Постанова № 22024293, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

Дата ухвалення
22.11.2011
Номер справи
2070/2а-2072/11
Номер документу
22024293
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р. Справа № 2070/2а-2072/11 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Акопян М.О.

представників відповідача Буряківський О.В., Сушкова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю »на постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.06.2011р. по справі№2070/2а-2072/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю INTON»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про визнання неправомірними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ », звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001112303/0 від 15.09.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 3588673,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2517382,0 грн., № 0001112303/1 від 23.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 3588673,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2517382,0 грн., № 0002671720/0 від 15.09.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 767285,45 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 829345,3 грн., № 00026711720/1 від 29.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 767285,45 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 829345,3 грн., № 0001122303/0 від 15.09.10 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 2770246,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1385123,0 грн., № 0001122303/1 від 23.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 2770246,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1385123,0 грн.; скасувати вказані податкові повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.11 р. по справі № 2а-2072/11/2070 в задоволенні позову було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.11 р. по справі № 2а-2072/11/2070 та прийняти нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень від 15.09.10 р. є акт № 2158/23-03-05/32440036 від 25.08.10 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.09 р. по 31.03.10 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 7.2.3, п. 7.2.6, п. 7.4.1, п. 7.4.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 2.6 ст. 2 Положення «Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні»№ 637 від 15.12.04р., п. 19.2, п. 9.10.3 п. 9.10 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Позивач використав процедуру узгодження податкових зобовязань в адміністративному порядку, для чого ним була подана до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова первинна скарга, яка рішенням від 19.11.10 р. була залишена без задоволення, у звязку з чим відповідачем були винесені нові податкові повідомлення-рішення № 0001112303/1 від 23.11.10 р., № 0001122303/1 від 23.11.10 р., № 00026711720/1 від 29.11.10 р. з ідентичним первинному розміром донарахованих податкових зобов'язань.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарг платника податків в межах адміністративної процедури були встановлені ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка не передбачала прийняття такого повідомлення в разі незадоволення (часткового) скарги платника податків та без здійснення додаткового нарахування податкового зобовязання та/або застосування штрафних санкцій. За таких підстав у відповідача не було законних підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень № 0001112303/1 від 23.11.10 р., № 0001122303/1 від 23.11.10 р., № 00026711720/1 від 29.11.10 р., а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Виявлені порушення перевіряючі повязували з нікчемністю угод, укладених позивачем з ПП «Меліта-Агро»з тих підстав, що в ході організації перевірки від ДПІ у Михайлівському районі Запорізької області був отриманий лист від 22.06.10 р. вих. 3857/7/232 «Щодо надання інформації та матеріалів щодо встановлення нікчемних правочинів». В ході опрацювання розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів на рівні ДПА України між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ПП «Меліта-Агро»при проведенні планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Алекстрейд-плюс»(код ЄДРПОУ 36523613) за період з 18.06.09 р. по 31.12.09 р. (акт перевірки № 70/23/36508401 від 22.06.10 р.) встановлена відсутність фінансово-господарської діяльності між постачальником ПП «Алекстрейд-плюс»та покупцем - ПП «Меліта-Агро». Цією перевіркою встановлено, що формування податкового кредиту у ПП «Меліта-Агро»у перевіряємому періоді відбувалося за рахунок єдиного постачальника ПП «Алекстрейд-плюс»(код ЄДРПОУ36523613), смт. Якимівка, вул. Леніна, 44/1, що підтверджується актом ДПІ у Якимівському районі № 167/2302/36523613 від 18.03.10 р. про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ПП «Алекстрейд-плюс», яким доведено відсутність фінансово-господарської діяльності ПП «Алекстрейд-плюс»внаслідок неможливості фактичного здійснення ПП «Алекстрейд-плюс»господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; здійснень операцій з товаром, який не придбавався; відсутності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції послався на положення п. 5.3.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1.7 ст. 1, п. 7.2.8, п. 7.2.3, п. 7.2.6 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п. 7 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України № 244 від 30.06.05 р., п. 5 та п. 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р.

Також в судовому рішенні вказано на те, що судом першої інстанції були взяті до уваги укладені позивачем з ПП «Меліта-Агро»договори купівлі-продажу сільгосппродукції № 33 від 01.07.09 р., № 34-1 від 01.08.09 р., № 34-2 від 01.08.09 р., № 32-1 від 22.07.09 р. (вказані договори були підписані директором підприємства позивача Чемерченком Дмитром Володимировичем та директором ПП «Меліта-Агро»Звєрєвою Оленою Олександрівною), № 36-Б від 01.10.09 р. та № 45 від 14.01.10 р. (від ПП «Меліта-Агро»договори були підписані директором Ляховою Наталією Володимирівною), № 47 від 11.02.10 р. (від ПП «Меліта-Агро»договір був підписаний директором ПП «Меліта-Агро»Ліс Андрієм Івановичем), предметом яких було придбання пшениці відповідного класу та соняшникової олії, вимикачів вакуумних.

Проте суд першої інстанції зробив висновок про те, що порушення чинного законодавства щодо транспортування придбаних у ПП «Меліта-Агро»товарів та не підтвердження взаємовідносин з придбання товарів за результатами зустрічних перевірок, наведено у п. 3.1.2. «Валові витрати - 1) Взаємовідносини з ПП «Меліта-Агро»(код ЄДРПОУ 36508401)» акту перевірки. Таким чином, по взаємовідносинам ПП «Меліта-Агро»з суб'єктами господарювання, в тому числі з позивачем, які формували податкові зобов'язання ПП «Меліта-Агро», підтвердження про укладення правочинів в будь-якій формі відсутні, з огляду на що наявні всі ознаки нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «Меліта-Агро».

Крім того, в обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції послався на рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.12.09 р. по справі № 2а-6136/09/0870, яким було припинено юридичну особу ПП «Алекстрейд-Плюс», код 36523613, про що складений акт № 28 від 21.01.10 р. про анулювання реєстрації платника ПДВ ПП «Алекстрейд-Плюс», індивідуальний податковий номер 365236108211 (свідоцтво платника ПДВ від 19.06.2009№ 10023182) з 25.12.09 р.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що формування податкового кредиту та валових витрат відбувалося позивачем по операціям з ПП «Меліта-Агро», а не з ПП «Алекстрейд-Плюс», тому посилання на недотримання контрагентом контрагента позивача вимог податкового законодавства є недоречним. Також суд першої інстанції, погоджуючись з висновками відповідача про нікчемність правочинів, укладених з ПП «Меліта-Агро», не взяв до уваги рішення Господарського суду Харківської області від 03.09.10 р. по справі № 63/258-10 (т. 3 арк. 126-128), яким було встановлено, що укладені цими сторонами правочини у період, що перевірявся, є правомірними і укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зважаючи на приписи п. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Таким чином будь-які твердження відповідача та суду першої інстанції щодо нікчемності правочинів, укладений позивачем з ПП «Меліта-Агро», спростовуються судовим рішенням Господарського суду Харківської області від 03.09.10 р. по справі № 63/258-10, а тому документи на виконання угод підтверджують правильність формування валових витрат та податкового кредиту по ПДВ.

Також слід відмітити, що відповідачем не надані докази того, що свідоцтво платника ПДВ ПП «Меліта-Агро»на час укладання договорів та здійснення господарських операцій було анульовано, а підприємство виключено з ЄДР.

У звязку з наведеними обставинами слід зробити висновок про те, що висновки відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту по вказаним операціям не відповідають обставинам справи та наданим до неї доказам.

Також при проведенні перевірки перевіряючими був зроблений висновок про нікчемність укладених позивачем правочинів з ПП «Компанія Фортіс», оскільки згідно податкової звітності у цього підприємства відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди (обладнання) для здійснення оптової торгівлі товарами та надання послуг.

Суд першої інстанції погодився з висновками відповідача і вказав на те, що в ході перевірки позивачем не надані документи по взаємовідносинам з ПП «Компанія Фортіс»(код ЄДРПОУ 36508401), а саме: договори (угоди) купівлі-продажу продукції (товарів) та надання послуг навантаження та зберігання сільгосппродукції; документи, що підтверджують транспортування придбаної продукції (товарів), про що свідчить, отриманий від позивача ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова лист від 20.08.10 р. з проханням продовжити термін проведення перевірки (вхідний № 10472/10 від 21.08.10 р.); складські квитанції, підтверджуючі зберігання продукції (найменування особи та реквізити, що прийняла продукцію на відповідальне зберігання; найменування особи та реквізити, яка здала продукцію на відповідальне зберігання; дата та номер договору зберігання; отримання товару на відповідальне зберігання в кількісних та якісних показниках, дата отримання товару на відповідальне зберігання, дата повернення товару). А тому при перевірці підприємством не доведена реальність операції, не підтверджується час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, а саме відсутні: факт придбання ТМЦ; неможливість встановлення реального факт здійснення операцій однією людиною в особі директора (він же засновник) з урахуванням дійсного часу, також встановлена відсутність складських приміщень, транспортних засобів, що робить неможливим здійснення операцій купівлі продажу ТМЦ в значних обсягах.

В обґрунтування висновків судового рішення в цій частині, суд першої інстанції послався на Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 р., ст. 2 та ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і погодився з тим, що зміст укладених позивачем правочинів з ПП «Компанія Фортіс»суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, і вважаються такими, що порушують публічний порядок, оскільки були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, тобто є нікчемними.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що висновок суду першої інстанції про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Компанія Фортіс»не враховує того, що рішенням Господарського суду Харківської області від 07.10.10 р. по справі № 63/263-10 була підтверджена законність договорів, які укладалися цими сторонами у період, що перевірявся відповідачем у даній справі, зроблений висновок про те, що ці договори відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин і з урахуванням приписів п. 1 ст. 72 КАС України у суду першої інстанції не було підстав для зясування вже зясованих в судовому порядку питань.

Зважаючи на те, що в судовому порядку була встановлена законність укладених позивачем з ПП «Компанія Фортіс»договорів, слід зробити висновок про те, що формування валових витрат та податкового кредиту по ПДВ проведено на підставі належним чином оформлених первинних документів, а суд першої інстанції при ухваленні судового рішення в цій частині не врахував всі фактичні обставини по справі.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що в акті перевірки вказано, що порушення позивачем податкового законодавства перевіряючі повязують також з проведенням операцій з ПП «Еліт-Агро-Транс»та ПП «ТЕХДАЛ», але в постанові суду ці операції та формування по ним валових витрат та податкового кредиту не досліджені і жодного висновку стосовно підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині не наведено.

Як вбачається з залученого до матеріалів справи заперечення на позов (т. 7 арк. 201-207), відповідач не наводив свого обґрунтування на спростування вимог позивача. Дані обставини свідчать про те, що в ході розгляду даної справи в суді першої інстанції відповідач не спростовував тверджень позивача щодо правомірності операцій з ПП «Еліт-Агро-Транс»та ПП «ТЕХДАЛ»і в цьому випадку слід керуватися приписами п. 3 ст. 72 КАС України, яка встановлює, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом.

Також позивачем було оскаржене податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб. Проте в судовому рішенні відсутній аналіз підстав для його прийняття, а у запереченні на позов відсутні доводи на спростування вимог позивача в цій частині. Як вказано вище, при таких обставинам слід керуватися приписами п. 3 ст. 72 КАС України.

З урахуванням наведених фактів колегія суддів дійшла до висновку про те, що у суду першої інстанції без дослідження належних і допустимих доказів, без зясування фактичних обставин не було законних підстав приймати рішення про відмову у задоволенні позову по вказаним вимогам.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.11 р. по справі № 2а-2072/11/2070 прийнята з порушенням норм процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ON»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.06.2011р. по справі№2070/2а-2072/11 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.06.2011р. по справі№2070/2а-2072/11 скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова № 0001112303/0 від 15.09.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 3588673,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2517382,0 грн., № 0001112303/1 від 23.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 3588673,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 2517382,0 грн., № 0002671720/0 від 15.09.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 767285,45 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 829345,3 грн., № 00026711720/1 від 29.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 767285,45 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 829345,3 грн., № 0001122303/0 від 15.09.10 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 2770246,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1385123,0 грн., № 0001122303/1 від 23.11.10 р. про визначення податкового зобовязання по ПДВ в сумі 2770246,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1385123,0 грн.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.11.2011 року.

Попередній документ : 22024286
Наступний документ : 22024309