Ухвала суду № 22018987, 09.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2011 р.Справа № 2а-1670/1438/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Шевцової Н.В.,

суддів - Мінаєвої О.М. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Григорєвої Д.І.

представника відповідача Зайця С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційними скаргами Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Відкритого акціонерного товариства "фірма "Кременчукпиво"на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від13.05.2011р. по справі№2а-1670/1438/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "фірма "Кременчукпиво"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "фірма "Кременчукпиво" (далі за текстом - позивач) звернувся до суду з позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі за текстом-відповідач), в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкових повідомлень-рішень № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 83 960 грн., в тому числі за основним платежем - 46 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 793 грн., а також податкових повідомлень-рішень № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101 591 грн., в тому числі за основним платежем - 67 727 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 864 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від13.05.2011р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14 709 грн. 50 коп. (чотирнадцять тисяч сімсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок). Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59 577 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят сім гривень), в тому числі за основним платежем в сумі 39717 грн. 67 коп. , за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 19 859 грн. 33 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову в цій частині скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 71 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Також, не погодившись з постановою суду першої інстанції, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме приписів Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст. 9, 86, 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач Відкрите акціонерне товариство фірма «Кременчукпиво»зареєстрований як юридична особа 05.03.1997 року, ідентифікаційний код 00382645, станом на дату розгляду справи перебуває в стані припинення підприємницької діяльності, рішення засновників (учасників) про припинення зареєстровано 22.12.2010 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 10.03.2011 року № 9042494.

У період з 06.04.2010 року по 17.04.2010 року державними податковими інспекторами Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено виїзну планову перевірку ВАТ фірма «Кременчукпиво»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 29.04.2010 року № 1795/23-209/00382645

Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті перевірки порушення позивачем пп. 5.3.2. п. 5.2., пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 46 167 грн., у тому числі занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2007 року в сумі 49 446 грн., за ІІІ квартал 2008 року в сумі 16 539 грн., за ІV квартал 2008 року в сумі 9601 грн., завищено податок на прибуток за ІV квартал 2007 року в сумі 29 419 грн.

Також перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 67 727 грн., у т.ч. за вересень 2008 року 524 грн., лютий 2009 року 840 грн., березень 2009 року 1077 грн., квітень 2009 року 65 286 грн.

За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 83 960 грн., в тому числі за основним платежем - 46 167 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 37 793 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 101 591 грн., в тому числі за основним платежем - 67 727 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 864 грн.

За результатами розгляду скарг позивача на вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, скарги позивача залишено без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін.

З метою доведення нового граничного терміну погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість згідно п. 5.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року № 253, Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією направлено позивачу податкові повідомлення-рішення № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року із визначеним податковим зобовязанням з податку на прибуток та податкові повідомлення-рішення № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року із визначеним податковим зобовязанням з податку на додану вартість.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59 577 грн. та відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування зазначених податкових повідомлень рішень в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позивачем приписів пп. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду частково.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2008 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Джерело»(Генпідрядник) було укладено договір генпідряду, відповідно до якого Замовник доручає, а Генпідрядник (ліцензія Державного комітету України з будівництва та архітектури серії АБ № 104297 строком з 26.04.2005 року по 26.04.2010 року) забезпечує відповідно до умов договору, згідно дефектних актів і технічних рішень, погоджених Замовником, поетапне виконання будівельних і ремонтно-будівельних робіт на обєкті Замовника, яким є будівля головного корпусу ВАТ фірма «Кременчукпиво»і допоміжні споруди. Розрахунки за виконані роботи здійснюються поетапно на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт, щомісячно.

Виконання сторонами договору своїх зобовязань повністю підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за формою КБ-2в: №145 від 03.09.2008 року, № 79 від 30.09.2008 року, № 221 від 24.10.2008 року, № 79 від 07.11.2008 року, № 221 від 19.11 2008 року, № 230 від 05.12.2008 року на загальну суму 238 838 грн., в тому числі ПДВ 39 758,46 грн., до яких додано відомість ресурсів до актів приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3, податковими накладними № 2 від 04.09.2008 року на суму 11 135,74 грн., в т.ч. ПДВ 1855,96 грн., № 3 від 30.09.2008 року на суму 21 393,26 грн., в т.ч. ПДВ 3 565,54 грн., № 4 від 30.09.2008 року на суму 66 227,54 грн., в т.ч. ПДВ 11 037,92 грн., № 1 від 24.10.2008 року на суму 3000 грн., в т.ч. ПДВ 500 грн., № 3 від 27.10.2008 року на суму 287,69 грн., в т.ч. ПДВ 47,95 грн., № 4 від 28.10.2008 року на суму 3 484,74 грн., в т.ч. ПДВ 580,79 грн., № 5 від 29.10.2008 року на суму 3 262,07 грн., в т.ч. ПДВ 543,68 грн., № 6 від 29.10.2008 року на суму 14 162,64 грн., в т.ч. ПДВ 2 360,44 грн., № 1 від 06.11.2008 року на суму 21 651,92 грн., в т.ч. ПДВ 3 608,65 грн., № 7 від 19.11.2008 року на суму 25 336,22 грн., в т.ч. ПДВ 4 222,70 грн., № 8 від 21.11.2008 року на суму 13 063,54 грн., в т.ч. ПДВ 2 177,26 грн., № 2 від 05.12.2008 року на суму 55 545,40 грн., в т.ч. ПДВ 9 257,57 грн., банківськими виписками на зазначені суми.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано належним чином оформлені документи, які підтверджують факт реального виконання договору генпідряду, укладеного з ТОВ «Джерело».

При цьому, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що чисельність працівників ТОВ «Джерело»складала 2 особи, і їх силами неможливо було виконати підрядні роботи згідно вказаною в актах трудомісткістю робіт, на відсутність основних засобів у товариства, а також на акт від 05.03.2009р. №107, відповідно до якого ТОВ «Джерело»відсутнє за юридичною адресою, оскільки зазначені факти не свідчать про фактичне невиконання умов договору.

Зазначені факти можуть бути прийняті судом тільки як доказ нікчемності угоди у випадку, якщо податковий орган доведе суду наявність наміру в обох сторін на укладання угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Між тим, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності таких намірів.

З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість сплачені позивачем в ціні генпідрядних робіт, на підставі виданої ТОВ «Джерело»податкових накладних були включені до складу податкового кредиту вересня - листопада 2008 року, квітня 2009 року.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку в звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Згідно пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

Отже, відповідно до приписів зазначених норм наявність у платника податку ВАТ "фірма "Кременчукпиво" виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих робіт з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

При цьому, відповідно до п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Джерело»здійснено будівельні і ремонтно-будівельні роботи на обєкті позивача, яким є будівля головного корпусу ВАТ фірма «Кременчукпиво»і допоміжні споруди. Таким чином придбані позивачем у ТОВ «Джерело»роботи безпосередньо повязані з його господарською діяльністю.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкові повідомлення-рішення № 0002672301/0/1521 від 18.05.2010 року, № 0002672301/1/2532 від 09.08.2010 року, № 0002672301/2/3497 від 25.10.2010 року, 0002672301/3/48 від 13.01.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 59 577 грн. прийнято відповідачем безпідставно, необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції щодо його скасування.

При цьому, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності зазначених податкових повідомлень рішень в частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42014 грн., з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначене зобовязання визначено позивачу податковим органом по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Монолітбудтранс», які виникли у звязку з придбанням позивачем у ПП «Монолітбудтранс»бетону, а також послуг із його доставки.

На підтвердження реального характеру зазначеної господарської операції позивачем надані накладні № 01/11-02 від 01.11.2008 року на бетон М-300 90 м. куб., № 03/11-02 від 03.11.2008 року на бетон М-200 112 м. куб., № 04/11-02 від 04.11.2008 року на бетон М-300 87 м. куб., а також акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) - доставки бетону бетонозмішувачем - № 01/11-02 від 01.11.2008 року, № 03/11-02 від 03.11.2008 року, № 04/11-02 від 04.11.2008 року.

Суму ПДВ 28 009,33 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Монолітбудтранс», позивачем включено до складу податкового кредиту квітня 2009 року.

Позивач зазначив, що бетон, придбаний у ПП «Монолітбудтранс», був використаний при ремонті підлоги у головній будівлі ВАТ фірма «Кременчукпиво», ремонтні роботи проводилися ТОВ «Харківбудматеріали».

Так, 10.10.2008 року між позивачем (Замовник) та ТОВ «Харківбудматеріали»(Підрядник) укладено договір підряду №10/10, відповідно до якого Замовник доручає, а Підрядник зобовязується виконати в межах суми Договору на свій ризик, власними та залученими силами роботи по укладці підлоги в виробничих та офісних приміщеннях підприємства за адресою м. Кременчук, пр.. 50 річчя Жовтня, 14. Роботи по Договору виконуються Підрядником із власних матеріалів, доставка цих матеріалів та обладнання для виконання робіт здійснюється транспортом Підрядника або за його рахунок. Загальна вартість матеріалів і робіт, виконуваних Підрядником, складає 1 418 945,50 грн., в т.ч. ПДВ 236 490 грн.

На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем до матеріалів справи надано акти здачі-приймання виконаних робіт № 1 від 12.11.2008 року на суму 50 402,63 грн., в т.ч. ПДВ 8400,44 грн., № 2 від 12.11.2008 року на суму 35 661,97 грн., в т.ч. ПДВ 5 493,66 грн., № 3 від 12.11.2008 року на суму 75 801,95 грн., в т.ч. ПДВ 12 633,66 грн., на загальну суму 161 866,55 грн., в т.ч. ПДВ 26 527,76 грн.

Між тим, із зазначених актів вбачається, що вони складені без дотримання форми, передбаченої наказом Державного комітету статистики та Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 року № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», а саме не підписані позивачем.

Таким чином, факт виконання підрядних робіт в обсязі, зазначеному в актах, є не доведеним. При цьому, сума коштів, перерахована позивачем ТОВ «Харківбудматеріали»складає 140 000 грн., в той час як відповідно до актів вартість робіт склала 161 866,55 грн.. Крім того, згідно листа ТОВ «Харківбудматеріали»від 12.12.2008 року № 158 матеріали, придбані за перерахований аванс 140 000 грн., повернено позивачу на суму 21 484,94 грн.

Відповідно до договору підряду від 10.10.2008 року № 10/10 роботи по договору виконуються Підрядником із власних матеріалів, вартість бетону для укладки підлоги входить до вартості підрядних робіт. Отже, твердження позивача, що при виконанні робіт використовувався бетон, придбаний ним у ПП «Монолітбудтранс», у відповідній кількості, не відповідають умовам договору підряду від 10.10.2008 року № 10/10.

Також, не відповідають умовам договору розрахунки позивача витрат бетону, виходячи із укладки 140 мм. на 2073,31 кв.м., що склало 289 куб.м. та відповідає кількості бетону, придбаного у ПП «Монолітбудтранс», оскільки за умовами договору встановлена укладка бетонної основи товщиною 100 мм. і лише на 750 кв. м. 130 мм.

При цьому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання позивача на висновок спеціаліста Кременчуцького відділення Полтавської ТПП № П-1143 від 15.12.2008 року на підтвердження фактичного використання бетону при укладці підлоги, оскільки в ньому не надана оцінка фактичній товщині бетонного покриття на площах, які укладалися ТОВ «Харківбудматеріали».

Крім того, у позивача відсутні товарно-транспортні накладні чи інші документи, які б підтверджували факт перевезення ним бетону для виконання робіт.

Отже, враховуючи відсутність належним чином оформлених первинних документів факт використання бетону позивача, придбаного у ПП «Монолітбудтранс», при здійсненні ТОВ «Харківбудматеріали»робіт по укладці підлоги за договором підряду від 10.10.2008 року № 10/10, є не доведеним.

Таким чином, не доведеним є факт використання позивачем бетону, придбаного у ПП «Монолітбудтранс»у власній господарській діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем безпідставно включено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 28 009,33 грн. по господарським операціям із ПП «Монолітбудтранс», чим порушено пп. 7.4.4. п. 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0002662301/0/1520 від 18.05.2010 року, № 0002662301/1/2531 від 09.08.2010 року, № 0002662301/2/3496 від 25.10.2010 року, 0002662301/3/19 від 06.01.2011 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 14 709 грн. 50 коп. (чотирнадцять тисяч сімсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) та відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо скасування зазначених податкових повідомлень рішень в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було порушено приписи пп. 5.3.2. п. 5.2., пп. 5.2.1. п. 5.2., п. 5.9. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», між тим, податковим органом розраховано штрафні (фінансові) санкції з порушенням приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду з наступних підстав.

За змістом п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. N 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за N 751/4044, (надалі - Стандарт 9), встановлено, що запаси - це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно п. 16. П(с)БО при відпуску запасів у виробництво, з виробництва, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за одним з таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, у третьому кварталі 2007 року було придбано сировину, а саме ячмінь пивоварний для виробництва солоду вартістю 202 575 грн. згідно накладних СПОП «Відродження»№ 34 від 23.08.2007 року, СТОВ «Пальміравідгодівля»№ 707 від 05.09.2007 року, № 696 від 04.09.2007 року.

Позивачем протягом перевіряємого періоду з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року при визначенні приросту/убутку запасів ВАТ фірма «Кременчукпиво»застосовувався метод вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО), який базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів.

Відповідно до декларацій з податку на прибуток, позивачем не було відображено у додатку К1 до декларації за ІІІ квартал 2007 року збільшення показників рядків А1 (балансова вартість запасів на складах (місцях зберігання) та А3 (балансова вартість запасів у готовій продукції) у звязку із придбанням вищезазначеної сировини, що призвело до заниження показника приросту (убутку) балансової вартості запасів, а відповідно і до заниження скоригованого валового доходу на суму 197 782 грн. За даними декларації з податку на прибуток за ІV квартал 2007 року з урахуванням додатку К1 перевіркою встановлено завищення валового доходу на суму 117 640 грн. За таких обставин в цілому за 2007 рік позивачем занижено скоригований валовий дохід за 2007 рік на суму 80 141 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання представника позивача на те, що під час перевірки відповідачем не були враховані акти списання товарів на загальновиробничі витрати від 28.12.2007 року та 31.12.2007 року, оскільки наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 року № 193 затверджено типові форми первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів, до яких акти списання товарів на виробничі витрати не віднесено. Крім того, згідно додатку № 4 до акту перевірки «Узагальнений перелік документів, які було використано при проведенні перевірки»перевіряючим суцільним порядком досліджено оборотно-сальдові відомості по рахункам, журнали-ордери, наборки валових доходів і витрат, при цьому вплив актів списання товарів на загальновиробничі витрати на убуток/прибуток запасів не зафіксовано.

Отже, позивачем не доведено наявність актів списання на момент перевірки та предявлення їх перевіряючим, а також не підтверджено той факт, що акти списання вплинули на визначення показників балансової вартості запасів.

Також, згідно додатку К1 декларації з податку на прибуток (рядок А1) на підприємстві станом на 01.07.2008 року обліковувалися залишки запасів на складах вартістю 275 843 грн., станом на 01.10.2008 року вартість запасів склала 209 689 грн., станом на 31.12.2008 року 171 284 грн.

При цьому, ВАТ «Кременчукпиво»у 2-му півріччі 2008 року продажу запасів не здійснювало.

Таким чином, позивачем завищено задекларовані показники у рядку 04.2 «убуток балансової вартості запасів» декларацій з податку на прибуток в сумі 104 559 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року в сумі 66 154 грн., за ІV квартал 2008 року в сумі 38 405 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на те, що у 2-му півріччі 2008 року підприємство мало витрати, які були безпосередньо пов'язані із господарською діяльністю підприємства : списання палива, ТМЦ, проводився ремонт основних засобів, ТМЦ були введені в експлуатацію, що і привело до зменшення залишків станом на 31.12.2008 року, оскільки відповідно до приписів пп. 5.3.2. п. 5.3 ст. 5, пп. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»було вказано, що витрати на ремонт та інші поліпшення основних фондів, які підлягають амортизації, не відносяться до складу валових витрат, а тому не беруть участі у проведенні приросту (убутку) запасів.

Позивачем не надано документів, згідно яких зменшено запаси, а тому правомірність зменшення вартості запасів є недоведеною.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги доводи представника позивача, що зменшення вартості запасів здійснено у зв'язку із актом уцінки товарів від 31.12.2008 року, оскільки згідно абз. 7 п. 5.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

Таким чином, суд вважає висновок перевірки про завищення позивачем скоригованих валових витрат за 2008 рік на суму 104 559 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2008 року на суму 66 154 грн., за ІV квартал 2008 року на суму 38 405 грн. обґрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податку на прибуток в сумі 46 167 грн..

Між тим, при розрахунку штрафних (фінансових) санкцій податковим органом порушено приписи Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Так, відповідно до пп. б п. 4.2.2. п. 4.2. статті 4, пп. 17.1.3.п. 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року № 2181-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, штрафні санкції розраховуються від суми, яка була донарахована контролюючим органом (загальної суми недоплати), але не більше пятдесяти відсотків такої суми, незалежно від періодів, що минули.

Отже, враховуючи, що відповідачем за результатами перевірки донараховано позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 46 167 грн., відповідно до зазначених норм, штрафна санкція обрахована з цієї суми складає 23 083,50 грн. ( 46 167 грн. : 50% ).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачу безпідставно нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 709 грн. 50 коп. (37 793 23 083,50), тому в цій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області та Відкритого акціонерного товариства "фірма "Кременчукпиво"- залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від13.05.2011р. по справі№2а-1670/1438/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

Головуючий суддя(підпис)Шевцова Н.В.

Судді(підпис)

(підпис)Мінаєва О.М. Макаренко Я.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.11.2011 р.