Ухвала суду № 22017734, 01.11.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2011 р.Справа № 2а-8310/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі№2а-8310/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ПФК Регіон Сталь" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД ПФК Регіон Сталь”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київського районі м. Харкова, у якому просить визнати неправомірними дії стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відносно позивача та скасувати акт перевірки № 2126/18-010/37366146 від 31 травня 2011 р.; встановити відсутність компетенції на визнання правочинів нікчемними податковим органом; визнати відсутність компетенції на встановлення неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення невиїзної документально перевірки, визнати неправомірними дії щодо встановлення порушень ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України податковим органом; визнати неправомірними дії щодо зміни визначених платником податкових зобовязань з податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення рішення. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що правочини між позивачем та його контрагентами, на підставі яких було сформовано податковий кредит, у судовому порядку не визнанні незаконними, тому у відповідача відсутні підстави для відображення в акті перевірки судження про вчинення платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цими правочинами. На думку позивача, акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, які передбачені ст. 228 ЦК України, як ознаки нікчемного правочину. Установчі документи позивача не визнані недійсними, податкова звітність до податкового органу подавалась, договори не суперечать цілям діяльності підприємств, товари за зазначеними договорами постачались своєчасно, у повному обсязі, та були здійсненні усі розрахунки. Позивач зазначає, що діяльність підприємства не передбачає обовязкову наявність власних, одержаних по договору лізингу, закріплених за підприємством на праві господарського відання складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, в яких проводилася господарська діяльність. Господарська діяльність позивача здійснюється відповідно до діючих норм з реальним настанням правових наслідків.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року адміністративний позов задоволено частково: визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД ПФК Регіон Сталь”; закрито провадження по справі в частині скасування акту перевірки Державної податкової інспекції у Київського районі м.Харкова № 2126/18-010/37366146 від 31 травня 2011 р.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від28.07.2011р. та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ “ТД ПФК Регіон Сталь” зареєстроване, як юридична особа Виконавчим комітетом Харківської міської ради, згідно свідоцтва про державну реєстрацію Серія А 01 № 426861.

12 квітня 2011 р. позивачу було надіслано лист про надання інформації та її документального підтвердження стосовно формування податкових зобовязань та податкового кредиту за лютий 2011 р., що підтверджується листом № 7543/10/18-018.

Листом № 27-04-2011/3 від 27 квітня 2011 р. позивачем була надана відповідь та документи, які на думку позивача підтверджують формування податкових зобовязань та податкового кредиту за лютий 2011 р., а саме: копію реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень - лютий 2011 р., копії договорів на підставі яких здійснювалася фінансово господарська діяльність підприємства у січні лютому 2011 р.. копії установчих документів, лист щодо суми дебіторської та кредиторської заборгованості між підприємством та контрагентами станом на 26 квітня 2011 р. та були наданні пояснення стосовно збільшення податкового кредиту в податковій декларації з ПДВ за лютий 2011 р. повязані з початком фінансово господарської діяльності та пояснюється одночасним пропорційним зростанням обсягу податкових зобовязань.

На підставі наказу № 1463 від 30 травня 2011 р. та ст. 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правильності визначення суми податку на додану вартість за лютий 2011 р. за результатами якої був складений акт № 2126/18-010/37366146 від 31 травня 2011 р.

Згідно вищезазначеного акту були встановлені наступні порушення: неможливість реального здійснення господарських операцій та ведення господарської діяльності; порушення ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем, відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, п. 7.3, п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Колегія суддів зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобовязані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з Податковим кодексом та іншими законами і нормативними актами.

Згідно із п. 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок проведення документальних позапланових перевірок визначений ст. 78 Податкового кодексу України, у відповідності до якої такі перевірки можуть проводитися лише за наявності визначених в цій статті обставин.

У наказі № 1463 від 30 травня 2011 р. про проведення документальної перевірки зазначено, що підставою проведення перевірки пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, а саме: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Встановлено, що запит про надання інформації з документальним підтвердженням відповідача був отриманий позивачем 14 квітня 2011 р., 27 квітня 2011 р. позивачем була направлена інформація та документальне підтвердження стосовно формування податкових зобовязань та податкового кредиту за лютий 2011 р. та була отримана в ДПІ 28 квітня 2011 р., згідно вхідного № 11760/10. Тобто, пояснення з доданими документами позивачем були надані з дотриманням вимог ст.78 Податкового кодексу України протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, із врахуванням вищевикладеного, позовні вимоги в частині визнання дій відповідача стосовно проведення документальної позапланової невиїзної перевірки відносно ТОВ “ТД ПФК Регіон Сталь” обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Враховуючи незаконність проведення перевірки - її документальним оформленням. Дії відповідача щодо проведення документальної невиїзної перевірки позивача щодо складання акту № 2126/18-010/37366146 від 31 травня 2011 р. визнані протиправними, тому вимоги щодо визнання протиправними окремих дій вчинених в ході перевірки, визнання неправомірними дій щодо встановлення порушень ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, щодо зміни визначених платником податків податкових зобовязань з податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення рішення, у тому числі по складанню акту перевірки є зайвим.

Визнання недійсним дій по проведенню перевірки охоплює всі дії вчинені в ході перевірки в т.ч. складання акту перевірки, протиправним буде фактично повторним визнанням відповідної дії протиправною.

Таким чином, позовні вимоги щодо визнання неправомірними дій відповідача щодо встановлення порушень ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України, щодо зміни визначених платником податків податкових зобовязань з податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення рішення не підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо встановлення відсутності компетенції на визнання правочинів нікчемними податковим органом та неможливості здійснення господарської діяльності у спосіб проведення невиїзної документальної перевірки, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 6 ч.3 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Зазначена норма кореспондує з п. 3 ч. 1 ст. 17 КАС України, відповідно до якої, до компетенції адміністративних судів відносяться спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Із системного аналізу зазначених норм вбачається, що такий спосіб захисту порушених прав, свобод чи інтересів як визнання наявності чи відсутності компетенції, можливий у спорах, між суб'єктами владних повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач не є суб'єктом владних повноважень в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України. Крім того, відповідач маючи право на проведення перевірок, відповідно иає право на висновки щодо перевірених обставин.

Стосовно позовних вимог ТОВ “ТД ПФК Регіон Сталь” щодо скасування акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова № 2126/18-010/37366146 від 31 травня 2011 р., необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь - які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією та законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів; 4) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом; 5) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

Із врахуванням того, що оскаржуваний акт за своїм змістом не є рішенням субєкта владних повноважень, сам по собі не створює та не припиняє права чи обовязки особи, а лише фіксує певні обставини, жодних управлінських висновків оскаржуваний акт не містить, вчинити будь які обовязкові дії позивачу не приписує, в оскаржуваному акті ознак рішення субєкта владних повноважень, яке могло б бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 157 КАС України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження по справі, тому провадження по справі в частині скасування акту перевірки ДПІ у Київському районі м. Харкова № 2126/18-010/37366146 від 31травня 2011 р. підлягає закриттю.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі№2а-8310/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Григоров А.М.

Судді<підпис >

<підпис >Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2011 р.