Постанова № 22020422, 16.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 р. Справа № 2070/2а-5817/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засіданняРепетун К.В.

представника відповідача Турка А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2070/2а-5817/11

за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів <Список ><Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Омбілік-агро" <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про стягення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИЛА:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ « Омбілік Агро» адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для інвалідів у сумі 4455,56грн. та пеню за порушення термінів сплати в розмірі 41,54 грн., а всього на загальну суму 4497,10 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. в задоволені позову відмовлено.

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу в якій просить скувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що підприємство не виконало обов'язку щодо створення робочих місць , не було вжито всіх необхідних заходів для недопущення порушення прав інвалідів щодо працевлаштування.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, а тому підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відсутні.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, виходячи з наступного

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що відповідно до поданого ТОВ «Омбілік-Агро» звіту про зайнятість інвалідів за 2010 рік за формою №10 - ПІ середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2010 році становила 9 осіб, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб, чисельність інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” становить 1 особи. Середня річна заробітна плата штатного працівника становить 8911,11 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій становить 8911,11 грн. (а.с.5,6)

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних потреб реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення по робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. №314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (обєднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.3).

Згідно п.5 даного Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З аналізу положень Закону України "Про основи соціальної захищеності і інвалідів в Україні" слідує, що підприємства зобовязані створювати робочі місця для інвалідів, при цьому ст.18 даного Закону встановлено, що також повинні надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

Наказом Державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до субєктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, які спрямовані на припинення правопорушення субєкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості 1 робочого місця.

Відповідно до ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлений обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Виходячи з вище викладеного, згідно даних наданих відповідачем у звіті середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 0 осіб.

Отже, відповідачем не виконано норматив 1 робоче місце для працевлаштування інваліда.

Зважаючи на викладене, відповідач мав самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у сумі 8911,11 грн. згідно вимог статті 20 вище зазначеного Закону.

Відповідач не виконав вимог Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" і не сплатив суму санкцій позивачеві. Доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності відповідачем суду не надано.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем не були виконані вимоги Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів.

В розумінні норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємство зобовязано на протязі всього року здійснювати заходи направлені на працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Суд першої інстанції виходив з того, що в січні та лютому 2010р. на підприємстві відповідача працював інвалід ОСОБА_2, а тому в цей період відповідач правомірно не направляв на адресу центру зайнятості звіти форми 3 ПН, проте в подальшому такі звіти щомісячно подавалися відповідачем до місцевого центру зайнятості.

Такі висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає помилковими.

В період з березня грудень 2010р. ТОВ «Омбілік Агро» надавав звіти форми 3 ПН до міського центру зайнятості, проте лише в звітах за липень-серпень, жовтень-грудень 2010р. міститься інформація про наявність вакансій для інвалідів, в інших звітах за березень, квітень, травень, червень 2010р. така інформація не зазначена. (а.с.23-37).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем протягом 2010 року не було належним чином виконано свій обовязок щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування, що полягало в тому, що відповідачем щомісячно протягом року не подавались звіти форми 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Висновки суду щодо виконання обов'язків відповідачем, а саме надання звітів є помилковими, оскільки діюче законодавство встановлює обов'язок не лише подати звіт, а і зазначити в ньому відповідну інформацію про наявність вакансій, зокрема для працевлаштування інвалідів, заповнивши відповідну графу звіту (графу 15 ). А тому часткове виконання обов'язку не звільняє особу від сплати адміністративно-господарської санкції. З огляду на наведене постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про задоволення позову.

Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив дій, передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Частиною 5 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

За таких обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2010 року обґрунтовані.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає правомірними позовні вимоги щодо примусового стягнення з відповідача адміністративно господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів та пеню за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.202 КАС України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 2 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.06.2011р. по справі№2070/2а-5817/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обмілік-Агро"( юридична адреса 63050 , Харківська область, Валківський район, с. Сидоренкове, вул. 1 Травня, б.5 , МФО 350697, розрахунковий рахунок 26001115758980, банк філія "Слобожанське РУ" АТ "Банк Фінанси та Кредит") на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів( 61022, м. Харків, Майдан Свободи, 5 , Держпром,1 під, 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач р./р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача 24134567, УДК у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 4 455,56 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 41,54 грн., а загалом 4 497,10 грн. (чотири тисячі чотириста дев'яносто сім гривень 10 коп.)

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Русанова В.Б.

Судді<підпис >

<підпис >Сіренко О.І. Спаскін О.А. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 21.11.2011 р.