Ухвала суду № 22023439, 15.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2011 р.Справа № 2а-2207/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

<за участю секретаря ><Секретар >

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-2207/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" <Список ><Текст >

до Купянської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ “Іскра”, звернулося до суду з позовними вимогами до Купянської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000042310 від 28 лютого 2011 року та № 0000052310 від 28 лютого 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення рішення № 0000042310 від 28 лютого 2011р. позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 105084,00 грн., в тому числі за основним платежем 84067,00 грн. та за штрафними санкціями 21017,00 грн. за порушення вимог пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1. п.п. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а також згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0000052310 від 28 лютого 2011 р. застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 110389,86 грн. за порушення ст. 4 Указу Президента України від 16 березня 1995р. № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити прзовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ч.2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Фахівцями Купянської обєднаної державної податкової інспекції в Харківській області в січні-лютому 2011 року було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2009 р. по 30 вересня 2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2009 р. по 30 вересня 2010 р.

За результатами перевірки складено акт № 166/23-21214188 від 18 лютого 2011 року, згідно якого зроблено висновок про порушення позивачем пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1. п.п. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 84067 грн., в тому числі за листопад 2009 року на суму 46667,00 грн., за квітень 2010 року на суму 37058 грн., за червень 2010 року на суму 342 грн. Крім того перевіркою виявлено порушення ст. 4 Указу Президента України від 16 березня 1995 р. № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”, яке полягає у тому, що позивач в період з 01 жовтня 2009 р. по 30 вересня 2010 р. перерахував інкасовану виручку в розмірі 136937 грн. від реалізації сільськогосподарської продукції, придбаної у товаровиробника агропромислового комплексу ТОВ “Воля”пізніше наступного дня після зарахування виручки на рахунок постачальника.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято повідомлення рішення № 0000042310 від 28 лютого 2011р., згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 105084 грн., в тому числі за основним платежем 84067 грн. та за штрафними санкціями 21017 грн. за порушення вимог пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1. п.п. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а також податкове повідомлення-рішення № 0000052310 від 28 лютого 2011 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 110389,86 грн. за порушення ст. 4 Указу Президента України від 16 березня 1995 р. № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що дії посадових осіб Куп"янської ОДПІ в Харківській області щодо проведення зазначеної перевірки, складання акту та прийняття податкових повідомлень -рішень № 0000042310 від 28 лютого 2011 року та № 0000052310 від 28 лютого 2011 року є правомірними, вчинені в межах, в обсязі та у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства, а твердження ТОВ "Іскра" про їх незаконність необґрунтовані, безпідставні та такі, що не відповідають дійсності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, доходячи висновку про наявність порушення в частині нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість та формування податкового кредиту з ПДВ позивачем, відповідач взяв до уваги ту обставину, що позивачем завищено суму податкового кредиту на 37400 грн. в квітні 2010 року за рахунок включення до його складу отриманої податкової накладної на придбання металобрухту від ПП “Донмасив”№200401 від 20 квітня 2010 р. на суму 224400 грн., в тому числі ПДВ 37400 грн. Проте дана податкова накладна підписана з використанням факсиміле замість оригінального підпису особи, в результаті чого за наслідками проведеної перевірки зменшено податковий кредит за квітень 2010 року з податку на додану вартість в сум 37400 грн.

Крім того, податковий кредит сформовано в звязку з господарськими правовідносинами, яки мали місце з ПП “Лувітек”, з яким позивачем укладено договір про надання послуг б/н від 01 листопада 2009 р., згідно умов якого позивач (замовник) доручив ПП “Лувітек”(виконавець) виконання робіт з капітального ремонту печей електричних ИСТ в кількості 2 штуки; загальна вартість виконуваних робіт 280000 грн.

При дослідженні в ході перевірки взаємовідносин щодо виконання зазначеного договору податковим органом було встановлено, що на виконання робіт сторонами складено акти виконаних робіт: № ОУ - 0000053 від 25 листопада 2009 р. на капітальний ремонт печі електричної ИСТ загальною вартістю 127541, 67 грн., крім того ПДВ 25508,33 грн.; № ОУ 0000054 від 11 листопада 2009 р. на капітальний ремонт печі електричної ИСТ загальною вартістю 105791,67 грн., крім того ПДВ 21158,33 грн., а також акти без номеру, дати та місця складення, які затверджено 11 листопада 2009р. директором позивача ОСОБА_1 та директором ПП “Лувітек”ОСОБА_2 на суму виконаних робіт 126950,00 грн., в тому числі ПДВ 21158, 33 грн. та затверджений 25 листопада 2009 р. акт на суму виконаних робіт 153050 грн., в тому числі ПДВ 25508, 33 грн.

При цьому відповідачем було враховано, що згідно домовленості сторін весь обсяг робіт за договором виконується на обладнанні виконавця за місцем його розташування (м. Луганськ), згідно складених актів виконаних робіт роботи виконано, відремонтовані прибори (двигун електричної печі, генератор, конденсаторні батареї, індуктор, падина) було демонтовано, виконано їх ремонт, здійснено монтаж, виконано лабораторні іспити до та після ремонту, надано послуги з перевезення відремонтованих приборів). Проте до перевірки не було надано жодних документів, які б підтверджували перевезення (доставку) вантажу від замовника до виконавця робіт та в зворотному напрямку після виконання робіт з м. Луганськ до м. Купянськ.

Також згідно наданих первинних документів під час перевірки не виявлено таких документів, які є складовою частиною комплекту перевізних документів відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644 (зареєстровано в Мінюсті України 24 листопада 2000р. за № 863/5084).

Крім того, при прийнятті рішення відповідачем враховано інформацію Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, згідно яких ПП “Лувітек”згідно розрахунку комунального податку за 4 квартал 2009 року мав чисельність працюючих 3 особи, згідно інших відомостей не мало власних основних засобів для ведення господарської діяльності.

З огляду на викладене, на думку відповідача, ТОВ "Іскра" не підтверджено належними документами факт виконання умов зазначеного договору та фактичного виконання і прийнятті робіт за ним, а також ознаки нікчемності укладеного правочину як такого, що суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, оскільки спрямований не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а надання безпідставної податкової вигоди контрагенту.

Колегія суддів зазначає, що п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пп. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, який діяв на час виникнення спірних відносин не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не підтверджено належними доказами фактичне виконання робіт за договором, у звязку з яким ним в подальшому сформовано податковий кредит з ПДВ.

При цьому, відповідачем, як субєктом владних повноважень-податковим органом, в ході проведеної перевірки правомірно та обґрунтовано встановлено відсутність належних документів, які згідно чинного законодавства та стандарту ведення бухгалтерського обліку підтверджують факти виконання укладеного договору та в повній мірі доведено в суді свою правову позицію з даного питання.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст. 4 Указу Президента України від 16 березня 1995 р. № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, позивач придбав зерно пшениці 3 класу від сільськогосподарського виробника ТОВ “Воля”на загальну суму 481020 грн. Придбану пшеницю позивач реалізував СВК по виробництву яловичини на суму 267776 грн.

Відповідно до ст. 4 Указу Президента України від 16 березня 1995р. № 227/95 “Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України”підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо не зарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу, органами державної податкової служби у безспірному порядку стягується до місцевого бюджету штраф в розмірі 50 відсотків від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам. Крім того, такими підприємствами сплачується пеня в розмірі 1,5 відсотка від суми платежу на користь товаровиробника сільськогосподарської продукції та продовольства і 1,5 відсотка від суми платежу до місцевого бюджету за кожен банківський день прострочення платежу, якщо більший розмір не обумовлено угодою сторін, з подальшим спрямуванням нарахованих сум на підтримку товаровиробників сільськогосподарської продукції.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що проведеною перевіркою обґрунтовано встановлено, що в порушення зазначеної норми позивачем не дотримано встановлених нею термінів та несвоєчасно перераховано кошти постачальнику ТОВ “Воля”, що підтверджується виписками банку по рахунку № 26005301560 Купянського ВОБ 0939 філія № 9.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає , що вимоги позивача щодо визнання недійсними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000042310 від 28 лютого 2011 року та № 0000052310 від 28 лютого 2011 року є неправомірними, не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року по справі№2-а-2207/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Іскра" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі№2а-2207/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Катунов В.В.

Судді<підпис >

<підпис >Ральченко І.М. Рєзнікова С.С. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >