Ухвала суду № 22022863, 18.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2012 р.Справа № 2а-9804/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково. на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011р. по справі№2а-9804/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробниче обєднання "Сільгосптехніка"

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробниче обєднання "Сільгосптехніка" - звернулося до суду з адміністративним позовом до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просило визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення рішення від 21.06.2011 року №0000761540 про сплату штрафу в сумі 58, 74 грн. та №0000861540 від 21.06.2011 року про сплату штрафу в сумі 30, 53 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробничого обєднання "Сільгосптехніка" до Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано незаконними та скасовані податкові повідомлення - рішення Ізюмської ОДПІ від 21.06.2011року №0000761540 та № 0000861540.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від19.09.2011 року, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Ізюмською обєднаною державною податковою інспекцією у Харківській області проведено камеральну перевірку ТОВ “Закомельське” НВО “Сільгосптехніка” з питань своєчасності сплати суми податкових зобовязань, зазначених у поданій податковій декларації по збору за забруднення навколишнього природного середовища та у податковій декларації по збору за спеціальне використання водних ресурсів з юридичних осіб.

За результатами перевірки складено акт від 15.06.2011р. за № 894/154/19469107, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ “Закомельське”НВО “Сільгосптехніка” п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачені суми податкового зобовязання, зазначені у поданій податковій декларації по збору за забруднення навколишнього природного середовища та у податковій декларації по збору за спеціальне використання водних ресурсів з юридичних осіб. (а.с. 9-10)

На підставі висновків акту перевірки від 15.06.2011р. за № 894/154/19469107 відповідачем 21.06.2011р. прийняті податкові повідомлення-рішення №0000761540, №0000861540, якими зобовязано позивача сплатити штраф у розмірі 50% від сплачених сум 30,53 грн. та 58,74 грн. відповідно. (а.с. 6, 7)

Позивач, не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями №0000761540, №0000861540 звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно застосовано до ТОВ “Закомельське” НВО “Сільгосптехніка” штрафні санкції в розмірі 50% від сплаченої суми, оскільки вказане суперечить вимогам ст.126 ПК України, на яку посилався відповідач в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях як на підставу накладення санкцій.

Перевіривши рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”( норми якого діяли до 01.01.2011 року) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Аналогічні приписи містяться в п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України, згідно якого платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Факт несвоєчасної сплати самостійно узгоджених сум позивачем не заперечувався.

Відповідно до п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що за декларацією по збору за забруднення навколишнього природного середовища №7981 від 06.05.2009 року узгоджене податкове зобовязання платника податків в сумі 123 грн. 12 коп. (з граничним терміном сплати 20.05.2009 року) позивачем сплачено 09.11.2010 року в сумі 117 грн. 48 коп. та 21.02.2011 року - в сумі 5 грн. 64 коп.

За декларацією по збору за спеціальне використання водних ресурсів №25921 від 19.01.2009 року узгоджене податкове зобовязання платника податків в сумі 41 грн. 50 коп. ( з граничним терміном сплати 19.02.2009 року) сплачено 09.11.2010 року в сумі 35 грн. 80 коп.

За декларацією по збору за спеціальне використання водних ресурсів №8009 від 06.05.2009 року узгоджене податкове зобовязання платника в сумі 59 грн. 72 коп. ( з граничним терміном сплати 20.05.2009 року) сплачено 09.11.2010 року в сумі 19 грн. 56 коп. та 21.02.2011 року в сумі 40 грн. 16 коп.

З 1 січня 2011 року набрав законну силу Податковий кодекс України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема прав та обов'язків особи, не може змінюватися разом із зміною законодавчих норм. Отже склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення. При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватися з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Зазначене правило застосовується незалежно від того, що в Перехідних положеннях Податкового кодексу України до 6 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування передбачених Кодексом санкцій за правопорушення, вчинені до 1 січня 2011 року.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що відповідач при застосуванні штрафних санкцій до податкових порушень, які вчинені ТОВ “Закомельське”НВО “Сільгосптехніка” до 01.01.2011 року повинен був керуватись вимогами п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, згідно якої при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його рішень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення рішення від 21.06.2011 року №0000861540 в частині щодо визначення штрафу в розмірі 18 грн. 21 коп. та податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року №0000761540 в частині щодо визначення штрафу в розмірі 35 грн. 24 коп. прийняті з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню частково, тому відповідно до положень ст. 202 КАС України постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову ТОВ “Закомельське” НВО “Сільгосптехніка” у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до частин 1, 3, 6 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011р. по справі№2а-9804/11/2070 скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробничого обєднання "Сільгосптехніка" , визнання незаконними та скасування податкового повідомлення рішення Ізюмської об'єднаної податкової інспекції від 21.06.2011 року №0000861540 в частині визначення штрафу в розмірі 18 грн. 21 коп. та податкового повідомлення-рішення Ізюмської об'єднаної податкової інспекції від 21.06.2011 року №0000761540 в частині визначення штрафу в розмірі 35 грн. 24 коп.

В цій частині прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробничого обєднання "Сільгосптехніка" відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2011 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Закомельське" науково-виробничого обєднання "Сільгосптехніка" витрати по сплаті державного мита в сумі 2 грн. 04 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Курило Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Бенедик А.П. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.