Ухвала суду № 22022084, 14.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/3588/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Курило Л.В.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача Солдатенкова Е.С.

представника відповідача Божинського А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою

Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від17.06.2011 р. по справі №2а-1670/3588/11

за позовом Приватного підприємства "Грандбуд-К"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Грандбуд - К", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення № 0001141502/0/829 від 22 березня 2011 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, оскільки податковий кредит сформований в порядку, встановленому Законом України "Про податок на додану вартість", на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від17.06.2011 р. адміністративний позов Приватного підприємства "Грандбуд-К" задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової

інспекції № 0001141502/0/829 від 22 березня 2011 року визнано протиправним та скасовано.

Стягнуто з державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Грандбуд - К" витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 гривень 40 копійок.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.06.2011 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття

оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне підприємство "Грандбуд-К" зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 17.01.2008, номер запису в Єдиному державному реєстрі 1 585 102 0000 006068, ідентифікаційний номер 35642506, свідоцтво серії А00 № 683305 та перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом платника № 100099744 від 20.02.2008 (а.с.7-9).

Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Грандбуд-К" за грудень 2010 року.

За результатами перевірки 28.02.2011 складено акт № 884/25-322/35642506 , згідно з висновками якого встановлено порушення ПП "Грандбуд-К" підпункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, що підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 191118,73 грн. (а.с.10-12).

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 22 березня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001141502/0/829, яким ПП "Грандбуд-К" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 238 898,41 грн., у тому числі за основним платежем - 191118,73 грн., за штрафними санкціями - 47779,68 грн. (а.с.16).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Нафта-Капітал" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності ПП "Градбуд-К" для подальшої його реалізації.

Суд мотивував судове рішення і тим, що податковий кредит позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, виписаних контрагентом позивача, та отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

На момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних, ПП "Нафта-Капітал" мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, 10 грудня 2010 року між Приватним підприємством "Нафта-Капітал" та Приватним підприємством "Градбуд-К" укладено договір поставки (а.с.62-63).

Згідно умов зазначеного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, визначений специфікацією, що є додатком до цього договору. Оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення

№ 0001141502/0/829 від 22 березня 2011 року слугували висновки відповідача у акті перевірки про порушення позивачем підпункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (а.с.10-12)..

Так, податковий орган, керуючись висновками, викладеними в акті перевірки № 644 від 14.02.2011 р. діяльності ПП «Нафта-Капітал», поставив під сумнів товарність та реальність вказаного вище договору поставки з підстав відсутності у контрагента позивача, ПП "Нафта-Капітал", трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ, та відсутності фінансово-господарської документації на підтвердження взаємовідносин з вказаним контрагентом. Також відповідач посилався на те, що ПП "Нафта-Капітал" не знаходиться за юридичною адресою, декларацію з ПДВ за грудень 2010 року ним не подано (а.с.47-54).

Суд першої інстанції правомірно не врахував зазначені доводи відповідача, оскільки, згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про товарність угоди, укладеної між позивачем та його контрагентом, ПП «Нафта-Капітал», оскільки цей факт підтверджують письмові докази, що були предметом дослідження при розгляді справи, а саме: рахунки-фактури № НК-0000412 від 10 грудня 2010 року, № НК-0000417 від 13 грудня 2010 року, № НК-0000418 від 14 грудня 2010 року, № 0000419 від 15 грудня 2010 року, № НК-0000420 від 16 грудня 2010 року; видаткові накладні № НК-0000518 від 10 грудня 2010 року, № НК-0000527 від 13 грудня 2010 року, № НК-0000528 від 14 грудня 2010 року, № НК-0000529 від 15 грудня 2010 року, № НК-0000530 від 16 грудня 2010 року; товарно-транспортні накладні № 62 від 10 грудня 2010 року, № 64 від 13 грудня 2010 року, № 65 від 14 грудня 2010 року, № 66 від 15 грудня 2010 року, № 67 від 16 грудня 2010 року; специфікація № 1 від 10 грудня 2010 року до договору поставки від 10 грудня 2010 року та податкові накладні № 1242 від 10 грудня 2010 року, № 1243 від 13 грудня 2010 року, № 1244 від 14 грудня 2010 року, № 1245 від 15 грудня 2010 року, № 1246 від 16 грудня 2010 року, реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с.17-21, 27-28,64-74, 111-115).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкові накладні за змістом та реквізитами відповідають вимогам п.п. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що не спростовано податковим органом ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції.

Крім того, факт використання позивачем у своїй господарській діяльності товарів, придбаних за договором поставки від 10 грудня 2010 року, підтверджується договорами субпідряду на виконання будівельно-монтажних робіт від 01 грудня 2010 року № 04-с та № 07-с, укладеними позивачем з ТОВ "Юлір" та ТОВ "Новобудова", довідками про вартість виконаних будівельних робіт та актами приймання виконаних будівельних робіт, отриманими податковими накладними (а.с. 77- 107).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Нафта-Капітал" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів на підтвердження того, що надані позивачем первинні та зведені облікові документи протирічать вимогам п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" або містять недостовірні дані.

Підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність ПП "Нафта-Капітал".

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону, реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Суд першої інстанції правомірно вважав, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних чи орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Крім того, як свідчать письмові докази, акт про відсутність юридичною особи ПП «Нафта-Капітал», за місцезнаходженням складено 19 січня 2011 року, а рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ прийнято 25 січня 2011 року, отже, на час укладання договору поставки з позивачем, його виконання та видачі податкових накладних ПП "Нафта-Капітал" був платником ПДВ, що не спростовано відповідачем ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанції (а.с.42-45).

Згідно з п. 10.2. ст.. 10 цього Закону України «Про податок на додану вартість», платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до Закону.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, або відображення його у податковій звітності, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, що кореспондується з приписами ч.2 ст. 61 Конституції України.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця, оскільки право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, так як це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Зазначене узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постановах від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08 та від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10.

Окрім того, згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції»ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідних належних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваного позивачем) податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, повязані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від17.06.2011р. по справі№2а-1670/3588/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись із судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуКременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від17.06.2011р. по справі№2а-1670/3588/11 за позовомПриватного підприємства "Грандбуд-К"до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Курило Л.В. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст ><Дата ><р. >