Постанова № 22024309, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р. Справа № 2а-3548/10/1670 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Боришполець Я.В.

за участю:

представника позивача Черневський М.Ю.

представника відповідача Чирва Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Техагроінвест»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від02.06.2011р. по справі№2а-3548/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техагроінвест»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Техагроінвест», звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ Полтавської області від 08.07.10 р. № 0006342301/0/2224, № 0006352301/02223, № 0029451702/2216.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.11 р. по справі № 2а-3548/10/1670 позов був задоволений частково: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 08.07.10 р. № 00063523/0/2223 в частині визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 11253,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5627,0 грн., № 0006342301/0/2224 в частині визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 36355,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 18178,0 грн. та № 0029451702/0 в частині визначення податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 1434,8 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2869,6 грн. В іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.11 р. по справі № 2а-3548/10/1670 в частині задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач також не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.06.11 р. по справі № 2а-3548/10/1670 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, де відповідач просить залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг, заперечення відповідача та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач був зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 08.07.05 р., взятий на облік в Кременчуцькій ОДПІ Полтавської області 14.07.05 р.

Підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 3315/23-209/33672225 від 25.06.10 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 31.03.10 р., в якому зафіксовані порушення підприємством, зокрема, вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.2.1, п. 5.9 ст. 9, п. 8.1.3, п. 8.2.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які спричинили заниження податку на прибуток на загальну суму 344664,0 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 р. на 117183,0 грн., 2 квартал 2008 р. на 215328,0 грн., 3 квартал 2008 р. на 2873,0 грн., 4 квартал 2008 р. на 2735,0 грн., 1 квартал 2009 р. на 3015,0 грн., 2 квартал 2009 р. на 3530,0 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток за 2009 р. на суму 11282,0 грн. та за 1 квартал 2010 р. на 7921,0 грн.; п. 7.2.1, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про ПДВ", в результаті чого занижений ПДВ на загальну суму 37325,0 грн., у тому числі: за серпень 2008 р. на 35000,0 грн., за лютий 2009 р. на 361,0 грн., за квітень 2009 р. на 202,0 грн., за травень 2009 р. на 264,0 грн., за червень 2009 р. на 436,0 грн., за серпень 2009 р. на 170,0 грн., за вересень 2009 р. на 325,0 грн., за листопад 2009 р. на 317,0 грн., за грудень 2009 р. на 250,0 грн.; п. 3.4 ст. 3, п. 4.2.15 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 8.1.1 ст. 8, п. 9.10.1 та п. 9.10.2 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено заниження податкового зобовязання на суму 2461,22 грн., в тому числі: за лютий 2009 р. на 381,96 грн., за квітень 2009 р. на 213,37 грн., за травень 2009 р. на 279,0 грн., за червень 2009 р. на 461,91 грн., за серпень 2009 р. на 180,52 грн., за вересень 2009 р. на 344,47 грн., за жовтень 2009 р. на 335,29 грн., за грудень 2009 р. на 264,0 грн.

За результатами проведеної перевірки були виявлені порушення платником податків вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.2.1 та 5.9 ст. 5, п. 8.1.3 та п. 8.2.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», повязані з тим, що підприємство занизило залишок балансової вартості запасів на суму балансової вартості мазуту, який фактично ним не був поставлений на користь ТОВ ПСК «Вертикаль»(покупець) за договором № 7 від 12.03.08 р., що призвело до заниження показників приросту рядку 01. декларації з податку на прибуток.

Підставою для таких висновків стало те, що вказаним договором передбачено, що позивач (продавець) зобов'язується відвантажити, а покупець оплатити і прийняти партію товару ГСМ, загальний об'єм поставки та вартість якого вказується у додатках до договору або відвантажувальних документах. Товар по даному договору відвантажується покупцю ж/або автотранспортом по його заявці або згідно графіку, затвердженого сторонами. При цьому прийом по кількості і якості поставленого товару відбувається з урахуванням Інструкції «Про порядок прийняття, транспортування, зберігання, відпуску, обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України», затвердженої наказом Держнафтогазпром, Міністерством економіки, Міністерством транспорту, Держстандартом, Держкомстатистики України № 81/38/101/235/122 від 02.04.98 р. Додатковими угодами до договору № 7 від 12.03.08 р. визначено, що товар - мазут поставляється автотранспортом до місця призначення - м. Лутугіно та встановлена вартість мазуту.

Також позивачем надані податкові та видаткові накладні, акти прийому-передачі товару від продавця до покупця, а також ТТН (подорожні листи вантажного автомобіля), згідно із якими транспортування товару (мазуту) здійснювалося від продавця до покупця (ТОВ «ПБК «Вертикаль») автотранспортом продавця (ТОВ «Техагроінвест»).

Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині вимог, суд першої інстанції вказав на те, що ані договором, ані додатковими угодами не передбачена доставка мазуту саме автотранспортом продавця.

З посиланням на положення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд першої інстанції вказав на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку. За змістом ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Втім, сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце. При цьому суд першої інстанції визнав належним доказом відсутності реального характеру операцій позивача з ТОВ «ПБК «Вертикаль»дані акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова № 3479/23/32948799 від 17.06.09 р. ТОВ ПБК «Вертикаль»(ЄДРПОУ 32948799) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.06 р. по 30.06.08 р. про те, що у останнього відсутні необхідні умови для досягнення результатів угод, укладених з покупцями (отримувачами) робіт (послуг) в силу відсутності трудових ресурсів необхідної кваліфікації. А при перевірці документів ТОВ «ПБК «Вертикаль», вилучених 17.09.08 р. на підставі постанови Прокуратури від 16.09.08 р. СВ ПМ ДПА у Харківській області договори підряду на виконання будівельно-монтажних робіт (договори на виконання робіт) - субпідрядні договори відсутні, відсутній облік та документальне підтвердження результатів виконання робіт (послуг), які виконані ТОВ «ПБК «Вертикаль»та ним задекларовані як такі, що відбулися.

При цьому суд першої інстанції послався на положення п. 3 ст. 5 ГК України, де визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства, і зробив висновок про неможливість фактичного здійснення господарських операцій ТОВ ПБК «Вертикаль»через відсутність майна та інших матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з виконання робіт; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, що свідчить про те, що операції з реалізації мали не товарний характер.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що ТОВ «ПБК «Вертикаль»по вищевказаному договору був покупцем і не реалізовував товар, а придбавав його, тому твердження суду першої інстанції про те, що операції з реалізації мали не товарний характер не відповідає сутності самої операції.

Також в обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції вказав на те, що відповідно Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», використання якої передбачено умовами договору купівлі-продажу № 7 від 12.03.08 р., приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється у відповідності з вимогами нормативної документації, умовами поставки та договорами (п. 4.1.3.1). В п. 4.1.3.5 цієї Інструкції встановлено, що приймання продукції за якістю проводиться у повній відповідності до вимог нормативної документації на нафту або нафтопродукти, умов поставки та договорів, на підставі яких здійснена поставка продукції, а також додатка 1 цієї Інструкції. А п. 4.1.3.38 та п. 4.1.3.39 Інструкції передбачено, що з прибуттям на підприємство, організацію та суб'єкта приватної власності нафтопродуктів (ППЗН) в автоцистерні перевіряється наявність і цілість пломб, технічний стан автоцистерни, визначається повнота заповнення цистерни і відповідність нафтопродукту, вказаному в товарно-транспортній накладній, яка пред'являється водієм. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом, а нафтопродуктів, розфасованих в тару, - зважуванням або за трафаретами тари (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт. У відповідності до пунктів 4.1.4.1 та 4.1.4.3 Інструкції на всіх ППЗН ведеться облік нафтопродуктів із записом у журналі вимірювань нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП (додаток 7) у кожному резервуарі окремо з відображенням усіх операцій, що провадяться кожною зміною. Нафтопродукти повинні зберігатися у резервуарах, металевій, дерев'яній та іншій тарі, що відповідає вимогам технічних умов і стандартів. Згідно п. 4.1.11.1 Інструкції при прийманні, зберіганні, відпуску і транспортуванні нафти, нафтопродуктів та інших товарів керівник підприємства та головний бухгалтер здійснюють контроль за дотриманням матеріально відповідальними особами вимог цієї Інструкції та забезпечують: своєчасне оформлення документів руху нафти, нафтопродуктів, інших товарів; збереження їх кількості і якості; відображення їх руху в бухгалтерському обліку; максимальне зниження витрат обертання; своєчасне вжиття заходів щодо попередження псування, втрати, нестачі та розкрадання нафти, нафтопродуктів та інших товарів, а також створювати потрібні умови для їх зберігання.

Оскільки, за твердженням суду першої інстанції, для придбання нафтопродукту - мазуту, в кількості, що визначена первинними документами позивача, ТОВ «ПБК Вертикаль», щонайменше, необхідно мати чи то резервуари для його зберігання чи то складські приміщення, працівників тощо, а будь-яких інших документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне здійснення операцій отримання-передачі товару (мазуту), а саме: заявки покупця із визначенням кількості ТМЦ та ПІБ відповідальної особи за отримання ТМЦ із зазначенням номеру доручення на таке отримання або інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, а також документів щодо фіксації етапів господарського процесу про якість та кількість ПММ (заявок та складських документів щодо поставок, сертифікатів якості та ін.), обумовленою у вищевказаних договорах, позивачем ні на перевірку, ні на вимогу суду під час розгляду справи не надано, суд першої інстанції погодився з висновками відповідача про безтоварність операцій.

Також суд першої інстанції послався на п. 2.16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджений наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.99 р., де вказано, що забороняється приймати до виконання (у тому числі для включення до регістрів бухгалтерського обліку) первинні документи, що суперечать законодавству, зокрема, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та п. 2.4 і п. 2.13 вищезазначеного Положення, які передбачають наявність підпису особи, уповноваженої на проведення господарської операції і підписання первинного документа. Крім того, суд першої інстанції визнав, що на здійснення досліджених операцій повинні оформлюватися довіреності, форма яких затверджена наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», а тому невиконання підприємцями (в даному випадку слід вважати - підприємствами) вимог Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей»має своїм наслідком порушення встановленого в Україні порядку ведення бухгалтерського обліку і звітності.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в матеріалах справи містяться документи, які підтверджують доставку мазуту позивачем покупцю на власному автотранспорті, про що складені подорожні листи, ТТН, посвідчення на відрядження водіям, які перевозили товар. Оскільки чинне законодавство не обмежує право сторін у договорі визначати способи доставки або отримання товарів, то висновки відповідача та суду першої інстанції про безтоварність операції виключно на тих підставах, що товар перевозився позивачем, а не отримувався покупцем за довіреністю, є безпідставними.

Слід відмітити, що умовою поставки товару за договором № 7 від 12.03.08 р., визначеною в додаткових угодах, є поставка на умовах CPT, що означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося позивачем (продавець) власним автотранспортом до визначеного місця призначення, то слід зробити висновок про те, що умови договору в цій частині були виконані належним чином і ризики щодо поставленого товару перейшли до покупця в момент поставки. При цьому слід відмітити, що умови поставки не передбачають додаткову оплату послуг по транспортуванню товару, на чому наполягає суд першої інстанції.

Оскільки факт перевезення мазуту підтверджений належними та допустимими доказами, то висновки суду першої інстанції про безтоварність операції є надуманим і не відповідає фактичним обставинам.

Також колегія суддів вважає необхідним вказати на те, що в обґрунтування судового рішення в наведеній частині суд першої інстанції послався на те, що за договором купівлі-продажу № 06/02 від 14.02.08 р., укладеним ТОВ ПБК «Вертикаль»з ТОВ «НПП Енергосвіт», поставка товару (мазуту) здійснюється залізничним транспортом на умовах поставки СРТ станція Лутугіно Донецької з.д., але даний факт суперечить наданим позивачем товарно-транспортним накладним та подорожнім листам, згідно із якими мазут в м. Лутугіно поставлявся вантажним автотранспортом позивача.

Проте в судовому рішенні відсутні відомості про те, яке відношення до вищевказаного договору має позивач і поставлений ним на користь ТОВ «ПБК «Вертикаль»товар за договором № 7 від 12.03.08 р., яким чином судом була встановлена автентичність поставленого товару і які порушення з боку позивача були допущені з урахуванням наявних самостійних господарських правовідносин інших субєктів господарювання, а тому висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ «ПБК «Вертикаль»здійснювало супроводження грошових потоків з ймовірнім товаром, що не придбавався та не постачався і не міг бути придбаний/поставлений в обсязі вартості та обсягах кількості зазначених в первинних документах з підстав відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі відсутність управлінського, технічного персоналу зроблені на припущеннях, оскільки предметом судового дослідження мали бути господарські операції позивача, а не його контрагента, діяльність якого відповідачем не перевірялася при проведенні перевірки від 25.06.10 р. Тобто дані висновки зроблені за межами предмету судового розгляду.

Суд першої інстанції вказав на те, що він при розгляді даної справи не обмежився виключно формальним застосуванням приписів законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»та «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. Господарські операції позивача з вищевказаним підприємством, на його думку, є штучним створення документообігу з метою імітації господарських операцій.

З посиланням на приписи п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», де вказано, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно); вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається; вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді, суд першої інстанції зробив висновок про те, що встановлені перевіркою порушення позивачем правил формування валових доходів та валових витрат знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а тому відповідачем правомірно зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1330040,0 грн.

Колегія суддів також вважає необхідним відмітити, що нарахування податкових зобовязань по податку на прибуток обумовлено тим, що перевіряючі вважають, то відвантажений мазут залишався на складі підприємства позивача. Проте надані позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції акти інвентаризації залишків товарів спростовують висновки відповідача про відсутність поставки товару за вищевказаними договорами. За таких підстав висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, є помилковими, а тому оскаржене податкове повідомлення-рішення № 00063523/0/2223 від 08.07.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підлягає скасуванню.

Переглядаючи судове рішення в межах апеляційної скарги відповідача, колегія суддів зясувала, що порушення позивачем приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відповідач повязує із завищенням амортизаційних відрахувань на суму 56187,0 грн., розрахованих на вартість тягача та напівпричепу, придбаного у ТОВ «Анга»з метою подальшого продажу, але безпідставно віднесеного до складу основних фондів. Вказані порушення обумовили визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 9956,0 грн.

Слід відмітити, що в п. 8.2.1 ст. 8 вищевказаного Закону наведено поняття «основних фондів», а в акті перевірки не вказано яким чином позивач порушив цю норму, яка не встановлює ні обовязків платника податків, ні його відповідальності. Також слід зауважити, що вказуючи на порушення позивачем вимог п. 8.1.3 наведеної норми, відповідач не надав доказів того, що придбані машини передбачалося в подальшому продати, тобто що вони є товаром і підлягали оприбуткуванню саме як товар, а не основні засоби. За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що самостійно визначаючи порядок оприбуткування придбаних машин без належних та допустимих доказів, перевіряючі діяли за межами наданих їм повноважень та всупереч приписам чинного законодавства, а тому висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірними.

Операції позивача в межах укладеного ним договору № 30/08/2008 від 30.08.08 р. з ТОВ «Анга», предметом якого було придбання сідельного тягача марки DAF 85СF380 вартістю без ПДВ 129166,67 грн. та ПДВ - 9666,67 грн. та напівпричепу марки CAWO HRF,1995 р. випуску, вартістю 45833,33 грн. та ПДВ 35000,0 грн. були досліджені перевіряючими при перевірці правильності визначення податкового кредиту по ПДВ і зроблений висновок про завищення податкового кредиту у звязку з тим, що вказаний договір не створює ніяких юридичних наслідків. Дані висновки обумовлені тим, що за інформацією з бази даних «Контрагенти»місцезнаходження ТОВ «Анга»не встановлено, свідоцтво платника ПДВ анульовано з 28.07.09 р., на підприємстві взагалі відсутні працівники, жодні транспортні засоби за підприємством не зареєстровані.

Задовольняючи позов в цій частині, суд першої інстанції послався на те, що при дослідженні договору від 30.08.08 р. ним встановлено, що поставка товару здійснюється за адресою: м. Кременчук, вул. 278 квартал, б. 7-а (п. 2.1 договору). При передачі товару продавець передає покупцю всі необхідні документи, оформлені належним чином у відповідності до «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ №13 від 07.09.98 р. (п. 2.4 договору). Доповненням до договору купівлі-продажу транспортних засобів від 30.08.08 р. визначено, що взаємовідносини по даному договору оформлюються на товарній біржі з наступною реєстрацією біржового договору, який є невід'ємною частиною даного договору, в органах МРЕВ.

На виконання досягнутої домовленості позивач отримав від вказаного контрагента товар (напівпричіп марки НFR S 240 та сідельний тягач марки DAF 85 СF 380) і провів їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкової накладної, акту приймання-передачі, видаткової накладної, рахунку фактури, банківських виписок. За наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «Анга»останнім виписана позивачу податкова накладна № 389 від 30.08.08 р. на загальну суму 210000,0 грн., в т.ч. ПДВ 35000,0 грн.

Крім того, між ТОВ «Анга»та ТОВ «Техагроінвест»були укладені біржові контракти купівлі-продажу транспортних засобів від 26.09.08 р.: сідельного тягача марки 85 СF 380», 2000 р. випуску, двигун Т61755, шасі ХLRТЕ85ХС0Е533222 та напівпричепа марки НFR S 240», 1995 р. випуску, шасі № 10414. Контракти зареєстровані на товарній біржі за № КП05682558Р та № КП77443306Р відповідно.

У відповідності до наданих суду облікових даних регіональної інтегрованої інформаційної системи «ДАІ»станом на 17.03.11 р. АМТ - напівпричіп марки НFR S 240»,1995 р. випуску, шасі № 10414: поставлений 09.08.08 р. на тимчасовий облік як прибулий із іншого регіону, власник - ТОВ «Анга»; 13.08.08 р. - зареєстрований ТЗ, придбаного на аукціоні, товарній біржі, власник - ТОВ «Анга»; 24.09.08 р. - знято із обліку для реалізації, власник - ТОВ «Анга»; 26.09.08 р. - зареєстрований ТЗ, ДНЗ ВІ8035ХТ, придбаний на аукціоні, товарній біржі власник - ТОВ «Техагроінвест»; 29.10.10 р. - знятий з обліку для реалізації - власник - ТОВ «Техагроінвест»; АМТ - сідельний тягач марки 85 СF 380», 2000 р. випуску, двигун Т61755, шасі ХLRТЕ85ХС0Е533222: 09.08.08 р. - поставлений на тимчасовий облік як прибулий із іншого регіону, власник - ТОВ «Анга»; 13.08.08 р. - зареєстрований ТЗ, придбаний на аукціоні, товарній біржі, власник - ТОВ «Анга»; 24.09.08 р. - знято із обліку для реалізації, власник - ТОВ «Анга»; 26.09.08 р. - зареєстрований ТЗ, ДНЗ ВІ5412ВА, придбаний на аукціоні, товарній біржі власник - ТОВ «Техагроінвест»та станом на 17.03.11 р. знаходиться на обліку.

За висновками суду першої інстанції придбані транспортні засоби зареєстровані позивачем в органі ДАІ 26.09.08 р., тобто в день укладення та реєстрації біржових контрактів, укладення яких було передбачено доповненням до договору купівлі-продажу транспортних засобів від 30.08.08 р. Втім дата реєстрації транспортного засобу не впливає, в даному випадку, на бухгалтерський та податковий облік позивача.

До того ж суд першої інстанції звернув увагу, на те, що органом Державтоінспекції було здійснено реєстрацію транспортних засобів на підставі біржових контрактів, що свідчить про факт передачі транспортні засоби від продавця, ТОВ «Анга», до покупця, ТОВ «Техагроінвест», що свідчать про факт їх придбання у ТОВ «Анга»та факт використання позивачем у власній господарській діяльності. Дані обставини були підтверджені і представником позивача в судовому засіданні в судія першої інстанції і не спростовані відповідачем. Факт використання придбаних автотранспортних засобів у власній господарській діяльності також підтверджений копіями зведених відомостей руху дизельного пального та бензину за період з лютого - грудень 2009 р., де значиться також і сідельний тягач марки 85 СF 380.

Наведені факти суд першої інстанції визнав достатніми для висновків про реальний характер господарських операцій по придбанню автотранспортних засобів. Крім того, суд першої інстанції визнав безпідставними посилання відповідача на анулювання свідоцтва платника ПДВ стосовно ТОВ «Анга», оскільки це відбулося після здійснення операції купівлі-продажу на час якої продавець був належним чином зареєстрований платником ПДВ, мав право видавати податкові накладні. Зважаючи на те, що формування податкового кредиту позивачем здійснювалося на підставі належним чином оформленої податкової накладної, що не спростовано відповідачем, суд першої інстанції зробив висновок про те, що в діях позивача відсутні ознаки порушення п. 7.2.1, п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача їх не спростували.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від02.06.2011р. по справі№2а-3548/10/1670 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ «Техагроінвест»на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від02.06.2011р. по справі№2а-3548/10/1670 задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від02.06.2011р. по справі№2а-3548/10/1670 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог ТОВ «Техагроінвест».

Скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 08.07.10 р. № 0006342301/0/2224, № 0006352301/02223, № 0029451702/2216.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.11.2011 року.