Ухвала суду № 22022473, 08.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/4997/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.

представника відповідача Хоруженко С.Г.

представника позивача Роєнко Л.І.

представника позивача Карнарука А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2011р. по справі№2а-1670/4997/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" <Список ><Текст >

до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції (надалі по тексту відповідач) в якому, після уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними та скасувти податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року № 0000041502/0, від 28 березня № 0000081502, від 12 липня 2011 року № 0000241502.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс"до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекціїпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції від 27 січня 2011 року № 0000041502/0, від 28 березня № 0000081502, від 12 липня 2011 року № 0000241502.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2011 року та відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції-без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-сервіс” (ідентифікаційний код юридичної особи 30080834) зареєстровано Гадяцькою районною державною адміністрацією Полтавської області 21 травня 1999 року, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №131552 .

Позивач перебуває на податковому обліку у Гадяцькій МДПІ з 21 травня 1999 року за №51, зокрема, як платник податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 13 вересня 2004 року №23606880 серії НБ №211311.

У період з 12 січня 2011 року по 14 січня 2011 року Гадяцькою МДПІ проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Транс-сервіс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування заявленого на р/р в декларації з ПДВ за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01 жовтня 2010 року по 31 листопада 2010 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 14 січня 2011 року №2/15-30080834, у якому відображено наступні порушення:

- підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого, завищено суму, що заявлено до відшкодування у податковій декларації за листопад 2010 року в розмірі 88286,00 грн., та занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на суму 65499,39 грн.

- пункту 3.1 статті 3, підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6, Закону України „Про податок на додану вартість”, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01 жовтня 2010 року по 31 жовтня 2010 року на суму 70301,84 грн.

За висновками перевірки, порушення податкового законодавства ТОВ "Транс-сервіс" виникло у зв'язку із не належним заповненням первинних бухгалтерських документів.

На підставі вищевказаного Акту перевірки, Гадяцькою МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000041502/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 65499,39 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 32749,69 грн. /том І, а.с. 30/; №0000051502/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 88286,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 20362,35 грн.; №0000061502/0, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70301,84 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в сумі 35150,92 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями-рішеннями товариство оскаржило їх в адміністративному порядку до ДПА у Полтавській області. Рішенням про результати розгляду скарги від 22 березня 2011 року №652/10/25-016 ДПА у Полтавській області скаргу ТОВ "Транс-сервіс" задовольнила частково, а саме: податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000041502/0 залишила без змін; податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000051502/0 скасувала в частині застосованої штрафної санкції в сумі 20362,35 грн. податкове повідомлення-рішення від 27 січня 2011 року №0000061502/0 скасувала в частині застосованої штрафної санкції в сумі 35150,92 грн.; в іншій частині залишила скаргу ТОВ "Транс-сервіс" без задоволення.

За наслідками адміністративного узгодження Гадяцькою МДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2011 року № 0000081502, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 88286,00 грн. та від 12 липня 2011 року, 0000241502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 70301,84 грн.

Рішенням Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарги від 30 травня 2011 року № 10055/6/26-045 залишено без змін податкові повідомлення-рішення Гадяцької МДПІ від 27 січня 2011 року №0000041502/0, №0000051502/0, №0000061502/0 з урахуванням рішення ДПА у Полтавській області від 22 березня 2011 року №652/10/25-016, прийнятого за розглядом скарги, а скаргу задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, неправомірне заниження позивачем податкового зобов'язання за жовтень 2010 року відповідач обгрунтовує тим, що підстав для застосування позивачем нульової ставки оподаткування операцій з поставки транспортних послуг при здійсненні міжнародних перевезень не було, оскільки міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) яка є підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку оформлена не належним чином.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача і вважає, що під час здійснення міжнародних перевезень позивач мав право на застосування нульової ставки оподаткування операцій з надання міжнародних транспортних послуг на підставі оформлених товарно-транспортних накладних (CMR), виходячи з наступного.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ТОВ "Транс-сервіс" надавало транспортні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи договорами про міжнародні транспортні перевезення.

В підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з поставки транспортних послуг при здійсненні міжнародних перевезень у жовтні-листопаді 2010 року свідчать рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR).

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність здійснення господарських операцій за договорами про міжнародні транспортні перевезення у жовтні-листопаді 2010 року.

Посилання відповідача на неналежне оформлення міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR), а саме: не заповнення графи 4 (не вказано дату завантаження вантажу), графи 13 (вказівки відправника), графи 24 (вантаж отримано) - відсутній підпис одержувача, як на підставу неправомірного застосування підприємством нульової ставки оподаткування при здійсненні міжнародних перевезень та донарахування ТОВ "Транс-сервіс" суми податкового зобов'язання за жовтень, листопад 2010 року, колегія суддів вважає необгрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить «0» відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до п.1.14 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Згідно статті 4 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, яку ратифікувала Україна згідно Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 01.08.2006 року № 57-V, договір перевезення встановлюється накладною, яка складається у трьох примірниках, перший примірник для відправника, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Відповідно до підпункту «є» ч. 2 ст. 6 Конвенції графа 13 «вказівки відправника» може заповнюватися у разі необхідності.

Частина 2 статті 11 вказаної Конвенції містить застереження відносно того, що перевірка правильності та повноти документів (в тому числі і CMR) не належить до обов'язків перевізника.

Посилання Гадяцької МДПІ на порушення ст. 13 Конвенції у зв'язку з не заповненням графи 24 CMR "відсутній підпис" колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки відповідно до ст. 13 Конвенції, після прибуття вантажу на місце, передбачене для його доставки, одержувач має право вимагати від перевізника передачі йому другого примірника вантажної накладної і вантажу в обмін на розписку.

З наведеної норми вбачається, що вона є диспозитивною та не покладає на перевізника обов'язку вимагати розписку (підпису) про одержання вантажу.

Отже, виходячи з приписів норм зазначеної Конвенції до обов'язків перевізника не належить перевірка правильності та повноти CMR.

Крім того, в зазначених CMR, що містяться в матеріалалх справи наявна відмітка митниці та штамп за підписом підприємства одержувача товару, що доводить реальність здійснення господарської операції, а самі по собі недоліки в товарно-транспортних накладних не робить їх недійсними та не свідчить про їх неналежність та недопустимість як доказів.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ за жовтень 2010 року з наведених вище підстав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ТОВ «Транс-сервіс» правомірно застосована «0» ставка оподаткування податком на додану вартість операцій при здійсненні міжнародних перевезень у жовтні 2010 року.

Щодо включення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року податкової накладної № 150 від 28.10.2010 року, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна», ІПН - 301765026570, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2010 року № UKR30/1010VU, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-сервіс" (Покупець), продавець зобов'язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити грошову суму на умовах цього Договору за 1 (одну) одиницю вживаного сідельного тягача Volvo FН 4x2, шасі № YV2АS02АХ8В505943, (надалі - "Обладнання") відповідно до технічної специфікації в Додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Ціна однієї одиниці вживаного сідельного тягача Volvo FН 4x2 становить: гривневий еквівалент 69 000 тисяч Євро по курсу продажу Євро на момент закриття торгів УМВР на дату, що передує даті підписання цього Договору, що на момент укладення Договору еквівалентно 769011,90 грн.

Реальність здійснення господарської операції підтверджується технічною специфікацією до договору купівлі-продажу від 26 жовтня 2010 року №UKR30/1010VU (Додаток № 1), актом приймання-передачі обладнання (додаток №2 до Договору), податковою накладною від 28 жовтня 2010 року № 150 на загальну суму 637344,60 грн., в тому числі ПДВ 106244,10 грн., видатковою накладною від 18 листопада 2010 року №VU-0000017.

Оплата проводилась у безготівковій формі згідно платіжного доручення від 28 жовтня 2010 року № 569 на загальну суму 637344,60 грн., в тому числі ПДВ 106244,10 грн.

Придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна" сідельний тягач Volvo FН 4x2, шасі № YV2АS02АХ8В505943 використовується позивачем у власній господарській діяльності, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Отже, реальність господарських операцій за якими позивачу видано податкову накладну № 150 від 28.10.2010 року мали реальний характер, а тому позивачем правомірно було включено до податкового кредиту жовтня 2010 року суми ПДВ на підставі податкової накладної № 150 від 28.10.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, висновок відповідача щодо неправомірного включення до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року суми ПДВ 106 224,69 грн. по податковій накладній № 150 від 28.10.2010 року ґрунтується на системі співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до якої, індивідуальний податковий номер 301765026570 має платник з назвою ТОВ «Вольво Україна».

Між тим, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36345124 від 22.04.2002 року назва платника, що має індивідуальний податковий номер - 301765026570 зазначена як «Вольво Україна» ТОВ з іноземними інвестиціями.

Як вбачається з податкової накладної № 150 від 28.10.2010 року в графі Особа (платник податку) - вказано ТОВ з II «Вольво Україна».

Відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пункту 2 Наказу ДПА України № 165 від 30.05.1997 року «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» (чинного на дату оформлення податкової накладної № 150 від 28.10.2010 року) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 даного Наказу передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

ТОВ з іноземними інвестиціями «Вольво Україна» -зареєстроване як платник податку в податковому органі (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 36345124 від 22.04.2002 року, виданого ДПІ у Святошинському районі м. Києва) і йому присвоєно індивідуальний податковий номер - 301765026570.

Таким чином, зазначені недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не встановлюють недійсність накладних та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій на виконання яких вона видана.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про неправомірне віднесення позивачем до податкового кредиту за жовтень та листопад 2010 року сум ПДВ на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, оскільки, такі звіти, на думку відповідача, складені з порушення порядку їх заповнення.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до договорів міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом та на підставі заявок на перевезення вантажу, що надійшли від контрагентів ТОВ «Транс-сервіс» у жовтні - листопаді 2010 року надавалися послуги з міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Підприємством позивача на виконання заявок, на підставі відповідних наказів, у відрядження направлялись водії, що були працівниками ТОВ "Транс - сервіс".

При цьому, водіям, що працюють у товаристві, під звіт видавалися кошти на відрядження.

В підтвердження факту здійснення перевезень вантажів позивачем до матеріалів справи додано належним чином завірені копії CMR, податкових накладних.

Витрати, понесені працівниками ТОВ "Транс-сервіс" у відрядженні, підтверджуються копіями фіскальних чеків, квитанцій банків, податкових накладних, рахунків.

Крім того, факт перебування у трудових відносинах з ТОВ "Транс-Сервіс" водіїв, які направлялися у відрядження, підтверджується копіями трудових книжок, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за жовтень 2010 року та листопад 2010 року сум ПДВ на підставі звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Відповідно до п. 1.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі по тексту Закон України „Про ПДВ”) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. А за змістом п. 1.8 вказаного закону бюджетне відшкодування це сума податку, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Так, п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", містить загальні норми щодо самого поняття „бюджетне відшкодування” та джерела його формування для подальшого використання, а норми ст. 7 вказаного Законну передбачає підстави та порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування і не вказує на те, що кошти повертаються платнику податку лише за умови сплати такого податку його контрагентами.

Згідно пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України „Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення господарських операцій, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у жовтні, листопаді 2010 року підтверджується матеріалами справи, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та визначено суму податку на додану вартість за листопад 2010 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.07.2011р. по справі№2а-1670/4997/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Макаренко Я.М.

Судді(підпис)

(підпис)Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М. Повний текст ухвали виготовлений 14.11.2011 р.