Ухвала суду № 22024205, 24.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2011 р.Справа № 2а-8417/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.,

представників сторін: позивача Андросової Я.В., відповідача Кізілова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-8417/11/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський завод транспортного устаткування" <Список >

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова <Текст ><3 особи >

про скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство “Харківський завод транспортного устаткування” (далі по тексту ДП «ХЗТУ, позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі по тексту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, відповідач), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 13.12.2010 року за №00001262330/1 про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість у загальному розмірі 1080766,50 грн. з яких: за основним платежем - 720511 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 360255,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-8417/11/2070 адміністративний позов Державного підприємства “Харківський завод транспортного устаткування” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення за №00001262330/1 прийняте 13.12.2010 року ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, ненадання належної оцінки обставинам справи просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-8417/11/2070; прийняти нову постанову по справі, якою відмовити ДП «ХЗТУ» в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.5 ст.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, п.7.8 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Наполягав на тому, що оскільки отримані послуги по зберіганню майна та по оренді обладнання позивач в бухгалтерському обліку не відніс до загальновиробничих, останні є такими, що не використовувались ДП «ХЗТУ» у господарській діяльності. Зазначив, що позивачем було необґрунтовано включено до складу податкового кредиту протягом 2008 року суму ПДВ по податковим накладним, виписаним у 2007 році та січні, лютому 2008 року. Стверджує, що своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення контролю за своєчасним їх отриманням, є обов`язком платника податків. Вважає, що оскільки ДП «ХЗТУ» не включило суму ПДВ по спірним податковим накладним до складу податкового кредиту того податкового періоду, в якому ці накладні були виписані, і не скористалося своїм правом подання скарги на постачальників, якими своєчасно не було видано податкові накладні, право включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по спірним податковим накладним позивачем втрачено.

Відтак, вважає правомірним донарахування позивачеві податкового зобов`язання по податку на додану вартість в загальній сумі 1080766,50 грн., та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-8417/11/2070 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ДП «ХЗТУ» - відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні, а також у наданих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в Червонозаводському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ДП “ХЗТУ” з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2009 р., валютного законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., за результати якої складено акт №6488/233/14309764 від 09.09.2010р. (т. 1 а.с. 196).

Відповідно до висновку акту №6488/233/14309764 від 09.09.2010р. були встановлені наступні порушення: п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 742937 грн., у тому числі за вересень 2007 р. у сумі 13242 грн., за жовтень 2007 р. у сумі 19375 грн., за березень 2008 р. у сумі 10466 грн., за квітень 2008 р. у сумі 61833 грн., за травень 2008 р. у сумі 149287 грн., за червень 2008 р. у сумі 99171 грн., за липень 2008 р. у сумі 73407 грн., за серпень 2008 р. у сумі 56275 грн., за вересень 2008 р. у сумі 36764 грн., за жовтень 2008 р. у сумі 1718 грн., за листопад 2008 р. у сумі 5120 грн., за січень 2009 р. у сумі 4854 грн., за лютий 2009 р. у сумі 9063 грн., за березень 2009 р. у сумі 10744 грн., за квітень 2009 р. у сумі 11213 грн., за травень 2009 р. у сумі 123484 грн., за липень 2009 р. у сумі 56921 грн. та зменшення від'ємного значення по р.26 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2009 р. на суму 4527грн.

На підставі акту №6488/233/14309764 від 09.09.2010р. Державною податковою інспекцією в Червонозаводському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.09.2010 р. за №00001262330/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1114405 грн. 50 коп., яка складається: з суми основного платежу у розмірі 742 937 грн. 00 коп. та суми штрафних санкцій у розмірі 371 468 грн.50 коп. (т.1 а.с. 217).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова. За результатами розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 22.09.2010 р. №00001262330/0 було скасоване в частині 33639 грн. податкового зобовязання з податку на додану вартість (основний платіж 22426 грн., штрафна (фінансова) санкція 11213 грн.), в іншій частині залишено без змін, а скарга без задоволення. Внаслідок чого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 р. за №00001262330/1, яким ДП «ХЗТУ» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1080 766 грн. 50 коп., яка складається: з суми основного платежу у розмірі 720 511 грн. 00 коп. та суми штрафних санкцій у розмірі 360 255 грн.50 коп. (а.с. 189).

Після отримання вказаного рішення позивач оскаржив його до ДПА у Харківській області та ДПА України. За результатами розгляду повторних скарг, податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 р. за №00001262330/1 було залишено без змін, а скарга без задоволення, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем з порушенням вимог ч.2 ст. 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок ДПІ про непідтвердження звязку між отриманими послугами зі зберігання майна та оренди обладнання від ЗАТ “ХЗТУ” та господарською діяльністю ДП “ХЗТУ” на підставі невключення витрат на ці послуги до виробничої собівартості продукції, що призвело до зайвого віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 212130,00 гривень, а також неможливість включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, виписаних у минулих податкових періодах, чим позивач зависив склад податкового кредиту на загальну суму 543 234,00 гривні.

За результатами дослідження порядку та підстав визначення ДП “ХЗТУ” податкового зобовязання з ПДВ в розмірі 212130,00 грн. по отриманим послугам зі зберігання майна та оренди обладнання, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що зазначене порушення вмотивоване тим, що ДП “ХЗТУ” було зайво віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаним при наданні послуг від ЗАТ “ХЗТУ” по зберіганню майна на суму ПДВ 105505,00 грн., в т.ч. від 31.05.07р. №606 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у вересні 2007р.; від 30.06.07р. № 714 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у жовтні 2007р.; від 31.08.07 р. №971 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у жовтні 2007р.; від 31.12.07р. №1566 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у березні 2008р.; від 31.05.08р. №664 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у вересні 2008р.; від 25.06.08р. №786 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у вересні 2008р.; від 31.07.08р. №950 на суму ПДВ 1266,67 грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у жовтні 2008р.; від 01.07.08р. №876 на суму ПДВ 3866.67грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у жовтні 2008р.; від 31.08.08р. № 1144 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у листопаді 2008р.; від 05.11.09 р. № 1342 на суму ПДВ 3837,82грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у листопаді 2009р.; від 30.06.09р. №718 на суму ПДВ 3950грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у серпні 2009р.; від 31.08.09р. №959 на суму ПДВ 3950грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у серпні 2009р.; від 31.05.09р. №584 на суму ПДВ 3950грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у липні 2009р.; від 31.07.09р. №836 на суму ПДВ 3950грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у липні 2009р.; від 31.01.09р. №56 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у травні 2009 р.; від 31.03.09р. .№325 на суму ПДВ6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у травні 2009р.; від 31.12.08р. №1787 на суму ПДВ 6133,33грн.. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у квітні 2009р.; від 30.11.08р. №1607 на суму ПДВ 6133,33грн.. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у березні 2009р.; від 31.10.08р. №1433 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у лютому 2009р.; від 30.09.08р. №1260 на суму ПДВ 6133,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у січні 2009р.; від 16.07.08р. №910 на суму ПДВ 1000 грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у жовтні 2008р.

Матеріалами справи підтверджено, що вищевказані суми ПДВ були віднесені позивачем до складу податкового кредиту за спірний період за результатами виконання укладеного між позивачем та ЗАТ “ХЗТУ” договору №Н/43-04 зі зберігання майна від 01.08.2004р. (т.1 а.с. 95), відповідно до якого ЗАТ “ХЗТУ” (Зберігач) зобов'язується зберігати майно, передане йому ДП «ХЗТУ» (Поклажодавцем), та повернути останньому це майно в цілості після спливу визначеного цим договором строку, а Поклажодавець зобов'язується сплатити за зберігання обумовлену договором винагороду. Надання послуг зі зберігання за зазначеним договором підтверджується наданими позивачем первинними документами: Специфікаціями від 01.08.2004р. б/н, від 01.05.2007р. б/н, від 01.04.2009р. б/н; Актами приймання-передачі майна на зберігання від 01.08.2004р. б/н, від 01.05.2007р. б/н, від 01.04.2009р. б/н; Актами приймання - передачі майна зі зберігання від 01.05.2007р. б/н, від 01.04.2009р. б/н; Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2007 року - грудень 2009 року, перелік яких містить Додаток №7 до акту перевірки. (т.1 а.с. 96) та вищезазначеними податковими накладними.

Судом встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою укладення вищезазначеного договору на зберігання майна, яке є спеціалізованим обладнанням для виготовлення продукції підприємства, обумовлено відсутністю у ДП “ХЗТУ” придатних для зберігання майна приміщень (відсутність опалення, протікання та руйнування даху, стін), неможливістю переміщення деякого обладнання та тимчасовою відсутністю замовлень на виготовлення підприємством продукції із застосуванням цього обладнання. Майно, передане на зберігання за Договором №Н/43-04 від 01.08.2004р., є спеціальним обладнанням з ПУ, а також надточні координатно-розточні та координатно-шліфувальні станки, що потребують будівництва складних ізольованих від зовнішніх впливів фундаментів. Враховуючи, що їх переміщення (демонтаж), транспортування на площі ДП “ХЗТУ” призведуть до корозії направляючих станин, вузлів, деталей, до виходу з ладу електрообладнання, систем ЧПУ, і насамперед до значних фінансових витрат, з економічної точки зору раціональніше розміщувати таке обладнання на зберігання на площах ЗАТ “ХЗТУ”.

Крім того, за результатами виконання укладеного між позивачем та ЗАТ “ХЗТУ” договору №3/42-А оренди обладнання від 01.03.2005 p. ДП “ХЗТУ” було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, виписаним при наданні послуг від ЗАТ “ХЗТУ” по оренді обладнання на суму ПДВ 106625,00 грн., в т.ч. від 31.07.07р. №865 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у вересні 2007р.; від 30.09.07р. №1122 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у жовтні 2007р.; від 31.12.07р. №1567 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у березні 2008р.; від 31.05.07р. №607 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у травні 2008р.; від 30.04.08р. №523 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у серпні 2008р.; від 31.05.08р. №665 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у вересні 2008р.; від 25.06.08р. №787 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у вересні 2008р.; від 26.06.08р. №793 на суму ПДВ 14250грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у вересні 2008р.; від 27.06.08р. №797 на суму ПДВ 878,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у вересні 2008р.; від 30.09.08р. №1268 на суму ПДВ 6196,67 грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у січні 2009р.; від 31.10.08р. №1434 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у лютому 2009р.; від 30.11.08р. №1608 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у березні 2009р.; від 31.12.08р. №1788 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у квітні 2009р.; від 31.01.09 р. №57 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у травні 2009р.; від 31.03.09р. №326 на суму ПДВ 7108,33грн. Сума ПДВ була включена до податкового кредиту підприємства у травні 2009р.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ЗАТ “ХЗТУ” був укладений договір №3/42-А оренди обладнання від 01.03.2005 p. (т.1 а.с. 35), відповідно до якого ЗАТ “ХЗТУ” (Орендодавцем) передано у користування ДП “ХЗТУ” (Орендарю) майно для промислового використання. Надання послуг з оренди за зазначеним договором підтверджується первинними документами, що були надані позивачем: Специфікаціями від 01.03.2005р. б/н, від 01.05.2007р. б/н,; Актами приймання-передачі майна в оренду від 01.03.2005р. б/н, від 01.05.2007р б/н; Актами приймання-передачі майна з оренди від 01.05.2007р. б/н, від 01.04.2009р. б/н; Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за липень 2007 року - березень 2009 року, перелік яких містить Додаток №7 акту перевірки. (т.1 а.с. 36) та вищезазначеними податковими накладними.

На підставі вказаного договору, у звязку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення підприємства необхідним обладнанням для його повноцінного функціонування, ДП “ХЗТУ” було взято в оренду обладнання, перелік якого зазначений у первинних документах.

Згідно зі статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” бухгалтерський облік процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1 та 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з огляду на досліджені докази та встановлені обставини у справі, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції ДП “ХЗТУ” по отриманню послуг зі зберігання майна та оренди обладнання від ЗАТ “ХЗТУ” використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується належними первинними документами, оформленими у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (акти прийому-передачі), а також податковими накладними, оформленими згідно вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в акті перевірки на необґрунтованість віднесення позивачем витрат з придбання послуг від ЗАТ «ХТЗУ» щодо зберігання майна та оренди обладнання, до складу валових витрат, у звязку з тим, що останні не використані в господарській діяльності, оскільки не проведенні в бухгалтерському обліку по рахунку 91 та рахунку 23, враховуючи наступне.

Відповідно до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 даного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 вказаного Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Слід відмітити, що фактичне отримання позивачем вказаних послуг з боку ЗАТ «ХЗТУ» відповідачем не ставиться під сумнів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, придбані у ЗАТ «ХЗТУ» послуги необхідні підприємству, оскільки передане на зберігання майно є державною власністю та потребує певних умов зберігання, які ДП «ХЗТУ» забезпечити самостійно не має можливості, однак саме на позивача покладено цей обовязок.

Та обставина, що позивач не включив у виробничу собівартість продукції витрати з придбання послуг по оренді обладнання та зберігання майна в бухгалтерському обліку, відобразивши їх в бухгалтерському обліку у складі адміністративних витрат по рахунках обліку витрат звітного періоду 92 «Адміністративні витрати» 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності» не може слугувати підставою для висновку відповідача про неповязаність отриманих послуг з господарською діяльністю ДП «ХЗТУ», оскільки фактичне надання послуг підтверджено актом їх приймання, а чинний на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність виникнення права на податковий кредит у платника податків від порядку формування підприємством в бухгалтерському обліку виробничої собівартості продукції, що виробляється таким платником податку.

Крім того, в порушення пункту 1.7 "Порядку оформлення результатів невиїзної документальної, виїзної планової та позапланової перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. № 327, який діяв на момент проведення перевірки, пункт 1 розділу 3.2.2 Акту перевірки містить необґрунтовані висновки щодо завищення податкового кредиту у періоді, що перевірявся. Висновки щодо завищення податкового кредиту внаслідок не віднесення отриманих послуг до загально виробничих витрат (рахунок 91) та їх не включення у виробничу собівартість продукції ДП “ХЗТУ”, не мають посилань на первинні або інші документи, які б підтверджували висновки щодо порушення завищення податкового кредиту, а тому зроблені з порушенням норм чинного законодавства, отже, є необґрунтованими.

Питання формування податкового кредиту з податку на додану вартість врегульовано, зокрема, підпунктом 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.4.5. п. 7.4. статті 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Положеннями п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент існування спірних правовідносин) передбачено, що податкова накладна є звітним документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність на підприємстві належним чином оформлених податкових накладних (т.1 а.с. 80, 144), отриманих від ЗАТ “ХЗТУ” внаслідок виконання договорів: №3/42-А від 01.03.2005 р. з оренди обладнання (а.с. 35) та №Н/43-04 від 01.08.2004 р. зі зберігання майна (т. 1 а.с. 95), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що суми ПДВ за цими накладними у розмірі 212 130,00 грн. ДП “ХЗТУ” правомірно було віднесено до складу податкового кредиту за відповідні періоди відповідно до вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Щодо висновку акту перевірки про безпідставне віднесення ДП “ХЗТУ” до складу податкового кредиту за 2008 рік сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних в інших податкових періодах на загальну суму 543234,00 грн., колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно реєстру отриманих та виданих податкових накладних, журналу реєстрації несвоєчасно отриманих податкових накладних за березень-грудень 2008 року (т.1 а.с. 15, 226) у березні-грудні 2008 р. позивачем були отримані податкові накладні, виписані у 2007 році та січні, лютому 2008 року, які були включені ДП «ХЗТУ» до складу податкового кредиту протягом 2008 року.

Правила формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин врегульовано положеннями підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

В силу приписів підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які включаються платником податку до складу податкового кредиту повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту є податкова накладна ( п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

Приписами п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону передбачено, що дата виникнення права платника податків на податковий кредит визначається по даті здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до вимог п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов`язань продавця.

Проте, існують випадки, коли період виписки податкових накладних не співпадає з періодом їх отримання.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що Законом України “Про податок на додану вартість” не передбачено будь-якої відповідальності платника податку за таке „запізнення” відображення податкового кредиту, тож і вимоги податкового органу щодо безумовного одночасного (мається на увазі із податковими зобов'язаннями) відображення податкових накладних у складі податкового кредиту є неправомірними.

При цьому слід відмітити, що право на податковий кредит позивач не втрачає, якщо на дату виникнення цього права він ним не скористався. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх податкових періодах.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки не є обовязком позивача подавати до відповідача заяву зі скаргою на постачальників, які на дату виникнення у позивача права на податковий кредит затримають видачу податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, контрагенти ДП «ХЗТУ - не відмовлялися видати позивачу спірні податкові накладні.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що обставини, які викладені відповідачем в акті перевірки, неможливо кваліфікувати як порушення, що передбачені пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки зазначеними нормами не заборонено включати суми ПДВ до складу податкового кредиту звітного податкового періоду за податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах.

Матеріалами справи підтверджено, що під час перевірки, і це не спростовано представником відповідача, перевіряючим надавались спірні податкові накладні, оформлені належним чином, які були включені позивачем до складу податкового кредиту за фактом їх отримання.

З наданих представником позивача копій декларацій з ПДВ за березень-грудень 2008 року, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, журналу реєстрації несвоєчасно отриманих податкових накладних за березень-грудень 2008 року (т.1 а.с. 15, 226, т.2, а.с. 1) судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що перелічені в Додатку 8 до акту перевірки податкові накладні були віднесені підприємством до складу податкового кредиту тих податкових періодів, у яких вони були отримані та відповідають податковим деклараціям з ПДВ за відповідні періоди, у тому числі розділам II додатків 5 до декларацій “Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів”.

Дослідженням копій спірних податкових накладних встановлено, що останні заповнені згідно вимог, передбачених п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ, містять усі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату її виписування, скорочену назву підприємства-позивача та його контрагента, податковий номер продавця та покупця, місце їх розташування, опис та кількість товарів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно переліку податкових накладних за березень-грудень 2008 року, наведених ДПІ в Додатку №8 до акту перевірки та за якими ПДВ було виключено зі складу податкового кредиту, загальна сума ПДВ склала 543223,12 грн., а за фактичними даними податкового обліку ДП “ХЗТУ” на підставі податкових накладних, декларацій з ПДВ (із додатками) та реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень-грудень 2008 року загальна сума ПДВ складає 486844,51 грн. Відхилення складає всього на суму 56378,61 грн. Наданий позивачем помісячний розрахунок "Розбіжності в сумах ПДВ згідно переліку податкових накладних, наведеного ДПІ в Додатку №8 до акту перевірки та даним реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень-грудень 2008 року складених ДП “ХЗТУ”(т.1 а.с. 225) є обґрунтованим.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідачем необґрунтовано виключено зі складу податкового кредиту ПДВ на суму 56378,61грн.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту протягом 2008 року суму ПДВ в розмірі 543234,00 грн., по першій з подій, визначених пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень належним чином не довів.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

За таких обставин, факти вказаних в акті перевірки №6488/233/14309764 від 09.09.2010р. порушень, слід вважати недоведеними, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 13.12.2010 р. за №00001262330/1про визначення позивачеві податкового зобов`язання з податку на додану вартість є протиправним та підлягає скасуванню.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-8417/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Перцова Т. С.

Судді<підпис >

<підпис >Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011р.