Постанова № 22024286, 24.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 р. Справа № 2а-1870/5067/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.,

представника позивача Недашковського В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю ) на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-1870/5067/11

за позовом Товариства реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю)

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) (далі по тексту позивач, "Тріз" ЛТД) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по тексту відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000672314/0/53714 від 05.07.2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 178976,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від15.09.2010р. по справі№2а-1870/5067/11 у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2010р. по справі№2а-1870/5067/11 та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги "Тріз" ЛТД у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що рішення суду першої інстанції базується лише на припущеннях, що директор ТОВ «Імексгруп Менеджмент» не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. Вважає, що в матеріалах справи не має жодних доказів спростування реальності операцій, проведеної позивачем з ТОВ «Імексгруп Менеджмент». Наполягає на тому, що надання судом першої інстанції невірної оцінки зібраних по справі доказів призвело до неправильного вирішення справи. Звертає увагу суду, що станом на дату складання відповідачем акту перевірки (10.06.2011р.), з урахуванням змін, внесених до ст.228 ЦК України, які набули чинності 01.01.2011р., податкові органи не були наділені законодавцем повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають закону. З вказівкою на первинні документи (специфікції, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні) зазначає, що умови укладеного позивачем з ТОВ «Імексгруп Менеджмент» договору купівлі-продажу від 01.12.2010р. повністю виконані, товар отримано, розрахунки проведені, в подальшому куплений товар було використано «Тріз» ЛТД у власній господарській діяльності.

За таких обставин, не погоджується з висновком відповідача про нікчемність угоди між «Тріз» ЛТД та ТОВ «Імексгруп Менеджмент», та, як наслідок, вважає безпідставним донарахування позивачеві податкового зобов`язання з ПДВ, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою позовні вимоги «Тріз» ЛТД задовольнити, а спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, відповідач про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, надав до суду письмові заперечення, в яких просить суд апеляційної інстанції залишити скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, та клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином згідно ст.35 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та наказу ДПІ в м. Суми № 2867 від 03.06.2011 р., згідно направлення № 754 від 03.06.2011 р., старшим державним податковим ревізором-інспектором Січкаренко Л.О. проведено документальну виїзну позапланову перевірку позивача з питань достовірності визначення показників податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки, 10 червня 2011 р. складено акт № 4142/21103448/46 (а.с. 7-21), згідно якого ДПІ в м. Суми дійшла висновку про порушення "Тріз" ЛТД п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у грудні 2010 року в розмірі 143180, 80 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 05 липня 2011 року ДПІ в м. Суми було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000672314/0/53174 (а.с. 22), яким "Тріз" ЛТД збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 178976,00 грн., з яких: 143181, 00 грн. за основним платежем, 35795, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції критично поставився до наданих "Тріз" ЛТД первинних документів бухгалтерського обліку, підтверджуючих здійснення господарської операції з ТОВ "Імексгруп Менеджмент" та зазначив, що надані позивачем первинні документи бухгалтерського обліку є формально складеними та не підтверджують фактичне здійснення господарської операції між "Тріз" ЛТД та ТОВ "Імексгруп Менеджмент", оскільки останнє, як продавець, не мало можливості здійснити цю господарську операцію через відсутність відповідних трудових ресурсів (технічного персоналу), основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, виробничих активів, складських приміщень для зберігання товарів та ін., що підтверджується Довідкою ДПІ у Печерському районі м. Києва про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Імексгруп Менеджмент" з питань правильності обчислення податкових зобовязань та податкового кредиту за період з 01.09.2010 р. по 28.02.2011 р. № 426/23-6/37100500 від 18.04.2011 року (а.с. 136-142).

Крім того, також зауважив, що відповідно згаданої довідки, ТОВ "Імексгруп Менеджмент" відсутнє за місцезнаходженням, його основним видом діяльності є оптова торгівля одягом, а не комплектуючими до компресорів та насосів (які були предметом поставки "Тріз" ЛТД), засновником та директором є ОСОБА_4, який одночасно є посадовою особою на семи підприємствах та засновником на пяти підприємствах міста Києва та Чернігова. Тобто, єдиний працівник директор ТОВ "ІмексГруп Менеджмент", не міг фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

З огляду на наведені обставини, суд дійшов висновку, що у Товариства реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю), незважаючи на наявність формально складених первинних документів бухгалтерського обліку, відсутнє право на відображення у податковому обліку господарської операції з купівлі товару у ТОВ "Імексгруп Менеджмент", оскільки реальність цієї господарської операції спростована матеріалами справи.

Таким чином, суд першої інстанції вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000672314/0/53174 від 05 липня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, по податку на додану вартість в розмірі 178976, 00 грн., з яких: 143181,00 грн. - основний платіж, 35795,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, є таким, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, в звязку з чим адміністративний позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його помилковим внаслідок надання невірної оцінки доказам по справі, та застосування норм права, які не можуть бути розповсюджені на спірні правовідносини, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 01.12.2010 р. "Тріз" ЛТД (покупець) укладено договір купівлі-продажу б/н з ТОВ "Імексгруп Менеджмент" (продавець), за умовами якого позивач зобовязувався придбати у ТОВ "Імексгруп Менеджмент" комплектуючі, визначені в специфікаціях до договору № 1 від 16.12.2010 р., № 2 від 21.12.2010 р., № 3 від 27.12.2010 р. та № 4 від 30.12.2010 р. (а.с. 29-32). Продавець надає покупцю наступні документи: видаткову накладну, рахунок фактуру, податкову накладну.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання умов договору від 01.12.2010 р. ТОВ "Імексгруп Менеджмент" реалізовано "Тріз" ЛТД комплектуючі, перелік яких, вартість, терміни та умови постачання, порядок розрахунків зазначені у відповідних Специфікаціях до вказаного договору (№ 1 від 16.12.2010р., № 2 від 21.12.2010р., № 3 від 27.12.2010р., № 4 від 30.12.2010р.

Зазначені у специфікаціях комплектуючі у грудні 2010 року були оплачені позивачем на підставі рахунків-фактур № 472 від 16.12.2010 р. (а.с. 34), № 508 від 21.12.2010 р. (а.с. 36), № 542 від 27.12.2010 р. (а.с. 38), № 601 від 30.12.2010 р. (а.с. 40) в повному обсязі на загальну суму 859084,80 грн. (у т.ч. ПДВ 14380,80 грн.) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Імексгруп Менеджмент", що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку (а.с. 41-44)., та отримані відповідно до видаткових накладних № 16122 від 06.01.2011 р. (а.с. 33), № 21123 від 11.01.2011 р. (а.с. 35), № 27123 від 14.01.2011 р. (а.с. 37) та № 30126 від 14.01.2011 р.

На суму оплаченого товару, ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент" видало "Тріз" ЛТД податкові накладні № 16122 від 16.12.2010 р. на суму 114316,80 грн., в т.ч. ПДВ 19052,80 грн., № 21123 від 21.12.2010 р. на суму 185472,00 грн., в т.ч. ПДВ 30912,00 грн., № 23121 від 23.12.2010 р. на суму 166920,00 грн., в т.ч. ПДВ 27820,00 грн., № 27123 від 27.12.2010 р. на суму 187800,00 грн., в т.ч. ПДВ 31300,00 грн., № 30126 від 30.12.2010 р. на суму 204576,00 грн., в т.ч. ПДВ 34096,00 грн. (а.с. 45-49).

Відсутність товарно-транспортних накладних, які підтверджують переміщення товару від продавця (ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент"), обумовлена умовами договору купівлі-продажу, згідно п. 3.1. якого та п. 4 специфікацій до договору, доставка товару здійснюється продавцем на склад покупця, а факт оприбуткування придбаного товару "Тріз" ЛТД підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 631 (а.с. 50-51) та рахунку 201 (а.с. 52-68).

Придбані у ТОВ "ТОВ "Імексгруп Менеджмент" комплектуючі були використані позивачем у власній господарській діяльності, на підтвердження чого надані копії актів списання (а.с. 122-129) та копії контрактів і ВМД, згідно яких "Тріз" ЛТД реалізувало запасні частини до компресорів третім особам (а.с. 84-121).

Отже, враховуючи наведені обставини, на переконання позивача, "Тріз" ЛТД були виконані всі передбачені Законом України "Про податок на додану вартість" умови для формування податкового кредиту у грудні 2010 року внаслідок здійснення господарської операції з купівлі товару у ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент", а саме: корпусу 472.000.01.000, ущільнення масляного 427.120.00.000, УЗД-контроль прилягання баббіта до колодок, полу муфти 95.004.00.001, проставки 95.004.00.02, корпусів 284.000.01.000, 130.003.001.00-01, 264.003.01.000, поршню 1 ст. 757.001.00.002, втулки циліндра 757.00.001 на загальну суму 859084,80 грн. (сума ПДВ 143180,80 грн.), ним було дотримано, що підтверджується вищенаведеними первинними документами бухгалтерського обліку, в звязку з чим позивач вважає, що має право на відображення у податковому обліку господарської операції з ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент".

З огляду на встановлені фактичні обставини у справі та з урахуванням норм права, які необхідно застосувати до спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з такими доводами позивача, беручи до уваги наступне.

Колегія суддів зазначає, що оскільки спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту у грудні 2010 року виникли до 01.01.2011 року (набрання чинності Податковим кодексом України), застосуванню при наданні оцінки правомірності формування такого показника податкового обліку підлягають положення Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, колегія суддів відмічає, що порядок та підстави проведення перевірки, враховуючи дату проведення перевірки (10.06.2011 року), регламентовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п.п.7.7.1 пп.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 пп.7.4 ст.7 вказаного Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що факт придбання комплектуючих у ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент" в рамках господарської діяльності підтверджено договором, первинними документами, та не заперечується відповідачем по справі.

Згідно з п.п.7.2.4 пп.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що на час укладання та виконання угоди «Тріз» ЛТД з ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент" як позивач, так і вказаний контрагент були зареєстровані як платники ПДВ та мали право на видання податкових накладних.

Крім того, «Тріз» ЛТД та ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент" задекларували свої податковий кредит та податкові зобовязання за 01.12.2010 року по 31.12.2010 року шляхом подання до податкового органу податкових декларацій з податку на додану вартість. Так, як зазначено в акті перевірки ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент" надало декларації з ПДВ за грудень 2010 року (вх.№666054 від 20.01.2011р.), за січень та лютий 2011 року.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, по слуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то варів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи зі змісту положень п.п.7.2.3 пп.7.2 ст.7 даного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні № 16122 від 16.12.2010 р., № 21123 від 21.12.2010 р., № 23121 від 23.12.2010 р., № 27123 від 27.12.2010 р., № 30126 від 30.12.2010 р. містять всі обов`язкові реквізити, встановлені вимогами пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та містять відбиток круглої печатки платника податків, який видав податкову накладну, тобто на накладних є ідентифікаційна відмітка особи, яка видала накладну, що не заперечується відповідачем по справі.

Крім того, відповідачем в ході перевірки не встановлено невідповідності даних податкової накладної фактичним обставинам. Як свідчать матеріали справи, факт господарських операцій та оплата коштами підтверджується документально.

Таким чином, в ході перевірки відповідачем не було зафіксовано фактів, що свідчили б про безтоварність операцій або їх фіктивність.

Згідно ст.655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на фактичні обставини у справі та з урахуванням наведеної норми права, колегія суддів дійшла висновку про те, що зобовязання по спірному договору купівлі-продажу як «Тріз» ЛТД, так і ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент" були виконані в повному обсязі та належним чином: відвантажено певний обсяг товару, за який готівкою сплачено певну суму грошових коштів, позивачем нараховано та сплачено ПДВ на суму вартості товару, що є підставою вважати такий договір укладеним та таким, що має реальні правові наслідки.

Колегія суддів зазначає, що правочин був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать.

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення на відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням), з яким помилково погодився суд першої інстанції, не може бути взято до уваги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вірно зазначив позивач акт про відсутність ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент" за місцезнаходженням було складено податковою інспекцією лише у квітні 2011 року, в той час як спірна господарська операція мала місце у грудні 2010 року.

Крім того, з дослідженого витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наданого на вимогу суду апеляційної інстанції встановлено, що місцезнаходження цього Товариства є м.Київ, Печерський район, вул.Арсенальна, буд.14/1, офіс 1 ТОВ "Імексгруп Менеджмент", керівник ОСОБА_4, види діяльності : 51.39.0 неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, 50.30.2 роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям, 51.42.1 оптова торгівля одягом, 51.90.0 інші види оптової торгівлі.

Отже, як вбачається зі змісту вказаного документу, який в силу приписів ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», запис про відсутність за місцезнаходженням ТОВ "Імекс Груп Менеджмент" відсутній; а контрагент позивача має право займатися таким видом діяльності як торгівля комплектуючими.

Тобто, з огляду на фактичні обставини у справі, твердження відповідача про незнаходження контрагентів позивача за юридичною адресою є помилковим.

Поряд з цим, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що незнаходження контрагентів позивача за юридичною адресою, не позбавляє правового значення виписані ними податкові накладні по реальним господарським операціям, факт здійснення та оплати яких підтверджений документально та не заперечується відповідачем по справі.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд апеляційної інстанції констатує, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, «Тріз» ЛТД) права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Та обставина, що директор ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент" одночасно є посадовою особою інших підприємств, на думку колегії суддів враховуючи незначний обсяг придбаного товару, не може свідчити про нереальність спірної угоди та не виключає здійснення нею господарської діяльності на момент укладення та виконання спірного договору з позивачем.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Правочин повинен відповідати вимогам зазначеним у ст.203 Цивільного Кодексу України.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Посилання відповідача в акті перевірки в обґрунтування висновку щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми вартості придбаних товарів від продавця ТОВ ТОВ "Імексгруп Менеджмент" на відсутність у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може свідчити про неможливість фактичної поставки вказаним контрагентом товару позивачеві, оскільки такі обставини не підтверджені належними доказами; невідображення ТОВ "Імекс Груп Менеджмент" або його контрагентами у податковому обліку відомостей за фінансово-господарськими операціями у відповідності до чинного законодавства тягне негативні наслідки тільки для таких платників податків; спрямованість спірного правочину на реальне настання правових наслідків підтверджується доданими до матеріалів справи первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Факт оплати позивачем отриманої у ТОВ "Імекс Груп Менеджмент" продукції сторонами не заперечується.

При цьому колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Придбані у ТОВ "Імекс Груп Менеджмент" комплектуючі і це не заперечується відповідачем по справі, були використані позивачем в подальшому у власній господарській діяльності.

Слід відмітити, що притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст.228 Цивільного кодексу України та ст.ст.207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб'єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

З приводу викладеного в акті від 10.06.2011р. № 4142/21103448 судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до виключної прерогативи судових органів.

Пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з п.5.2 Порядку №984 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів; у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки; у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

З огляду на приписи наведених вище норм права, колегія суддів дійшла висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано податковий кредит з ПДВ, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду апеляційної інстанції відповідачем не надано, а колегією суддів при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Необхідно також відмітити, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідач керувався п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, який станом на час вчинення спірної угоди не набрав чинності і відповідно не міг бути застосований при вирішенні спірних правовідносин.

Таким чином, висновок відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.п. 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого було завищено податковий кредит, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету у грудні 2010 року в розмірі 143 180, 80 грн., з яким помилково погодився суд першої інстанції зроблений за відсутності належних і допустимих доказів, з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому не може слугувати підставою для зменшення позивачу податкового кредиту.

Враховуючи викладене, з огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що позивачем було цілком правомірно віднесено до складу податкового кредиту у грудні 2010 року суму податку на додану вартість в розмірі 143180, 80 грн. по реальній господарській операції, повністю підтвердженим відповідними первинними документами, сплачену в зв`язку із придбанням товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки від 10.06.2011р. № 4142/21103448 порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Суми про визначення позивачеві податкового зобов`язання по податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2010р. по справі№2а-1870/5067/11 через порушення ним норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків обставинам справи, ненадання належної оцінки доказам у справі, що призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову Товариства реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю)про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Суми № 0000672314/0/53714 від 05.07.2011 р. про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 178976,00 грн.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п.п.3, 4 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю ) задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-1870/5067/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства реалізації інженерних задач "Тріз" ЛТД (Товариство з обмеженою відповідальністю) до Державної податкової інспекції в м. Суми про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000672314/0/53714 від 05.07.2011року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Перцова Т. С.

Судді<підпис >

<підпис >Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. < Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 25.11.2011 р.