Ухвала суду № 22024261, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-7339/11/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.07.2011р. по справі№2а-7339/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвестпромстрой»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про визнання дій неправомірними,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Укрінвеспромстрой», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ПП «Промтехагро»за період з 01.12.10 р. п 31.12.10 р., на підставі якої був складений акт перевірки № 2171/1800/3603643 від 01.06.11 р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.11 р. по справі № 2а-7339/11/2070 позов був задоволений.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.11 р. по справі № 2а-7339/11/2070 та винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на викладені в апеляційній скарзі доводи та з підстави порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач та відповідач надали до суду клопотання, в яких просили розгляд справи провести в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 30.05.11 р. відповідачем було прийняте рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрінвестпромстрой»з питань взаємовідносин з ПП «Промтех-агро»за період з 01.12.10 р. по 31.12.10 р., яке оформлено наказом № 1164 від 30.05.11 р. На виконання цього наказу відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємства позивача з приводу визначених у наказі питань. Результати проведеної перевірки зафіксовані актом № 2171/1800/36036435 від 01.06.11 р.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при призначенні та проведенні перевірки з питань дотримання господарюючим субєктом податкового, валютного та іншого законодавства, а також при вчиненні дій, що опосередковують її проведення, недотримався вимог законодавства, що визначає межі, порядок та підстави такої його діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Правовідносини з приводу проведення органами ДПС України документальних невиїзних позапланових перевірок унормовані ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до якої документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених в ст. 77 та ст. 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у п. 75.1.1 ст. 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З цього слідує, що рішення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки може бути прийняте податковим органом лише в разі існування підстав, коло яких вичерпно визначене законом.

Вбачається, що фактичною підставою для призначення спірної перевірки відповідач вказав ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту, а юридичною підставою п. 78.1.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

З приводу рішення суб'єкта владних повноважень про проведення перевірки суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач ухвалив його не пересвідчившись у отриманні платником податків письмового запиту податкового органу, та не дочекавшись спливу 10 робочих днів з дня отримання позивачем відповідного запиту, і без вручення йому копії наказу, що санкціонує проведення позапланової виїзної перевірки. Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, адже він повністю підтверджується наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо спірного акту податкової перевірки, зокрема з приводу неврахування відповідачем первинної документації та інших обовязкових джерел інформації про податкову звітність. Так, податковим органом в ході проведення документальні невиїзної перевірки позивача не досліджувались документи, що згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, що згідно із Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»опосередковують рух коштів у безготівковій формі. Натомість в п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України визначено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладенні на органи державної податкової служби.

З матеріалів даної справи слідує, що відповідач зробив висновок про наявність (відсутність) в діяльності платника податків об'єктів оподаткування податком на прибуток та ПДВ без вивчення первинних документів, в тому числі і про рух коштів у безготівковій формі. Це суперечить вимогам процедурного законодавства, доказів на користь протилежного відповідач не наводить ні в запереченнях до позову, ні в апеляційній скарзі.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На момент складання відповідачем спірного акту перевірки податкові органи не були наділені законодавцем повноваженням на визнання правочинів нікчемними або правом стверджувати про їх сумнівність, спричиняючи цим юридичні наслідки для таких правочинів. Відсутні також повноваження на здійснення податковим органом оцінки відповідності будь-якого правочину вимогам Цивільного кодексу України.

За ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Визнання правочинів такими, що не відповідають умовам публічного порядку їх укладення або реалізації належить виключно до юрисдикції суду відповідної спеціалізації. При встановленні в правочині між сторонами ознак, передбачених ст. 228 ЦК України, слід враховувати субєктивну сторону правопорушення, виражену вольовим та інтелектуальним наміром порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі них. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі щодо посадових осіб таких господарюючих субєктів щодо знищення, пошкодження майна або незаконного заволодіння ним тощо.

Достовірного посилання відповідачем у спірному акті податкової перевірки на подібні документи колегією суддів не знайдено. Тому колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що податкові органи не вправі робити висновок про наявність або відсутність невиконаного податкового зобовязання на підставі припущень про недійсність чи нікчемність правочину між позивачем та його контрагентами, оскільки до компетенції відповідача не віднесено повноваження вірогідного визнання нікчемним або недійсним, зокрема, правочину, в межах якого позивачем було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу.

Разом з тим, згідно п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджено наказом ДПА України № 984 від 22.12.10 р., факти виявлених порушень податкового, валютного іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податкової обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно п. 5.2 цього Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденції рахунків операцій та інші документи, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази що підтверджують наявність факту порушення, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. У разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу держави податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого документу відображається в акті документальної перевірки у разі надання посадовими особами платника податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавств та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій, факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Варто також звернути увагу, що спосіб дій, який має бути обраний органом державної податкової служби в разі виявлення факту неправильного обрахування платником податків податкової зобов'язання, визначений в п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України. Зокрема цим положенням встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) сум бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках. Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошової зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до ст. 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), а у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності сум бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ, розрахованого платником податків відповідно до розділ V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно абз. 2 п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення має містити підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків, суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності, попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк, граничні строки передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення. Тож у випадку виявлення факту заниження платником податків податкового зобов'язання, рівно як і у випадку виявлення факту завищення платником податків податкового зобов'язання, в тому числі і внаслідок декларування неіснуючого об'єкта оподаткування, податковий орган обтяжений обов'язком прийняти з даного приводу податкове повідомлення - рішення. Іншого порядку дій податкового органу як суб'єкта владних повноважень у таких правовідносинах закон не передбачає.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується факт винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень відносно позивача.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не наведено доказів на користь власних тверджень, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи вище вкладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від12.07.11 р. по справі№2а-7339/11/2070 прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.07.11 р. по справі№2а-7339/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.07.11 р. по справі № 2а-7339/11/2070 за позовом ТОВ «Укрінвестпромстрой» до ДПІ у Дзержинському районі м. Харковапро визнання дій неправомірними залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій