Постанова № 22020513, 17.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 р. Справа № 2а-670/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова та Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина снів" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. по справі№2а-670/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина снів" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Долина снів", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001861540/0 від 14.12.2010 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ “Долина снів” з податку на додану вартість в сумі 24295,26 грн., у тому числі за основним платежем 16196,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8098,42 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. по справі №2а-670/11/2070 вимоги позивача були задоволені частково.

Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0001861540/0 від 14.12.2010 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ “ДОЛИНА СНІВ” з податку на додану вартість в частині суми 7156,47 грн., у тому числі: за основним платежем 4770,98 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2385,49 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. по справі №2а-670/11/2070 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. по справі №2а-670/11/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Донтрансторг”(код ЄДРПОУ 36061529) за період з 01.02.2010 року по 30.04.2010 року.

За результатами вказаної перевірки, податковим органом було складено акт №5305/15-409/35971820 від 30.11.2010 року та винесено податкове повідомлення рішення №0001861540/0 від 14.12.10р. на загальну суму 24295,26грн. (в т.ч. основний платіж 16196,84 грн. та штрафні санкції 8098,42 грн.).

Перевіркою було встановлено порушення п.п.7.2.6 п. 7.2 ст. пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 та зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 року за №233/2037, в результаті чого безпідставно віднесено до суми податкового кредиту лютого квітня 2010 року 16196,84 грн.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з наступного.

ТОВ "Долина снів" придбавало у ТОВ “Донтрансторг” на підставі усної угоди сировину для виробництва ковдр, а саме: сатин, бязь, поліефірне волокно, нитки, ґудзики, сумки ПВХ, відповідно до чого були виписані видаткові накладні від 02.04.2010 р. № 100402-1 та № 100402-2, від 03.03.2010 р. № 430345, від 04.02.2010 р. № 10020420 (а.с. 107, 108, 112, 114) та податкові накладні від 04.02.2010 р. № 10020420, від 03.03.2010 р. № 430345, від 02.04.2010 р. № 100402-1 та № 100402-2 (а.с. 37,46, 48, 53).

Також, 26.01.2010 року між ТОВ "Долина снів" (замовник) та ТОВ “Донтрансторг”(виконавець) було укладено договір № 26/01-10, предметом якого є надання виконавцем послуг по розміщенню замовлень на виготовлення виробів з матеріалів замовника, а замовник зобовязується прийняти та сплатити надані послуги (а.с.85)

До зазначеного договору складено протокол погодження ціни, який є додатком № 1 (а.с. 86), яким погоджено вартість послуг по виготовленню на давальницьких умовах постільної білизни.

Придбана у ТОВ “Донтрансторг” сировина для виготовлення постільної білизни, до ТОВ “Долина снів” не транспортувалась, а одразу передавалася ТОВ “Донтрансторг” на підставі договору № 26/01-10 в якості давальницької сировини, що оформлено актами приймання-передачі давальницької сировини між №7 від 23.04.10 (а.с. 117-зворотня сторона), №6 від 12.04.10 (а.с. 119-зворотня сторона), №5 від 25.03.10 (а.с. 121-зворотня сторона), №4 від 03.03.10 (а.с. 123-зворотня сторона), №3 від 03.03.10(а.с. 125-зворотня сторона), №2 від 04.02.10 (а.с. 127-зворотня сторона), №1 від 01.02.10(а.с. 129-зворотня сторона).

За результатами виконання послуг сторонами підписані акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 28.04.2010 р., 12.04.2010 р., 31.03.2010 р., 18.03.2010 р., 03.03.2010 р., 17.02.2010 р., 04.02.2010 р. (а.с. 116,118, 120, 122, 124, 126, 128), в яких зазначено про виконання послуг з розміщення замовлень на виготовлення виробів.

На підставі договору про надання послуг № 26/01-10 та актів здачі-прийняття робіт ТОВ “Донстрансторг” були виписані податкові накладні № 10021722 від 17.02.10, №10020422 від 04.02.10, № 100412-у від 12.04.10, № 783191 від 31.03.10, №561866 від 18.03.10, №100428-у від 28.04.10, № 430355 від 03.03.10 р., в яких номенклатура поставки послуг визначена як “послуги з розміщення замовлень на виготовлення виробів”(а.с.89,91,93,97,98,100,104).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ТОВ “Донстрансторг” фактично надавались послуги не з розміщення замовлень, а послуг з переробки давальницької сировини. Отже, номенклатура послуг, зазначена у податкових накладних, не відповідає дійсному змісту господарських операцій.

Також позивач протягом перевіряємого періоду придбавав у ТОВ “Донтрансторг”, без укладення письмової угоди, ковдри та пледи, про що виписані видаткові накладні від 28.04.2010 р., 12.04.2010 р., 31.03.2010 р., 18.03.2010 р., 03.03.2010 р., 17.02.2010 р., 04.02.2010 р. (а.с. 105, 106, 109, 110, 111, 113, 115) та податкові накладні №10020417 від 04.02.10, №10021721 від 17.02.10, № 430350 від 03.03.10, № 783184 від 31.03.10,№ 561858 від 18.03.10, №100412 від 12.04.10, № 100428 від 28.04.10 (а.с. 87,88,92,95,99,101,102).

Позивачем ані під час проведення перевірки, ані до суду не надано первинних документів, які б підтверджували факти транспортування придбаних у ТОВ “Донтрансторг” ковдр та пледів, а також виробленої з давальницької сировини постільної білизни. Суд першої інстанції зазначив, що будь-яких пояснень з приводу порядку здійснення транспортування товарів представником позивача в судовому засіданні не надано, зазначено про відсутність документів на транспортування та не прийняв наявні у ТОВ "Долина снів" товарно-транспортні накладні на перевезення товарів з Харкова до покупців у м. Запоріжжі та м. Борисполі (а.с.154-160) в якості належного доказу реальності здійснення між ТОВ "Долина снів" та ТОВ “Донтрансторг”господарських операцій, оскільки були виписані на підставі інших господарських договорів, не мають відношення та не підтверджують фактичне виконання угод між ТОВ "Долина снів" та ТОВ “Донтрансторг”.

Суд першої інстанції прийняв до уваги встановлені податковим органом під час перевірки обставини надання директором ТОВ “Донтрансторг” ОСОБА_1 пояснень у відділі податкової міліції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.09.2010 року про те, що він не займався фінансово-господарською діяльністю підприємства ТОВ “Донтрансторг”, не укладав та не підписував договори, податкові накладні та інші документи.

Вимогами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд першої інстанції зазначив, що виходячи зі змісту вказаної норми, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Факт реальності здійснення поставок товарів позивачу не може бути підтверджений без з'ясування з цією метою, зокрема, обставин щодо реальної можливості виконання обумовлених договором робіт, наявності для цього відповідних ресурсів, умов транспортування товарів тощо. Сам по собі факт сплати коштів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

На думку суду першої інстанції позивачем не надано достатніх доказів реальності виконання угод з ТОВ “Донтрансторг”, через що підтверджено висновки акту перевірки про встановлення фактичних обставин, які спростовують реальність проведених господарських операцій, по яких позивачем визначені суми податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від контрагента ТОВ “Донтрансторг”.

Стосовно суми донарахованих податковим органом зобовязань з ПДВ за період лютий-квітень 2010 року.

З наданих до матеріалів справи копій декларацій з ПДВ ТОВ "Долина снів" судом встановлено, що складу податкового кредиту позивача на підставі отриманих від ТОВ “Донтрансторг”податкових накладних віднесені наступні суми: за лютий 2010 року в розмірі 3166,42 грн.; за березень 2010 року в розмірі 3773,34 грн.; за квітень 2010 року в розмірі 4486,10 грн.

Отже, позивачем до податкового кредиту за період з лютого 2010 року по квітень 2010 року було віднесено суму в розмірі 11425,86 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Донтрансторг”, в той час як податковим повідомленням рішенням донараховано суму основного платежу у розмірі 16196,84 грн.

Судом встановлено, що уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за зазначені періоди позивачем не надавалось, що не заперечувалось представниками сторін. Однак податковим органом в акті перевірки висновок про завищення податкового кредиту зроблено не на підставі фактичних обставин, відображених у деклараціях з податку на додану вартість, а на підставі даних “Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА України в розрізі контрагентів”.

У звязку з цим відповідачем зменшено податковий кредит позивачу по податковим накладним від ТОВ “Донтрансторг”на суми ПДВ в розмірі 185,28 грн. та 4585,70 грн. (всього - 4770,98 грн.), які позивач відніс до складу податкового кредиту з ПДВ травня 2010 року по декларації №27844 від 21.06.10 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією зазначеної податкової декларації (а.с. 24-26).

З огляду на викладене, висновок відповідача про завищення податкового кредиту за лютий-квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ “Донтрансторг”на суму 4770,98 грн. не є обґрунтованим та спростовується зібраними по справі доказами, через що податкове повідомлення-рішення в частині донарахування суми податкового зобовязання з ПДВ в сумі 4770,98 грн. основного платежу та 2385,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій підлягає скасуванню.

В іншій частині, а саме: визначення податкових зобовязань з ПДВ в сумі основного платежу в розмірі 11415,86 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5712,93 грн., податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0001861540/0 від 14.12.2010 р. відповідає вимогам ч.2 ст. 3 КАС України, а позовні вимоги про його скасування у вказаній частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необгрунтованого донарахування відповідачем позивачу податкового кредиту за лютий-квітень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ “Донтрансторг” на суму 4770,98 грн., оскільки позивачем до податкового кредиту за період з лютого 2010 року по квітень 2010 року було віднесено суму в розмірі 11425,86 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Донтрансторг”, в той час як податковим повідомленням рішенням донараховано суму основного платежу у розмірі 16196,84 грн.

Тому податкове повідомлення-рішення в частині донарахування суми податкового зобовязання з ПДВ в сумі 4770,98 грн. основного платежу та 2385,49 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасовано правомірно.

Не можуть бути визнані обгрунтованими висновки суду першої інстанції в частині того, що господарські операції позивача з ТОВ “Донтрансторг” не носять реального характеру.

1. Суд першої інстанції зазначив, що з боку ТОВ “Донстрансторг” фактично надавались послуги не з розміщення замовлень, а послуг з переробки давальницької сировини. Отже, номенклатура послуг, зазначена у податкових накладних, не відповідає дійсному змісту господарських операцій. При цьму будь якого обгрунтування такого висновку судом першої інстанції не надано, як не наведено і посилання на докази, які можуть це підтвердити. Таким чином зазначений висновок є припущенням, яке не грунтується на фактичних обставинах.

2. Висновок суду першої інстанції про те, що господарські операції з ТОВ “Донстрансторг” не носять реального характеру грунтується, зокрема, на тому, що позивачем не надано первинних документів, які б підтверджували факти транспортування придбаних у ТОВ “Донтрансторг” ковдр та пледів, а також виробленої з давальницької сировини постільної білизни.

Застосування при перевезенні вантажу певних форм транспортних документів передбачено нормами чинного законодавства, а саме:

Типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобілю, зокрема типова форма вантажно-транспортної накладної, та приписи щодо обов'язкового її застосування, затверджені спільним наказом Мінтрансу України від 29.12.95р. №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля», який станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому він не є нормативним документом та усі його норми не можуть вважатися обовязковими до застосування.

Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, якими передбачено складання транспортної документації при транспортуванні вантажів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що ці документи мають виключне застосування при оформленні перевезень і безпосередньо до податкового обліку ніякого відношення не мають.

Як свідчать матеріали справи за результатами виконання договору на надання послуг від 26.01.210 № 26/01-10 транспортування товару було здійснено ТОВ «Донтрансторг». Отже для позивача, як отримувача готової продукції, що не здійснює транспортування, товаро-транспортна накладна у випадку її оформлення мала б лише статус документу, що супроводжував в подальшому вантаж покупця, а не статус документу, за яким підприємство повинно було б формувати свій бухгалтерський та податковий облік.

3. Стосовно надання директором ТОВ “Донтрансторг” ОСОБА_1 пояснень (аркуші справи 211-221) у відділі податкової міліції ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 23.09.2010 року про те, що він не займався фінансово-господарською діяльністю підприємства ТОВ “Донтрансторг”, не укладав та не підписував договори, податкові накладні та інші документи. Суд першої інстанції прийняв ці пояснення у якості доказу того, що господарські операції факитично вчинені не були. Але при цьому не було зьясовано, у звязку з чим ці пояснення надавались, чи була порушена кримінальна справа з приводу фіктивного підприємництва, чи був винесений вирок по кримінальній справі. Без зясування цих обставин пояснення директора ТОВ «Донтрансторг» не можуть вважатись належним та допустимим доказом по даній справі, оскільки безпосередньо позивача вони не стосуються. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача також пояснень з цього приводу не надав.

4. В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що згідно інформації наданої відділом податкової міліції службовою запискою від 15.10.2010 року № 1090/26-017 підприємство ТОВ „Донтрансторг" (36061529), яке перебуває на податковому обліку ДПІ У КИЇВСЬКОМУ Р-НІ М.ДОНЕЦЬК та має ознаки фіктивності (Зареєстровано на підставних осіб) і те, що позивач мав з цим підприємством господарські відносини є підставою вважати, що позивачем по цим операціям завищено податковий кредит. Тобто відповідальність за порушення з боку ТОВ „Донтрансторг" покладається на позивача.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у звязку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обовязки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобовязань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обовязків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обовязок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобовязань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім цього, відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність висновків, правильність та законність прийнятого податкового повідомлення рішення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. по справі №2а-670/11/2070 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу позивача, ТОВ «Долина снів», задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.04.2011р. по справі№2а-670/11/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ТОВ «Долина снів» задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001861540/0 від 14.12.2010 р. про визначення податкового зобов'язання ТОВ “Долина снів” з податку на додану вартість в сумі 24295,26 грн., у тому числі за основним платежем 16196,84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 8098,42 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 22.11.2011 р.