судових органів.

При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Матеріали справи не містять доказів того, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання зазначеного договору недійсними не має.

Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню нікчемного правочину, тобто правочину, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави або ухилення від сплати податків, утворює собою обєктивну сторону складу злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.

Проте, відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним субєктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті, доказів наявності таких, що набули законної сили обвинувальних вироків.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), колегія суддів відзначає, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Між тим, в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та контрагентом позивача, про несумісність предмету спірного правочину з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідності закону вчинених за ним господарських операцій.

Слід відзначити, що окрім порушень, допущених контрагентом позивача, контролюючий орган не посилається на будь-які порушення допущені позивачем, що не може бути підставою для відповідальності ТОВ «Поліпласт+».

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Відповідачем в даній справі ані суду першої, ані апеляційної інстанції не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, дотримання вимог щодо порядку його відшкодування.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червнозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.09.2011р. по справі№2а-9663/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >