Ухвала суду № 22022892, 16.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 р.Справа № 2а-15770/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Жигилія С.П.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Воробйова О.О.

представника відповідача Щербак Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурза" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. по справі№2а-15770/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурза"

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гурза», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просив:

-визнати неправомірними дії Харківської ОДПІ щодо зменшення від'ємного значення, що переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у рядку 22.2 на суму 27294,00 грн.;

- зобов'язати Харківську ОДПІ провести по картці особового рахунку з ПДВ ТОВ «Гурза», код ЄДРПОУ 35408058 збільшити значення від'ємного значення, що переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у рядку 22.2 на суму 27294,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на невідповідність висновків акту перевірки Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області №4497/234/35408058 від 02.11.2010 р. щодо нікчемності укладених спірних право чинів вимогам законодавства та фактичним обставинам, оскільки за результатами придбання у ПП «Еліт-Агро-Транс»товару, ТОВ «Гурза»правомірно включено до складу податкового кредиту суму у розмірі 27293,58 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. відмовлено позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.06.2011р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття

оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач не скористався правом подання письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, представника

відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Гурза»з питань правомірності формування податкового кредиту у липні 2009 року по взаємовідносинам з ПП «Еліт-Агро-Транс»(код ЄДРПОУ 35972541) та правильності обчислення ПДВ за липень 2009 року.

За результатами перевірки 02.11.2010 р. складено акт № 4497/234/35408058 , згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: в липні 2009 року завищено суму податку на додану вартість в розмірі 27293, 58 грн. (а.с.12-19).

На підставі акту перевірки Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією Харківської області внаслідок вказаного порушення підприємству ТОВ «Гурза»за липень 2009 року зменшено від'ємне значення, що переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у рядку 22.2 - на 27294,0 грн. (48612,0 грн. - 27294,0 грн. = 21318,0 грн.).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 27293,58 грн., оскільки внаслідок завищення податкового кредиту відбулось заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду.

Суд першої інстанції мотивував судове рішення і тим, що позивач, заперечуючи проти висновків акту про результати перевірки №4497/234/35408058 від 02.11.2010 р. та підтримуючи позовні вимоги, не надав належних доказів, які б спростовують доводи податкового органу про відсутність необхідних умов для здійснення ПП «Еліт-Агро-Транс»відповідної господарської діяльності, передбаченої договором з позивачем, який за таких обставин не відповідає вимогами ч.5 ст.203 ЦК України як такий, що не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, позивач у

липні 2009 року мав господарські правовідносини з ПП «Еліт-Агро-Транс», про що свідчить договір купівля-продажу (без номеру) від 22 липня 2009 року.

Згідно умов зазначеного договору, ТОВ «Гурза»придбало у продавця, ПП «Еліт-Агро-Транс», товар пшеницю у кількості 230,12 т. Сума договору 163385,00 грн. з урахуванням ПДВ 27230,87 грн. Поставка товару здійснюється зі складу продавця, його, ПП «Еліт-Агро-Транс», транспортом на склад покупця, ТОВ «Гурза»(а.с.41-42).

ПП «Еліт-Агро-Транс»виписано податкові накладні № 495 від 23.07.09р. та № 511 від 30.07.09р., які ТОВ «Гурза»включені до реєстру отриманих податкових накладних в липні 2009 року, до складу податкового кредиту по ПДВ декларації з податку на додану вартість за липень 2009 року (№ 44158 від 10.08.2009 ряд.4[359725420354]. Розрахунки проводились грошовими коштами в касу постачальника на ну суму 162 761,50 грн. ( 43-46, 49, 98-101).

За результатами документальної невиїзної перевірки, проведеної фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з питань діяльності ПП «Еліт-Агро-Транс»(код за ЄДРПОУ 35972541) за період з 07.07.2008 року по 29.04.2010р., 28.05.2010 року складено акт № №987/23-03-05/35972541, відповідно до висновків якого у ПП «Еліт-Агро-Транс»відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду, а саме: відсутні трудові ресурси, необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом перевіряємого періоду щодо здійснення придбання і продажу сільськогосподарської продукції; встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів (а.с.121-144).

Суд першої інстанції правомірно вважав, що наведене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ПП «Еліт-Агро-Транс»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, а право чини, укладені від імені ПП «Еліт-Агро-Транс»не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. Отже, правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено суми до податкового кредиту, по операціях з ПП «Еліт-Агро-Транс»по суті спрямований на незаконне заволодіння майном держави у вигляді податків та суперечить інтересам держави і суспільства і вважається таким, що порушує публічний порядок, а згідно ч. 2 статті 228 Цивільного Кодексу є нікчемним.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про реальність укладеної угоди між позивачем та його контрагентом, ПП «Еліт-Агро-Транс», з посиланням на те, що придбана пшениця в подальшому була реалізована, оскільки такі доводи спростовуються письмовими доказами, наданими самим позивачем.

Так, п.2.1 та п.51 договору купівлі продажу від 22 липня 2009 року свідчать про те, ПП «Еліт-Агро-Транс» поставляє 230,12 т пшениці (без зазначення ґатунку) власним транспортом зі свого складу на склад ТОВ «Гурза»(а.с.41-42).

Акт перевірки від 28.05.2010 року свідчить про те, що у ПП «Еліт-Агро-Транс» відсутні складські приміщення (а.с.121-144).

Позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження наявності у нього складських приміщень.

Натомість представник позивача стверджував, що придбана пшениця зберігалась на елеваторі, про що свідчить договір складського зберігання сільськогосподарської продукції, укладений 22 липня 2009 року між позивачем та ЗАТ «Гутянський елеватор»(а.с.53-58).

Однак, як свідчить зміст п.1.1 зазначеного договору, поклажодавець (позивач) зобовязався передати зерновому складу до 01 грудня 2009 року 5000 т (одиниця виміру тонна), а зерновий склад зобовязаний її прийняти на зберігання на умовах, визначених цим договором.

Позивачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції доказів на підтвердження виконання умов зазначеного договору (акт приймання пшениці, відомість складського обліку тощо).

Суд апеляційної інстанції не приймає як належний доказ обґрунтованості позовних вимог позивача та відхиляє доводи його представника про те, що подальший продаж пшениці є свідченням реальності угоди між ТОВ «Гурза»та ПП «Еліт-Агро-Транс», оскільки відповідно до договору купівлі-продажу № 2812/1-КП від 28 грудня 2009 року , укладеного між ТОВ «Гурза»та ТОВ «Трансхлібекспорт», позивач продав 839,750 т пшениці 6-го класу (а.с.59-61).

Представником позивача не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що за зазначеним договором позивачем була продана саме та пшениця, яка раніше придбана ним у ПП «Еліт-Агро-Транс», оскільки вона за кількістю та ґатунком (класом) відрізняється від придбаної, як і не надано доказів де саме зберігалась така її кількість, оскільки за договором від 22 липня 2009 року сторони уклали угоду про те, що ЗАТ «Гутянський елеватор»зобовязується прийняти на зберігання до 01 грудня 2009 року меншу кількість зерна. Позивачем, як зазначено вище, не надано доказів на підтвердження виконання умов договору зберігання зерна, як і не надано доказів його пролонгування на 27 днів, оскільки позивач уклав договір купівлі-продажу зерна пшениці 28 грудня 2009 року.

Наведене свідчить про правомірність висновку податкового органу що ТОВ «Гурза», в порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ПП «Еліт-Агро-Транс»у липні 2009 р. на суму 27293,58 грн. і суд першої інстанції дав належну правову оцінку встановленим обставинам у справі.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. (Підпункт 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».)

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. (Підпункт 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».) Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».)

Податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».)

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».)

З вищенаведених положень Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»існують декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної; придбання товарів (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності платника податку; сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

З наведеного слідує, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 27293,58 грн.

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Таким чином, внаслідок завищення податкового кредиту відбулось заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту відповідного звітного податкового періоду.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача у правовідносинах, що виникли між ним та позивачем, кореспондуються з приписами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар)

доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, відповідно до вимог ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, довів правомірність своїх заперечень проти адміністративного позову позивача, законність та обґрунтованість прийнятих ним рішень.

Натомість позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від30.06.2011р. по справі№2а-15770/10/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Гурза" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від30.06.2011 р. по справі

№2а-15770/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гурза" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >