Ухвала суду № 22024108, 16.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/2404/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Охтирської ОДПІ на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. по справі№2а-1870/2404/11

за позовом ТОВ "Євростандарт" <Список ><Текст >

до Охтирської ОДПІ <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011року адміністративний позов ТОВ «Євростандарт» до Охтирської МДПІ Сумської області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 30 вересня 2010 року № 0000342332/0 про визначення суми податкового зобов'язання ТОВ «Євростандарт» з податку на додану вартість в сумі 252027,0 грн. в тому числі:за основним платежем 168018,0 грн. , за штрафними (фінансовими) санкціями 84009,0грн.

Охтирська МДПІ, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що суд при винесенні цього судового рішення порушив норми матеріального права, а саме п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1., 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та просить суд апеляційної інстанції постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. скасувати, прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

ТОВ «Євростандарт» заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає постанову Сумського окружного адміністративного суду обґрунтованою, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в справі доказами та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно п. п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

За п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повязаною визнається особа, що відповідає будь-якій з наведених ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сімї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сімї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини). Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість повязаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 ВР встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обовязковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи податкове повідомлення-рішення Охтирської МДПІ Сумської області, суд першої інстанції виходив з того , що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», отже висновки про заниження позивачем сум податкового кредиту по ПДВ в розмірі 168018,0 грн. та завищення відємного значення з ПДВ в розмірі 206490,0 грн. необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що в період з 11.08.2010 р. по 08.09.2010р. фахівцями Охтирська МДПІ р. проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Євростандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року , за результатами якої складено акт від 13.09.2010 р. №118/2332/32943476.

Перевіркою встановлені порушення позивачем п.4.1 ст.4; п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість сього у сумі 168018 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 року № 0000342332/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 252027, 0 грн. в тому числі:за основним платежем 168018,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 84009,0грн.

Оскільки суми занижених зобовязань з ПДВ по господарським операціям , що зафіксовані в акті перевірки не співпадають з сумою податкових зобовязань, визначених в оскаржуваному податковому повідомлені-рішенні, судом апеляційної інстанції витребувано в ОДПІ розрахунок суми заниженого ПДВ (донарахованої суми ПДВ) ( том 3 а.с.152-153) з якого вбачається, що визначена сума податкових зобовязань з ПДВ у розмірі 168018,00 грн. складається з наступного:

1. Донарахування ПДВ на суму 148308,0 грн. здійснено за рахунок порушення підприємством п.4.1 ст.4,п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з заниженням ТОВ «Євростандарт податкового зобов'язання з ПДВ з доходу, отриманого від надання послуг пов"язаній особі за цінами меншими за звичайні на загальну суму 176420,0 грн. згідно договору оренди обладнання по переробці насіння від 01.02.2007 року за яким позивачем передано ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» в тимчасове користування технологічну лінію по обробці насіння за цінами, що є нижчими від амортизаційних відрахувань.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що засновники ТОВ «Євростандарт» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є одночасно засновниками ТОВ «АТД «Українська генетична компанія».

З матеріалів справи вбачається, що 01.02.2007 року позивачем укладено з ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» договір оренди обладнання відповідно до якого позивачем передано в оренду технологічну лінію по обробці насіння на строк з 01.02.2007 року по 31.12.2009 року з розміром орендної плати 12000,0 грн. на місяць.

Відповідно витягу з ЄДРПОУ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно є засновниками ТОВ «Євростандарт» станом на 28.07.2008 р. Відповідно відомостей з ЄДРПОУ щодо ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» станом на 20.07.07 р., тобто на момент укладення договору оренди обладнання, ОСОБА_1 до складу засновників товариства не входив. ОСОБА_2 входила до складу засновників товариства, однак мала внесок, що є меншим за 20% статутного фонду.

Доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є членами однієї сім'ї або прямими родичами в розумінні п. 1.26 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем не подано, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір оренди обладнання від 01.02.07 р. ТОВ «Євростандарт» укладено з особою, яка не може вважатися пов'язаною.

Розмір щомісячної орендної плати було визначено сторонами в договорі і в подальшому, при входженні ОСОБА_1 до складу засновників ТОВ «АТД «Українська енергетична компанія», не змінено.

В обґрунтування неможливості визначити звичайну ціну оренди обладнання відповідачем надана відповідь відділу статистики у Охтирському районі Сумської області про відсутність інформації щодо вартості оренди технологічної лінії по обробці насіння. Інших доказів неможливості визначити звичайну ціну відповідачем не подано. Також в судовому засіданні представниками відповідача повідомлено про відсутність інформації щодо вартості оренди аналогічного чи подібного обладнання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд обґрунтовано застосував до спірних правовідносин приписи п. п.1.26, п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» , якими визначено що у разі, коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що звичайною є ціна, визначена сторонами договорів оренди обладнання по обробці насіння від 01.02.2007 року та від 01.01.2010 року, а висновки відповідача про заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість з доходу, отриманого від надання послуг повязаній особі за цінами, меншими за звичайні на загальну суму 176420,0 грн. - є безпідставними.

Судом встановлено, що визначення зобовязань з ПДВ на суму 148308,0 грн. повязано з порушенням вимог п. 4.1, п. 4.1.6 ст. 4, п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9, п. 5.7 ст. 5, п. 7.4.1 ст. 7, п. 12.1.5 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо формуванням валових доходів по орендній платі за договором з повязаною особою, що є меншою за звичайну, чим був занижений валовий дохід на суму 882100,0 грн., оскільки вартість оренди є нижчою за амортизаційні відрахування.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2011р. по справі№2а-8710/10/1870, яка набрала законної сили згідно ухвали від 11 липня 2011 р. Харківського апеляційного адміністративного суду визнано висновки відповідача про заниження ТОВ «Євростандарт» валових доходів на суму 882100,0 грн. безпідставними, оскільки звичайною є ціна, визначена сторонами договору, тому згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №2а-8710/10/1870, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

2. Донарахування ПДВ на суму 15122,0 грн. здійснено ОДПІ за рахунок порушення підприємством п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з завищенням податкового кредиту з ПДВ у сумі 27117,0 грн., в тому числі за червень 2007 року у сумі 10417,0 грн., за грудень 2007 року 2500,0 грн., за січень 2008 року у сумі 6700,0 грн. , за травень 2008 року у сумі 7500,0 грн. на вартість отриманих послуг, які не пов»язані з веденням господарської діяльності , оскільки згідно договорів про надання послуг та актів йому-передачі робіт ТОВ «Євростандарт» включило до податкового кредиту отримані послуги від ПАПФ «Нива» по обслуговуванню технологічної лінії по обробці насіння , яку згідно договору оренди № б/н від 01.02.2007 року, передано в тимчасове користування ТОВ «АТД «Українська генетична компанія».

В бухгалтерському обліку товариства зроблені наступні бухгалтерські проводки:

Д-т рах. 104 «Машини та обладнання» К-т рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму 135583,33 грн.;

Д-т рах. 644 «Податковий кредит» К-т рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками « на суму 27116,67 грн.

Як вбачається з матеріалів справи 06.03.2007 року та 01.01.2008 року ТОВ «Євростандарт» укладено з ПАПФ «Нива» договори про надання послуг по обслуговуванню технологічної лінії з обробки насіння.

На виконання зазначених договорів ПАПФ «Нива» видано податкові накладні: № 135 від 27.06.2007 р. на суму ПДВ 10416, 67 грн.; № 636 від 01.12.2007 р. на суму ПДВ 2500,0 грн.; № 57 від 31.01.2008 року на суму ПДВ 6700,0 грн. та № 232 від 31.05.2008 року на суму ПДВ 7500,0 грн. , акти прийму-передачі робіт із додатками .

Згідно із ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.

Стаття 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 т. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності твердження ОДПІ про те, що надані підприємству ПАПФ «Нива» послуги не повязані із веденням господарської діяльності позивача та завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 27117,0 грн. , оскільки договором оренди обладнання за яким позивачем передано ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» в оренду технологічну лінію по обробці насіння на строк з 01.02.2007 року по 31.12.2009 року з розміром орендної плати 12000,0 грн. на місяць, сторонами не визначено за чий рахунок буде здійснюватися технічне обслуговування лінії, тому для можливості подальшого отримання доходу від здачі технологічної лінії в оренду (яка лічиться на підприємстві як основний засіб), технічне обслуговування здійснювалося позивачем на підставі договорів, укладених із ПАПФ «Нива» , що не заборонено чинним законодавством України.

3. Донарахування ПДВ на суму 3965,0 грн. здійснено ОДПІ за рахунок завищення сум податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесено суми податку на додану вартість з отриманих зернових та технічних культур, засобів захисту рослин та ядохімікатів у ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» (в податкових деклараціях за вересень 2008 року, лютий 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, лютий 2010 року та березень 2010 року) за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину . Висновок про нікчемність правочину ґрунтується на тому, що передача товару між зазначеними особами не відбувалась, позивач не має трудових ресурсів для прийняття товару, немає документів, що свідчать про прийняття товарів за кількістю та якістю, не встановлено розумних економічних або інших причин придбання та продажу товарів.

З цих де підстав ОДПІ вважає безпідставним віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум коригувань ПДВ з повернутих зернових та технічних культур , засобів захисту рослин та ядохімікатів від ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» в податкових деклараціях за квітень 2009 року та червень 2009 року на загальну суму ПДВ 3660,83 грн. по накладних № 3 від 30.04.2009 р. на суму ПДВ 3333,33 грн. та № 7 від 01.06.2009 року на суму ПДВ 327,50 грн. та донараховано за наслідками перевірки 493,0 грн.

З цих же підстав ОДПІ вважає безпідставним включення позивачем до складу валових витрат сплачених коштів на придбання товарів у ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» на загальну суму 852391,0 грн. в тому числі за три квартали 2008 року в сумі 48333,0 грн., за 2009 рік 571370,0 грн. та за 1 квартал 2010 року 232688,0 грн.

Суд першої інстанції правомірно послався на факт встановлений судовим рішенням в адміністративній справі - постанову Сумського окружного адміністративного суду від 22.02.2011р. по справі№2а-8710/10/1870, яка набрала законної сили згідно ухвали від 11 липня 2011 р. Харківського апеляційного адміністративного суду , якою висновки відповідача про неправомірне віднесення ТОВ «Євростандарт» до валових витрат 852391,0 грн. визнано безпідставними, тому згідно ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі №2а-8710/10/1870, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді цієї справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом зазначено, що позивачем та ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» укладались договори поставки насіння, засобів обробки насіння та захисту рослин, за якими товар відпускається зі складу продавця в с.Руська Лозова Харківської області. Перевезення здійснюється за рахунок покупця. На підтвердження виконання умов договорів позивачем надані копії платіжних доручень, видаткових та податкових накладних, операції відображені в бухгалтерському обліку, що підтверджується картками рахунку 631.

При цьому, суд зазначив, що відсутність сертифікатів відповідності на товари, що поставлялись, та відсутність ТТН у позивача не свідчить про укладення нікчемних угод, оскільки фактичне виконання умов договорів підтверджується іншими документами, а тому висновок відповідача про нікчемність правочинів та як наслідок необґрунтоване віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених за договорами в сумі 852391,0 грн. є безпідставним.

Також суд зазначив, що ні в акті перевірки, ні в подальших документах , відповідач не надав належних та допустимих доказів відсутності трудових ресурсів у позивача для прийняття товару, не зазначив у який спосіб ним було встановлено яка кількість працівників та яких спеціальностей для цього потрібно.

Порядок операцій з зерном врегульований Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні», але жодна його норма не встановлює перелік документів, які зобовязані мати господарюючі субєкти, що не є зерновим складом, при передачі товару між собою для підтвердження факту прийому-передачі. Оскільки відповідач не досліджував операції з передачею зерна на зберігання на зерновий склад, то доводи про відсутність обовязкових для зберігання документів зроблені відповідачем на припущеннях, без наявності належних та допустимих доказів для цього.

Також, суд дійшов висновку, що доводи відповідача про відсутність розумних економічних або інших причин придбання та продажу товарів, у звязку з відсутністю актів про прийняття товарів за кількістю та якістю, зроблені при нерозумінні норм чинного законодавства, які надають право господарюючому субєкту на свій розсуд укладати договори, визначати їх предмет та суттєві умови, а тому висновок про недоцільність для такого субєкта укладання правочинів або здійснення господарських зобовязань, що не суперечать чинному законодавству, є фактичним втручанням в господарську діяльність субєкта господарювання, що виходить за межи повноважень органу державної податкової служби.

Наявність або відсутність документів по господарським операціям, зокрема відомостей про трудові ресурси для прийняття товару, про прийняття товарів за кількістю та якістю, не може довести або спростувати розумність економічних або інших причин здійснення таких операцій, оскільки підставою для укладання правочину або виконання господарського зобовязання є волевиявлення учасників таких правовідносин, метою яких є отримання прибутку в межах своєї господарської діяльності з урахуванням всіх можливих ризиків.

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю, зокрема товарно-транспортні накладні, затверджені спільним наказом Мінтрансу та Мінстату України № 488/346 від 29.12.95 р., в п. 2 якого було визначено, що ТНН, як форма первинного обліку, є обовязковою для всіх субєктів господарювання незалежно від форми власності. Між тим, зазначений наказ не був зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Крім того, вимоги відносно визначення ТТН в якості бланку строгої звітності скасовані шляхом виключення з Державного реєстру нормативно-правових актів з 31.05.06 р. Інструкції “Про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи”на підставі висновку Міністерства юстиції України № 10/68 від 15.05.06 р., а до Правил перевезення були внесені зміни згідно наказу Мінтрансу України № 493 від 22.05.06 р., які виключили п. 11.2 щодо віднесення до документів строгої звітності ТТН.

За таких підстав, колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про відсутність саме ТТН, які є обовязковими для формування валових витрат, є помилковими. Відповідно обовязковість таких документів для формування податкового кредиту також є безпідставним.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно не погодився із висновком відповідача про неправомірність віднесення суми податку на додану вартість з отриманих зернових та технічних культур, засобів захисту рослин та ядохімікатів у ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» за період вересень 2008 року, лютий 2009 року, травень 2009 року, червень 2009 року, вересень 2009 року, жовтень 2009 року, листопад 2009 року, грудень 2009 року, лютий 2010 року та березень 2010 року за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину та безпідставним віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум коригувань ПДВ з повернутих зернових та технічних культур , засобів захисту рослин та ядохімікатів від ТОВ «АТД «Українська генетична компанія» в податкових деклараціях за квітень 2009 року та червень 2009 року .

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень п.4.1 ст.4, пп. 7.2.3 п. 7.2 , п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 , 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 КАСУкраїни, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Охтирської ОДПІ залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2011р. по справі№2а-1870/2404/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Подобайло З.Г. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 21.11.2011р.