Ухвала суду № 22017434, 31.10.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 р.Справа № 2а-7590/11/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засіданняСпівак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. по справі№2а-7590/11/2070

за позовом Акціонерного товариства закритого типу "РІО-Центр" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Акціонерне товариство закритого типу «Ріо-центр», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення рішення від 20.05.11р. за №0000252320 на загальну суму 559442,50 грн. та податкове повідомлення рішення від 20.05.11р. за №0000262320 на загальну суму 573483,75 грн. винесене ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що відповідачем не додержано вимог діючого законодавства України при проведенні планової виїзної документальної перевірки та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від12.07.2011р. адміністративний позов задоволено: скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Комінтернівському районі міста Харкова №0000252320 від 20.05.2011 року, № 0000262320 від 20.05.2011року.

Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від12.07.2011р. та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку АТЗТ «Ріо-цент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 по 31.12.10, валютного законодавства за період з 01.04.09р. по 31.12.10р.

За результатами проведеної перевірки, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова складено акт перевірки від 18.04.2011 за №454/23-104/25185957.

В акті перевірки від 18.04.2011р. за №454/23-104/25185957 зазначається, що перевіркою встановлені порушення: пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині несплати авансового внеску з податку на прибуток в сумі 45525,0 грн.; п. 5.9 ст. 5, пп. 7.6.4, п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 402 029,00 грн.; пп. 3.2.1, п.3.2, ст.3, пп. 7.2.1, пп. 7.2.6, п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 458 787, 00 грн.

За результатами проведеної перевірки винесені податкові повідомлення рішення від 20.05.11р. за №0000252320 на загальну суму 559442,50 грн. та податкове повідомлення рішення від 20.05.11р. за №0000262320 на загальну суму 573483,75 грн.

Встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що висновок відповідача, викладений в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно товариством допущені вищезазначені порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТЗТ «Ріо-центр» та ТОВ «Електроспецтех» було укладено договори про виконання підрядних робіт, а саме: договір підряду за №010610/2 від 01.06.10, договір підряду за №010610 від 01.06.10, договір підряду за №070510 від 07.05.10, договір підряду за №020410 від 02.04.10, договір підряду №010410 від 01.04.10, договір підряду №030410 від 03.04.10, договір підряду 030510/1 від 03.05.10, договір підряду за № 030510 від 03.05.10, договір підряду № 020610 від 02.06.10, договір підряду №160710 від 16.07.10 та договір підряду 020810 від 02.08.10.

Також, між АТЗТ «Ріо-центр»та ТОВ «Техенергоресурс» було укладено договори на виконання підрядних робіт, а саме договір підряду №72 від 05.07.10 та договір підряду № 41 від 17.05.10.

Крім цього, між АТЗТ «Ріо-центр» та ТОВ «Промбуд монтажінвест» було укладено договори про виконання підрядних робіт, а саме договір підряду від 01.12.10 за №0112, договір підряду від 01.12.10 за №0112/2 та договір підряду від 02.12.10 за №0212.

Також, встановлено, що між АТЗТ «Ріо-центр» та ТОВ «Промспец консалтинг» було укладено договори поставки товарів, а саме договір поставки від 03.11.10 за №3, договір поставки від 01.12.10 за №15 та договір поставки від 02.11.10 за №2.

До матеріалів справи були надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.

Також, встановлено, що в подальшому зазначені роботи були надані відповідно договорів про виконання підрядних робіт укладених між АТЗТ «Ріо-центр» та ТОВ «Востокенерго», а саме: договір підряду від 04.06.10 за №040610-7Л22/5.33.2, договір підряду від 03.06.10 за №030610-7Л22/5.33.2, договір підряду від 15.10.10 за №151010-2Л22/5.33.2, договір підряду від 11.10.10 за №111010-2Л22/5.33.2, договір підряду від 07.12.10 за №070120-1Л22/5.33.2, договір підряду від 15.04.10 за №150410-8Л22/5.33.2, договір підряду від 26.11.10 за №261110-1Л22/5.33.2, договір підряду від 22.11.10 за №221110-4Л22/5.33.2 та договір підряду від 15.07.10 за №150710-2Л22/5.33.2.

Також, були укладені договори на виконання підрядних робіт між ВАТ «Державна енергетична компанія Центренерго» та АТЗТ «Ріо-центр» (договір від 07.05.10 за №16/159), між ВАТ «Дніпроенерго» та АТЗТ «Ріо-центр» (договір про надання послуг від 01.03.10 за № 325), між АОЗТ «Конкурент» та АТЗТ «Ріо-центр» (договір від 01.02.10 за №01/02) та договір підряду укладений між ТОВ «Ремонтно-монтажна компанія»та АТЗТ «Ріо-центр» від 01.10.10 за №9.

До матеріалів справи були надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання передачі виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року №375/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-3).

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На момент укладення угод та виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Ні в акті перевірки, ні при розгляді справи відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність вказаних угод актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, висновок відповідача про те, що у контрагентів позивача ТОВ «Техенергоресрс», ТОВ «Промбуд монтажінвест» та ТОВ «Електроспецтех» не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи.

Так, позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії ліцензії на проведення будівельних робіт виданих ТОВ «Техенергоресрус», ТОВ «Промбуд монтажінвест» та ТОВ «Електроспецтех».

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності» ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Промбуд монтажінвест»та ТОВ «Електроспецтех»діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності повязану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Крім цього, виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період підтверджена податковими накладними.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому, Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються доказами по справі.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, необхідно також керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

На єдину підставу для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідач - ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова посилається на акти перевірок контрагентів позивача, а саме на акт перевірки ТОВ «Техенергоресурс» від 23.11.10 за №3057/23-03-05/34566971 та акт перевірки ТОВ «Електроспецтех»від 23.11.10 за №3058/23-03-05/34689962 складені ДПІ в яких перебувають на обліку підприємства.

Відповідно до наданих до матеріалів справи рішень судів, встановлено, що відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.10 по справі №2а-12792/10/2070, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.11 було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техенергоресурс»(код ЄДРПОУ 34566972) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07 по 30.09.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10 за №3057/23-03-05/34566971.

Також, відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.11 по справі №2а-11736/10/2070, яка була залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.11 було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Електроспецтех»(код ЄДРПОУ 34689962) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07 по 30.09.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10 за №3058/23-03-05/34689962.

У звязку з викладеним, посилання ДПІ на акти перевірок контрагентів позивача є обгрунтованим. При цьому колегія суддів зазначає, що самі по собі висновки акту перевірок щодо контрагентів не свідчать про доведеність обставин викладених в ціх актах.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні базується на принципах, відповідно до яких ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України.

В розумінні ст.3 КАС України рішення суб'єктів владних повноважень повинні прийматися (вчинятися) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятих ним рішень не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м.Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.07.2011р. по справі№2а-7590/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Мельнікова Л.В.

Судді(підпис)

(підпис)Григоров А.М. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2011 р.