Ухвала суду № 22024120, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р.Справа № 2а-11562/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-11562/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33" <Список ><Текст >

до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області <Текст ><3 особи ><3 особа >за участю Харківської міжрайонної прокуратури

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Шляхове ремонтно-будівельне управління № 33", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0009812340 від 23.08.2011р., що ухвалено на підставі акту перевірки №1631/234/05422384 від 10.08.2011р. про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., що прийняте керівником Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області, в частині донарахованої суми сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств, 3011021000, нарахованих на суму дивідендів 2 кв. 2010р. в розмірі 2 064 225,00 грн. (два мільйони шістдесят чотири тисячі двісті двадцять п'ять гривень) за основним платежем та 516056,25 грн. (п'ятсот шістнадцять тисяч п'ятдесят шість гривень 25 коп.) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього в загальному розмірі 2 580 281,25 грн. (два мільйони п'ятсот вісімдесят тисяч двісті вісімдесят одна гривня 25 коп.)..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№ 2-а-11562/11/2070адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі з підстав та мотивів, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував в повному обсязі, посилаючись на законність і обґрунтованість прийнятої судом першої інстанції постанови.

Прокурор в судовому засіданні підтримав доводи відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, представника позивача, представника відповідача, прокурора, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Шляхове ремонтно будівельне управління №33» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 року.

Результати перевірки оформлені актом №1631/234/05422384 від 10.08.2011р.

Відповідно до висновків акту, контролюючим органом встановлене порушення позивачем, в тому числі, п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-VІ (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.2010р. № 2154-VІ та Законом України від 03.12.2010р. № 2774- VІ), в результаті чого занижено податок на прибуток в частині несплати авансового внеску за перевіряємий період на суму 2077989 грн. у т.ч. за 2 кв. 2010р. у сумі 2064225 грн. та за 1 кв. 2011р. на суму 13764 грн.

З дослідженого акту перевірки вбачається, що фактичною підставою для визначення порушень п.п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слугував, викладений контролюючим органом висновок про те, що загальними зборами акціонерів ПАТ «ШРБУ №33» від 23.04.2010р. протокол №1 вказано, що нерозподілений прибуток минулих років, який рахувався станом на 31.12.2009р. в загальному розмірі 27 523,00 тис. грн., направляється на різні витрати, а у фонд виплати дивідендів за результатами діяльності за 2009 рік кошти не виділені.

При цьому, відповідач зазначив, що оскільки пунктом 6.7. розділу 6 редакції Статуту ВАТ ШРБУ №33 від 03.06.2006р. встановлено, що дивіденди виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року, виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі. Дивіденди виплачуються протягом 6 місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок акціонера або іншим чином за рішенням загальних зборів акціонерів, відповідач вважає, що підприємством цілеспрямовано прийнято рішення про виплату дивідендів за 2009 рік у сумі 0,00 грн. з метою ухилення від сплати податку на прибуток підприємств. Виходячи із норм ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-VІ (зі змінами та доповненнями) та п.п. 7.8. ст.7 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями) підприємство повинно було в строк до 01.07.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 30% чистого прибутку, отриманого у 2009 році, та/або нерозподіленого прибутку та внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів. Контролюючий орган зазначив, що підприємство повинно було до 01.07.2010 року нарахувати і виплатити дивіденди грошовими коштами у розмірі не менше 8256,9 тис. грн., проте нарахування і виплата дивідендів не проводилась. Крім того, перевіркою встановлено, що підприємство не підпадає під дію п.п. 7.8.5 п. 7.8 ст. 7 Закону країни «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), тобто підприємство повинно було вносити до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що прибуток платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, оподатковуються за ставкою 25 відсотків до обєкта оподаткування. На підставі цих даних податковий орган прийшов до висновку, що ПАТ «ШРБУ №33» повинно було в термін до 01.07.2010 року внести до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток з суми дивідендів у сумі 2064225,00 грн.

На підставі таких висновків акту перевірки Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення рішення №0009812340 від 23.08.2011р., відповідно до якого Публичному акціонерному товариству «Шляхове ремонтно будівельне управління №33» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств, 3011021000, на загальну суму 2 594 046,25 грн., з яких: за основним платежем 2077989,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 516057,25 грн. з посиланням на встановлене порушення пп. 7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94 (із змінами та доповненнями) з урахуванням вимог ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008р. № 514-VІ (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.2010р. № 2154- VІ та Законом України від 03.12.2010р. № 2774- VІ).

Згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства-емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплат дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Відповідно до п. п. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої п. 10.1 ст. 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

З аналізу зазначених положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, що передумовою для здійснення нарахування та сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток є прийняття платником податку рішення про виплату дивідендів акціонерам (власникам).

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобовязань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» пайовими цінними паперами є цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН).

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що в перевіряємому періоді, а саме з 01.10.2009р. по 31.03.2011р., позивач діяв у формі відкритого акціонерного товариства .

Відповідно до частин першої та другої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім другого речення частини другої статті 20, яке набирає чинності через два роки після опублікування цього Закону. Норми ст. 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" втрачають чинність через два роки з дня набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства".

За вимогами частини п'ятої Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" статути та інші внутрішні документи акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", підлягають приведенню у відповідність з нормами цього Закону не пізніше, ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Дія статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" протягом двох років відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" надає цим нормам статусу складової положень Закону України "Про акціонерні товариства".

Таким чином, до акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України "Про акціонерні товариства", застосовуються положення статей 1 - 49 Закону України "Про господарські товариства" до втрати ними чинності або до моменту приведення статутів акціонерних товариств у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що на позивача розповсюджувались вимоги Закону України "Про господарські товариства", в тому числі, і щодо порядку та способу розподілу прибутку (нарахування та виплати дивідендів на користь акціонерів - власників акцій акціонерного товариства).

Отже, за визначеннями законодавця у період з 30.04.2009р. по 23.04.2011р. одночасно діяли два нормативні акти, яки регулювали діяльність акціонерних товариств: Закон України "Про господарські товариства", який регулював діяльність відкритих та закритих акціонерних товариств, що не привели свою діяльність у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»; Закон України «Про акціонерні товариства», який регулював діяльність публічних та приватних акціонерних товариств, що привели свою діяльність у відповідність до вимог цього закону.

Датою приведення діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності Законом України «Про акціонерні товариств», у відповідності із вимогами цього Закону є дата державної реєстрації змін до статуту, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство або закритого акціонерного товариства на публічне або приватне акціонерне товариство (Розяснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України від 20.05.2011р. №7 «Що порядку застосування окремих положень Закону України Про акціонерні товариства» у зв'язку із втратою чинності статей 1-49 Закону України «Про господарські товариства» у частині, що стосуються акціонерних товариств»).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням чергових загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства Шляхове ремонтно - будівельне управління №33 від 27.05.2011р. позивач був перейменований у публічне акціонерне товариство, у звязку з чим було затверджено нову редакцію статуту акціонерного товариства, яку зареєстровано Державним реєстратором Харківської районної державної адміністрації 02.06.2011р., що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ №043742 від 02.06.2011р.

Таким, чином, виходячи із вищевикладеного, позивач саме з 02.06.2011р. набув статусу публічного акціонерного товариства та на нього розповсюджуються вимоги Закону України Про акціонерні товариства». До цього часу у своїй діяльності позивач правомірно керувався приписами Закону України «Про господарські товариства», що прямо передбачено п. п. 2, 4, 5 розділу ХVII «Заключні та перехідні положення» Закону України «Про акціонерні товариства».

Так, за приписами ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрямки його використання.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" до виключеної компетенції загальних зборів належить затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку (дивідендів), визначення порядку покриття збитків.

Відповідно пункту 6.2 Статуту позивача, затвердженого Загальними зборами учасників від 03.06.2006р. та чинного до 27.05.2011р. - за рахунок чистого прибутку, що залишається у розпорядженні Товариства: виплачуються дивіденди; створюється та поповнюється резервний фонд (капітал); накопичується нерозподілений прибуток (покриваються збитки).

Згідно пункту 6.5 Статуту - загальний обсяг та розмір дивідендів на одну акцію затверджуються Загальними зборами за пропозицією Наглядової ради. Загальні Збори приймають рішення про форму та порядок виплати дивідендів відповідно до чинного законодавства України та Статуту Товариства. На кожну просту акцію Товариства нараховується однаковий розмір дивідендів.

В пункті п.6.7. розділу 6 Статуту позивача в редакції від 03.06.2006р., дивіденди виплачуються один раз на рік за підсумками календарного року. Виплата дивідендів за акціями має здійснюватися тільки у грошовій формі. Дивіденди виплачуються протягом 6 місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів, шляхом перерахування коштів на особовий рахунок акціонера або іншим чином за рішенням загальних зборів акціонерів.

Згідно приписів «Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах», затвердженого Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 25.12.2001р. №386, акціонер реалізує право на отримання доходів від володіння корпоративними правами шляхом отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів. Право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонерного товариства пропорційно частці кожного з учасників мають акціонери, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів. Розподіл та використання прибутку акціонерного товариства здійснюється у порядку, передбаченому законодавством, що регулює діяльність акціонерних товариств, та статутом товариства. Пропозиції щодо розподілу прибутку готуються уповноваженим органом управління товариства та підлягають затвердженню вищим органом акціонерного товариства. Затвердження порядку розподілу прибутку, строку і порядку виплати частини прибутку (дивідендів), питання про затвердження розміру дивідендів належить до виключної компетенції вищого органу акціонерного товариства. Виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Рішення про виплату дивідендів може прийматися лише у випадках, якщо вищим органом акціонерного товариства прийнято рішення про затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства.

Рішення про виплату дивідендів оформляється протоколом, який може містити дані про: розмір дивідендів, що припадає на одну акцію; дату початку та закінчення виплати дивідендів (у разі виплати дивідендів грошима) або термін початку та закінчення приймання заяв від акціонерів у разі їх згоди на направлення нарахованої кожному з них суми дивідендів на збільшення розміру статутного фонду (у разі виплати дивідендів акціями); спосіб виплати дивідендів; порядок виплати дивідендів.

Отже, за звітний 2009 рік, з питання щодо порядку та процедури нарахування та виплати дивідендів позивачем на користь акціонерів слід керуватися положеннями Статуту ВАТ ШРБУ №33 від 03.06.2006р., Законом України «Про господарські товариства», «Положенням про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах».

Виходячи з наведеного слід зазначити, що рішення щодо виплати дивідендів повинно мати низку обов'язкових умов, при яких воно є належним та тягне відповідні правові наслідки, зокрема відповідний обов'язок виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами.

Саме із такого рішення, прийнятого вищим органом акціонерного товариства, випливають, в тому числі, і податкові зобов'язання, які визначив контролюючий орган.

Нормами Закону України «Про господарські товариства» та Статуту ПАТ Шляхове ремонтно - будівельне управління №33, яка була чинною на час прийняття рішення про затвердження результатів діяльності платника податків за 2009 рік (23.04.2010р.), не передбачено, що розмір дивідендів має становити не менше 30% від чистого прибутку.

В протоколі загальних зборів ВАТ Шляхове ремонтно - будівельне управління №33 за №1 від 23.04.2010р. зафіксовано рішення про «затвердження фактичного використання у 2009 році нерозподіленого прибутку минулих років у загальному розмірі 763,1 тис. грн.», «про направлення нерозподіленого прибутку минулих років, що рахується станом на 31.12.2009р. в загальному розмірі 27523,00 тис. грн.»,в якому щодо направлення нерозподіленого прибутку минулих років у фонд виплати дивідендів за результатами діяльності за 2009 рік зазначено 0,00 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про виплату дивідендів за результатами діяльності за 2009 рік вищим органом товариства не ухвалювалось.

27.04.2010р. до Закону України «Про акціонерні товариства» була внесена норма, яка визначала, що розмір дивідендів повинен становити не менше 30% від частого або нерозподіленого прибутку (п.2 ст. 20 зазначеного Закону), яка втратила чинність 30.11.2010р. (визнана неконституційною).

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, з наданих позивачем доказів вбачається, що загальні збори акціонерів ВАТ ШРБУ №33 прийняли рішення про розподіл прибутку за 2009 рік на зборах, що відбулися 23.04.2010р., тобто до набрання чинності цих положень Закону «Про акціонерні товариства», а тому не могли керуватися ними при прийнятті відповідного рішення. Більш того, як зазначено вище, позивач не міг взагалі керуватися положеннями Закону України «Про акціонерні товариства», бо цей закон регулює діяльність публічних та приватних акціонерних товариств, яким станом на 27.04.2010р. позивач не був, отже правомірно керувався положеннями Закону України «Про господарські товариства», який не визначав певного обов'язкового розміру дивідендів.

Закони України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства», «Про державний бюджет України на 2010 рік», «Про деякі питання бюджетного процесу у 2010 році» також не визначали, що з метою нарахування та виплати дивідендів у розмірі не менше 30 відсотків чистого прибутку у звітному році ті або нерозподіленого прибутку, акціонерні товариства, що вже прийняли рішення про затвердження результатів діяльності та розподілу прибутку за результатами діяльності у 2009 році, повинні с цього питання провести повторні або додаткові загальні збори акціонерів.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач не здійснював нарахування та виплату дивідендів на користь акціонерів за результатами діяльності Товариства у 2009 році, оскільки за рішенням вищого органу Товариства у фонд виплати дивідендів було направлено 0,00 грн.

Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дивідендом є платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. Оподаткування дивідендів врегульовано п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Відповідно до п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, провадить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав пропорційно частці його в статутному капіталі підприємства - емітента таких корпоративних прав незалежно від того, чи була діяльність такого підприємства-емітента прибутковою протягом звітного періоду при наявності інших власних джерел для виплати дивідендів, а також від того, чи є наявним прибуток, розрахований за правилами податкового обліку, чи ні.

Щодо наявності у даних бухгалтерського обліку платника податків, а саме по рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» станом на 31.12.2009р., на 31.03.2010р., на 30.06.2010р., на 30.09.2010р. інформації про облік кредитового сальдо в сумі 27 522 735,86 грн., то зазначені помилки у веденні бухгалтерського обліку не є підставою для визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, про що зазначає відповідач, оскільки первинними в даному випадку є рішення вищого органу акціонерного товариства, які повинні бути відображені у бухгалтерському обліку, а не навпаки.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України особливістю провадження в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є те, що обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не виконав і не довів належним чином правомірність власних висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення рішення в частині, що оскаржується позивачем. Висновки акту перевірки про заниження позивачем сум податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.09.2011р. по справі№2а-11562/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Тацій Л.В. Водолажська Н.С. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.