Ухвала суду № 22022865, 14.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 р.Справа № 2а-2307/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Нагорного Є.Ф.

представника відповідача Кучеренко О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.05.2011 р. по справі №2а-2307/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Комплект"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія “Восток-Комплект”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000291800/0 від 13.05.2010 р., № 0000291800/1 від 16.06.2010 р., № 0000291800/2 від 28.07.2010 р., №0000291800/3 від 14.10.2010 р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1.389.108,00грн. (основний платіж - 926.072,00грн.; штраф - 463.036,00грн.).

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на неправомірність висновків акту перевірки від 26.04.2010р. №2621/1800/31643899, зазначивши, що при обчисленні податку на додану вартість ТОВ не допустило порушень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки відсутність первинних документів зумовлена їх вилученням органом податкової міліції, що унеможливило їх пред'явлення контролюючому органу на момент проведення перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від31.05.2011р.

адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Восток - Комплект" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова №0000291800/0 від 13.05.2010р., № 0000291800/1 від 16.06.2010 р., №0000291800/2 від 28.07.2010 р., № 0000291800/3 від 14.10.2010 р. про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1.389.108,00грн. (основний платіж - 926.072,00грн.; штраф - 463.036,00грн.).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.05.2011р. та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття

оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника

позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що

позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія "Восток-Комплект", зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа, що підтверджується, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи; як платник податків, зборів (обовязкових платежів) знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість (т.1, а.с.10-11).

У період з 15.04.2010 р. по 21.04.2010 р. Державною податковою інспекцією у

Дзержинському районі міста Харкова проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія “Восток-Комплект” з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків за період з 01.06.2008 р. по 31.12.2008 р.

За результатами проведеної перевірки 26.04.2010р. складено акт №2621/1800/31643899, згідно з висновками якого перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ сум податків, які не підтверджені податковими накладними та іншими подібними документами на загальну суму 926072 грн. (т.1, а.с.138-146).

На підставі акту перевірки ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова 13.05.2010 р. прийнято податкове повідомлення рішення №0000291800/0 , яким ТОВ Компанія “Восток-Комплект” визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1.389.108,00грн., у тому числі: основний платіж - 926.072,00грн.; штрафні (фінансові) санкції - 463.036,00грн. (т.1, а.с.9).

Позивач, не погодившись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Рішеннями податкового органу залишено без змін податкове повідомлення рішення №0000291800/0 від 13.05.2010 р., а скарги ТОВ Компанія “Восток-Комплект” без задоволення.

З метою доведення до платника податків нового граничного строку сплати податкового зобовязання, відповідачем прийнято та направлено на адресу позивача податкові повідомлення-рішення №0000291800/1 від 16.06.2010 р., №0000291800/2 від 28.07.2010 р., №0000291800/3 від 14.10.2010 р. (т.1, а.с.148-150).

Також встановлено, що між позивачем, ТОВ "Компанія "Восток-Комплект" (генеральний підрядник) та ТОВ "Релан" (субпідрядник) укладено договори субпідряду на виконання робіт від 12.08.2008р. №12/08/5-2008, від 21.04.2008р. №21-1/04-2008, від 28.08.2008 р. № 27-1/08-2008, від 19.11.2008 р. № 19/11-В, від 09.12.2008 р. № 9/12- В (т.1, а.с.14, 18, т.2, а.с.1-2).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Релан» підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” .Доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами підряду відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав.

На момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ТОВ "Релан" мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Посилання позивача про передачу податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Релан" на адресу ТОВ "Інфолюкс" і вилучення таких документів органом досудового слідства суб'єктом владних повноважень в ході судового розгляду справи не спростований.

Оскільки на момент включення цих податкових накладних до складу податкового кредиту з ПДВ оригінали податкових накладних були наявні в розпорядженні позивача, що не заперечувалось відповідачем ні в ході перевірки, в ході розгляду справи, а в подальшому згадані документи вибули з розпорядження ТОВ "Компанія "Восток-Комплект" поза волею даного суб'єкта господарювання за рішенням органу досудового слідства, то в такому випадку відсутність податкових накладних не може бути визнана законною підставою для самостійного визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків.

Оплата вартості робіт здійснювалась позивачем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, оскільки здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем, ТОВ "Компанія

"Восток-Комплект" (в якості генерального підрядника) та ТОВ "Релан" (в якості субпідрядника) було укладено договори субпідряду на виконання робіт від 12.08.2008р. №12/08/5-2008, від 21.04.2008р. №21-1/04-2008, від 28.08.2008 р. № 27-1/08-2008, від 19.11.2008 р. № 19/11-В, від 09.12.2008 р. № 9/12 В.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення

№ 0000291800/0 від 13.05.2010 р. слугували висновки відповідача в акті перевірки від 26.04.2010р. №2621/1800/31643899 про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту з податку сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від ТОВ “Релан”, яких не надано позивачем під час проведення перевірки.

В ході розгляду справи судом першої інстанції з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з письмовими доказами, встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та згаданим вище контрагентом, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності наміру у сторін зазначених правочинів безпідставно одержати податкову вигоду податковий орган ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду судом першої та апеляційної інстанції не мав.

Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг дієздатності та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили явну нерозумність, нерозсудливість або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ “Релан” договорів субпідряду відповідачем до суду не надано, а судом самостійно, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Згідно ст. 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Письмові докази, що були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанції, а саме: копії актів виконаних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт та загальні відомості ресурсів, а також податкові накладні, банківські виписки про рух грошових коштів, підтверджують реальність виконання зобов'язань за вказаними договорами (т. 1, а.с.106-125, 166-254, т.2, а.с.3-11).

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”, спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів не виявлено.

Відповідач, заперечуючи проти позову, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, не посилався ні на відсутність у ТОВ “Релан” статусу платника ПДВ, ні на завищення вартості робіт, ні на несумісність зазначених в перелічених документах робіт з власною господарською діяльністю позивача - ТОВ Компанія “Восток-Комплект”.

В ході перевірки ДПІ не встановлено проведення ТОВ Компанія “Восток-Комплект” збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності результатів отриманих від ТОВ “Релан” робіт, виконання цих робіт власними силами позивача чи виконання цих робіт іншою особою, як і не встановлено фактів взаємопов'язаності ТОВ “Релан” та позивача; не встановлено у позивача, ТОВ Компанія “Восток-Комплект”, наміру, спрямованого на отримання за договорами субпідряду інший результат, ніж виконання будівельних та ремонтних робіт, а також не встановлено обізнаності ТОВ “Релан” та ТОВ Компанія “Восток-Комплект” щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди ( в тому числі і податкової).

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом у суді апеляційної інстанції, відповідач при здійсненні перевірки позивача та складанні акту не перевіряв фактичне виконання робіт, що є предметом договорів підряду.

Письмові докази свідчать про те, що ТОВ Компанія “Восток-Комплект”

(в якості підрядника) укладено договори підряду з наступними контрагентами: з Харківським університетом Повітряних сил (як замовником) № 318 від 22.09.2008 р., предметом якого є поточний ремонт центрального входу, роздягалень, душових та туалетів с/к “Зірка”, № 345 від 14.11.2008 р. на поточний ремонт у будівлі військового містечка № 170, № 369 від 19.12.2008 р. на поточний ремонт опалювання військового містечка №170, № 372 від 13.11.2008 р. на поточний ремонт курсантського клубу військового містечка №170, № 373 від 19.12.2008 р.; з КЕВ м. Харків (як замовником) № 93 від 30.10.2008 р. на поточний ремонт санвузла 1 поверху казарми 124/27, військове містечко за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 228; з ТОВ “ДонецькМонолит” (як замовником) №27/08 від 27.08.2008 року по поточному ремонту виробничих та побутових приміщень на території п/ф “Донецька”, №10-11 від 10.11.2008 р., №04-12 від 04.12.2008 р.; з ТОВ “МонолитЛуганськ” (як замовником) №1-С від 07.03.2008 року по поточному ремонту виробничих та побутових приміщень на території птахофабрики “Червоний прапор” (т.2, а.с.12-26, 48-49, 66-67, 86-87, 107-108, 118-119, 137-138).

Факт реального виконання умов зазначених угод підтверджується письмовими доказами: довідками про вартість виконаних підрядних робіт, актами приймання виконаних підрядних робіт, відомостями ресурсів, розрахунками прямих та загально виробничих витрат, локальними кошторисами (т.1, а.с.166-254, т.2, а.с.3-11, 27-47, 50-65, 68-85, 88-106, 109-117, 120-136, 139-176).

Оплата вартості робіт здійснювалась позивачем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів (т.2, а.с.177-211).

Враховуючи приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, суд першої інстанції правомірно посилався на те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), матеріали справи не містять.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що за результатами співвідношення

та оцінки предметів договорів, укладених позивачем з ТОВ “Релан”, з предметами договорів, укладених позивачем із вказаними суб'єктами господарювання, не виявлено доказів відсутності у позивача, ТОВ Компанія "Восток-Комплекст", виробничої необхідності укладати правочини з ТОВ "Релан".

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З положень наведеної норми закону слідує, що в разі, коли суми податку були сплачені платником податку на користь продавця (постачальника) товарів (робіт, послуг), котрий має статус платника ПДВ, то відсутність оригіналів податкових накладних є підставою виключно для застосування фінансових санкцій.

Правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що податковий орган не заперечуючи наявність у ТОВ "Релан" статусу платника ПДВ, а також не заперечуючи реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Релан», всупереч приписам п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у спірних правовідносинах замість нарахування лише штрафних санкцій самостійно визначив основний платіж по податковому зобов'язанню з ПДВ.

Суд першої інстанції правомірно вважав належним доказом надані копії податкових накладних, складних ТОВ «Релан», податок за якими позивачем віднесено на збільшення податкового кредиту з ПДВ, врахувавши, що вони не містять дефектів оформлення, змісту або походження, а належне складання наявних у справі копій податкових накладних була визнана представником ДПІ та не оспорювалась ним в суді апеляційної інстанції.

А тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що оскільки на момент включення цих податкових накладних до складу податкового кредиту з ПДВ оригінали податкових накладних були наявні в розпорядженні позивача, що не заперечувалось відповідачем ні в ході перевірки, в ході розгляду справи, а в подальшому згадані документи вибули з розпорядження ТОВ "Компанія "Восток-Комплект" поза волею даного суб'єкта господарювання за рішенням органу досудового слідства, то в такому випадку відсутність податкових накладних не може бути визнана законною підставою для самостійного визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків.

Більше того, ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції відповідачем не спростовано доводи позивача про передачу ним (на підставі договору про надання аудиторських послуг № 26/12/08-д від 26.12.2008 року) разом з іншими документами податкових накладних по взаємовідносинам з ТОВ "Релан" на адресу ТОВ "Інфолюкс", як і не спростовано факт вилучення таких документів органом досудового слідства т.1, а.с.12-14, 16).

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих ним (оскаржуваних позивачем) податкових повідомлень-рішень.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваних податкових повідомлень-рішень щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від31.05.2011р. по справі№2а-2307/11/2070 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від31.05.2011р. по справі

№2а-2307/11/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-Комплект"доДержавної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харковапро скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >