Ухвала суду № 22024277, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-2522/11/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представників позивача Трапіцина Г.М., Тур В.Ю., Лабжанія І.М.

представника відповідача Ситнік О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від06.07.11 р. по справі№2а-2522/11/2070

за позовом Акціонерного комерційного банку «Золоті ворота»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерно-комерційний банк «Золоті Ворота», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові № 0000180826/0 від 28.08.06 р. про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток банківських організацій в сумі 110499,98 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 55249,99 грн.

Постановою Господарського суду Харківської області від 14.02.07 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.04.07 р., позовні вимоги були задоволені, однак ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.02.11 р. вказані судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді даної справи постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.11 р. по справі № 2-а-2522/11/2070 були задоволені позовні вимоги Акціонерного комерційного банку «Золоті ворота».

Відповідач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від06.07.11 р. по справі№2а-2522/11/2070 та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на викладені в апеляційній скарзі доводи та з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши осіб, які прибули в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для винесення відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення № 0000180826/0 від 28.08.06 р. є акт № 1431/50-20015529 від 18.08.06 р. виїзної планової документальної перевірки АКБ «Золоті Ворота», правонаступником якого є ПАТ «Банк Золоті Ворота», з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.05 р. по 31.03.06 р., в якому зафіксовані порушення вимог п. 4.1.6 ст. 4, п. 5.2.4 ст. 5, п. 12.2.1 та п. 12.2.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які призвели до занижений зобовязання по податку на прибуток в сумі 110499,98 грн. Виявлені порушення перевіряючі повязують з відсутності письмових вимог заінтересованої сторони для виконання зобов'язань за гарантіями, що надавались позивачем, тобто відсутності основного боргу за наданими гарантіями.

В акті перевірки також зазначалося, що до складу страхового резерву АКБ «Золоті Ворота»за звітний період включено сформований страховий резерв по рахунку 7706 «Відрахування в банківські резерви на покриття ризиків та втрат»під зобов'язання Банку перед клієнтами за наданими гарантіями у сумі 558902,09 грн., у тому числі за 2005 р. - 550196,29 грн., за 1 квартал 2006 р. - 8705,8 грн. Вказані гарантії надавались АКБ «Золоті Ворота»туристичним фірмам та іншим клієнтам Банку, як засіб забезпечення виконання майбутніх зобов'язань перед Бенефіціаром (особи, на користь якої надається гарантія) платити кошти за Принципала (особи, за заявою якої надається гарантія) у разі невиконання останнім своїх зобов'язань. За період, що перевірявся, по договорам про надання гарантій по Головному банку АКБ «Золоті Ворота»випадків порушення Принципалом своїх зобов'язань податковим органом встановлено не було. Разом з тим, облік гарантій АКБ «Золоті Ворота»ведеться на позабалансовому рахунку 9020 «Гарантії, що надані клієнтам»розділу 90 плану розрахунків банківської установи.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції вказав на те, що протягом 2008-2010 років позивач включив до складу валових доходів суми розформування резервів під гарантії 110499,98 грн., які були сформовані за рахунок правомірно визначених ним валових витрат за період 01.01.05 р. - 31.03.06 р., зазначивши, що правильність формування валових доходів по цим же розформованим резервам під гарантії підтверджена відповідачем при проведенні наступних перевірок Банку. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем було сплачено податок на прибуток з розформування страхового резерву в розмірі 100% суми податкового зобов'язання, визначного спірним податковим повідомленням рішенням і, таким чином, виконав фінансову вимогу відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Публічне акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота»є правонаступником Акціонерно-комерційного банку «Золоті Ворота»і при новому розгляді справи, додатково обґрунтував позовні вимоги тим, що формування страхового резерву АТ «Банк Золоті Ворота»здійснює згідно з Положенням НБУ № 279 від 06.07.00 р. «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих витрат за кредитними операціями банків». В п. 1.4 вказаного Положення визначено, що до заборгованості за кредитними операціями, які становлять кредитний портфель банку, серед інших належать гарантії, поруки, тощо. Оскільки вказане Положення розроблено саме НБУ, а також зважаючи на те, що саме НБУ є державним органом, до виключних повноважень якого віднесено перевірку правомірності та доцільності формування банками України страхових резервів, то й лише ця інституція може встановити наявність чи відсутність ризику при видачі гарантії, і як наслідок, правомірності формування банком страхового резерву.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що Акціонерне товариство «Банк Золоті Ворота»направило до НБУ запит від 14.04.11 р. з проханням роз'яснити, на якому етапі операцій з надання безвідкличних банківських гарантій виникають у банку боргові відносини між банком та його контрагентами та на якому етапі зазначених операцій виникає ризик можливих втрат банку. На вказаний запит НБУ надана відповідь № 18-312/ 3196 від 18.05.11 р, в якій зазначено, що правові засади щодо обов'язку банку формувати резерви на покриття збитків від активних операцій банків встановлені в ст. 36 Закону України «Про банки та банківську діяльність»та мають на меті недопущення збитків від невиконання зобов'язань позичальниками (контрагентами банку) через свою неплатоспроможність для захисту інтересів вкладників і кредиторів банку.

Зазначене є підставою вважати операції з надання банком гарантій, рівно як і надання безпосередньо коштів у користування, активними банківськими операціями, що утворюють заборгованість. При цьому, незважаючи на те, що за економічною природою заборгованість внаслідок прийняття зобов'язань про надання коштів та заборгованість з надання коштів у користування відрізняються, обидві операції відносяться до кредитних. Сам факт видачі гарантії має наслідком прийняття банком зобов'язань для повного покриття ризиків неповернення коштів, на підставі чого створюється страховий резерв. При цьому, виходячи із суті поняття безвідкличної гарантії, умови, на яких вона надається, не підлягають зміні, рівно як і не може бути така гарантія припинена банком-гарантом згідно із заявою принципала, без згоди та погодження з бенефіціаром. Оскільки в ст. 561 ЦК України встановлено, що гарантія діє протягом строку, на який вона видана, грошове зобов'язання банку перед бенефіціаром настає з моменту видачі гарантії.

Позивач стверджує, що таку ж правову позицію НБУ відстоює і Вищий адміністративний суд України, який в ухвалі від 11.03.11 р. по справі № 2а-18225/08/0570 прийшов до аналогічного висновку.

Окрім того, позивач просив суд першої інстанції звернути увагу на те, що витрати на формування страхових резервів, як правило, мають тимчасовий характер. Так, відповідності п. 12.2.4 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»після сплину тих факторів, що були умовою для віднесення сум створених страхових резервів до валових витрат (наприклад, закінчення строку дії гарантії), вказані суми в бухгалтерському обліку розформовуються і в податковому обліку з валових витрат переміщуються до валових доходів. Тому, як того вимагає наведена норма, АТ «Банк Золоті Ворота» з тих сум, що нараховані СДПІ ВПП у м. Харкові в оскаржуваному повідомленні-рішенні, при складанні податкових декларацій з податку на прибуток в наступних періодах включено до складу валових доходів суми по гарантіям, які раніше були включені до складу валових витрат і, як наслідок після винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, сплачено податок на прибуток підприємств до бюджету з розформування страхового ризику.

Суд першої інстанції зважив на такі доводи позивача і поклав їх в основу свого рішення. Колегія суддів вважає цілком вмотивованим висновки суду першої інстанції та звертає увагу на наступне.

В п. 5.2.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що до складу валових витрат включаються суми коштів, внесені до страхових резервів у порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону. Відповідно п. 12.2.1 ст. 12 Закону будь-який банк зобов'язаний створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій) за всіма видами кредитів (у тому числі консолідованим іпотечним боргом), а також гарантій, порук, придбаних цінних паперів (у тому числі іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю), інших активних банківських операцій, які відносяться до їх господарської діяльності згідно із законодавством. Згідно п. 12.2.2 наведеної норми, що застосовується з урахуванням положень п. 12.2.3 цієї статті, створення страхового резерву здійснюється фінансовою установою самостійно у розмірі, достатньому для повного покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, визнаними нестандартними за методикою, яка встановлюється для банків Національним банком України.

Колегія суддів зазначає, що для періоду, відносно якого відповідач здійснював перевірку, актуальною була редакція Положення «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», затвердженого Постановою Правління НБУ № 279 від 06.07.00 р. Відповідно п. 1.1 цього Положення резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій. Згідно п. 2 вказаного документу кредитні операції (кредит) - вид активних операцій, пов'язаних з наданням клієнтам коштів у тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (відстрочення платежу). Кредитні операції класифікуються залежно від рівня ризику та поділяються на «стандартні», «під контролем», «субстандартні», «сумнівні»та «безнадійні». На виконання п.1.5 Положення банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах. Створення страхового резерву у визначених випадках здійснюється банком самостійно і є обов'язком для банку.

Таким чином, формування резерву має відбуватися одночасно з моментом видачі гарантії, тобто з настанням ризику.

З матеріалів справи та пояснень позивача у суді першої інстанції слідує, що за перевіряємий період Управління НБУ в Харківській області підтвердило правильність визначення основного боргу, оцінки ризиків та формування резервів за кредитними операціями, до яких відноситься і надання позивачем гарантій. Зокрема, у звіті про інспектування АКБ «Золоті ворота» зазначено, що станом на 01.03.06 р. розбіжностей щодо сум розрахункового резерву за кредитними операціями або перекласифікації кредитного портфеля за групами ризику не встановлено.

Також слід звернути увагу, що при визначенні термінів відносно основного боргу слід керуватися п. 1.4 Положенням № 279, яким передбачено, що до заборгованості за кредитними операціями, що становлять кредитний портфель банку, належать гарантії, що надані клієнтам, та обліковуються на рахунку 9020. Вказана заборгованість у розумінні п. 12.2.1 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є основною, тобто без процентів і комісій, оскільки поняття заборгованості за комісіями та процентами надане у п. 10 Положення «Порядок формування та використання резерву під прострочені та сумнівні щодо отримання нараховані доходи за активними операціями банків». Враховуючи те, що законом заборонено відносити до валових витрат резерви, що сформовані під заборгованість за процентами та комісіями, колегія суддів підтверджує правильність висновків суду першої інстанції про відсутність у діях позивача ознак порушення норм спеціального законодавства у цій сфері.

Окремої уваги заслуговує те, що в межах розгляду даного спору Господарським судом Харківської області була призначена судово-економічна експертиза. Її результатами не було підтверджено вірогідності висновків відповідача по даній справі, зроблених під час проведення перевірки позивача стосовно формування страхового резерву, а, навпаки, встановлено їх невідповідність даним первинної та звітної документації і вимогам законодавчих, нормативних актів, що обумовлюють розміри, порядок формування страхових резервів з урахуванням фінансового стану принципала, класифікації кожного договору гарантії та класифікації сум заборгованості.

До того ж, колегія суддів звертає увагу, що витрати на формування страхових резервів, як правило, мають тимчасовий характер, а згідно п. 12.2.4 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»після сплину тих факторів, які були умовою для віднесення сум створених страхових резервів до валових витрат (наприклад, закінчення строку дії гарантії), вказані суми в бухгалтерському обліку розформовуються і в податковому обліку з валових витрат переміщуються до валових доходів.

Відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не подано доказів на користь власних тверджень, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи вище вкладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 06.07.11 р. по справі№2а-2522/11/2070 прийнята з дотримання норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на постанову Харківського окружного адміністративного суду від06.07.11 р. по справі№2а-2522/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від06.07.11 р. по справі№2а-2522/11/2070 за позовом Акціонерного комерційного банку «Золоті ворота»СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 28.11.2011 року.