Ухвала суду № 22018415, 17.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2011 р.Справа № 2а-1870/3890/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: Пянової Я.В. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засіданняТрофімової Н.С.

за участю представників позивача Береговця Р.І., Баласян Г.М. та представника відповідача Іващенка О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову від 08.08.2011р. по справі№2а-1870/3890/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумикамволь"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумикамволь" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по справі - відповідач), в якому з урахуванням уточнень просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 31.05.2011 року № 0000492305/0/42850, № 0000482305/0/42847,№ 0000472305/0/42844.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправною та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми від 31.05.2011 № 0000492305/0/42850, № 0000482305/0/42847 та № 0000472305/0/42844.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 08.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Суми було проведено планову виїзну перевірку ТОВ “Сумикамволь” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт від 13.05.2011р. № 3082/235/31397268/37. На підставі якого відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 31.05.2011 р. № 0000472305/0/42844, № 0000492305/0/42850, №0000482305/0/42847.

В акті перевірки встановлено порушення позивачем п. 5.1 ст. 5; пп. 5.2.1 п.5.2; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.2 п. 8.1; пп. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 978 354 грн., та завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток у сумі 493 022 грн. а також встановлено порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті у сумі 322 961 грн.

Так, перевіркою встановлено, що TOB “Сумикамволь”в особі в. о. генерального директора Доценка А. М. (Покупець) укладено договір купівлі - продажу від 08.12.2010 року №08122010/01 з TOB “Ідея- 2004”(код 33181570 м. Луганськ) в особі директора Ковшевацького (Продавець), відповідно до якого Продавець зобов'язаний продати, а Покупець прийняти та оплатити продукцію:

- “Меренос рун 64к -1-2 сор. Пож.”, 2053 кг на суму 69395 грн., в тому числі ПДВ 11565грн. 83 коп.;

- “Вовна не мита” 50010 кг на суму 375075 (триста сімдесят п'ять тисяч сімдесят п'ять) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 62512 грн. 50 коп.

Загальна сума договору 444470 (чотириста сорок чотири тисяч чотириста сімдесят) гри. 00 коп., в тому числі ПДВ 74078 (сімдесят чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 33 коп.

Податковий орган вважає вказаний договір нікчемним, в зв”язку з чим виключає зі складу валових витрат вартість придбаного товару та суми податку на додану вартість сплачені в ціні товару зі складу податкового кредиту. Підставою для визнання вказаного договору нікчемним на думку податкового органу є те що за результатами невиїзної документальної перевірки TOB “Ідея - 2004”встановлено, що TOB “Ідея - 2004”безпідставно сформовано податкові зобов”язання з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг в сумі 1 305 850 грн., в тому числі за грудень 2010 року у сумі 1 305 850 грн., у зв”язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов“язань з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг, встановити місцезнаходження підприємства не довелося можливим. Також в результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг встановлено, що у TOB “Ідея - 2004”з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання ТМЦ, що робить фактичне виконання умов угод неможливим.

Перевіркою було встановлено що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ “Сумикамволь” списує безнадійну кредиторську заборгованість перед підприємствами ТОВ “Гепард”на загальну суму 71762, 00 грн. та ТОВ “МПФ Каскад”на загальну суму 685016,00 грн.

Списання безнадійної заборгованості відбувається внаслідок закінчення строку позовної давності, що було відображено підприємством в уточнюючому розрахунку до Декларації з податку на прибуток за 2009 рік в р. 02.3 “Корегування валових доходів врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості на суму 71762,00 грн., а також в Декларації по податку на прибуток за 2010 рік в р. 02.3 “Корегування валових доходів врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості на суму 4277101 грн. Тобто, вказані суми списаної безнадійної заборгованості позивач відображає в складі валових доходів.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що підлягають зменшенню також валові витрати підприємства на суму списаної заборгованості в зв”язку з тим, що підприємство фактично не здійснило компенсацію вартості придбаних товарів, а відтак ці суми не відповідають визначенню валових витрат.

Також судом першої інстанції встановлено, що TOB “Сумикамволь” придбано та введено в експлуатацію обладнання у TOB “Транснаб”( м. Київ, код ЄДРПОУ 30503151). Кредиторська заборгованість перед підприємством TOB “Транснаб”на загальну суму - 3592085,00 грн. відповідно до укладеного договору купівлі - продажу № 9.11 -05 від 09.11.2005р., TOB “Сумикамволь”була списана як безнадійна кредиторська заборгованість. Податковий орган зазначає, що так як за дане обладнання не було підприємством проведена оплата та строк давності за кредиторською заборгованість перевищує 1095 днів, то амортизаційні відрахування по даному обладнанню підлягають зменшенню на суму 2160982,00 грн.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що між TOB “Сумикамволь” та TOB “Сімбіоз” укладено договір оренди № 07/02 - 03А від 07.02.2003р., за яким здається в оренду приміщення та розташоване у ньому обладнання за адресою: м. Суми, вул. Курська, 147 - 30000,0 кв. м. Термін дії договору до 31.12.2010р. Відповідачем зроблено висновок про нікчемність вказаного договору в зв”язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, в наслідок чого суми орендної плати, на думку відповідача, позивачем безпідставно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB “Сумикамволь”в особі в. о. генерального директора Доценка А. М. (Покупець) укладено договір купівлі - продажу від 08.12.2010 року №08122010/01 з TOB “Ідея -2004”(код 33181570 м. Луганськ) в особі директора Ковшевацького (Продавець), відповідно до якого Продавець зобов'язаний продати, а Покупець прийняти та оплатити продукцію:

- “Меренос рун 64к -1-2 сор. Пож.”, 2053 кг на суму 69395 грн., в тому числі ПДВ 11565грн. 83 коп.;

- “Вовна не мита” 50010 кг на суму 375075 (триста сімдесят п'ять тисяч сімдесят п'ять) грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 62512 грн. 50 коп.

На виконання умов зазначеного вище договору ТОВ “Ідея 2004”було виписано в адресу ТОВ"Сумикамволь" видаткові (а.с. 79) та податкові накладні (а.с. 82) . Як зазначено в акті перевірки, оплата проводилась ТОВ “Сумикамволь”шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ “Ідея -2004”, що також підтверджується платіжними дорученнями. Доставка товару здійснювалося автомобільним транспортом, що підтверджується товарно - транспортними накладними ( а.с.80-81). Тобто, суд вважає, що перелічені вище первинні документи свідчать про фактичне виконання договору купівлі продажу.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п. 2 ст.3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704. первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Суд вважає, що документи (видаткові, податкові накладні, товарно - транспортні накладні, платіжні доручення) щодо операцій купівлі - продажу між ТОВ “Сумикамволь” та ТОВ “Ідея - 2004” мають всі обовязкові реквізити визначені законодавством, а відтак є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

У відповідності до п. 3.1.1 ст. 3, п. 7.1, п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”об'єктом оподаткування цим податком є операції платників податків з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням ПДВ; особа - продавець, яка зареєстрована як платник ПДВ, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку товарів нарахувати покупцю ПДВ та скласти і передати йому податкову накладну, яка є підставою для зарахування вказаної в ній суми ПДВ до податкового кредиту. Пункт 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.,7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вказує, що право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

У відповідності до п.9.6 ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість" свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі податкових накладних ТОВ “Сумикамволь” та його контрагент були зареєстровані органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що є відповідне свідоцтво, а отже мали право складати податкові накладні.

Зважаючи, що підприємство має належним чином оформлені податкові накладні, то, колегія суддів вважає, що сума податку на додану вартість правомірно віднесена ТОВ “Сумикамволь” до податкового кредиту.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що валові витрати виробника та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до пп.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (товарів, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно до пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковій платіжними та іншими документами.

Колегія суддів зауважує, що витрати по придбанню товарно-матеріальних цінностей у ТОВ “Ідея2004”, що віднесені ТОВ "Сумикамволь" до складу валових витрат, підтверджені належним чином оформленими розрахунковими та платіжними документами (платіжними дорученнями, видатковими накладними).

Також, колегія суддів зазначає, що санкції, передбачені ст. 208 ГК України не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, та ч. 1-3 ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України та абзацу 2 ч. 1 ст. 631 ЦК України, крім вище визначених істотних умов, договір повинен відповідати умовам, встановленим для даного виду договорів законом. При укладенні господарського договору сторони в будь-кому разі зобов'язані погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Отже, договір укладений ТОВ “Сумикамволь” та ТОВ “Ідея - 2004”відповідає вимогам, встановленими статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України і вважається укладеним.

По Договору купівлі - продажу також було проведено розрахунки, в т.ч. з ПДВ (ця обставина підтверджується актом податкової перевірки діяльності ТОВ "Сумикамволь"), що доводить реальність здійснених операції. Також було фактично поставлено товари та підписані видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, податкові накладні.

Згідно ч.1 ст. 204 ЦКУ правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, договір між ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Ідея- 2004" є дійсним.

Для ст. 207 ГК України характерними є такі ознаки як вчинення дій, що об'єктивно призводять до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства; наявність суб'єктивного наміру сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки такі угоди укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (чи однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди; факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом та підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. Факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами щодо наявності протиправного умислу, встановлений обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили податковою інспекцією не наведено.

Отже, оскаржений правочин був товарним, товар був отриманий на підставі спірної угоди, факт його транспортування в ході перевірки підтверджений відповідними товарно-транспортними накладними, оплата товару здійснена через банк, факт збитковості операції, чи невідповідності господарської діяльності не встановлено.

Посилання відповідача на те що в акті перевірки ТОВ “Ідея -2004” правочини між ТОВ “Ідея 2004” та іншими контрагентами визнані також нікчемними колегія суддів вважає необґрунтованими, так як ці висновки не спростовують товарний характер операцій між позивачем та ТОВ “Ідея - 2004”.

Жодного доказу який би свідчив, що протиправна діяльність інших підприємств безпосередньо повязана зі спірним правочином і про таку діяльність були обізнані посадові особи позивача та приймали в ній участь не надано.

Отже, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про нікчемність договору між ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Ідея - 2004" ґрунтуються на припущеннях, що суперечить ст. 159 КАС України. Факт наявності у сторін по правочину протиправного умислу при його укладанні з матеріалів справи не вбачається.

Згідно, ч.2. ст.71 Кодексу адміністративного судочинства, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже суд приходить до висновку, що податковий орган не довів суду правомірність висновків викладених в акті перевірки щодо нікчемності правочину між ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Ідея- 2004" та визначення в зв”язку з цим податкових зобов”язань.

Також, як вбачається з матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ “Сумикамволь” списує безнадійну кредиторську заборгованість перед підприємствами ТОВ “Гепард”на загальну суму - 71762, 00 грн. та ТОВ “МПФ Каскад”на загальну суму 685016,00 грн.

Списання безнадійної заборгованості відбувається внаслідок закінчення строку позовної давності, що було відображено підприємством в уточнюючому розрахунку до Декларації з податку на прибуток за 2009 рік в р. 02.3 “Корегування валових доходів - врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості на суму 71762,00 грн., а також в Декларації по податку на прибуток за 2010 рік в р. 02.3 “Корегування валових доходів врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості на суму 4277101 грн. Тобто, вказані суми списаної безнадійної заборгованості позивач відображає в складі валових доходів.

Податковий орган в акті перевірки зазначає, що підлягають зменшенню також валові витрати підприємства на суму списаної заборгованості в зв”язку з тим, що підприємство фактично не здійснило компенсацію вартості придбаних товарів, а відтак ці суми не відповідають визначенню валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з вказаним твердженням відповідача виходячи з наступного.

У відповідності до п.п.4.1.6. п.4.1. ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий дохід включає, зокрема доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді. Підпунктом 1.22.1. п. 1.22 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно п.5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.11.2.1. п. 11.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, позивач виконав вимоги вказаних норм Закону, при отриманні товарів, відніс їх вартість до складу валових витрат та відніс суми безнадійної заборгованості до складу валових доходів. Суд зазначає, що Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”не містить норми яка б зобов”язувала позивача корегувати валові витрати у випадку списання кредиторської заборгованості при включення спірної суми до складу валових витрат.

Також в акті перевірки зазначено, що TOB “Сумикамволь” придбано та введено в експлуатацію обладнання у TOB “Транснаб”( м. Київ, код ЄДРПОУ 30503151). Кредиторська заборгованість перед підприємством TOB “Транснаб”на загальну суму - 3592085,00 грн. відповідно до укладеного договору купівлі - продажу № 9.11 -05 від 09.11.2005р., TOB “Сумикамволь”була списана як безнадійна кредиторська заборгованість. Податковий орган зазначає, що так, як за дане обладнання не було підприємством проведена оплата та строк давності за кредиторською заборгованість перевищує 1095 днів, то амортизаційні відрахування по даному обладнанню підлягають зменшенню на суму 2160982,00 грн.

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача безпідставними з огляду на таке.

Підпунктом 8.1.1. п.8.1. ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”визначено, що під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п.8.1.2. п.8.1. ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що факт використання підприємством зазначеного обладнання у власній господарській діяльності податковий орган не заперечує та те що Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містить норми яка б зобовязувала позивача корегувати амортизаційні відрахування у випадку списання кредиторської заборгованості по придбанню цього обладнання, відтак, висновки податкового органу з цього питання не є такими що ґрунтуються на вимогах законодавства.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що між TOB “Сумикамволь” та TOB “Сімбіоз”, укладено договір оренди № 07/02 - 03А від 07.02.2003р., за яким здається в оренду приміщення та розташоване у ньому обладнання за адресою: м. Суми, вул. Курська, 147 - 30000,0 кв. м. Термін дії договору до 31.12.2010р. Відповідачем зроблено висновок про нікчемність вказаного договору в зв”язку з відсутністю його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, в наслідок чого суми орендної плати, на думку відповідача, позивачем безпідставно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки відповідача виходячи з наступного.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відно син, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Цивільний кодекс України набрав чинності 01 січня 2004 року, а отже до відносин, що врегульовані договором оренди з TOB “Симбіоз” від 07/02-ОЗА від 07 лютого 2003 року регулюються нормами Цивільного кодексу УРСР, що не містить вимог щодо нотаріального посвідчення договору оренди (найму) майна, в т.ч. нерухомого.

Колегія суддів зазначає, що договори най му будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), що укладені до набуття чинності Цивільного кодексу України, не повинні підляга ти нотаріальному посвідченню (переукладатися), оскільки вони продовжують свою дію. Положення Цивільного кодексу України (далі - Ко декс), застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продо вжують існувати після набрання ним чинності. Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинно сті, відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу.

До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після на брання чинності Кодексом, застосовуються правила Кодексу щодо підстав, порядку і нас лідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення (пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу).

З огляду на викладене форма договорів, укладених у 2003 році, що продовжують діяти, повинна відповідати вимогам Цивільного кодексу УРСР 1963 року. Відповідно до статті 654 Кодексу зміна або розірвання договору вчиняється в та кій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Отже, додаткові договори, укладені після 1 січня 2004 року мають відповідати формі договору, до якого вносяться зміни.

У відповідності до листа Міністерства юстиції України від 18.10.2010, № 12873-0-26-10-19 "Щодо надання роз'яснення деяких питань законодавства, пов'язаних з державною реєстрацією прав" що стосується державної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами та правових наслідків відсут ності державної реєстрації такого права, то обовязковій державній реєстрації підлягають речові права, що виникли на підставі договорів, укладених після набрання чинності Законом України від 11 лютого 2010року N1878-УІ "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об межень" та інших законодавчих актів України", тобто, починаючи з 16 березня 2010 року. Таке твердження ґрунтується на тому, що саме цей Закон містить норму щодо про ведення реєстраторами бюро технічної інвентаризації державної реєстрації права корис тування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими части нами.

Також відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації пра ва власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністер ства юстиції від 7 лютого 2002 року N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції від 28 липня 2010 року N1692/5), зареєстрованим у Міністерстві юстиції 18 лютого 2002 року за N 157/6445 (далі - Положення), така державна реєстрація є обов'язковою. У свою чергу, норми Положення, що будуть діяти до 1 січня 2012 року, не пов'язують момент держав ної реєстрації права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами з виникненням у сторін взаємних прав та обов'язків відповідно до договору.

Цивільні права та обов'язки у відносинах найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) виникають на підставі відповідного договору, а тому певні негативні правові наслідки у сторін таких правовідносин можуть виникати як у зв'язку з укладенням договору (зокрема недотримання письмової форми, нотаріального посвідчення договору тощо), так і у зв'язку з неналежним його виконанням (прострочення оплати за користування майном тощо), проте не у зв'язку з відсутністю державної ре єстрації такого речового права.

Колегія суддів зауважує, що у розумінні Положення державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Тобто, державна реєстрація права користу вання (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частина ми є додатковою гарантією захисту прав та законних інтересів, що виникають на підставі укладених договорів, як у відносинах між сторонами таких правовідносин, так і у відноси нах з третіми особами, у тому числі з органами влади.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про дійсність договору оренди з TOB “Симбіоз” №07/02-03А від 07 лютого 2003 року, що укладений в простій письмовій формі.

Стосовно твердження відповідача щодо нікчемності додаткових угод до договору оренди з TOB "Симбіоз”№ 07/02-03A від 07 лютого 2003 року, колегія суддів зазначає, що всі додаткові угоди, укладені до договору оренди з TOB “Симбіоз”від 07/02-ОЗА від 07 лютого 2003 року мають строк дії, що не перевищує шість календарних місяців, а оскільки, згідно ст.ст. 793-794 Цивільного кодексу України (що набрав чинності з 01.01.2004) необхідною умовою для нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) є строк їх чинності, що перевищує три роки - про ста письмова форма даних додаткових угод є єдиною необхідною умовою їх чинності.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову від 08.08.2011р. по справі№2а-1870/3890/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЗеленський В.В.

Судді Пянова Я.В. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 22.11.2011 р.