Постанова № 22023167, 22.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2011 р. Справа № 2а-2712/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Русанової В.Б.

за участю секретаря судового засіданняСавченко О.В., Коцури Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. по справі№2а-2712/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Україна" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лідер-Україна"(далі ТОВ "Лідер-Україна") звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) про скасування податкових повідомлень-рішень.

В позовній заяві просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000301800/0 від 25.10.2010 року та № 0000301800/1 від 03.12.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що висновки податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, отриманих по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Балакліяпродукт" (далі ТОВ "ТД Балакліяпродукт") є неправомірними, оскільки взаємовідносини мали реальний характер, а тому ТОВ "Лідер-Україна", маючи належним чином оформлені податкові накладні, правомірно сформувало податковий кредит.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2011 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0000301800/0 від 25.10.2010 року, № 0000301800/1 від 03.12.2010 року.

Не погодившись з даною постановою суду, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що під час проведеної перевірки ТОВ "Лідер-Україна" було встановлено правові відносини з ТОВ "ТД Балакліяпродукт". Відповідно до інформації ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова від 14.06.2010 №3794/7/18-014 було повідомлено, що згідно із висновками проведеної позапланової виїзної перевірки по підприємству ТОВ «ТД«Балакліяпродукт» за період листопад 2009 року, за результатами якої складено Акт від 18.03.2010р. №1363/182/34631729, було встановлено недодержання вимог ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивілього кодексу України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТД «Балакліяпродукт» з постачальниками ПП «Ранчо» та ВАТ «Хімтекстильмаш», а також виявлено, що дані, які відображені ТОВ «ТД«Балакліяпродукт» у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання товарів, податкового зобовязання та податкового кредиту за перевіряємий період є недійсними. Таким чином відповідач дійшов висновку, що угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ «ТД «Балакліяпродукт» з покупцями товарів та послуг, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Вважає, що виявлені ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, під час проведеної перевірки, порушення ТОВ "Лідер-Україна" вимог діючого законодавства є обґрунтованими, а прийняті на їх підставі оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Лідер-Україна" документально належним чином були оформлені усі господарські операції щодо отримання товару від ТОВ «ТД «Балакліяпродукт», а тому позивачем було правомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачених позивачем в ціні отриманих товарів від ТОВ «ТД«Балакліяпродукт». В звязку з чим, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, було безпідставно виключено зі складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені позивачем в ціні товару, отриманого від ТОВ «ТД «Балакліяпродукт» та визначено суму податкового зобовязання у розмірі 65788,35 грн. (в т.ч. за основним платежем 43858,9 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 21929,45 грн.). Відповідачем, як субєктом владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не було доведено, що реалізовані позивачу ТОВ «ТД «Балакліяпродукт» товари, були придбані останнім по правочинам із постачальниками ПП «Ранчо» та ВАТ «Хімтекстильмаш», які були визнані нікчемними.

Колегія суддів з даними висновками суду не погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова у період з 20.09.2010 року по 21.09.2010 року проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "ЛІДЕР-УКРАЇНА" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з ТОВ "ТД Балакліяпродукт" за листопад 2009 року, за результатами якої складено Акт № 4581/18-012/35072660 від 15.10.2010 року.

На підставі вище зазначеного Акту ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000301800/0 від 25.10.2010 року, яким ТОВ "ЛІДЕР-УКРАЇНА" визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 65788,35 грн. (в т.ч. за основним платежем 43858,9 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 21929,45 грн.).

Позивач, не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням провів процедуру його адміністративного оскарження. За результатами розгляду, скарги були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. З метою встановлення нових граничних строків сплати податкового зобовязання ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000301800/1 від 03.12.2010 року та таку ж суму.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу за результатами перевірки, щодо неправомірного віднесення сум до податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "ТД Балакліяпродукт" за листопад 2009 р., які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків і як наслідок не пов'язані з власною господарською діяльністю.

Як було встановлено під час розгляду справи, 09.11.2009 року між ТОВ "ЛІДЕР-УКРАЇНА" (Покупець) та ТОВ "ТД Балакліяпродукт" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу № 9, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця товар, а Покупець сплачує вартість отриманого товару.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "ТД "Балакліяпродукт" продало ТОВ "ЛІДЕР-УКРАЇНА" товари (в перевіряємий період) на загальну суму 263153,40 грн., в т.ч. ПДВ 43858,90 грн.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що перевіркою ТОВ "ТД " Балакліяпродукт" співробітниками ДПІ Червонозаводському районі м. Харкова було встановлено порушення товариством норм чинного законодавства, а саме:

- ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ТД «Балакліяпродукт» з постачальником робіт ПП «Ранчо», ВАТ „Хімтекстильмаш" та не визначений контрагент іпн. 328598001635.;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР. Дані, відображені ТОВ «ТД «Балакліяпродукт» у деклараціях з податку на прибуток за період ІУ квартал 2009року в частині валових витрат - не є дійсними на суму 9 291 666,65 грн., в частині валового доходу - не є дійсними на суму 9 291 666,65 грн.;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.3, ст. 4, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97- ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Колегія суддів зауважує, що наслідки в податковому обліку платника створює лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. І в разі, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку ТОВ "Лідер Україна" податкових накладних та доказів сплати продавцям вартості товару (послуг) з ПДВ.

Водночас ст. 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» ( далі Закон №996) визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи, в тому числі і видаткові накладні, акти виконаних робіт, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.

Відповідно до п. п.3.1 п.3 Договору купівлі-продажу №9 від 09.11.2009 р., укладеного між позивачем та ТОВ "ТД "Балакліяпродукт" базис поставки передбачений на умовах франко-склад м. Харків (Інкотермс 2000).

Зважаючи на вище зазначені умови поставки, колегія суддів зазначає, що позивачем як в суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду не було надано доказів на підтвердження транспортування товару від ТОВ "ТД "Балакліяпродукт".

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано і судом не встановлено доказів реального виконання поставки товару від ТОВ "ТД "Балакліяпродукт" , а саме доказів перевезення даного товару, виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товару за кількістю та якістю тощо.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину. Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, надання послуг з його перевезення вказує на відсутність реального виконання договору.

Таким чином, сторони вказаних договорів ставили за мету не виконання цих договорів, а складання документів, які б дали правові підстави отримати податкову вигоду та ухилитися від сплати податку до бюджету.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Між тим. сторони, укладаючи вищевказаний договір поставки не ставили за мету здійснення господарської діяльності, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції (послуг) та отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджет.

Відповідно до ст. 228 ІДК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Отже, правочин укладений між позивачем та ТОВ "ТД "Балакліяпродукт" суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в порушення вимог п.п. 2.2. п.2 Договору №9 від 09.11.2009 р., оплата за товар проведена згідно прибуткового касового ордеру. Доказів щодо підтвердження наявності взаємної домовленості між сторонами, щодо зміни форми оплати по зазначеному договору, суду позивачем не надано.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає вимоги відповідача, викладені в апеляційній скарзі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання суду першої інстанції про правомірності формування позивачем податкового кредиту через наявність у нього належним чином завірених податкових накладних, колегія суддів вважає помилковими, оскільки наявність податкових накладних є обов"язковою підставою для формування податкового кредиту, проте не вичерпною, оскільки предметом доказування по даній справі є обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2011р. по справі№2а-2712/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Україна" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Сіренко О.І. Русанова В.Б. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В. Повний текст постанови виготовлений 28.11.2011 р.