Ухвала суду № 22020126, 09.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/1073/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Григорєвої Д.І.

представника відповідача Горох Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Елга" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від20.04.2011р. по справі№2а-1870/1073/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Елга"

до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області

за участю Прокуратури Сумської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Елга” (далі за текстом-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Шосткинської державної податкової інспекції в Сумській області, в якому просив визнати недійсними податкові повідомлення рішення № 0000991502/0, № 0000991502/1, №0000991502/2, №0000991502/3.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від20.04.2011р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме: п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Шосткінською міжрайонною державною податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку TOB «Елга»з питань достовірності визнання задекларованої суми від'ємного значення з податку на додану вартість в податковій декларації за січень 2010 року, за результатами якої складено Акт № 641/1502/14002505.

В зазначеному акті перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в зв'язку з тим, що на протягом перевіряємого періоду (з 01.12.2009 р. по 31.12.2009 р.) позивачем безпідставно було віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 649 200,00 грн. по податковій накладній №01 від 31.12.2009 року, отриманій від TOB «Бізнес Істеблішментс».

15.06.2010 року Шосткинською МДПІ на підставі акту перевірки № 641/1502/14002505 було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000991502/0, відповідно до якого TOB «Елга»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 973 800,00 грн., з них 649 200,00 грн. - основний платіж, 324 600,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач скористався процедурою апеляційного оскарження, передбаченою Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду скарг позивача Шосткинською МДПІ, ДПА в Сумській області та ДПА України були прийняті рішеннями про залишення зазначених скарг без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000991502/0, № 0000991502/1, №0000991502/2, №0000991502/3.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Елга»(замовник) був укладений договір з TOB «Бізнес Істеблішментс»(виконавець) від 2 листопада 2009 року №01/0219 про надання послуг. Відповідно до п. 1.2 вищевказаного договору Виконавець (TOB «Бізнес Істеблішментс») зобов'язується надати послуги щодо проведення пошук в напрямку отримання науково-технічної інформації та провести аналітико-синтетичну обробку науково-технічної інформації, первинний системно-структурний аналіз на предмет його відповідності умовам надання правової охорони.

Згідно п. 4.1 договору встановлено, що ціна послуг, що надаються Виконавцем за цим Договором, становить 12 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 000 000,00 грн. Ціна послуг включає плату за оформлення виключних майнових прав на ім'я Замовника. Пунктом 4.4 договору визначено, що сторони погоджують інший порядок проведення грошових розрахунків, як то зарахуванням зустрічних однорідних вимог, або шляхом видачі простого (переказного) векселя.

Фактично розрахунки за договором були проведені шляхом передачі ТОВ «Елга» до ТОВ «Бізнес Істеблішментс»простих векселів, дата видачі яких 04.03.2010 року, дата погашення 30.12.2010 року, що підтверджується актом приймання передачі векселів. Перелічені векселі до оплати предявлені не були.

Відповідно до ч.1,3 п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник податку здійснює операції з поставки товарів (послуг), які є об'єктом оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни без врахування дисконтів або інших знижок з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна вартість таких товарів (послуг), але не нижче за звичайні ціни, збільшена на суму процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму номіналу такого векселя.

Для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що в порушення ч.1,3 до п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» суми податку на додану вартість за простими векселями, переданими TOB «Бізнес Істеблішментс»неправомірно було віднесено позивачем до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі зазначеного вище договору на надання послуг TOB «Бізнес Істеблішментс»на адресу TOB «Елга»було надано акт виконаних робіт від 31.12.2009 року на загальну суму 3895200,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість в сумі 649200 грн. (а.с.90) та видано податкову накладну № 01 від 31.12.2009 року на суму 649200,00 грн., яка включена TOB «Елга»до складу податкового кредиту за грудень 2009 року.

Частиною другою ст. 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Враховуючи, що зазначений акт виконаних робіт від 31.12.2009 року не містить змісту господарської операції, тобто посилань на те, які саме послуги були надані виконавцем, а позивачем не були представлені інші документи на підтвердження фактичного надання робіт та їх звязок з його господарською діяльністю, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність віднесення до складу податкового кредиту вартості послуг, передбачених договором про надання послуг від 2 листопада 2009 року №01/0219, укладеним між позивачем та TOB «Бізнес Істеблішментс».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ “Елга”.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги виводів суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Елга"- залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від20.04.2011р. по справі№2а-1870/1073/11- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Шевцова Н.В.

Судді<підпис >

<підпис >Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2011 р.