Ухвала суду № 22019924, 17.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/4557/11 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-1670/4557/11

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області

до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплаченої за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року а загальному розмірі 2073,29 грн., в т.ч. основний розмір пенсії 260,94 грн. та державна адресна допомога 1812,35 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-1670/4557/11 адміністративний позов був задоволений частково: стягнуто з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області (вул. Чекалових, 21, селища Велика Багачка Полтавської області, 38300; р/р 371760160104201 в управлінні державного казначейства України в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 25940744) на користь управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі (вул. Шевченка, 73, селища Велика Багачка, 38300, розрахунковий рахунок 25601301273 в Полтавському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 331467, код ЄДРПОУ 22529652) суму витрат на виплату пенсії ОСОБА_2 по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, виплаченої за грудень 2010 року, січень-березень 2011 року в розмірі 260,94 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-1670/4557/11 в частині відмови у стягненні державної адресної допомоги та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач також не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-1670/4557/11 в частині стягнення з відповідача пенсії по інвалідності в сумі 260,94 грн. та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якій просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача, в якій просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не зявилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином. Сторони по справі просили розглянути справу без участі їх представників.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно таблиць розбіжностей до актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, розрахунку неврахованих сум витрат на виплату пенсії за період з 01.12.10 р. по 31.03.11 р. Відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах полтавської області не враховані суми витрат на виплату пенсії ОСОБА_2, який отримав травму в державі СНД і переїхав на постійне місце проживання в Україну, а саме з грудня 2010 року по березень 2011 року - 2073,29 грн., з яких 1812,35 грн. - державна адресна допомога.

Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України в Великобагачанському районі правомірно включено в таблиці розбіжностей до актів звірки видатки в розмірі 260,94 грн., що пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та виплату пенсій громадянам держав-учасників СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво в державах СНД і переїхали на постійне місце проживання в Україну, за період 01.12.10 р. по 31.03.11 р. і разом з тим суд першої інстанції зазначив, що виплати державної адресної допомоги та підвищення до пенсії не повинні відшкодовуватися Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Пенсійному фонду України у звязку із тим, що вони не повязані із страховими випадками та не входять до визначеного законодавством переліку витрат, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

В ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що завданням страхування від нещасного випадку є відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати або відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей. В ст. 5 Закону передбачений обов'язок Фонду своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або його смерті, зокрема пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. В ст. 21 Закону визначений перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Державна адресна допомога, передбачена постановою КМУ № 265 від 26.03.08 р., до цього переліку виплат не відноситься, окрім того, вона не пов'язана із страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватись відповідачем.

Відшкодування відповідачем Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, регулюється спільною постановою правлінь Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань «Про затвердження Порядку відшкодування Фондом Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання»№ 5-4/4 від 04.03.03 р. Однак, цим Порядком також не передбачений обов'язок відповідача відшкодовувати щомісячну державну адресну допомогу та витрати на її доставку.

Крім того, Порядок, на який посилається позивач, не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, оскільки встановлене ним правило підписання актів звірки розрахунків розраховано на відсутність спору. Порядок (п. 2) визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(крім осіб, зазначених у п. 2 ст. 8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків. Тобто остаточне питання відшкодування сум вирішується на центральному рівні, а не між сторонами по справі. Підписання акту звірки є правом сторін.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що посилання позивача на те, що обовязок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові, внаслідок ушкодження здоровя при настанні страхового випадку, зокрема виплати йому пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у звязку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, покладено на Фонд соціального страхування, а тому саме він повинен відшкодовувати органу Пенсійного фонду суми щомісячної державної адресної допомоги, витрати, понесені на виплату щомісячної державної адресної допомоги, а також підвищення до пенсії або державної соціальної допомоги є помилковими.

Що стосується виплати пенсії по інвалідності виплаченої за грудень 2010 року та січень-березень 2011 року в розмірі 260,94 грн. необхідно зазначити, що правове регулювання питань відшкодування шкоди потерпілим, які отримали каліцтво за межами України і переїхали в Україну на постійне місце проживання, і не є застрахованими в Україні, здійснюється у відповідності до Міжнародної Угоди, підписаної 09.09.94 р. державами колишнього Союзу РСР, країнами СНД.

Положеннями ст. 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини, а не ті, які є предметом спору у даній справі та пов'язані з відшкодуванням витрат ПФУ, понесених у зв'язку з виплатою пенсій особам, які стали інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві на території інших республік СРСР до проголошення Україною незалежності.

Відповідно до ст. 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13.03. 92 р., пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до ст. 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.

За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Враховуючи викладене колегія суддів дійшла до висновку, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-1670/4557/11 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-1670/4557/11 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011р. по справі№2а-1670/4557/11 за позовом Управління Пенсійного фонду України у Великобагачанському районі Полтавської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Великобагачанському та Решетилівському районах Полтавської області про стягнення коштів залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій