Ухвала суду № 22020205, 07.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/615/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засіданняГригор'євої Д.І.,

представника позивача Чуба М.В.,

представника відповідача Кінаш Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства "Мостобудівельне управління №8" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2011р. по справі№2а-1670/615/11

за позовом Закритого акціонерного товариства "Мостобудівельне управління №8" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року ЗАТ «Мостобудівельне управління № 8» (надалі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі відповідач), в якому, після уточнень позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 11.01.2011 року № 0003782301/1, № 0003772301/1 та від 30.11.2010 року № 0003782301/0, № 0003772301/0.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи скаргу порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції приписів п.п. 7.4.2 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п. 5.1 п. 5.2.1, п. 5.2 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ЗАТ «Мостобудівельне управління №8» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Полтавської міської ради від 05.10.1994 року.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 27.09.2010 року по 29.10.2010 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві проведено планову виїзну перевірку ЗАТ «Мостобудівельне управління № 8» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року

За результатами перевірки складено акт № 11032/23-2/05386004, в якому встановлено порушення позивачем приписів п.п. 5.1 п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року на суму 119773 грн. та ПДВ за жовтень, грудень 2008 року на суму 172588грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення рішення від 30.11.2010 року № 0003782301/0, яким ЗАТ «Мостобудівельне управління № 8» визначено податкове зобовязання з ПДВ на загальну суму 258882 грн. у т. ч. 172588 грн. - за основним платежем та 86294 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення рішення від 30.11.2010 року № 0003772301/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 179659,50 грн., у т. ч. 119773 грн. за основним платежем та 59886,50 грн. за штрафними санкціями.

За результатами адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень рішень державною податковою інспекцією у м. Полтаві 11.01.2011 року були винесені податкові повідомлення рішення № 0003782301/1 та від 11.01.2011 року № 0003772301/1, якими до платника податків доведено новий граничний строк сплати податкових зобовязань.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивач протягом жовтня, грудня 2008 року формував податковий кредит та валові витрати, зокрема за договором поставки № 3 від 08.01.2008 року, укладеного з ТОВ «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво» (надалі Договір).

За умовами зазначеного Договору ТОВ «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво» (Продавець) зобовязується поставити обладнання, будівельні матеріали та запчастини, у подальшому товар, зазначений у рахунку фактурі, а ЗАТ «Мостобудівельне управління № 8» (Покупець) зобовязується прийняти і оплатити товар безготівковим розрахунком або векселем.

Відповідно до п. 2.1 Договору, кількість та вартість товару в окремій партії зазначається у рахунку на кожну партію товару згідно п. 1.1 даного Договору.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що перехід права власності і ризиків на товар з продавця на покупця відбувається після підписання товарних накладних.

Згідно п. 3.4 Договору товар вважається прийнятим по кількості відповідно до товарно транспортних документів.

З наявних в матеріалах справи видаткових накладних, судом встановлено, що ТОВ «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво» поставило ЗАТ «Мостобудівельне управління № 8» будівельні матеріали (азбест, бітум, мастика, шпали, дошки, свердло, сталь листова, цвяхи, бруски, брус, руберойд, рядно, мішковина, кільця, плита монтажна, металопрокат, блоки тощо) на загальну суму 1035528,46 грн., у тому числі ПДВ 172588,07 грн.

Факт здійснення господарської операції зафіксовано бухгалтерськими та податковими документами, а сам: видаткова накладна від 10.10.2008 року № ПК 0005363 та податкова накладна від 10.10.2008 року № 5363 на загальну суму 474278,58 грн., у тому числі ПДВ 79046,43 грн.; видаткова накладна від 02.12.2008 року № ПК 0005806 та податкова накладна від 02.12.2008 року № 5806 на загальну суму 543629,48 грн., у тому числі ПДВ 90604,91 грн.; видаткова накладна від 05.12.2008 року № ПК 0005809 та податкова накладна від 05.12.2008 року № 5809 на загальну суму 17620,40 грн., у тому числі ПДВ 2936,73 грн.;

Розрахунки за поставлені будматеріали здійснювалися оплатою через розрахунковий рахунок в сумі 380000 грн., векселем на суму 561249,88 грн. та шляхом переуступки боргу ТОВ ІНПК «Озот» на загальну суму 543373,72 грн., у тому числі суму в розмірі 300000 грн. сплачено безготівковим розрахунком.

Підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень слугували висновки відповідача про заниження субєктом господарювання повноти визначення податку на прибуток за 4 квартал 2008 року у сумі 119773 грн. та завищення податкового кредиту на суму 172588 грн. за жовтень, грудень 2008 року по господарських операціях ЗАТ «Мостобудівельне управління № 8» з ТОВ «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво» з постачання будівельних матеріалів за договором поставки № 3 від 08.01.2008 року.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 вищевказаного Закону, не включаються до складу валових витрат, витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами п. 1.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

За змістом підпункту 7.2.6. пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п 7.4. ст. 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5. пункту 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Із системного аналізу вищезазначених норм законів випливає, що обовязковою умовою формування податкового кредиту та валових витрат є наявність відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які фіксують та підтверджують реальність господарських операцій.

Судом першої інстанції встановлено, що поставка продукції за Договором здійснювалась автотранспортом ТОВ «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво». Кількість привезеного товару звірялася лише за видатковою накладною, виписаною ТОВ «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво», яка після розвантаження автомобіля підписувалась уповноваженою особою позивача. При цьому жодного разу товарно транспортні накладні постачальником не надавались.

З матеріалів справи вбачається, що протягом перевірки на адресу позивача перевіряючими направлявся лист «Про надання документів та пояснень» від 22.10.2010 року №24095/10/23-247 з проханням надати пояснення посадових осіб та підтверджуючі документи стосовно взаємовідносин ЗАТ «Мостобудівельне управління № 8 з ТОВ «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво» щодо фактичного отримання, транспортування та використання одержаних матеріалів від даного субєкта господарської діяльності на загальну суму 1035528,46 грн. (в т. ч. ПДВ 172588,07 грн.), проте такі пояснення надані не були.

За приписами ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Між тим, доказів на підтвердження транспортування, зберігання та використання будівельних матеріалів за договором поставки № 3 від 08.01.2008 року позивачем не надано.

Враховуючи відсутність доказів реального вчинення операцій з поставки товару позивачеві з боку ТОВ «Промислова компанія «Технологічна комплектація та будівництво», колегія суддів приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат витрат повязаних з придбанням товару та необґрунтованості включення сум ПДВ до податкового кредиту за операціями поставки.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наслідки в бухгалтерському, відповідно в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Тобто у разі фіктивності (безтоварності) операцій визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару з ПДВ. Аналогічно, у разі відсутності реальної поставки товару витрати позивача на його оплату не підлягають включенню до валових витрат підприємства.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, на відповідності їх дійсному економічному змісту.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень рішень.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що частково розрахунок за поставлений товар відбувався шляхом видачі векселю на суму 561249, 88 грн.

Відповідно до ч.1,3 п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в порушення ч. 1,3 до п. 4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість за простим векселем неправомірно було віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, зазначає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права та підстав для скасування судового рішення не вбачає.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 1 ч. 1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Мостобудівельне управління №8" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 07.04.2011р. по справі№2а-1670/615/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2011 р.