Ухвала суду № 22023978, 23.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2011 р.Справа № 2а-6359/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Русанової В.Б. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засіданняКоцури Т.А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2011р. по справі№2а-6359/11/2070

за позовом Українсько-американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Каіс" <Список ><ОСОБА_1 >

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова <ОСОБА_1 ><3 особи ><3 особа ><за участю ><ОСОБА_1 >

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2011р. позов Українсько- амеріканського спільногопідприємства» Товариства з обмеженою відповідальністю « Каіс» задоволено.

Скасовано податкові повідомлення рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста від 03.09.2010р. №0000440700/0, від 05.10.2010р. №0000440700/1, від 29.12.2010р. №0000440700/2 та стягнуто судові витрати на користь позивача з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу , в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2011р. та прийняти нове рішення про відмову в позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначили про порушення судом першої інстанції пп.7.7.1,пп. 7.7.2,пп. 7.7.3 п.7.7. ст.7 Закону України “ Про податок на додану вартість” та не відповідності висновків суду обставинам справи, оскільки задекларувавши початково за період червень 2008р., березень квітень 2009р. суму бюджетного відшкодування в розмірі 951.526,00грн., платник податків шляхом подання у квітні 2010р. (19.04.2010р. та 20.04.2010р.) уточнюючих розрахунків до податкової декларації з ПДВ підприємство фактично відмовилося від права на отримання згаданого бюджетного відшкодування. За таких обставин, подання платником податків у серпні 2010р. (06.08.2010р.) уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ червня 2008р., березня квітня 2009р., згідно з якими сума в розмірі 951.526,00грн. була знов заявлена до бюджетного відшкодування є неправомірним.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, вислухав суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідив докази по справі, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що Українсько- американське спільне підприємство» Товариство з обмеженою відповідальністю « Каіс» зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців , перебуває на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова, є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка достовірності заявленої Українсько-американським спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Каіс» бюджетного відшкодування з ПДВ в деклараціях за червень 2008р., березень квітень 2009р., за результатами якої складено акт від 26.08.2010р. №8743/070/20023279.

03.09.2010р. ДПІ на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення рішення №0000440700/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 951.526,00грн., в тому числі: за червень 2008р. на суму 129.335,00грн., за березень 2009р. на суму 442.844,00грн., за квітень 2009р. на суму 379.347,00грн.

За наслідками адміністративного оскарження первісне податкове повідомлення -рішення, було залишено без змін, скарга позивача без задоволення, а податковим органом сформовано та направлено на адресу позивача податкові повідомлення рішення від 05.10.2010р. №0000440700/1, від 29.12.2010р. №0000440700/2.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з акту перевірки підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень відповідач зазначив п.п.7.7.1, п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (що діяв на момент виникнення спірних відносин між сторонами), посилаючись на завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 951.526,00грн., а саме : неправомірне подання позивачем 06.08.2010р. уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ, згідно з якими заявлено до бюджетного відшкодування за червень 2008р. суму ПДВ в розмірі - 129.335,00грн., за березень 2009р. суму ПДВ в розмірі - 442.844,00грн., за квітень 2009р. суму ПДВ в розмірі - 379.347,00грн.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За правилами п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Позивачем складені і подані до ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова податкова декларація з ПДВ за червень 2008р., березень, квітень 2009 р. в рядку 25.1 якої (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) задекларовано показник “3.261.361,00грн., “442.844,00грн “379.347,00грн.” відповідно.

Порушень в обчисленні платником податку вказаних показників, проведеною відповідачем перевіркою не виявлено, в акті від 26.08.2010р. №8743/070/20023279 фактів формування платником податку податкового кредиту з ПДВ або відємного значення з ПДВ з недотриманням вимог закону податковим органом не викладено. Судом встановлено, що фактів складання платником податків документів обовязкової податкової звітності з ПДВ у спірних правовідносинах з порушенням законодавства щодо форми, змісту або складу податкових декларацій з ПДВ субєктом владних повноважень при проведенні перевірки не встановлено.

20.04.2010р. позивачем було складено і в електронному вигляді за допомогою засобів електронного звязку подано до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова уточнюючий розрахунок до декларацій з ПДВ за червень 2008р., згідно з яким частина раніше задекларованої до бюджетного відшкодування суми ПДВ в розмірі 129.335,00грн. була виключена з рядку 25.1 декларації з ПДВ.

За матеріалами справи 19.04.2010р. позивачем були складені і в електронному вигляді за допомогою засобів електронного звязку подані до ДПІ у Дзержинському районі м.Харкова уточнюючі розрахунки до декларацій з ПДВ за березень квітень 2009р., згідно з якими раніше задекларовані до бюджетного відшкодування суми ПДВ були виключені з рядків 25.1 декларацій з ПДВ.

З податкових декларацій на додану вартість вбачається, що до іншого рядка декларації ці суми платником податків не включались.

Відповідно до складених позивачем уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ червня 2008р., березня квітня 2009р., які були подані позивачем до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в електронному вигляді засобами електронного звязку 06.08.2010р., позивач задекларував до бюджетного відшкодування за червень 2008р. суму ПДВ в розмірі - 129.335,00грн., за березень 2009р. суму ПДВ в розмірі - 442.844,00грн., за квітень 2009р. суму ПДВ в розмірі - 379.347,00грн.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови ТОВ «Каіс» від отримання бюджетного відшкодування не підтверджені належними доказами та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України “Про ПДВ” платник податку може прийняти рішення про зарахування належної йому повної суми до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації.

Таким чином законодавчо встановлено у який спосіб відбувається фіксування рішення платника податку про відмову від отримання суми бюджетного відшкодування .

Судом встановлено, та не спростовано відповідачем, що позивач не приймав, рішення про відмову від отримання бюджетного відшкодування, не відображав ані в деклараціях з ПДВ за червень 2008р.,березень, квітень 2009р., ані в уточнюючих розрахунках до вказаних декларацій, рішення про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів

З матеріалів справи вбачається, що позивач прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування з ПДВ за зазначені періоди, про що зазначив у відповідній графі податкової декларації, а також подав заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень, а також не довів наявність факту відмову позивача від отримання бюджетного відшкодування.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції , щодо не доведеності відповідачем правомірності прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень, та обґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як прийняту з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.06.2011р. по справі№2а-6359/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Сіренко О.І.

Судді<підпис >

<підпис >Русанова В.Б. Любчич Л.В. <Список ><ОСОБА_1 > Повний текст ухвали виготовлений 28.11.2011 р.