Постанова № 22019219, 08.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2011 р. Справа № 2а-1870/217/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняВолкової А.М.

представника відповідача Латіпова Р. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалон" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. по справі№2а-1870/217/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалон" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в м. Суми <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегалон" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в місті Суми, в якому просить визнати протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення № 0001722306/0/72209 від 20 вересня 2010 року, № 0001722306/1/72209 від 11 жовтня 2010 року та № 0001722306/2/72209 від 17 грудня 2010 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року в задоволенні зазначеного позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 1 ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією в місті Суми було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ "Мегалон" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2010 року, квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась за січень, лютий 2010 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №7264/23-6/34743673 від 13 вересня 2010 року (а.с.11-21).

З висновку вказаного акту перевірки вбачається, що на порушення п. 10.2 ст. 10, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення правовідносин), ТОВ "Мегалон" завищено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року на суму 18665 грн. 40 коп., квітень 2010 року на суму 6752 грн. 27 коп.

На підставі акту перевірки №7264/23-6/34743673 від 13 вересня 2010 року Державною податковою інспекцією в місті Суми було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001722306/0/72209 від 20 вересня 2010 року (а.с.22), в якому ТОВ "Мегалон" було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26317 грн. 67 коп.

ТОВ "Мегалон" було оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0001722306/0/72209 від 20 вересня 2010 року до Державної податкової інспекції в місті Суми шляхом надіслання скарги від 22 вересня 2010 року (а.с.25-29).

Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 77968/10/25-010/84 ск від 11 жовтня 2010 року (а.с.30-32) Державна податкова інспекція в місті Суми залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0001722306/0/72209 від 20 вересня 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26317 грн. 67 коп., а скаргу ТОВ "Мегалон" без задоволення.

У зв'язку з чим Державною податковою інспекцією в місті Суми було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001722306/1/72209 від 11 жовтня 2010 року (а.с.23).

ТОВ "Мегалон" були оскаржені податкові повідомлення-рішення № 0001722306/0/72209 від 20 вересня 2010 року та № 0001722306/1/72209 від 11 жовтня 2010 року до ДПА України в Сумській області шляхом надіслання скарги від 21 жовтня 2010 року (а.с.33-37).

Рішенням ДПА України в Сумській області податкові повідомлення-рішення № 0001722306/0/72209 від 20 вересня 2010 року та № 0001722306/1/72209 від 11 жовтня 2010 року залишені без змін, а скарга ТОВ "Мегалон" без задоволення, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією в місті Суми було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001722306/2/72209 від 17 грудня 2010 року (а.с.24).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недотримання позивачем передбачених законом умов для формування бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень з дотриманням приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутність підстав для їх скасування.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

В підпункті 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» існують декілька підстав для формування податкового кредиту, в тому числі наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній.

Так п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, позивачем та ТОВ "Неострой" 04 січня 2010 року укладено договір поставки № 04/01/10 (а.с.87).

Відповідно до вказаного договору, постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставити і передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товар у кількості передбаченій заявками покупця та за ціною, що визначається постачальником при акцепті заявки.

Товар було отримано позивачем на підставі видаткових накладних від 11 січня 2010 року, від 13 січня 2010 року, від 19 січня 2010 року, від 20 січня 2010 року, від 27 січня 2010 року, від 29 січня 2010 року, від 03 березня 2010 року, від 04 березня 2010 року, від 10 березня 2010 року, від 15 березня 2010 року, від 16 березня 2010 року, від 22 березня 2010 року, від 24 березня 2010 року (а.с.38-52) та довіреностей (а.с.96-97), відповідно до яких завідувач складом ОСОБА_3 отримувала товар від ТОВ «Неострой».

Як вбачається з акту перевірки, факт оплати та транспортування отриманого товару податковим органом не заперечується.

На виконання зазначеного договору ТОВ "Неострой" виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит та, в подальшому бюджетне відшкодування (а.с.53-67).

Як вбачається з акту перевірки №7264/23-6/34743673 від 13 вересня 2010 року, підставою для заниження позивачеві суми бюджетного відшкодування стали висновки податкового органу за наслідками проведення зустрічних перевірок контрагентів ТОВ «Неострой», зокрема ТОВ «Люксор ТМ».

Так, відповідно до бази даних «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено, що згідно податкового розрахунку по комунальному податку за 2009 рік загальна кількість працюючих в ТОВ «Люксор ТМ» складає 0 чоловік. ТОВ «Люксор ТМ» згідно бази даних «автоматизованого співставлення податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не подавало податкову декларацію по податку з власників транспортних засобів за 2009 рік. Основні засоби відсутні.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тощо.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту). При цьому датою виникнення такого права на податковий кредит є дата сплати позивачем коштів за товари (роботи, послуги), або дата отримання від постачальника податкової накладної, а не дата сплати зазначених коштів продавцем товарів (послуг) безпосередньо до бюджету (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту сплати ПДВ постачальником товарів (послуг) (по ланцюгу) до бюджету.

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону випливає, що право на податковий кредит у позивача виникло у зв'язку зі сплатою ним ПДВ у складі ціни товару (послуг), що підтверджується наданими позивачем до суду: копією договору, копіями виписок з банківського рахунку про сплату коштів постачальникам позивача та копіями податкових накладних, отриманих від таких постачальників.

Згідно п. 10.2 ст. 10 Закону України "Про податок на додану вартість" платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону, а в п. 10.4 цієї норми встановлено, що контроль за правильністю нарахування та сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом.

Тобто, обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ відповідно до Закону, як вірно встановлено судом першої інстанції, покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції про правомірність доводів податкового органу про порушення позивачем пп.7.7.1., п.7.7. ст.7, п. 10.2 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України..

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкові повідомлення-рішення № 0001722306/0/72209 від 20 вересня 2010 року, № 0001722306/1/72209 від 11 жовтня 2010 року та № 0001722306/2/72209 від 17 грудня 2010 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про податок на додану вартість", а тому колегія суддів дійшла висновку про те, що позовна вимога про скасування таких податкових повідомлень-рішень є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, <Список >ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалон" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 28.03.2011р. по справі№2а-1870/217/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегалон" до Державної податкової інспекції в м. Суми про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми №0001722306/0/72209 від 20.09.2010 року, № 0001722306/1/72209 від 11.10.2010 року, № 0001722306/2/72209 від 17.12.2010 року.

<Текст >

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.

Судді(підпис)

(підпис)Жигилій С.П. Перцова Т. С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 14.11.2011 р.